Рішення

від 21.07.2020 по справі 460/4087/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2020 року м. Рівне №460/4087/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді У.М. Нор за участю секретаря судового засідання І.М. Демчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лавренчук Т.В.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" (далі іменується - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00001300501 від 29.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1080352,00грн. за основним платежем та 270088,00грн. штрафних санкцій, всього 1 350 440,00грн.; №00001310501 від 29.11.2019, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 117 248,00грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини другої статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов`язок по сплаті грошових зобов`язань. Позивач посилається на безпідставність висновків Головного управління ДПС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ "Рокленз", ТОВ "Санберс", ТОВ "Віндзем", оскільки за господарськими операціями товар був поставлений, розрахунки проведено, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використано в межах господарської діяльності платника податків. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Рокленз", ТОВ "Санберс", ТОВ "Віндзем" не мали реального характеру, а лише відображені формально у документах податкового обліку. Висновки податкового органу базуються на тому, що: контрагенти не мали можливості здійснювати поставку товару за договорами, оскільки щодо них відсутні відомості про наявність основних засобів (техніки, приміщень, тощо); відсутні необхідні для цього трудові ресурси; звітності не подавалися; номенклатура отриманих товарів свідчить про відсутність надходжень ТМЦ - плитки АТМ; щодо контрагентів наявна інформація про їх фігурування у кримінальних провадженнях; неможливо простежити ланцюг придбання товару, підтвердити факт придбання та подальшої реалізації в адресу контрагентів-покупців платником податків ТМЦ, та взагалі підтвердити реальність здійснення господарської операції. Відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 24.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2020.

Ухвалою від 27.01.2020 підготовче засідання відкладено до 11.02.2020. 11.02.2020 у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи до 19.02.2020. Судове засідання 19.02.2020 у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Нор У.М. у щорічній оплачуваній відпустці. Ухвалою від 24.02.2020 засідання відкладено до 10.03.2020.

У судовому засіданні 10.03.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, постановив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав судовий розгляд до 24.03.2020.

24.03.2020 судовий розгляд не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді у додатковій соціальній відпустці, ухвалою від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладено до 28.04.2020. Ухвалою від 28.04.2020 підготовче судове засідання відкладено до 20.05.2020, у зв`язку із клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи вмотивоване запровадженням на території країни з 12 березня 2020 року карантин згідно з постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою суду від 20.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.06.2020.

Ухвалою суду від 17.06.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2020.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. До суду також прибув представник відповідача, який заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.07.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Заслухавши пояснення представників сторін по суті спору, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Відповідно до наказу від 25.10.2019 №475 та направлення від 24.10.2019 №214/17-00-05-01 головним державним ревізором-інспектором проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології", за результатами якої складено Акт "Позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "ЕХЗ Технології" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Рокленз" (код ЄДРПОУ 41771065) за березень 2019 року, ТОВ "Санберс" (код ЄДРПОУ 42195730) за травень 2019р., ТОВ "Віндзем" (код ЄДРПОУ 42614975) за червень 2019р." від 08.11.2019 №299/17-00-05-01/38895125 (далі іменується - Акт перевірки).

Платником податків надано письмові Заперечення від 20.11.2019 на Акт перевірки, за результатами розгляду яких податковим органом надано відповідь на заперечення від 27.11.2019 №2962/10/17-00-05-01 про залишення без змін висновків контролюючого органу.

На підставі Акта перевірки податковим органом сформовані податкові повідомлення-рішення:

- від 29.11.2019 №00001300501 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1080352,00грн. за основним платежем та 270088,00грн. штрафних санкцій, всього 1 350 440,00грн. (далі іменується - ППР №00001300501);

- від 29.11.2019 №00001310501 форма "В4", яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 117 248,00грн. (далі - ППР №00001310501) (разом іменуються - ППР).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - ППР №00001300501 та №00001310501, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено порушення платником податків підпункту а пункту 198.1, абзаців 1 та 2 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі іменується - ПК України), пункту 5 розділу III, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), внаслідок чого: завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року на суму 117248,0грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту на суму 1080352,0грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 216352,0грн., за травень 2019 року на суму 496000,0грн., за червень 2019 року на суму 368000,0грн.

З урахуванням доводів та аргументів сторін, при вирішенні даного спору підлягали до перевірки фактичні обставини щодо здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ "Рокленз", ТОВ "Санберс", ТОВ "Віндзем", за результатами яких сформовано спірний податковий кредит.

При цьому суд враховує, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закон №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Перевіряючи правомірність формування позивачем спірного податкового кредиту та відповідність даних податкового обліку позивача даним його бухгалтерського обліку, в розрізі наведених вище норм чинного законодавства, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

1) По взаємовідносинах з ТОВ "Рокленз" (ЄДРПОУ 41771065), місцезнаходження якого 03115, м.Київ, Святошинський район, вулиця Феодори Пушиної, буд. 8-А.

Суд встановив, що 03.03.2019 між ТОВ "Рокленз" (Продавець) та ТОВ "ЕХЗ Технології" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №01/03/19-1 (далі іменується - Договір №01/03/19-1 від 03.03.2019), предметом якого являлася поставка товару - плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №01/03/19-1 від 03.03.2019, приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється представниками обох сторін після оформлення накладної. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно накладної (пункт 4.2. Договору №01/03/19-1 від 03.03.2019).

Між сторонами правочину оформлено видаткові накладні від 04.03.2019 №22, №24, №25, №26 та від 05.03.2019 №27, №28, №30, №31 на поставку товару - плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10). Видаткові накладні підписані представниками сторін Договору №01/03/19-1 від 03.03.2019: від постачальника (продавця) - директор ОСОБА_1 , від покупця - директор ОСОБА_2 .

Щодо поставки вказаного вище товару оформлено податкові накладні №22 від 04.03.2019, №24 від 04.03.2019, №25 від 04.03.2019, №26 від 04.03.2019, №27 від 05.03.2019, №28 від 05.03.2019, №30 від 05.03.2019, №31 від 05.03.2019.

Судом встановлено, що умовами договору обумовлено те, що поставка ТМЦ здійснюється продавцем у вказане покупцем місце, що також визначено пунктом 4.3. Договору №01/03/19-1 від 03.03.2019. Суду надано ТТН №04/03-1 від 04.03.2019, №05/03-1 від 05.03.2019 із зазначенням: автомобіль - Мерседес Віто НОМЕР_1 ; автомобільний перевізник - ТОВ "Рокленз"; замовник - ТОВ "Рокленз"; вантажовідправник - ТОВ "Рокленз"; вантажоодержувач - ТОВ ЕХЗ Технології ; пункт навантаження - місто Київ; пункт розвантаження - Рівненський р-н, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, 3а; кількість товару - 834 штук; усього на суму з ПДВ 2 001 600 грн. 00 коп.; найменування вантажу - Плитка футеровочна графітопластикова АТМ-1 (1000х125х10); здав - ОСОБА_1 ; прийняв водій - ОСОБА_3 ; здав водій - ОСОБА_3 ; прийняв - ОСОБА_2

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 202, обороту по аналітичному рахунку по рахунку 202 "Комплектуючі вироби", "Журналом операцій по рахунку 2.119 ТОВ "Рокленз" рах.631 Постачальники" підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за березень 2019 року товарів від ТОВ "Рокленз" на загальну суму з ПДВ - 2 001 600 грн. 00 коп.

Вищевказані документи були пред`явлені позивачем під час документальної позапланової перевірки та описані в Акті перевірки.

Подальше використання товару позивачем здійснено шляхом використання його як виробничого матеріалу та комплектуючого виробу при виготовленні анодів заземлення АЗК(Г)2, які в подальшому реалізовувалися для покупців - ПАТ "Київгаз", ТОВ "Альянсенерго", АТ "Укртрансгаз", що підтверджується договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Відповідач не заперечує факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології".

Перевіряючи обґрунтованість висновку відповідача щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Рокленз" зазначених операцій з урахуванням відсутності власних або орендованих основних засобів, відсутності реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), податкової звітності, відсутності трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Рокленз" зареєстроване як юридична особа 30.11.2017; засновник ОСОБА_4 ; розмір внеску до статутного фонду 500000,00 грн.; керівник ОСОБА_4 ; види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля; діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами; оптова торгівля тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (основний). В процесі припинення не перебуває.

ТОВ "Рокленз" перебуває на обліку як платник податків з 30.11.2017 в Головному управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Святошинському районі; з 01.01.2018 зареєстроване платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до аналізу баз даних органів ДФС (Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ "Рокленз", зокрема, за 2019 рік встановлено, що ТОВ "Рокленз" зареєстровано операції з придбання плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 у ТОВ "Притол", ТОВ "Привас", ТОВ "Порлам", ТОВ "Скрабл" та констатовано, що всього за березень 2019 року для ТОВ "Рокленз" документально оформлено постачання плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 всього від 44 суб`єктів підприємницької діяльності, які не мали імпорту.

Суд не погоджується з висновком відповідача, що вищевказані обставини свідчать про відсутність у ТОВ "Рокленз" легального джерела походження товару, оскільки предметом постачання позивачу міг бути товар, придбаний ТОВ "Рокленз" у періодах, що передували березню 2019 року, а матеріали перевірки не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність реальності поставок такого товару від постачальників для ТОВ "Рокленз". В ході судового розгляду справи відповідачем не було доведено відсутність придбання ТОВ "Рокленз" товарів за даними ЄРПН у попередніх періодах, а отже, зазначені обставини об`єктивно не підтверджують відсутності у ТОВ "Рокленз" товару, реалізованого для позивача у березні 2019 року. При цьому суд враховує, що за обставинами справи ТОВ "Рокленз" зареєстроване як юридична особа з 30.11.2017 та є діючим суб`єктом господарювання, що підтверджується відомостями, внесеними до ЄДР, а також інформацією контролюючого органу за місцем податкового обліку такого платника податків.

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків;

Суд зазначає, що під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ЕХЗ Технології" з питань правильності нарахування та сплати ПДВ за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Рокленз" за березень 2019 року контролюючим органом будь-які заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки з ТОВ "Рокленз" щодо формування спірного податкового кредиту не ініціювалися та здійснені не були.

Відповідач вказує на нереальність здійснення господарських операцій, оскільки ТОВ "Рокленз" є фігурантом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002653, в якому іде мова про створення низки суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість реально діючим суб`єктам господарювання.

Під час вирішення даного спору, судом оголошувалася перерва для можливості надання відповідачем інформації щодо стану вказаного кримінального провадження, факту оголошення будь-яким особам про підозру, постановлення вироку суду тощо. Однак такої інформації, а також наявності відповідного судового рішення в межах розгляду кримінальної справи, контролюючим органом надано не було, а відповідно суд зазначає, що на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи вироки щодо посадових осіб позивача або його контрагента - ТОВ "Рокленз" відсутні, а отже, доводи податкового органу не підтверджені наявністю обвинувальних вироків. Доказів, які б засвідчували те, що посадові особи ТОВ "Рокленз" заперечують факт реального здійснення господарських операцій з поставки товарів для позивача відповідачем не надано і судом не здобуто.

Міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд (постанова Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №808/3837/16).

До винесення вироку в рамках кримінального провадження ухвали слідчого про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належним доказом. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили (постанови Верховного суду від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, від 20.03.2019 у справі №826/7946/14).

Щодо даних податкової звітності ТОВ "Рокленз", слід зазначити, що відповідно до п.47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, правові наслідки, зумовлені порушенням приписів податкового законодавства щодо подання податкової звітності, у тому числі її повноти та достовірності, можуть виникати лише для такого платника податків.

Також суд погоджується з доводами позивача, що, враховуючи номенклатуру та кількість поставленого для ТОВ "ЕХЗ Технології" постачальником ТОВ "Рокленз" товару об`єктивно відсутня необхідність в залученні значної кількості трудових ресурсів. З цих же мотивів, відсутність за даними державних реєстрів інформації про права власності (користування) на нерухоме майно ТОВ "Рокленз" не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції, позаяк не виключається постачання товару поза складом продавця.

Суд вважає необгрунтованими покликання представника відповідача на те, що вказаний у ТТН автомобіль Мерседес Віто державний номер НОМЕР_1 згідно відомостей про власні/орендовані транспортні засоби Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного реєстру МВС України не належить ТОВ "Рокленз" чи посадовій особі цього товариства, оскільки відповідно до пункту 4.3 Договору №01/03/19-1 від 03.03.2019 поставка Товару здійснюється Продавцем у вказане Покупцем місце. Тобто, позивач не має обов`язку контролювати питання доставки ТМЦ, оскільки таке питання є виключним обов`язком Продавця, при цьому останній має право залучати для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам як власні виробничі і трудові ресурси, так і такі, що належать іншим суб`єктам господарювання.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про те, що однією з підстав для визнання господарських операцій нереальними, є те, що ТТН містили неточності у реквізиті - пункт навантаження, де вказано лише "м.Київ".

Суд зазначає, що ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, а відтак, наявність у ТТН неточностей жодним чином не впливає на порядок здійснення господарських операцій та не може ставити їх під сумнів.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій (постанова від 02.07.2020 року у справі № 560/711/19, адміністративне провадження № К/9901/34958/19).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, адміністративне провадження №К/9901/3335/17, зазначив, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків, при цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що основним документом, що підтверджує реальність господарських операцій є саме податкові накладні, складені платником податків та підтвердження придбання товару (робіт, послуг) (постанова Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №803/1576/16).

Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що господарська операція з постачання ТОВ "Рокленз" для ТОВ "ЕХЗ Технології" товарно-матеріальних цінностей у березні 2019 року підтверджена документами, які в повній мірі відповідають вимогам до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Записи в бухгалтерському обліку та податковій звітності ТОВ "ЕХЗ Технології" відповідають первинним документам, які були пред`явлені під час документальної перевірки. Транспортування товару від продавця до покупця підтверджене належно оформленою товарно-транспортною накладною, відомості якої контролюючий орган належними та допустимими доказами не спростував. При цьому суд відхиляє висловлене представником відповідача припущення, що за спірною господарською операцією товар було фактично придбано позивачем не від ТОВ "Рокленз", а отримано з іншого джерела, і лише оформлене документально як поставлений ТОВ "Рокленз". Суд зауважує, що придбаний позивачем товар оплачено. Отже, дослідженими судом належними та допустимими доказами підтверджено реальність придбання ТОВ "ЕХЗ Технології" товару від ТОВ "Рокленз" та використання його в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджує наявність ділової та економічної мети від проведення такої господарської операції.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції з ТОВ "Рокленз" в судовому засіданні підтвердження не знайшли.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Віндзем" (ЄДРПОУ 42614975), місцезнаходження якого 01034, м.Київ, вулиця Володимирська, будинок 40/2, суд встановив, що 06.06.2019 між ТОВ "Віндзем" (Продавець) та ТОВ "ЕХЗ Технології" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №06-06-19 (далі іменується - Договір №06-06-19 від 06.06.2019), предметом якого являлася поставка товару - плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №06-06-19 від 06.06.2019, приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється представниками обох сторін після оформлення накладної. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно накладної (пункт 4.2. Договору №06-06-19 від 06.06.2019).

Між сторонами правочину оформлено видаткові накладні від 10.06.2019 №00145, №00146, №00147 та №00148 на поставку товару - плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10). Видаткові накладні підписані представниками сторін Договору №06-06-19 від 06.06.2019: від постачальника (продавця) - директор ОСОБА_5 , від покупця - директор ОСОБА_2 .

Щодо поставки вказаного вище товару оформлено податкові накладні №11 від 10.06.2019, №12 від 10.06.2019, №13 від 10.06.2019, №14 від 10.06.2019.

Судом встановлено, що умовами договору обумовлено те, що поставка ТМЦ здійснюється продавцем у вказане покупцем місце, що також визначено пунктом 4.3. Договору №06-06-19 від 06.06.2019. Суду надано ТТН №00041 та №00042 від 10.06.2019 із зазначенням: автомобіль - Мерседес Віто НОМЕР_1 ; автомобільний перевізник - ТОВ "Віндзем"; замовник - ТОВ "Віндзем"; вантажовідправник - ТОВ "Віндзем"; вантажоодержувач - ТОВ "ЕХЗ Технології"; пункт навантаження - місто Київ; пункт розвантаження - Рівненський р-н, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, 3а; кількість товару - 920 штук; усього на суму з ПДВ 2 208 000 грн. 00 коп.; найменування вантажу - Плитка футеровочна графітопластикова АТМ-1 (1000х125х10); здав - ОСОБА_5 ; прийняв водій - ОСОБА_6 ; здав водій - ОСОБА_6 ; прийняв - директор ОСОБА_2

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 202, обороту по аналітичному рахунку по рахунку 202 Комплектуючі вироби , Журналом операцій по рахунку 2.125 ТОВ Віндзем рах.631 Постачальники підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за червень 2019 року товарів від ТОВ Віндзем на загальну суму з ПДВ - 2 208 000 грн. 00 коп.

Вищевказані документи були пред`явлені позивачем під час документальної позапланової перевірки та описані в Акті перевірки.

Подальше використання товару позивачем здійснено шляхом використання його як виробничого матеріалу та комплектуючого виробу при виготовленні анодів заземлення АЗК(Г)2, які в подальшому реалізовувалися для покупців - ПАТ "Київгаз", ТОВ "Альянсенерго", АТ "Укртрансгаз", що підтверджується договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Відповідач не заперечує факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Перевіряючи обґрунтованість висновку відповідача щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Віндзем" зазначених операцій з урахуванням відсутності власних або орендованих основних засобів, відсутності реального джерела походження за даними ЄРПН, податкової звітності, відсутності трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Віндзем" зареєстроване як юридична особа 09.11.2018; засновник Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфофлібус" (код ЄДРПОУ засновника 42601861); розмір внеску до статутного фонду 100,00 грн.; керівник ОСОБА_5 ; види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний); комп`ютерне програмування; змішане сільське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки. В процесі припинення не перебуває.

ТОВ "Віндзем" перебуває на обліку як платник податків з 09.11.2018 в Головному управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Шевченківському районі (Шевченківський район м.Києва); з 01.12.2018 зареєстроване платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до аналізу баз даних органів ДФС (Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ "Віндзем", зокрема, за 2018-2019 рік встановлено, що ТОВ "Віндзем" зареєстровано операції з придбання плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 у ТОВ "Семвін ЛТД" на приході якого по ланцюгу постачання такий товар відсутній.

Суд не погоджується з висновком відповідача, що вищевказані обставини свідчать про відсутність у ТОВ "Віндзем" легального джерела походження товару, оскільки предметом постачання позивачу міг бути товар, придбаний ТОВ "Віндзем" у періодах, що передували червню 2019 року, а матеріали перевірки не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність реальності поставок такого товару від постачальників для ТОВ "Віндзем". В ході судового розгляду справи відповідачем не було доведено відсутність придбання ТОВ "Віндзем" товарів за даними ЄРПН у попередніх періодах, а отже, зазначені обставини об`єктивно не підтверджують відсутності у ТОВ "Віндзем" товару, реалізованого для позивача у червні 2019 року. При цьому суд враховує, що за обставинами справи ТОВ "Віндзем" зареєстроване як юридична особа з 09.11.2018 та є діючим суб`єктом господарювання, що підтверджується відомостями, внесеними до ЄДР, а також інформацією контролюючого органу за місцем податкового обліку такого платника податків.

Суд зазначає, що під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ЕХЗ Технології" з питань правильності нарахування та сплати ПДВ за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Віндзем" за червень 2019 року контролюючим органом будь-які заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки з ТОВ "Віндзем" щодо формування спірного податкового кредиту не ініціювалися та здійснені не були.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що нереальність здійснення господарських операцій слідує з того, що з Довідки про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом територіального органу ДФС за №1603/26-15-21-33 від 13.11.2019 вбачається, що за наслідками виходу за податковою адресою 01034, м.Київ, вулиця Володимирська, будинок 40/2 місцезнаходження платника податків не встановлено, оскільки вказана довідка була складена контролюючим органом 13.11.2019 року, тобто суттєво після періоду у якому відбувалися господарські операції з поставки товарів для позивача (червень 2019 року). З рапорту о/у десятого відділу ОУ ГУ ДФС у м.Київі лейтенанта податкової міліції Б.Кульшенко вбачається, що виїзд за податковою адресою ТОВ "Віндзем" здійснювався 25.10.2019 року, тобто знову ж таки пізніше періоду в якому здійснювалися операції з поставки товарів для позивача. Будь-яких доказів, які б засвідчували відсутність ТОВ "Віндзем" за його місцезнаходженням у червні 2019 року відповідачем не надано і матеріали справи не містять.

Щодо даних податкової звітності ТОВ "Віндзем", то суд встановив, що відповідно до повідомлень про прийняття працівників на роботу, поданих відповідачем до матеріалів справи, у червні 2019 року на вказаному товаристві працювало окрім керівника ще 4 працівника за трудовими договорами, а саме товариство за цей звітний період 22.07.2019 року подавало податкову декларацію з податку на додану вартість. В будь-якому разі суд зазначає, що відповідно до п.47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Отже, правові наслідки, зумовлені порушенням приписів податкового законодавства щодо подання податкової звітності, у тому числі її повноти та достовірності, можуть виникати лише для такого платника податків.

Також суд погоджується з доводами позивача, що, враховуючи номенклатуру та кількість поставленого для ТОВ "ЕХЗ Технології" постачальником ТОВ "Віндзем" товару об`єктивно відсутня необхідність в залученні значної кількості трудових ресурсів. З цих же мотивів, відсутність за даними державних реєстрів інформації про права власності (користування) на нерухоме майно ТОВ "Віндзем" не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції, позаяк не виключається постачання товару поза складом продавця.

Суд критично оцінює покликання представника відповідача на те, що вказаний у ТТН автомобіль Мерседес Віто державний номер НОМЕР_1 згідно відомостей про власні/орендовані транспортні засоби Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного реєстру МВС України не належить ТОВ "Віндзем" чи посадовій особі цього товариства, оскільки відповідно до пункту 4.3 Договору №06-06-19 від 06.06.2019 поставка Товару здійснюється Продавцем у вказане Покупцем місце. Тобто, позивач не має обов`язку контролювати питання доставки ТМЦ, оскільки таке питання є виключним обов`язком Продавця, при цьому останній має право залучати для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам як власні виробничі і трудові ресурси, так і такі, що належать іншим суб`єктам господарювання.

Також, з наведених вище мотивів суд відхиляє доводи відповідача про те, що однією з підстав для визнання господарських операцій нереальними, є те, що ТТН містили неточності у реквізиті - пункт навантаження, де вказано лише "м.Київ", оскільки ступінь деталізації інформації відносно місця навантаження товару законодавством не встановлена і наявної у ТТН №00041 та №00042 від 10.06.2019 інформації достатньо для встановлення змісту операції. Крім того товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, суд вважає, що наявних у ТОВ "Віндзем" трудових та економічних ресурсів було достатньо для здійснення спірної господарської операції з постачання товарів для ТОВ "ЕХЗ Технології". Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження протилежного відповідачем під час документальної перевірки не встановлено, в ході судового розгляду не надано. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції в судовому засіданні підтвердження не знайшли.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Санберс" (ЄДРПОУ 42195730), місцезнаходження якого

03028, м.Київ, Голосіївський район, проспект Науки буд. 22.

Суд встановив, що 06.05.2019 між ТОВ "Санберс" (Продавець) та ТОВ "ЕХЗ Технології" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №06/05/19-002 (далі іменується - Договір №06/05/19-002 від 06.05.2019), предметом якого являлася поставка товару - плитка футеровочна з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10).

Відповідно до пункту 4.1 Договору №06/05/19-002 від 06.05.2019, приймання-передача товару по кількості і якості здійснюється представниками обох сторін після оформлення накладної. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно накладної (п.4.2. Договору №06/05/19-002 від 06.05.2019).

Між сторонами правочину оформлено видаткові накладні від 07.05.2019 №118, №119, №120, №121 та №122 на поставку товару - плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 (1000х125х10). Видаткові накладні підписані представниками сторін Договору №06/05/19-002 від 06.05.2019: від постачальника (продавця) - директор ОСОБА_7 , від покупця - директор ОСОБА_2 .

За даним правочином оформлені податкові накладні №158 від 07.05.2019, №159 від 07.05.2019, №161 від 07.05.2019, №163 від 07.05.2019, №164 від 07.05.2019.

Судом встановлено, що умовами договору обумовлено те, що поставка ТМЦ здійснюється продавцем у вказане покупцем місце, що також визначено пунктом 4.3. Договору №06/05/19-002 від 06.05.2019. Суду надано ТТН №23 та №24 від 07.05.2019 із зазначенням: автомобіль - Мерседес Віто НОМЕР_1 ; автомобільний перевізник - ТОВ "Санберс"; замовник - ТОВ "Санберс"; вантажовідправник - ТОВ "Санберс"; вантажоодержувач - ТОВ "ЕХЗ Технології"; пункт навантаження - місто Київ; пункт розвантаження - Рівненський р-н, с.Городок, вул.Барона Штейнгеля, 3а; кількість товару - 1240 штук; усього на суму з ПДВ 2 976 000 грн. 00 коп.; найменування вантажу - Плитка футеровочна графітопластикова АТМ-1 (1000х125х10); здав - директор ОСОБА_7 ; прийняв водій - ОСОБА_6 ; здав водій - ОСОБА_6 ; прийняв - директор ОСОБА_2

Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 202, обороту по аналітичному рахунку по рахунку 202 "Комплектуючі вироби", "Журналом операцій по рахунку 2.124 ТОВ "Санберс" рах.631 Постачальники" підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за травень 2019 року товарів від ТОВ "Санберс" на загальну суму з ПДВ - 2 976 000 грн. 00 коп.

Вищевказані документи були пред`явлені позивачем під час документальної позапланової перевірки та описані в Акті перевірки.

Подальше використання товару позивачем здійснено шляхом використання його як виробничого матеріалу та комплектуючого виробу при виготовленні анодів заземлення АЗК(Г)2, які в подальшому реалізовувалися для покупців - ПАТ "Київгаз", ТОВ "Альянсенерго", АТ "Укртрансгаз", що підтверджується договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Відповідач не заперечує факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології".

Перевіряючи обґрунтованість висновку відповідача щодо неможливості реального здійснення ТОВ "Санберс" зазначених операцій з урахуванням відсутності власних або орендованих основних засобів, відсутності реального джерела походження за даними ЄРПН, податкової звітності, відсутності трудових ресурсів для реального здійснення господарських операцій, суд встановив та врахував таке.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Санберс" зареєстроване як юридична особа 06.06.2018; засновник ОСОБА_8 ; розмір внеску до статутного фонду 535000,00грн.; керівник ОСОБА_8 ; види діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний); виробництво інших машин і устатковання загального призначення, н. в. і. у., виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.; виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у.; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання комбінованих офісних адміністративних послуг; оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля хімічними продуктами та ін. В процесі припинення не перебуває.

ТОВ "Санберс" перебуває на обліку як платник податків з 06.06.2018 в Головному управлінні ДПС у м.Києві, ДПІ у Голосіївському районі; з 01.07.2018 зареєстроване платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки зазначено, що відповідно до аналізу баз даних органів ДФС (Єдиного реєстру податкових накладних) встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару ТОВ "Санберс", зокрема, за 2018-2019 рік встановлено, що ТОВ "Санберс" зареєстровано операції з придбання плитки футеровочної з графітопластикового матеріалу АТМ-1 у ТОВ "Керрінг спектр", якому такий товар було поставлено ТОВ "Туліца Стайл", яке в свою чергу придбало його у ТОВ "Агроцентр Україна".

Як встановлено судом в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства по суті зводиться до наявних у нього сумнівів щодо реальності господарських операцій ТОВ "Санберс" по придбанню товару у інших осіб. Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть, у даному випадку, свідчити про нереальність господарських взаємовідносин.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів постачальника позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей, економічно необхідних для здійснення господарської діяльності не приймається судом, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що інформація наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та господарських операцій позивача з його контрагентами, а тому не може створювати негативні наслідки саме для позивача (постанова від 10.04.2020 року у справі №400/2793/18, адміністративне провадження №К/9901/17740/19).

Щодо даних податкової звітності ТОВ "Санберс", то суд встановив, товариство за звітний період - травень 2019 року подавало 20.06.2019 року податкову декларацію з податку на додану вартість. При цьому, як суд вже зазначав відповідно до п.47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Зважаючи на вказане, правові наслідки, зумовлені порушенням приписів податкового законодавства щодо подання податкової звітності, у тому числі її повноти та достовірності, можуть виникати лише для такого платника податків.

Суд погоджується з доводами позивача, що враховуючи номенклатуру та кількість поставленого для ТОВ "ЕХЗ Технології" постачальником ТОВ "Санберс" товару об`єктивно відсутня необхідність в залученні значної кількості трудових ресурсів. З цих же мотивів, відсутність за даними державних реєстрів інформації про права власності (користування) на нерухоме майно ТОВ "Санберс" не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарської операції, позаяк не виключається постачання товару поза складом продавця.

Жодних належних та допустимих доказів щодо повної та всебічної перевірки контрагента позивача - ТОВ "Санберс", контролюючим органом не надано, а посилання в Акті перевірки виключно на відомості інформаційних систем податкового органу не може бути підставою для таких висновків. Відповідачем не надано суду доказів проведення зустрічних звірок контрагента позивача чи актів перевірок (планових, позапланових).

Стверджуючи про порушення контрагентом податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок за травень 2019 року щодо ТОВ "Санберс" та його постачальників матеріали справи не містять.

Така ж позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №814/1564/18.

Відповідач вказує на нереальність здійснення господарських операцій, оскільки ТОВ "Санберс" є фігурантом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004299, в якому іде мова про створення низки суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала у безпідставному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість реально діючим суб`єктам господарювання. Щодо цього, під час вирішення даного спору, судом оголошувалася перерва для можливості надання відповідачем інформації щодо стану вказаного кримінального провадження, факту оголошення будь-яким особам про підозру, постановлення вироку суду тощо. Однак такої інформації, а також наявності відповідного судового рішення в межах розгляду кримінальної справи, контролюючим органом надано не було, а відповідно суд зазначає, що на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи вироки щодо посадових осіб позивача або його контрагента - ТОВ "Санберс" відсутні, а отже, доводи податкового органу не підтверджені наявністю обвинувальних вироків. Доказів, які б засвідчували те, що посадові особи ТОВ "Санберс" заперечують факт реального здійснення господарських операцій з поставки товарів для позивача відповідачем не надано і судом не здобуто.

Як вже наголошувалося судом за відсутності доказів заперечення посадовими особами фактів підписання ними договорів та первинних документів і фактів здійснення господарських операцій суб`єктами господарювання, яких вони представляють, до винесення вироку в рамках кримінального провадження ухвали слідчого про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатися належним доказом.

Суд вважає, що не заслуговують на увагу покликання представника відповідача на те, що вказаний у ТТН автомобіль Мерседес Віто державний номер НОМЕР_1 згідно відомостей про власні/орендовані транспортні засоби Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного реєстру МВС України не належить ТОВ "Рокленз" чи посадовій особі цього товариства, оскільки відповідно до пункту 4.3 Договору №06/05/19-002 від 06.05.2019 поставка Товару здійснюється Продавцем у вказане Покупцем місце. Тобто, позивач не має обов`язку контролювати питання доставки ТМЦ, оскільки таке питання є виключним обов`язком Продавця, при цьому останній має право залучати для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам як власні виробничі і трудові ресурси, так і такі, що належать іншим суб`єктам господарювання.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про неналежне оформлення ТТН у зв`язку із незначною деталізацією інформації про пункт навантаження (вказано лише "м.Київ") з підстав, що наведені вище.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що господарська операція з постачання ТОВ "Санберс" для ТОВ "ЕХЗ Технології" товарно-матеріальних цінностей у травні 2019 року підтверджена документами, які в повній мірі відповідають вимогам до первинних документів відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Записи в бухгалтерському обліку та податковій звітності ТОВ ЕХЗ Технології відповідають первинним документам, які були пред`явлені під час документальної перевірки. Транспортування товару від продавця до покупця підтверджене належно оформленою товарно-транспортною накладною, відомості якої контролюючий орган належними та допустимими доказами не спростував. При цьому суд критично оцінює та відхиляє висловлене представником відповідача припущення, що за спірною господарською операцією товар було фактично придбано позивачем не від ТОВ "Санберс", а отримано з іншого джерела, і лише оформлене документально як поставлений ТОВ "Санберс". Суд зауважує, що придбаний позивачем товар оплачено повністю. Отже, дослідженими судом належними та допустимими доказами підтверджено реальність придбання ТОВ "ЕХЗ Технології" товару від ТОВ "Санберс" та використання його в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджує наявність ділової та економічної мети від проведення такої господарської операції.

Таким чином, факти здійснення господарських операцій позивача повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними, бухгалтерськими, податковими та платіжними документами, а з матеріалів справи судом встановлено, що спірний податковий кредит ТОВ "ЕХЗ Технології" сформований на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а господарські операції оформлені належними первинними документами, які підтверджують фактичний рух активів. Вартість придбаних товарів в повній сумі оплачена позивачем, у тому числі й податок на додану вартість, шляхом сплати грошових коштів платіжними дорученнями: від 27.04.2020 №1611, №1612, №1613, від 28.04.2020 №1614, №1615, №1616, №1617, №1618, №1619, №1619, від 29.04.2020 №1621, №1622, №1623, №1624, від 30.04.2020 №1634, №1635, №1636, №1637, №1638, від 04.05.2020 №1639, №1640, №1641, №1642, №1643, №1644, №1645, №1646, №1647, №1648, №1649, від 05.05.2020 №1651, №1652, №1653, №1654, №1655, №1656, №1657, №1658, №1659, №1660, №1661. Придбані товари використані ТОВ ЕХЗ Технології в господарській діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджує наявність ділової та економічної мети при їх придбанні. Порушення контрагентами-постачальниками податкової дисципліни може мати правові наслідки лише щодо такого платника податків та не позбавляє покупця права на формування податкового кредиту в разі підтвердження належними первинними документами, у відповідності до приписів податкового законодавства.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в рішеннях від 12.02.2019 по справі № 813/7368/13-а, від 05.02.2019 по справі № 816/652/15-а, від 22.01.2019 по справі № 820/313/17.

Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, навіть за умови визнання винуватою певної фізичної чи юридичної особи у вчинені злочину, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводить автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини:

рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі "Інтерсплав проти України" "п. 38 у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку";

рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності";

рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" "п. 23 у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника".

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не довів безтоварності спірних господарських операцій, не підтвердив належними й допустимими доказами порушення ТОВ "ЕХЗ Технології" підпункту "а" пункту 198.1, абзаців 1 та 2 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України. Відтак, суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" (33028, м. Рівне, вул. Міцкевича, готель "Мир", буд. 32, оф. 323, код ЄДРПОУ 38895125) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 29.11.2019 № 00001300501 та № 00001310501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 серпня 2020 року.

Суддя У.М. Нор