Ухвала

від 27.07.2020 по справі 757/9745/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2332/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представників власника майна ОСОБА_7 , адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_7 , вилучені під час проведення обшуку 27 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 82 869 доларів США, 55300 гривень, 1355 євро, 10150 російських рублів, 1710000 танзанійських шилінгів. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що ТОВ «МГІД Україна» (ЄДРПОУ 43120912) зареєстровано 18.07.2019, тобто за день до внесення відомостей до ЄРДР у даному кримінальному провадженні, що спростовує версію слідства про тривалу протиправну діяльність ТОВ «МГІД Україна» з фінансування піратських сайтів. Стверджує про відсутність доказів причетності ОСОБА_7 та ТОВ «МГІД Україна» до протиправної діяльності. Додає про відсутність доказів події кримінального правопорушення.

Також адвокат звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, що унеможливлює накладення арешту з метою відшкодування збитків. Додає, що ухвала слідчого судді постановлена через 35 днів після надходження клопотання прокурора про арешт майна до суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №12019000000000666, відомості про яке 20.07.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 200 КК України.

28 лютого 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_7 , вилучені під час проведення обшуку 27 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 82 869 доларів США, 55300 гривень, 1355 євро, 10150 російських рублів, 1710000 танзанійських шилінгів, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року, задоволено частково.

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновками слідчого судді про доведеність підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні, з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З представлених в апеляційний суд матеріалів встановлено, що на території України невстановлені особи з використанням всесвітньої інформаційної системи загального доступу Інтернет, створили та забезпечують функціонування ряду онлайн кінотеатрів, які надають доступ користувачам до бібліотеки художніх, анімаційних фільмів та серіалів. Зазначеними діями, умисно порушуються авторські та суміжні права, які завдають правовласникам матеріальної шкоди у великих розмірах.

Встановлено, що невідомі особи, діючи в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», рішення РНБОУ «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 28.04.2017 року, введеного в дію Указом президента України № 133/2017, рішення РНБОУ «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 02.05.2018 року, введеного в дію Указом президента України № 126/2018, використовують у своїй діяльності електронні гроші платіжної системи «WebMoney Transfer» з метою переказу коштів на території України для фінансування протиправної діяльності вказаних вище веб ресурсів, вміст яких порушує авторські та суміжні права.

На виконання доручення слідчого, щодо встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, Департаментом кіберполіції Національної поліції України отримано інформацію про те, що на території України діють рекламні агенції, які протягом тривалого часу займаються фінансуванням онлайн кінотеатрів, що надають доступ користувачам до бібліотеки художніх, анімаційних фільмів, серіалів, що призводить до порушення авторських та суміжних прав і завдає матеріальної шкоди правовласникам, а також монетизацією онлайн ресурсів, шляхом розміщення реклами (рекламних блоків) на вказаних ресурсах. Разом з тим, фінансування такої діяльності являється також кримінальним правопорушенням.

Встановлено, що розміщення реклами та оплату за її розміщення на піратських онлайн кінотеатрах здійснювалась за допомогою платформи нативної реклами під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка виступає посередником між рекламодавцями та публікаторами (володільцями сайтів, медіа).

Встановлено, що раніше тизерна мережа реклами була під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак в подальшому об`єднавшись із рекламною платформою «Mgid» стали працювати під однією платформою із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Оплата від розміщення реклами на піратських сайтах надходить на електронні гаманці публікаторів із різних платіжних систем.

Встановлено, що рекламна платформа являється міжнародною, основний офіс якої знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_3 , USA, (www.mgid.com) представництво якого розташоване в Україні за адресою АДРЕСА_2 .

Адміністратори даного сайту розміщують рекламу від « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказаному та інших онлайн-кінотеатрах отримуючи прибуток від їх незаконної діяльності, а рекламна агенція таким чином сплачує за розміщення реклами на сайті піратського контенту, чим фінансує таку діяльність.

Встановлено що рекламна платформа під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , вул. Довженка, 3, НОМЕР_1 (належить ТОВ «МГІД-Україна», ЄДРПОУ: 43120912, юридична адреса: 04074, м. Київ, Подільський район, вул. Новомостицька, 25-м.)

Встановлено, що на даний час директором ТОВ «МГІД-Україна» (ЄРДПОУ 43120912) основний вид діяльності: 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, являється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_10 також являється керівником ПП «МГІД-Україна» (ЄРДПОУ 43381937), основний вид діяльності: 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Так, в обґрунтування підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, прокурором до клопотання додано Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.02.2020, копію протоколу обшуку від 27.02.2020, постанову про визнання речовим доказом від 28.02.2020, постанову про визначення групи прокурорів від 23.01.2020, постанову про визначення слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні від 04.02.2020, постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 04.02.2020, рапорти Начальника управління ГСУ НП України ОСОБА_11 , заяву про скоєння злочину, документи на іноземній мові, довіреності, протокол огляду від 29.11.2019, протокол огляду від 09.01.2020, протокол допиту ОСОБА_12 від 13.12.2019.

Наведені документи, на переконання ініціатора клопотання, містять факти та обставини, які дають підстави для висновку про факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 200 КК України, з цим погодився і слідчий суддя, проте з таким висновком колегія суддів погодитись не може, оскільки долучені до клопотання прокурора матеріали не містять фактів та обставин, на які послався ініціатор клопотання, а є документами про вчинення певних процесуальних та слідчих дій, з яких не вбачається, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, як того вимагають положення п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України.

Крім того, необхідним буде відмітити, що національне законодавство України не має юридичного визначення поняття «піратський сайт», а тому неможливо встановити його конкретні ознаки, у зв`язку із чим посилання органу досудового розслідування на те, що товариством та його керівником відбувалося фінансування так званих «піратських сайтів», на переконання колегії суддів, є необгрунтованими.

Також необхідним буде звернути увагу на той факт, що твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_7 здійснював фінансування так званих «піратських сайтів» шляхом розміщення на них реклами, є припущеннями органу досудового розслідування, з урахуванням тих обставин, що фінансування полягає у наданні коштів для витрачання, тоді як ініціатор клопотання ставить питання про арешт грошових коштів не наданих за оплату розміщення реклами, а тих, що перебуває у власності особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ініціатором клопотання не було доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а тому положення п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, не допускають у цьому випадку застосування таких заходів. Проте слідчий суддя на це уваги не звернув та постановив рішення про арешт майна, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_7 , вилучені під час проведення обшуку 27 лютого 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 82 869 доларів США, 55300 гривень, 1355 євро, 10150 російських рублів, 1710000 танзанійських шилінгів, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4