Ухвала

від 17.06.2020 по справі 755/10138/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/1690/2020 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю: прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника заявника ОСОБА_8 , яка приймає участь в судовому розгляді дистанційно в режимі відеоконференції з Хмельницьким міськрайоним судом Хмельницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна шляхом вирішення питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникли при виконанні вироку у кримінальному провадженні № 12015100040016805 відносно ОСОБА_10 , який визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України.

Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що арешт на належні на праві власності обвинуваченому ОСОБА_10 транспортні засоби, а саме автомобіль «Opel Ampera», 2012 р.в., об`єм двигуна 1398 см.куб., дата державної реєстрації 29.04.2017, автомобіль «Nissan Leaf», 2012 р.в., потужність двигуна 80 кВт, дата державної реєстрації 19.11.2015, автомобіль «Peugeot 307 ХR 1.6», 2002 р.в., об`єм двигуна 1598 см.куб., дата державної реєстрації 19.04.2005 та автомобіль «КНОТТ 91Н», 2014 р.в., дата державної реєстрації 23.07.2014, накладався ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2017 з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 , яким заявлено в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 цивільний позов в розмірі 30 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 24.11.2015 становить 787 563 грн.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2018 ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_10 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Крім того, за вироком суду з ОСОБА_10 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 811 629 грн. 60 коп.

На момент накладення арешту транспортний засіб автомобіль «Opel Ampera», 2012 р.в., об`єм двигуна 1398 см.куб., дата державної реєстрації 29.04.2017, належав цивільному відповідачу за позовом ОСОБА_7 обвинуваченому ОСОБА_10 та на час звернення із заявою про скасування арешту з цього автомобіля відшкодування потерпілому ОСОБА_7 не здійснено, а тому потреба у застосуванні такого заходу забезпечення, як арешт майна, не відпала, оскільки не досягнута сама мета, з якою він застосовувався.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким її клопотання задовольнити та скасувати арешт майна, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2017 в частині арешту автомобіля «Opel Ampera», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належав ОСОБА_10 , а на даний час належить на праві власності ОСОБА_9 .

На обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_9 у травні 2019 року придбав автомобіль «Opel Ampera», державний номерний знак НОМЕР_1 ,колишнім власником якого був ОСОБА_10 , на електронних торгах, які були проведені в межах виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_10 заборгованості за кредитним договором. При цьому торги щодо реалізації транспортного засобу проводилися з дотриманням відповідної процедури, а про арешт автомобіля ОСОБА_9 не знав та не міг знати, оскільки в оголошенні про проведення електронних торгів така інформація була відсутня.

Право власності ОСОБА_9 на транспортний засіб, як зазначає апелянт, підтверджується актом про електронні торги, який встановлює статус добросовісного набувача та відповідно до п. 8 розділу 10 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно. Отже ОСОБА_9 є власником автомобіля «Opel Ampera», але не може зареєструвати вказане майно у відповідних сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України, оскільки на нього накладений арешт ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2017.

За твердженням ОСОБА_8 , на даний час відпала потреба у застосуванні арешту транспортного засобу, а скасування арешту необхідно для забезпечення реалізації права власності ОСОБА_9 на майно, яке він придбав як добросовісний набувач. Таким чином, ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом арешту майна відпали та відсутні підстави для подальшого втручання у права ОСОБА_9 на транспортний засіб. Отже суд повинен був застосувати за аналогією закону ч. 2 ст. 174 КПК України та задовольнити клопотання, але безпідставно відмовив у скасуванні арешту з автомобіля «Opel Ampera».

ОСОБА_8 також посилається на те, що неспівмірним є накладення арешту на чотири транспортні засоби з огляду на суму заявленого цивільного позову та вважає можливим забезпечення відшкодування шкоди цивільному позивачу за рахунок інших автомобілів ОСОБА_10 , на які накладений арешт.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, заперечення прокурора та потерпілого ОСОБА_7 щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження, в січні 2020 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту майна, в частині арешту автомобіля «Opel Ampera», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , накладеного ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2017 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 на належні останньому транспортні засоби, в тому числі вказаний автомобіль, з метою забезпечення цивільного позову потерпілого в розмірі 787 563 грн. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 16.05.2019 автомобіль «Opel Ampera», 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_9 придбав на електронних торгах у зв`язку з передачею його для реалізації приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва ОСОБА_11 , яким здійснювалося виконання пред`явленого до виконання 05.09.2018 ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» виконавчого листа від 20.02.2013 щодо стягнення з ОСОБА_10 заборгованості за кредитним договором. Отже відпала потреба в арешті цього майна, власником і добросовісний набувачем якого є ОСОБА_9 .

За результатами розгляду клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту з частини майна суд першої інстанції відмовив у його задоволенні, мотивувавши своє рішення тим, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення, як арешт майна, що накладався у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 на належне останньому майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 , яким у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов в розмірі 30 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 24.11.2015 становить 787 563 грн., не відпала, оскільки матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_7 не відшкодована.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У разі необхідності відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 12 ч. 1ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд повинен вирішити питання, зокрема, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Частиною 4ст. 174 КПК Українипередбачено, що суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як встановлено судом першої інстанції, що відповідає матеріалам судового провадження, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2017 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, накладено арешт на належні ОСОБА_10 на праві власності чотири транспортні засоби: автомобіль «Opel Ampera», 2012 р.в., об`єм двигуна 1398 см.куб., дата державної реєстрації 29.04.2017, автомобіль «Nissan Leaf», 2012 р.в., потужність двигуна 80 кВт, дата державної реєстрації 19.11.2015, автомобіль «Peugeot 307 ХR 1.6», 2002 р.в., об`єм двигуна 1598 см.куб., дата державної реєстрації 19.04.2005 та автомобіль «КНОТТ 91Н», 2014 р.в., дата державної реєстрації 23.07.2014, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_7 , яким заявлено в кримінальному провадженні цивільний позов в розмірі 30 000 доларів США, що в еквіваленті станом на 24.11.2015 становить 787 563 грн.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.08.2018 ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_10 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Цим же вироком з ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 811 629 грн. 60 коп., тому й не вирішувалося питання щодо скасування арешту майна засудженого, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 174 КПК України.

09.12.2019 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 811 629 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, за яким 10.12.2019 відкрито виконавче провадження та вчинюються необхідні дії для виконання, під час яких оголошено розшук майна боржника, а саме транспортних засобів, на які судом з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні накладався арешт.

Як на час розгляду клопотання ОСОБА_8 , так і на час апеляційного розгляду, у вказаному виконавчому провадженні стягнень не здійснювалося.

Виходячи з того, що відшкодування ОСОБА_10 завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт у кримінальному провадженні, не відбулося в добровільному або примусовому порядку, достатні підстави для скасування арешту автомобіля «Opel Ampera», 2012 р.в., об`єм двигуна 1398 см.куб., дата державної реєстрації 29.04.2017, що належав на час прийняття рішення про арешт на праві власності ОСОБА_10 , у суду відсутні.

За вказаних обставин усі доводи ОСОБА_8 про те, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба та арешт взагалі накладено необґрунтовано, є безпідставними, суперечать вимогам кримінального процесуального закону та не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_9 фактично набув права власності на автомобіль «Opel Ampera» і майно перебуває у його власності як добросовісного набувача не заслуговують на увагу, оскільки продаж цього автомобіля на електронних торгах відбувся в травні 2020 року і це не пов`язано зі стягненням матеріальної шкоди з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 . Арешт автомобіля в межах кримінального провадження був накладений ще 24.11.2017, отже на час прийняття судом такого рішення автомобіль «Opel Ampera» у власності ОСОБА_9 як добросовісного набувача не перебував, він належав ОСОБА_10 , що не спростовано жодним належним доказом у справі. Апро існування заборони на відчуження цього майна не могло бути невідомо під час його реалізації на електронних торгах у травні 2020 року, оскільки у такому випадку у ОСОБА_9 і не виникло б необхідності звернення до суду з клопотанням про скасування арешту.

Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_7 має можливість отримати відшкодування завданої ОСОБА_10 матеріальної шкоди за рахунок іншого майна засудженого, а саме трьох автомобілів, на які також накладений арешт, то вони є непереконливими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що всі транспортні засоби, на які накладався арешт з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ОСОБА_12 від 12.12.2019 у виконавчому провадженні щодо стягнення з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди оголошені в розшук та їх вартість не визначена. А якщо врахувати вартість автомобіля «Opel Ampera», яка була визначена при проведенні електронних торгів 03.06.2019 (ціна продажу - 271 111 грн.), то за рахунок лише цього автомобіля також не може бути відшкодована в повному обсязі матеріальна шкода ОСОБА_7 .

Враховуючи наведене, за відсутності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 рокує законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015100040016805 відносно ОСОБА_10 при виконанні вироку від 14.08.2018, яким ОСОБА_10 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4