Постанова

від 04.08.2020 по справі 367/3535/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 367/3535/20

провадження № 22-ц/824/9921/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2020 року у складі судді Карабази Н.Ф.

у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем за період з вересня 2000 року по 11 грудня 2003 рік. Також просив визнати спільною сумісною власністю сторін житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; самовільно побудований житловий будинок літера Д загальною площею 167, 4 кв.м, розташований за тією ж адресою; нежилі приміщенняпо АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 2,0001 га, що знаходиться на території Блідчанської сільської ради, Іванківського району, Київської області з кадастровим номером 3222080300:02:002:0025; комплекс рентгенографічний для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик ; автомобіль VolkswagenCaddy 2006 року; спальний причіп-фургон НОМЕР_1 . Крім того, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного майна та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію вартості самовільно відчуженого майна, а саме спального причіпу-фургону KNAUS4506 у розмірі 50 000 грн. Просив суд першої інстанції прийняти рішення, яким замість частки у праві спільної сумісної власності на комплекс рентгенографічний для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик , стягнути з відповідача на свою користь 125 000 грн.

У червні 2020 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, а також самовільно побудований житловий будинок літера Д за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222080300:02:002:0025; комплекс рентгенографічний для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик та автомобіль Volkswagen Caddy .

Указував, що все перераховане майно придбавалося сторонами у період спільного проживання без реєстрації шлюбу та безпосередньо у шлюбі, проте зареєстровано та належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

У зв`язку з тим, що відповідачем вже здійснено відчуження спільного майна, а саме спального причіпу-фургону KNAUS 4506, без згоди позивача, а також виставлено на аукціон з продажу арештованого майна в Україні належну сторонам по справі земельну ділянку, позивач уважав, що невжиття заходів забезпечення позову зможе спричинити відчуження ОСОБА_2 іншої частини вказаного майна на користь третіх осіб.

Таким чином, уважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на зазначене позивачем майно, що належить на праві власності відповідачу.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 27 червня 2020 рокупредставник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Указує, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, крім того, викладені у заяві доводи не підтверджені належними та допустимими доказами.

Стверджує, що жодна із земельних ділянок, що належать відповідачу на праві власності, в примусовому порядку через СЕТАМ не реалізовувалась. Також зазначає, що стосовно відповідача взагалі немає жодного відкритого виконавчого провадження, на підставі якого могла б здійснюватись примусова реалізація її майна.

Звертає увагу суду на те, що у 2019 році у зв`язку з виникненням заборгованості у позивача здійснювалась примусова реалізація нежилих приміщень по АДРЕСА_2 , що належать на праві власності відповідачу, оскільки остання виступала поручителем боржника.

Зазначає, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , отримано ОСОБА_2 відповідно до договору дарування житлового будинку незакінченого будівництвом від 13 вересня 2001 року.

Земельна ділянка, на яку накладено арешт, одержана відповідачем згідно розпорядження Іванківської районної державної адміністрації №645 від 08 липня 2011 року в межах норм безоплатної приватизації, а тому, на думку відповідача, у відповідності до п. 5 ч.1 ст. 57 Сімейного кодексу України є особистою приватною власністю останньої.

Стверджує, що міським судом не встановлено власника комплексу рентгенографічного для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик , характеристик вказаного обладнання не зазначено, що унеможливлює накладення арешту на це майно.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149-153 ЦПК України та виходив, зокрема, з того, що вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спору, є законними та обґрунтованими.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати спільною сумісною власністю сторін житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; самовільно побудований житловий будинок літера Д загальною площею 167, 4 кв.м, розташований за тією ж адресою; нежилі приміщенняпо АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 2,0001 га, що знаходиться на території Блідчанської сільської ради Іванківського району Київської області з кадастровим номером 3222080300:02:002:0025; комплекс рентгенографічний для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик ; автомобіль VolkswagenCaddy 2006 року; спальний причіп-фургон НОМЕР_1 . Крім того, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного майна та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь компенсацію вартості самовільно відчуженого майна, а саме спального причіпу-фургону KNAUS4506 у розмірі 50 000 грн. Просив суд першої інстанції прийняти рішення, яким замість частки у праві спільної сумісної власності на комплекс рентгенографічний для ветеринарії виробництва ТОВ Телеоптик , стягнути з відповідача на свою користь 125 000 грн.

При цьому, предметом спору, в даному випадку, є те майно, на яке позивач просить накласти арешт .

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що сторони проживали однією сім`єю та перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 жовтня 2017 року розірвано.

Позивач уважав, що за час спільного проживання однією сім`єю та офіційно оформленого шлюбу за спільні кошти подружжя сторони по справі набули у спільну сумісну власність вищевказане майно.

Посилався на те, що відповідачем разом з її новим чоловіком вже здійснено відчуження спільного майна, зокрема спального причіпу-фургону KNAUS 4506, без згоди позивача.

А тому, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд дійшов вірного висновку, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спір стосується майна, право власності на яке позивач намагається захистити.

Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія уважає, що при розгляді судом заяви дійдено вірного висновку, що з метою забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, доцільно та необхідно забезпечити позов у запропонований позивачем спосіб. Зазначені заходи покликані виключити можливість переходу права власності на спірне майно від відповідача до третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав до її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 червня 2020 року про забезпечення позову - залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2020 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай