Постанова

від 04.08.2020 по справі 372/3671/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 372/3671/19

провадження № 22-ц/824/9974/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А . (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у складі судді Зінченка О.М.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року представник ТОВ Трейдом-Сервіс - Карпухін Я.В. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за загальні послуги за договором №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року у розмірі 159 340,50 грн; пеню за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 рік включно у розмірі 44 057,19 грн; інфляційне збільшення боргу за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2019 рік у сумі 24 139,87 грн; три проценти річних від простроченої суми за період з 01 червня 2016 року по 30 вересня 2019 року у розмірі 8 123,44 грн; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 липня 2007 року між сторонами по справі укладено договір про надання послуг №ТС-026/17М із забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії, холодного водопостачання та інших загальних послуг із належного утримання будинку АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, оплата послуг повинна здійснюватись у національній валюті України у розмірі, що є еквівалентним 150 доларів США згідно курсу НБУ, встановленому на день здійснення оплати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, утворилась заборгованість за період з червня 2016 року по вересень 2019 року у розмірі 159 340,50 грн. Загальна сума боргу, яку позивач просив стягнути з відповідача, становила 235 661 грн, що включала пеню, інфляційне збільшення боргу, а також 3% річних.

Указував, що 03 липня 2019 року та 05 серпня 2019 року позивачем направлено відповідачу вимоги №30 та №39 про сплату заборгованості разом з рахунками-фактурами за надані послуги за період з червня 2016 року по травень 2019 року включно, які останнім проігноровані.

Рішеням Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Трейдом -Сервіс заборгованість за загальні послуги за договором №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року у розмірі 159 340,50 грн; 44 057,19 грн пені; 24 139,87 грн інфляційних витрат; 8 123,44 грн - 3% річних, а всього 235 661 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 3 534,91 грн.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою , в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки документам, що містяться в матеріалах справи, та підтверджують відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Зазначає, що позивач, у порушення умов укладеного між сторонами договору, починаючи з серпня 2016 року перестав надавати споживачу послуги, мотивувавши це одностороннім розірванням договору зі сторони товариства. Вказані обставини встановлені у постанові Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у справі №752/16584/16-ц.

На підтвердження зупинення надання послуг позивачем, посилається на акт від 17 серпня 2016 року про відключення електропостачання, акт від 19 серпня 2016 року про відключення водопостачання та водовідведення, акт від 20 серпня 2016 року про ненадання послуг з вивозу побутового сміття, повідомлення про припинення надання послуг №07-17/06 від 17 червня 2016 року, а також лист позивача №01-13/02 від 13 лютого 2017 року, що знаходяться у матеріалах справи.

Уважає, що оскільки відповідачу послуги, передбачені умовами договору, не надавались, то позивач не має підстав для стягнення з відповідача нарахованого боргу та штрафних санкцій.

Звертає увагу суду на те, що за період з червня 2016 року по серпень 2016 року рахунки, в тому числі і за загальні послуги, які виставлялись позивачем, відповідачем оплачені, з огляду на що, вважає вимоги позивача за цей період безпідставними.

Зазначає, що оскільки рахунки, відповідно до умов укладеного договору, повинні сплачуватись не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги, то нарахування заборгованості та штрафних санкцій за вересень 2019 року є таким, що суперечить п. 2.5 вказаного договору.

Стверджує, що районний суд не надав оцінки тим обставинам, що лист з вимогою про сплату боргу №30 відповідачем не отримано, а лист №39 отримано останнім вже після звернення ТОВ Трейдом-Сервіс з позовом до суду.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 послуг від товариства за період з вересня 2016 року по вересень 2019 року, а також надсилання щомісячних рахунків на оплату послуг, наданих позивачем.

22 липня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача Орлова В. , в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає, що районним судом повно і об`єктивно досліджені всі наявні у матеріалах справи докази і обставини справи.

03 серпня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, провадження у справі закрити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір між сторонами є чинним, відповідач не здійснив оплату за надані послуги відповідно до умов договору, надання позивачем послуг, за несплату яких у відповідача виникла заборгованість, було погоджене сторонами при укладенні договору. Враховано, що договір від 01 липня 2007 року, який було укладено між сторонами, не розірвано та не визнано недійсним з підстав його невідповідності чинному законодавству, на підставі чого дійдено висновку про обґрунтованість заявлених вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс заборгованості за надані послуги за Договором № ТС-026/17М від 01 липня 2007 у розмірі 159 340,50 грн, пеню у розмірі 44 057,19 грн, інфляційні витрати у розмірі 24 139,87 грн, три відсотки річних 8 123,24 грн, а всього 23 5661 грн.

Проте, колегія не в повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 01 липня 2017 року між ТОВ Трейдом-Сервіс та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг №ТС-026/17М із забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії, забезпечення умов холодного водопостачання і водовідведення та інших загальних послуг із належного утримання будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець надає споживачу послуги, зазначені в додатку 1 даного Договору, а споживач своєчасно вносить плату за надані послуги в розмірі та згідно порядку, встановленого цим Договором.

За змістом пункту 2.1 договору розмір щомісячної плати, на момент укладання цього Договору, становить суму, зазначену в Додатку 1 до Даного Договору. Згідно з п. 2.2 Додатку 1 до Договору до загальних послуг, що надаються споживачу, за Договором, належать, зокрема: 2.2.1 щомісячні лабораторні дослідження якості питної води з наданням копії акту споживачу, за його письмової вимоги; 2.2.2 освітлення вулиць; 2.2.3 утримання місць загального користування та забезпечення санітарного стану; 2.2.4 утримання доріг та пропускних пунктів в задовільному стані; 2.2.5 забезпечення вивозу сміття; 2.2.6 обслуговування системи резервного енергопостачання для безперебійного водопостачання та функціонування водовідведення, освітлення території; 2.2.7 надання поточних даних про обсяг спожитих споживачем електроенергії, стоків води; 2.2.8 щомісячне надання споживачу рахунків на оплату за експлуатаційне та комунальне обслуговування, спожиті енергію, стоки, воду; 2.2.9 ведення обліку по здійсненню споживачем оплат.

У Додатку 1 до даного Договору сторони встановили вартість загальних послуг (підпункт 3.4 пункту 3 Додатку 1) у розмірі, еквівалентному 150 доларів США згідно курсу НБУ, встановленому на день здійснення оплати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року - скасовано. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди - задоволено частково. Визнано неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс щодо припинення надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення за Договором №ТС-026/17М від 01.07.2007 року. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс відновити надання ОСОБА_1 послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно Договору №ТС-026/17М від 01.07.2007 року. Вирішено питання про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 штрафу за порушення умов Договору та понесені судові витрати.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким, чином Договір укладений між ТОВ Трейд-Сервіс та ОСОБА_1 № ТС -026/17М про надання послуг є чинним.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року щодо встановлення обставин ненадання позивачем послуг з електропостачання, водопостачання та водовідведення згідно Договору №ТС-026/17М від 01 липня 2007 року є неспроможними, оскільки підставами позову у даній справі є заборгованість за загальними послугами (пункт 2.2 Додатку №1). Для послуг з отримання холодного водопостачання, водовідведення та отримання електропостачання визначено власні тарифи у пунктах 3.1-3.3 окремо від загальних послуг, тариф для яких визначено у пункті 3.4, а саме еквівалент 150 доларів США. Отже при вирішення справи №752/16584/16-ц не встановлено обставин, які містять доказову інформацію при вирішенні справи, що переглядається.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 20, 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 2.1 Додатку 1 до Договору, перелік послуг, що надаються споживачу за Договором: п. 2.1 забезпечення умов отримання споживачем електричної енергії; 2.2. загальні послуги: 2.2.1 щомісячні лабораторні дослідження якості питної води з наданням копії акту споживачу, за його письмової вимоги; 2.2.2 освітлення вулиць; 2.2.3 утримання місць загального користування за забезпечення санітарного стану; 2.2.4 утримання доріг та пропускних пунктів в задовільному стані; 2.2.5 забезпечення вивозу сміття; 2.2.6 обслуговування системи резервного енергопостачання для безперебійного водопостачання та функціонування водовідведення, освітлення території; 2.2.7 надання поточних даних про обсяг спожитих споживачем електроенергії, стоків води; 2.2.8 щомісячне надання споживачу рахунків на оплату за експлуатаційне та комунальне обслуговування, спожиті енергію, стоки, воду; 2.2.9 ведення обліку по здійсненню споживачем оплатам; п. 2.3 забезпечення умов водовідведення.

Сторонами обумовлено, що оплата здійснюється в національній валюті України, розрахунковий період оплати - один місяць. Термін внесення платежів не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Невиконання умов, визначених змістом зобов`язання, згідно ст. 610 ЦК України є його порушенням.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за прострочення платежів згідно договору № ТС-026/17М від 01 липня 2007 року про надання послуг, укладеного між ТОВ Трейдом-Сервіс та ОСОБА_1 , убачається, що загальна вартість нарахованих за період з червня 2016 року по вересень 2019 року послуг становить 159 340,50 грн.

Таким чином, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто заборгованість за період з червня 2016 року по вересень 2019 року, не заслуговують на увагу суду, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути основну заборгованість саме за період з червня 2016 року по вересень 2019 року та всі розрахунки проведені товариством за визначений період.

Згідно укладеного між сторонами договору про надання послуг від 01 липня 2007 року, перелік послуг та порядок їх надання оформлюється окремими додатками до цього договору. Послуги надаються через мережі водопостачання та каналізації, власником яких є ТОВ Трейдом .

03 липня 2019 року та 05 серпня 2019 року відповідачу направлено вимоги №30 та №39 відповідно про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 144 255,45 грн (нарахування несплачених сум за період: червень 2016 року - травень 2019 року включно), разом із рахунками-фактурами за надані послуги за вказаний період. Вимога №30 від 03 липня 2019 року отримана позивачем 12 вересня 2019 року.

Відповідачем вимогу позивача не виконав, оплату нарахованих несплачених сум за надані загальні послуги не здійснив.

Разом з тим, відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між ТОВ Трейдом-сервіс та ОСОБА_1 , за результатом проведеної перевірки взаємних розрахунків станом на 31 липня 2016 року сторони прийшли до згоди, що станом на 31 липня 2016 року сальдо становить 0,00 грн; зобов`язання за даним договором сторони виконали повністю, взаємні претензії відсутні.

Зважаючи на відомості, викладені в акті звірки щодо відсутності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ Трейдом-сервіс станом на 31 липня 2016 року, періодом, за який має нараховуватись заборгованість за надання загальних послуг, є період з серпня 2016 року по вересень 2019 року. При цьому розмір заборгованості складає 151 892,61 грн.

Щодо вимог про нарахування пені, колегія виходить з наступного.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за послуги споживач сплачує на поточний рахунок виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період, за який нараховується пеня, від суми, оплата якої прострочена, за кожний день прострочення, якщо виконавцем не порушені умови пункту 2.5 цього договору.

Пунктом 2.5 договору визначено наступне: розрахунковий період оплати - один місяць. Термін внесення платежів не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались послуги. Рахунок та оплату послуг сплачується протягом 10 днів з моменту отримання рахунку споживачем або його уповноваженим представником.

Позивачем надано копію Вимог №30 від 03 липня 2019 року та №39 від 05 серпня 2019 року, додатком до якої зазначені рахунки-фактури за надані послуги за період з червня 2016 року по червень 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що вимога №30 від 03 липня 2019 року отримана позивачем 12 вересня 2019 року.

Проте, у вищевказаній вимозі не зазначено на скількох аркушах містяться додатки, які саме рахунки були долучені до вимоги, у справі відсутні копії цих додатків.

Окрім того, доказів направлення рахунків за період з липня 2019 року по вересень 2019 року позивачем не надано.

Отже, позивач не набув у передбачений договором спосіб права на стягнення пені, оскільки у відповідності до умов договору не направив своєчасно рахунку на оплату, чим порушив умови пункту 2.5 договору.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №340/385/17 дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

З розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, убачається, що у спірний період визначений законом поріг інфляції не перевищував 103 відсотків, відтак не підлягають задоволенню вимоги товариства про стягнення інфляційних втрат.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, період, за який підлягає стягненню 3% річних, є період з серпня 2016 року по вересень 2019 року, оскільки як установлено колегією суддів, станом на 31 липня 2016 року у ОСОБА_1 заборгованість перед товариством була відсутня.

Отже, розмір 3% річних за період з серпня 2016 року по вересень 2019 року складає 8 095,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надання позивачем послуг, за несплату яких у відповідача виникла заборгованість, було погоджене сторонами при укладенні договору від 01 липня 2007 року, який не було розірвано та визнано недійсним з підстав його невідповідності чинному законодавству.

Проте, суд першої інстанції неналежним чином дослідивши матеріали справи, умови укладеного між сторонами договору та не врахувавши норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення , дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення або зміні судового рішення.

На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Трейдом-Сервіс підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 400 грн. З ТОВ Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 600 грн.

Згідно частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, зважаючи на те, що на ТОВ Трейдом-Сервіс покладено більшу суму судових витрат - 3 600 грн, колегія суддів вважає за можливе стягнути з ТОВ Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 різницю, а саме 1 200 грн (3 600 грн - 2 400 грн).

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс заборгованість за загальні послуги за Договором № ТС-026/17Му розмірі 151 892,61 грн та 3% річних за період з серпня 2016 року по вересень 2019 року у розмірі 8 095,36 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдом-Сервіс на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 200 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2020 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай