Рішення

від 27.07.2020 по справі 910/3054/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2020Справа № 910/3054/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України

про стягнення заборгованості в розмірі 316 223,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Качкурова С.В., довіреність № 22/10/19-14 ід 22.10.2019;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України про стягнення заборгованості в розмірі 316 223,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4541315 від 23.07.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.20120 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.04.2020.

31.03.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 06.04.2020 представники сторін не з`явились.

У судове засідання 06.04.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 04.05.2020.

04.05.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 04.05.2020 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 01.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання, до якого відповідачем долучено копію платіжного доручення на суму 21 150,00 грн.

У судове засідання 01.06.2020 представники учасників судового процесу не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 22.06.2020.

19.06.2020 представником відповідача подано клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

У судове засідання 22.06.2020 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання 22.06.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.07.2020 представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 27.07.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Зважаючи на подане представником відповідача клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього, оскільки явка представника відповідача обов`язковою судом не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі - постачальник, позивач) та Підприємством по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (далі - замовник, відповідач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4541315 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 та п. 2.2.2 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, заявленими в Додатку 1 та щомісячно оформляти для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць); рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звіряння розрахунків; акт приймання-передавання товарної продукції.

Споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, недопікаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 (п. 2.3.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.1, п. 4.2 та п. 4.4 Договору).

Згідно з п. 2 та п. 5 Додатку № 2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3, 4). Споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повтирає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

За умовами п. 10 Додатку 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використовується орендарями, на рух нок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

07 листопада 2019 року сторонами укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію № Р-4541315/2019/11 до Договору (далі - Угода), за умовами якої, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП Київтеплоенерго за Договором станом на 01.11.2019 загальною сумою 265 172,46 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 2 Угоди споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2019 - квітня 2020 щомісячними сплатами згідно з Додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним Договором.

Споживач разом зі сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором (п. 3 Угоди).

Пунктом 5 Угоди сторонами узгоджено, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією Угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та 3% річних становить 5 років.

Відповідно до п. 8 Угоди, угода втрачає чинність у разі прострочення споживачем оплат заборгованості понад 10 днів від строку, встановленого в п. 2 цієї Угоди, а КП Київтеплоенерго набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Згідно з п. 9 Угоди, у разі порушення споживачем строків та/або розмірі погашення заборгованості Угода вважається розірваною в односторонньому порядку. При цьому умови угоди щодо реструктуризації боргу втрачають чинність та КП Київтеплоенерго набуває право вимоги несплаченої частини боргу. Підприємство має право нараховувати пеню у розмірі відповідно до умов Договору, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості, індекс інфляції та 3% річних.

Додатком № 1 до Угоди узгоджено наступний графік погашення заборгованості:

ПеріодВсього за місяцьСтрок оплат Листопад 2019 79 552,00до 25 числа кожного місяця Грудень 2019 37 124,10 Січень 2020 37 124,09 Лютий 2020 37 124,09 Березень 2020 37 124,09 Квітень 2020 37 124,09 Всього 265 172,46

Як зазначає позивач, на виконання умов Угоди, відповідачем сплачено лише 46 000,0 грн., чим порушено взяті на себе обов`язки в частині сплати заборгованості у розмірі 79 552,00 грн. у строк до 25 листопада 2019 року, в зв`язку з чим, Угода втратила чинність.

Таким чином, залишок заборгованості за Угодою становить 219 172,46 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не сплачував поточні платежі за Договором, а саме з листопада 2019 року по грудень 2019 року включно, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 91 826,72 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року складає 310 999,18 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов договору не виконує взяті на себе зобов`язання з внесення оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року складає 310 999,18 грн., розмір якої відповідачем не заперечується.

В свою чергу, в процесі розгляду справи, відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 21 150,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1036 від 29.05.2020 внаслідок чого, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 289 849,18 грн., що підтверджено представником позивача, присутніми у судовому засіданні 27.07.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості в розмірі 21 150,00 грн. підлягає закриттю.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов`язань з поставки теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 289 849,18 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 549,41 грн. та пеню в розмірі 4 674,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4 674,69 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 21 150, грн. та задоволенням позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд враховує заявлене позивачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на один рік, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так, згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, відповідач зазначає, що заборгованість належить мешканцям будинку, а не підприємству, а також зважаючи на період карантину, просить розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

Крім того, відповідач зазначає про скрутне становище, в підтвердження чого надає баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2020 та звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2020 року.

Так, при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Разом з тим, предметом спору, зокрема є заборгованість за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 4541315 від 23.07.2018 за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року включно, яка за взаємною згодою була реструктуризована на підставі Угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію № Р-4541315/2019/11 від 07.11.2019.

Додатком № 1 до Угоди узгоджено наступний графік погашення заборгованості:

ПеріодВсього за місяцьСтрок оплат Листопад 2019 79 552,00до 25 числа кожного місяця Грудень 2019 37 124,10 Січень 2020 37 124,09 Лютий 2020 37 124,09 Березень 2020 37 124,09 Квітень 2020 37 124,09 Всього 265 172,46

Однак, незважаючи на укладення такої Угоди та узгодження графіку погашення заборгованості, як вже було встановлено судом та не заперечено відповідачем, останнім на виконання Угоди було здійснено лише єдиний платіж у розмірі 46 000 грн. із заборгованості в загальному розмірі 265 172,46 грн.

Суд також враховує, що заборгованість не охоплює період дії карантину, установлений Кабінетом Міністрів України, та виникла задовго до введення карантину, в зв`язку з чим відхиляє посилання відповідача в цій частині.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду, в зв`язку з чим, суд залишає заяву відповідача про рострочення виконання рішення суду без задоволення.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 21; ідентифікаційний код: 32455477) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість в розмірі 289 849 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 18 коп., 3 % річних в розмірі 549 (п`ятсот сорок дев`ять) грн. 41 коп., пеню в розмірі 4 674 (чотири тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 743 (чотири тисячі сімсот сорок три) грн. 35 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості в розмірі 21 150,00 грн. провадження у справі закрити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.08.2020

Суддя О.А. Грєхова