Рішення

від 29.07.2020 по справі 908/486/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/34/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2020 Справа № 908/486/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» (70640, Запорізька область, Пологівський район, с. Тарасівка, вул. Миру, буд. 56, код ЄДРПОУ 42462983)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лето» (71001, Запорізька область, Більмацький район, селище міського типу Більмак, вул. Вороніна, буд. 100-В; код ЄДРПОУ 39829723)

про стягнення 60 167,86 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/486/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лето» про стягнення 60 167,86 грн.

Ухвалою суду від 01.06.2020 продовжені процесуальні строки розгляду справи № 908/486/20 по суті до 20.07.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 06.07.2020 о 10 год. 00 хв. без виклику (повідомлення) сторін. Запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 27.02.2020 та від 25.03.2020.

06.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лето» через відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області надійшов супровідний лист № 10 від 03.07.2020 (вх. № 12639/08-08/20 від 06.07.2020), в якому відповідач зазначив, що згідно рахунку № 54 від 11.12.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» поставлено відповідачу товар на суму 45 60,00 грн. Товар, а саме - Шина 385/65R22.5 160L (20PR) T705 (APLUS) у кількості 4 штук*7350,00=29400,00 грн. була відсутня. Відповідачем перераховано на користь позивача 25 260,00 грн., у зв`язку з чим заборгованість ТОВ «Лето» станом на 03.07.2020 складає 20 000,00 грн.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.07.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/486/20 по суті до 15.08.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2020 об 11 год. 30 хв. без виклику (повідомлення) сторін. запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.

16.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 14.07.2020 (вх. № 13558/08-08/20 від 16.07.2020), відповідно до якої позивач заперечив проти доводів викладених у супровідному листі відповідача № 10 від 03.07.2020. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

29.07.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд досліджує матеріали справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.10.2018 між ТОВ «Шинпростір» та ТОВ «Лето» укладено договір поставки №SP029. На виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74 660,00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар, що підтверджується відповідною накладною № 53 від 17.12.2018. Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 28 260,00 грн., отже заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 46 400,00 грн. Жодних претензій (вимог) щодо кількості поставленого позивачем відповідачу товару, а також зауважень щодо змісту вказаної видаткової накладної, від відповідача на адресу позивача не надходило. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленого позивачем товару, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 9 921,89 грн., збитки від інфляції в сумі 2 156,40 грн. та 3% річних розмірі 1 689,57 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору поставки № SP029 від 01.10.2018 позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 60 167,86 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме щодо наявності основної заборгованості за отриманий товар у розмірі 20 000,00 грн. Товар на суму 29 400,00 грн., а саме - Шина 385/65R22.5 160L (20PR) T705 (APLUS) у кількості 4 штук по 7 350,00 грн. кожна, відповідач від позивача не отримував.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що уповноважений представник відповідача підписав видаткову накладну № 53 від 17.12.2018 на загальну суму 74 660,00 грн.. Жодних претензій (вимог) щодо кількості поставленого товару, а також зауважень щодо змісту вказаної видаткової накладної від відповідача на адресу позивача не надходило. За таких обставин, твердження відповідача щодо не поставки товару, а саме шин 385/65R22.5 160L (20PR) T705 (APLUS) у кількості 4 штук по 7 350,00 грн. спростовується вищевикладеним. Просить суд позов задовольнити.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Шинпростір (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лето (Покупець, відповідач), (разом - Сторони ) укладений договір поставки №SP029 (Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення (далі - Заявках) покупця, що є невід`ємними частинами даного договору.

Загальна вартістю даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3. договору).

Поставка товару здійснюється постачальником за вказаними у відповідних документах адресами (п. 1.4. договору).

Розділом 2 договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються па підставі Специфікації постачальника. погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1). В разі зміни цін та асортименту товару постачальник зобов`язаний повідомити про не покупця не пізніше, ніж за 7 днів до фактичної дати поставки товару, та оформити нову Специфікацію, яка підписується обома Сторонами (п. 2.2). Зміна постачальником цін на товар без попередження про це Покупця відповідно до умов п.2.2. Договору не допускається (п.2.3). В ціну товару включені вартість тари, упаковки та доставки товару (п. 2.4).

Відповідно до п. 4.1. договору, поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної сторонами специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися через представника постачальника.

Згідно п. 4.3. договору, поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше ніж трьох днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні. Допускається дострокова поставка товару за умови наявності згоди покупця. Про дату дострокової поставки постачальник повідомляє покупця по факсу або через представника у строк не менше одного дня.

Виявлені під час прийому поставленої продукції недоліки (нестача, бій, втрата товарного вигляду та інше) оформляються відповідним Актом, яким набуває вигляду первинного документу після підписання його представниками сторін. Неякісний товар замінюється постачальником протягом трьох днів з моменту складання відповідного Акту, а у разі неможливості його заміни постачальник відшкодовує його вартість, якщо оплату такого товару було здійснено на умові попередньої оплати (п. 4.4).

Умови оплати та порядок розрахунків визначено у розділі 5 договору. Так, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.1). Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами (п. 5.2). Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України (п. 5.3). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.4).

Відповідно до п. 6.1. договору, постачальник зобов`язується:

- постачати покупцю товари в межах наявного у нього асортименту на умовах даного договору;

- надавати покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару.

Пунктом 6.3 договору визначено, що покупець зобов`язаний:

- прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору:

- забезпечувати постачальника копіями документів та інформацією, необхідними для виконання Договору, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, копія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями:

- при виконанні своїх зобов`язань керуватися даним Договором та вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що покупець має право:

- вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентноздатного товару в кількості і строк передбаченого замовленням покупця і даним договором;

- вимагати від постачальника належного виконання його обов`язків.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за недотримання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно п. 7.2. договору, за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Притягнення винної сторони до відповідальності не звільняє її від виконання зобов`язань за даним договором (п. 7.4.)

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 (п. 8.1). В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах (п. 8.2). Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків (п. 8.3. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74 660,00 грн., в т.ч. ПДВ - 12 443,33 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № 53 від 17.12.2018 на суму 74 660,00 грн. та рахунком на оплату № 54 від 11.12.2018 у розмірі 74 660,00 грн.

В порушення умов договору, відповідач здійснив оплату за отриманий товар не в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, а саме:

- 28.12.2018 у розмірі 10 000,00 грн.;

- 14.01.2019 у розмірі 10 000,00 грн.;

- 12.08.2019 у розмірі 3 000,00 грн.;

- 10.01.2020 у розмірі 2 260,00 грн.;

- 17.01.2020 у розмірі 3 000,00 грн., а всього на загальну суму 28 260,00 грн., внаслідок чого сума основної заборгованості відповідача за договором поставки №SP029 від 01.10.2018 становить 46 400,00 грн.

Крім цього, на підставі п. 7.2. договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано пеню за період з 28.12.2018 по 28.06.2019 включно у розмірі 9 921,89 грн., 3 % річних за період з 28.12.2018 по 18.01.2020 включно у розмірі 1 689,57 грн. та інфляційні витрати за період з 28.12.2018 по 18.01.2020 включно на суму 2 156,40 грн., а всього на загальну суму 60 167,86 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/486/20, відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату у повному обсязі за отриманий товар на підставі видаткової накладної № 53 від 17.12.2018 на загальну суму 74 660,00 грн. та рахунку на оплату № 54 від 11.12.2018 на суму 74 660,00 грн. не здійснив, отже порушив умови договору.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаною видатковою накладною та рахунком на оплату складає 46 400,00 грн., який станом на час розгляду справи відповідачем несплачений, доказів оплати суду не надано, у зв`язку цим вимога про стягнення основної заборгованості за договором поставки №SP029 від 01.10.2018 у розмірі 46 400,00 грн. є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В пункті 7.1. договору сторони погодили, що за недотримання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Пунктом 7.2 договору поставки №SP029 від 01.10.2018 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Факт порушення зобов`язання відповідачем є доведеним. Судом перевірено розрахунок пені позивача за допомогою КП Законодавство . Згідно із розрахунком суду сума пені складає 9 893,54 грн., таким чином позовні вимоги в частині стягненні пені за період з 28.12.2018 по 28.06.2019 підлягають задоволенню частково у розмірі 9 893,54 грн., з відмовою у стягненні 28,35 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних є вірним та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 28.12.2018 по 24.01.2020 включно на загальну суму 1 689,57 грн.

Судом перевірено розрахунок інфляційних витрат позивача за допомогою КП Законодавство . Згідно із розрахунком суду сума інфляційних витрат за вищевказаний період складає 2 156,08 грн., таким чином позовні вимоги в частині стягненні інфляційних витрат за період з січня 2019 по грудень 2019 включно підлягають задоволенню частково у розмірі 2 156,08 грн., з відмовою у стягненні 0,32 грн.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 2 101,00 грн.

Як вбачається з мотивувальної частини позовної заяви, позивач заявив про стягнення з відповідача 2 500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Проте, в резолютивній частині позовної заяви не міститься вимоги про стягнення вказаної суми витрат на правову допомогу адвоката.

Крім цього, матеріали справи № 908/486/20 не містять ані договору про надання правової (правничої) допомоги, ані будь-яких інших документів, які б свідчили про надання позивачу правової (правничої) допомоги адвокатом. Крім цього, позовна заява № б/н від 24.01.2020, детальні розрахунки штрафних санкції, заяви по суті спору підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» - О.М. Жарковим.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лето» (71001, Запорізька область, Більмацький район, селище міського типу Більмак, вул. Вороніна, буд. 100-В; код ЄДРПОУ 39829723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шинпростір» (70640, Запорізька область, Пологівський район, с. Тарасівка, вул. Миру, буд. 56, код ЄДРПОУ 42462983) основну заборгованість за договором поставки № SP029 від 01.10.2018 у розмірі 46 400 (сорок шість тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню за період з 28.12.2018 по 28.06.2019 включно на суму 9 893 (дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три) грн. 54 коп., 3 % річних за період з 28.12.2018 по 24.01.2020 включно на суму 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 57 коп., інфляційні витрати за період з січня 2019 по грудень 2019 включно у розмірі 2 156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн. 08 коп. та судовий збір у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.08.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.