Постанова

від 05.08.2020 по справі 916/328/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/328/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2020 (суддя Літвінов С.В., м. Одеса, повний текст складено 04.05.2020)

у справі № 916/328/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я"

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ"

про стягнення 50270,57 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)"ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ", в якому просило суд: стягнути з останнього заборгованість у розмірі 50270,57 грн., з яких 35028,95грн. сума основного боргу, 13905,79грн. пеня та 1335,83 - 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №05/05/18 від 05.05.2018р., зокрема в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського Одеської області від 27.04.2020 у справі №916/382/20 позов задоволено, з підстав його обґрунтованості. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аромати здоров`я» 35028,95грн. основної заборгованості, 13905,79грн. пені, 1335,83 грн. 3% річних та 1921грн. судового збору.

Відповідач не погодився із зазначеним рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи в суді першої інстанції, а тому не мав можливість надати докази на підтвердження своїх заперечень.

За твердженням апелянта договір поставки № 05/05/18 від 05.05.2018, за яким позивач намагається стягнути з відповідача заборгованість, між ними не укладався.

Разом з тим, скаржник вважає неправомірним висновком місцевого господарського суду про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання по спірному договору поставки, зазначає, що обов`язок сплатити за отриманий товар за спірним договором у нього не виник, оскільки відповідно до умов договору такий обов`язок у відповідача виникає з моменту реалізації товару третім особам та після надання відповідного звіту про реалізацію, а не з моменту отримання товару, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження факту продажу відповідачем відповідного товару.

Також апелянт не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій за період з 11.04.2019 по 05.02.2020 виходячи із суми заборгованості у розмірі 54 013,28грн., тоді як станом на 17.07.2019 враховуючи повернення товару відповідачем за ним рахувалась заборгованість у сумі 35028,95грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2018 року між ТОВ „Аромати здоров`я» (надалі - постачальник) та ТОВ „ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ» (надалі - покупець) укладено договір поставки №05/05/18 (надалі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей, згідно умов якого постачальник зобов`язався регулярно протягом строку дії договору та у відповідності з заявками покупця, постачати покупцю продукцію, надалі за текстом - товар, по вільним відпускним цінам у кількості, асортименті та в строки, погоджені сторонами за договором, а покупець прийняти та сплатити отриманий товар в строки, узгоджені сторонами за договором.

За умовами п. 2.4 договору, передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, які мають відповідні повноваження.

Відповідно до п. 2.5 договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної. З моменту підписання накладних уповноваженими представниками сторін до покупця переходить право власності на товар, а також ризик випадкової втрати.

Пунктом 4.2 договору визначено, що сума договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору.

У відповідності до п. 4.3 договору, покупець здійснює оплату товару на умовах: по мірі реалізації товару з сплатою до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Оплата здійснюється у національній валюті України у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п. 4.4. договору).

Умовами п. 4.6 договору сторони визначили, що для зручності розрахунків сторони проводяться щомісячно до 5-го числа кожного місяця наступного за звітним, звірку взаєморозрахунків. Відомості акту звірки взаєморозрахунків являються підставою для здійснення остаточних розрахунків за договором.

Відповідно до положень п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018р.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору, зупинення діючого Договору або змін його умов за один місяць до закінчення строку його дії, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 7.2. Договору).

Позивач зазначає, що між сторонами у справі були складені акти звірки взаєморозрахунків за січень 2018 року - листопад 2018 року та за березень 2019р. у відповідності до яких заборгованість відповідача станом на 30.08.2018 року та 31.03.2019 року становила 60166,30 грн. та 54013,28 грн. відповідно.

Обставини відображені сторонами у справі у актах звірки взаєморозрахунків щодо фактичного здійснення господарської операції з поставки та повернення товару, підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем в подальшому було повернуто частину товару, а відтак заборгованість відповідно до Договору поставки складає 35 028,95 грн.

04.06.2019 року позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №3-4/6/2019 з вимогою про сплату зазначеної заборгованості, пені та 3% річних, нарахованих на неї у відповідності до умов договору, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №05/05/18 від 05.05.2018 року у сумі 35028,95 грн. та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1ст.655 ЦК України).

Обов`язок оплати отриманого товару закріплено і в статтях 691, 692 ЦК України, які передбачають, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом у відповідача станом на 31.03.2019р. виникло зобов`язання перед позивачем за Договором поставки №05/05/18 від 05.05.2018р щодо сплати заборгованості у сумі 54013,28грн., що підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

При цьому за наданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2019 заборгованість відповідача, враховуючи суми поверненого товару зменшилась та складала 35028,95грн. Зазначений акт не мітить підпису відповідача, однак колегія суддів вважає його належним доказом наявності заборгованості відповідача, оскільки останнім не надано доказів сплати зазначеної заборгованості, що свідчить про те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав належним чином, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 35028,95 грн. основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому колегією суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому не мав можливість надати докази на підтвердження своїх заперечень, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевий господарський суд належним чином повідомляв відповідача за його юридичною адресою про розгляд даної справи, що підтверджують наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, проте останній не скористався правом на участь в судових засіданнях, тобто з незалежних від суду обставин. Крім того, відповідачем і до суду апеляційної інстанції не будо надано належних доказів на підтвердження сплати зазначеної заборгованості.

Доводи апелянта щодо того, що між сторонами договір поставки № 05/05/18 від 05.05.2018 не укладався, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, враховуючи що відповідний договір містить підписи та печатки сторін, на його виконання були складені між сторонами акти звірки взаєморозрахунків та видаткові накладні, які також містять підписи та печатки сторін, при цьому доказів того, що вони не належать відповідачу останнім не надано.

Колегією суддів відхиляються і твердження апелянта про те, що обов`язок зі сплати за отриманий товар за спірним договором у нього ще не виник, оскільки сторони договору узгодили порядок оплати за товар до 10 числа місяця наступного за звітним, тобто враховуючи, що актом звірки взаєморозрахунків від 31.03.2018 підтверджується наявність боргу відповідача у розмірі 54 013,28грн., останнім днем остаточного розрахунку за умовами договору є 10.04.2018, а з 11.04.2018-перший день порушення грошового зобов`язання. При цьому умовами договору не передбачено надання відповідачем звіту про реалізацію товару для виникнення у нього обов`язку з оплати товару, як про це зазначає відповідач у апеляційній скарзі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування пені та 3% річних сторони узгодили у п. 5.2. договору поставки. зміненому у відповідності до протоколу розбіжностей до договору поставки.

Відтак, суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, вірно застосував положення вищезазначених правових норм та дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, однак колегія суддів зазначає, що задовольняючи позов в цій частині повністю місцевий господарський суд дійсно не правомірно не звернув уваги на той факт, що позивач необґрунтовано нараховує штрафні санкції за період з 11.04.2019 по 05.02.2020 з суми заборгованості у розмірі 54013,28грн., не зменшуючи її пропорційно сумі повернутого товару, а також заявляє до стягнення пеню за 8 місяців не врахувавши при цьому положення ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до якої, як вже зазначалось, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено інше.

Відтак, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені за період з 11.04.2019 по 11.10.2019р. (тобто за 6 місяців) враховуючи акт звірки розрахунків в якості розрахунку в якому відображається здійснене відповідачем у період з травня по липень 2019 повернення товару, за яким загальна сума пені яка підлягає стягненню з відповідача складала 8030,65грн.

Крім того, судовою колегією здійснено перерахунок 3% річних за період з 11.04.2019 по 05.02.2020 також враховуючи зменшення суми боргу у зв`язку з поверненням відповідачем товару, за яким до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних у сумі 947грн.

Отже приймаючи до уваги виправлені судовою колегією помилки, які мали місце у розрахунках позивача та господарського суду першої інстанції, до стягнення з відповідача підлягають 8030,65 грн. пені та 947 грн. 3% річних.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню в частині стягнення з відповідача пені у сумі 5875,14грн. та 3% річних в сумі 388,83грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в їх стягненні.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2020 у справі №916/328/20 скасувати в частині стягнення з відповідача пені у сумі 5875,14грн. та 3% річних в сумі 388,83грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я" 35028,95грн. основної заборгованості, 8030,65 грн. пені, 947 грн. 3% річних та 1681,64 грн . судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити. .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРОМАТИ ЗДОРОВ`Я" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДУЖУЙТЕ ШВИДШЕ" витрати зі сплати судового збору за подану та розглянуту апеляційну скаргу у розмірі 359,03грн.

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська