Рішення

від 20.07.2020 по справі 911/1223/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1223/20

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ,

до відповідача комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Броваритепловодоенергія , Бровари Київської області,

про стягнення 624 003,47 грн.

за участю представників сторін: не з`явились

СУТЬ СПОРУ:

позивач - акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ (далі по тексту НАК Нафтогаз України ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 26.04.2020 № 14/4-2801-20 до відповідача - комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Броваритепловодоенергія (далі по тексту - КП Броваритепловодоенергія ), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 624 003,47 грн. за неналежне виконання умов Договору від 14.09.2016 № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу (із змінами та доповненнями), з яких: 326 480,16 грн. пеня, 72 981,85 грн. 3% річних, 224 541,46 грн. інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні-грудні 2016 та січні-вересні 2017, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 360,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2016 між НАК Нафтогаз України та КП Броваритепловодоенергія укладено Договір № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму15 987 337,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач розрахунок здійснював несвоєчасно з порушенням строків, встановлених договором, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача передбачену договором пеню у розмірі 326 480,16 грн., 3% річних у сумі 72 981,85 грн. загалом за період з 26.11.2016 по 22.12.2018 та інфляційні втрати у сумі 42650,13 грн. загалом період квітень 2017 року - листопад 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1223/20, постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.06.2020.

У підготовче судове засідання, призначене на 15.06.2020, з`явився уповноважний представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився. Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103273370637, відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження 20.05.2020, відтак був завчасно належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 06.07.2020.

02.07.2020 до господарського суду Київської області надійшов відзив від 14.06.2020 № 01-1515 на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а також розглянути справу без участі представника відповідача. У відзиві на позов відповідач також керуючись ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, про які заявляє позивач, а саме просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат на 99%, та просить суд врахувати наступні обставини:

- станом на дату подання позову основна заборгованість за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року відсутня;

- відповідач визнає прострочення грошового зобов`язання за актами приймання-передачі природного газу. Проте, відповідач позбавлений можливості уникнути порушення даного зобов`язання так, як розрахунки здійснюються відповідно до постанов НКРЕКП, якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, тому відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів;

- відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки: дебіторська заборгованість споживачів за теплопостачання становить 53 017,40 тис. грн.; невідшкодована державою різниця в тарифах становить: за 2015 рік в сумі 1 600,00 тис. грн., за період з 01.01.2016 по 01.05.2020 в сумі 145 841,00 тис. грн.;

- тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується фінансовими звітами та згідно показників балансу сума непокритих збитків становить за 2017 рік - 51 544 тис. грн., за 2018 рік - 79 498 тис. грн., за 2019 рік - 125 464 тис. грн., станом на 31.03.2020 - 110 071 тис. грн.;

- підприємство відноситься до критичної інфраструктури і змушене нести додаткове навантаження, в тому числі у зв`язку з введенням карантину, спричиненого коронавірусом « COVID-19» , оскільки оплата споживачів зменшилась на 30%;

- задоволення позовних вимог в повному обсязі стане причиною зупинення водопостачання та водовідведення, теплопостачання в місті Бровари, що призведе до техногенної катастрофи в місті Бровари.

У підготовче судове засідання 06.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився.

Ухвалою господарського суду від 06.07.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.07.2020.

07.07.2020 до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь від 03.07.2020 № 14/4-4345-20, в якому позивач твердить, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами спірного Договору, в розумінні ч. 1 ст. 233 ГК України, а тому покликання відповідача щодо зменшення розміру нарахованих НАК Нафтогаз України сум, - задоволенню не підлягає. Як стверджує позивач, відповідачем обов`язку щодо доказування не виконано, а тому клопотання про зменшення пені є таким, що не може бути задоволеним з будь-яких підстав.

В судове засідання 20.07.2020 представники сторін не з`явились. Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов НАК Нафтогаз України до КП Броваритепловодоенергія про стягнення 624 003,47 грн., дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, перевіривши розрахунки, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

14.09.2016 між НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Броваритепловодоенергія (споживач) укладено договір № 1629/1617-БО-17 постачання природного газу (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. Договору);

- постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 4 685,57 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2016 - 270,18; листопад 2016 - 723,20, грудень 2016 - 942,78, січень 2017 - 1 034,44, лютий 2017 - 927,40, березень 2017 - 787,57 (п. 2.1. Договору);

- обсяги природного газу, які плануються поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 цього договору (п. 2.2. Договору);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4. Договору);

- ціна за 1000 куб. м газу на дату укладення становить 5 635,00 грн. з ПДВ (п. 5.2. Договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору);

- у разі невиконання споживачем пунктів 6.1 та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 8.2 Договору);

- строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. Договору);

- договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

Додатковою угодою від 22.09.2016 № 1 до Договору внесено зміни до пункту 5.2. Договору, згідно із змінами якого ціна за 1000 куб. м газу з 01 жовтня 2016 року становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.

Додатковою угодою від 28.10.2016 № 2 сторони виклали в новій редакції пункти 1.2., 2.1., 37., 3.8., 5.3., 7.1., 7.2., 7.3., 8.2. Договору, зокрема, пунктом 1.2. Договору із змінами передбачили, що природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За умовами пункту 2.1. Договору із змінами постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 2 652,100 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): жовтень 2016 - 152,68; листопад 2016 - 411,06, грудень 2016 - 533,69, січень 2017 - 583,51, лютий 2017 - 525,46, березень 2017 - 445,70. Згідно з пунктом 8.2. Договору із змінами у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Додатковою угодою від 28.10.2016 № 3 до Договору внесено зміни до пункту 5.2. Договору, згідно з яким ціна за 1000 куб. м газу з 01 листопада 2016 року становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн.

Додатковою угодою від 22.11.2016 № 4 до Договору внесено зміни до пункту 5.2. Договору, згідно із змінами якого ціна за 1000 куб. м газу з 01 грудня 2016 року становить 7 148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб м природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн.

Додатковою угодою від 30.12.2016 № 5 до Договору сторони виклали в новій редакції пункти 5.1., 5.2. Договору, зокрема, пунктом 5.2. Договору із змінами ціна за 1000 куб. м газу з 23 грудня 2016 року становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

Додатковою угодою від 23.01.2017 № 6 до Договору сторони виклали в новій редакції пункти 1.3., 2.3., 2.4., 2.5., 3.3.,7.1., 7.4., 11.3., 11.9. Договору.

Додатковою угодою від 31.03.2017 № 7 до Договору сторони виклали в новій редакції пункти 2.1., 2.9., 5.1., 5.2.,5.3., 8.2., 12.1. Договору, зокрема, пунктом 2.1. Договору із змінами визначили, що постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 145,65 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб метрів): квітень 2017 - 72, травень 2017 - 18,2, червень 2017 - 15,64, липень 2017 - 6,2, серпень 2017 - 15,92, вересень 2017 - 17,69. За умовами пункту 5.2. Договору із змінами ціна за 1000 куб. м газу з 01 квітня 2017 року становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати за 1000 куб. м природного газу разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн. Відповідно до пункту 8.2. Договору із змінами у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, відповідно до пункту 12.1. Договору із змінами Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. по 30 вересня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15 987 337,31 грн. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 25 числа включно наступного місяця за місяцем поставки, а саме:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 1 533 171,62 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 3 617 640,43 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 3 829 873,92 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 2 016 021,68 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 2 320 025,86 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 1 496 299,22 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 на суму 942 487,63 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2017 на 56 381,50 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2017 на суму 44 900,24 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2017 на суму 42 376,27 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2017 на суму 40 687,28 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2017 на суму 47 471,66 грн.

Згідно з умовами спірного Договору остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 25 числа наступного місяця, а у випадку прострочення оплати у продавця було наявне право на нарахування пені (пункт 8.2 Договору), процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки за поставлений природний газ частково здійснювалися з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Нормативи перерахування грошових коштів з цього рахунку визначалися не підприємством теплових мереж, а НКРЕКП. Отже, відповідач не міг впливати на розподіл коштів з цього рахунку.

Зазначене підтверджується нормами Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (далі - Порядок № 217).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 217 у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості:

- природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками;

- послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи;

- послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи.

Отже, порядок погашення заборгованості між підприємствами, які реалізують, постачають та розподіляють природний газ здійснюється в імперативному порядку НКРЕКП. При цьому відповідач не міг самостійно впливати на розподіл цих коштів та погашати заборгованість в найбільш економічно доцільний спосіб (з метою уникнення прострочення зобов`язань або максимального їх зменшення).

Судом встановлено, що частково оплата за природний газ проводилася коштами державного бюджету, решта оплати проводилася коштами відповідача, отриманими від споживачів через рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий в уповноваженому банку. Оплата з цього рахунку проводилася коштами, які надходили від споживачів та розподілялися за нормативами перерахування коштів, які встановлював НКРЕКП.

Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується карткою розрахунків та копіями банківських виписок. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.

У зв`язку з тим, що зобов`язання з оплати природного газу було виконано відповідачем з порушенням встановлених Договором строків оплати, НАК Нафтогаз України нараховано КП Броваритепловодоенергія та заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеню, оскільки основна сума боргу була погашена.

Як вбачається з наданих до позовної заяви розрахунків суми позовних вимог, вищезазначені суми пені, 3% річних та інфляційних нараховані позивачем з урахуванням здійснених відповідачем оплат, зокрема пеня та 3% річних нараховані, починаючи з 26.11.2016 (1-го дня прострочки за зобов`язаннями за жовтень 201 6 року) до 22.12.2018 та інфляційні нараховані за період квітень 2017 року - листопад 2018 року.

30.11.2016 набрав чинності Закон України від 03.11.2016 № 1730-VII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон № 1730-VII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів Закону № 1730-VII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 Закону № 1730-VII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

З представлених позивачем актів приймання-передачі природного газу вбачається, що відповідач у спірний період протягом жовтня - грудня 2016 року та січня - вересня 2017 року, отримав газ з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам та організаціям, а відтак він мав ознаки теплогенеруючої організації, відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що погашення заборгованості за спожитий природний газ за актами приймання-передачі газу, які є підставою для поданого у справу позову, був здійснений відповідачем починаючи з 30.11.2016, що підтверджується банківськими виписками, а також складеною позивачем бухгалтерською випискою випискою по операціях по спірному Договору.

Отже, спірні відносини у справі не підпадають під регулювання ч. 3 ст. 7 Законом № 1730-VII, тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на цю суму боргу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 7) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з частиною 3 статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, отже нарахування пені має здійснюватись з наступного дня після спливу строку виконання грошового зобов`язання та припинитися або в переддень виконання грошового зобов`язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені або у відповідне число через шість місяців після дати початку нарахування пені.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За природний газ, отриманий у жовтні 2016 , відповідач мав розрахуватися до 25.11.2016 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями жовтня 2016 розрахувався: 30.11.2016 - 100 000,00 грн., 05.12.2016 - 11 238,29 грн., 06.12.2016 - 64 742,43 грн., 09.12.2016 - 82 502,23 грн., 12.12.2016 - 120 519,29 грн., 13.12.2016 - 83 309,91 грн., 14.12.2016 - 23 983,00 грн., 15.12.2016 - 5 870,98 грн., 16.12.2016 - 186 623,12 грн., 20.12.2016 - 739 591,53 грн., 21.12.2016 - 114 790,85 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.11.2016 по 20.12.2016 в сумі 2 496,85 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.11.2016 по 20.12.2016 в сумі 17 477,83 грн.

За природний газ, отриманий у листопаді 20 16, відповідач мав розрахуватися до 25.12.2016 включно, оскільки 25.12.2016 припадає на вихідний, то останнім днем виконання зобов`язання є наступний за ним робочий день 26.12.2016 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями листопада 2016 розрахувався: 21.12.2016 - 246 473,01 грн., 22.12.2016 - 209 774,72 грн., 23.12.2016 - 1 978 459,81 грн., 26.12.2016 - 235 630,32 грн., 27.12.2016 - 139 139,55 грн., 28.12.2016 - 473 612,71 грн., 29.12.2016 - 52 928,65 грн., 04.01.2017 - 237 111,15 грн., 30.01.2017 - 44 510,51 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.12.2016 по 29.01.2017 в сумі 327,47 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.12.2016 по 29.01.2017 в сумі 2 292,34 грн.

За природний газ, отриманий у грудні 201 6, відповідач мав розрахуватися до 25.01.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями грудня 2016 розрахувався: 30.01.2017 - 34 026,39 грн., 31.01.2017 - 110 329,15 грн., 01.02.2017 - 1 392 900,21 грн., 06.02.2017 - 8 048,02 грн., 08.02.2017 - 50 228,47 грн., 09.02.2017 - 76 148,90 грн.. 10.02.2017 - 34 826,90 грн., 13.02.2017 - 52 525,92 грн., 15.02.2017 - 30 261,87 грн., 21.02.2017 - 22 636,26 грн.. 22.02.2017 - 19 670,98 грн., 24.02.2017 - 14 406,38 грн., 27.02.2017 - 86 343,18 грн., 28.02.2017 - 1 897 521,29 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 в сумі 6 562,56 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 в сумі 45 937,91 грн.

За природний газ, отриманий у січні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.02.2017 включно, оскільки 25.02.2017 припадає на вихідний, то останнім днем виконання зобов`язання є наступний за ним робочий день 27.02.2017 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями січня 2017 розрахувався: 28.02.2017 - 126 425,75 грн., 01.03.2017 - 644 046,61 грн., 03.03.2017 - 10 544,81 грн., 06.03.2017 - 0,16 грн., 07.03.2017 - 149 573,26 грн., 10.03.2017 - 48 846,55 грн., 14.03.2017 - 137 983,00 грн., 15.03.2017 - 65 760,86 грн., 16.03.2017 - 305 442,16 грн., 17.03.2017 - 220 775,13 грн., 21.03.2017 - 9 058,14 грн., 22.03.2017 - 5 922,58 грн., 23.03.2017 - 6 544,84 грн., 24.03.2017 - 23 996,12 грн., 27.03.2017 - 38 979,30 грн., 28.03.2017 - 222 122,41 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.02.2017 по 27.03.2017 в сумі 1 815,49 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.02.2017 по 27.03.2017 в сумі 12 708,37 грн.

За природний газ, отриманий у лютому 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.03.2017 включно, оскільки 25.03.2017 припадає на вихідний, то останнім днем виконання зобов`язання є наступний за ним робочий день 27.03.2017 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями лютого 2017 розрахувався: 28.03.2017 - 594 061,33 грн., 29.03.2017 - 54 111,22 грн., 30.03.2017 - 59 570,93 грн., 31.03.2017 - 65 287,16 грн., 03.04.2017 - 192 174,81 грн., 04.04.2017 - 16 818,61 грн., 05.04.2017 - 26 164,75 грн., 10.04.2017 - 93 824,01 грн., 11.04.2017 - 1 971,87 грн., 14.04.2017 - 89 898,77 грн., 18.04.2017 - 25 563,03 грн., 19.04.2017 - 106 898,40 грн., 20.04.2017 - 12 435,56 грн., 21.04.2017 - 22 984,62 грн., 24.04.2017 - 7 013,80 грн., 25.04.2017 - 24 076,31 грн., 26.04.2017 - 21 938,61 грн., 27.04.2017 - 23 293,00 грн., 28.04.2017 - 29 238,55 грн., 03.05.2017 - 149 666,09 грн., 05.05.2017 - 8 776,25 грн., 10.05.2017 - 390 576,03 грн., 13.05.2017 - 3 419,44 грн., 15.05.2017 - 3 968,25 грн., 17.05.2017 - 1 123,36 грн., 18.05.2017 - 66,52 грн., 19.05.2017 - 29 867,42 грн., 22.05.2017 - 29,40 грн., 24.05.2017 - 890,36 грн., 26.05.2017 - 28 289,15 грн., 29.05.2017 - 52,83 грн., 30.05.2017 - 129,83 грн., 31.05.2017 - 35 105,00 грн., 07.06.2017 - 204,00 грн., 14.06.2017 - 8 171,42 грн., 15.06.2017 - 8 747,03 грн., 16.06.2017 - 636,74 грн., 22.06.2017 - 7 733,26 грн., 26.06.2017 - 72 520,73 грн., 03.07.2017 - 24,25 грн., 07.07.2017 - 53,98 грн., 26.07.2017 - 1 089,47 грн., 31.07.2017 - 27 466,23 грн.16.08.2017 - 23,85 грн., 17.08.2017 - 39 462,58 грн., 23.08.2017 - 28 514,57 грн., 20.09.2017 - 23,85 грн., 22.09.2017 - 6 069,63 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 28.03.2017 по 21.09.2017 в сумі 5 176,60 грн. та інфляційні втрати за квітень - серпень 2017 в сумі 12 347,63 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 28.03.2017 по 21.09.2017 в сумі 29 124,93 грн.

За природний газ, отриманий у березні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.04.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями березня 2017 розрахувався: 22.09.2017 - 1 622,05 грн., 25.09.2017 - 30 237,24 грн., 28.09.2017 - 38 691,72 грн., 02.10.2017 - 2 062,52 грн., 06.10.2017 - 102,61 грн., 12.10.2017 - 2 878,71 грн., 13.10.20147 - 9 009,25 грн., 17.10.2017 - 111,79 грн., 20.10.2017 - 1 087,12 грн., 24.10.2017 - 7 162,89 грн., 27.10.2017 - 38 298,97 грн., 30.10.2017 - 7 092,35 грн., 31.10.2017 - 12 420,72 грн., 01.11.2017 - 256 156,67 грн., 03.11.2017 - 2 565,47 грн., 06.11.2017 - 85 404,61 грн., 07.11.2017 - 6 559,27 грн., 08.11.2017 - 17 911,96 грн., 09.11.2017 - 8 161,53 грн., 03.11.2017 - 9 497,20 грн., 14.11.2017 - 11 941,31 грн., 16.11.2017 - 691,33 грн., 20.11.2017 - 3533,79 грн., 21.11.2017 - 2 704,36 грн., 23.11.2017 - 6 807,83 грн., 24.11.2017 - 32 658,87 грн., 27.11.2017 - 103 204,82 грн., 28.11.2017 - 150 859,22 грн., 29.11.2017 - 6 445,53 грн., 30.11.2017 - 63 011,87 грн., 01.12.2017 - 564 596,54 грн., 05.12.2017 - 12 809,10 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.04.2017 по 04.12.2017 в сумі 25 300,23 грн. та інфляційні втрати за травень - листопад 2017 в сумі 97 724,77 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 в сумі 121 996,24 грн.

За природний газ, отриманий у квітні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.05.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями квітня 2017 розрахувався: 05.12.2017 - 44 007,02 грн., 06.12.2017 - 45 288,60 грн., 07.12.2017 - 195 313,25 грн., 08.12.2017 - 73 443,95 грн., 11.12.2017 - 365 478,21 грн., 22.12.2017 - 218 956,60 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.05.2017 по 21.12.2017 в сумі 22 059,51 грн. та інфляційні втрати за червень 2017 - листопад 2018 в сумі 83 309,06 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 26.05.2017 по 25.11.2017 в сумі 77 919,20 грн.

За природний газ, отриманий у травні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.06.2017 включно, оскільки 25.06.2017 припадає на вихідний, то останнім днем виконання зобов`язання є наступний за ним робочий день 26.06.2017 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями травня 2017 розрахувався: 22.12.2018 - 56 381,50 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.06.2017 по 21.12.2018 в сумі 2 516,31 грн. та інфляційні втрати за липень 2017 - листопад 2018 в сумі 8 275,31 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 27.06.2017 по 26.12.2017 в сумі 4 635,95 грн.

За природний газ, отриманий у червні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.07.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями червня 2017 розрахувався: 22.12.2018 - 44 900,24 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.07.2017 по 21.12.2018 в сумі 1 896,88 грн. та інфляційні втрати за серпень 2017 - листопад 2018 в сумі 6 487,39 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період 26.07.2017 по 25.01.2018 в сумі 3 712,08 грн.

За природний газ, отриманий у липні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.08.2017 включно, оскільки 25.08.2017 припадає на вихідний, то останнім днем виконання зобов`язання є наступний за ним робочий день 28.08.2017 (ч. 5 ст. 254 ЦК України). Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями липня 2017 розрахувався: 22.12.2018 - 42 376,27 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.08.2017 - 21.12.2018 в сумі 1 671,84 грн. та інфляційні втрати за вересень 2017 - листопад 2018 в сумі 6 171,27 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період 29.08.2017 - 27.02.2018 в сумі 3 484,37 грн.

За природний газ, отриманий у серпні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.09.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями серпня 2017 розрахувався: 22.12.2018 - 40 687,28 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.09.2017 - 21.12.2018 в сумі 1 511,56 грн. та інфляційні втрати за жовтень 2017 - листопад 2018 в сумі 5 011,33 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період 26.09.2017 - 25.03.2018 в сумі 3 308,93 грн.

За природний газ, отриманий у вересні 201 7, відповідач мав розрахуватися до 25.10.2017 включно. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за зобов`язаннями вересня 2017 розрахувався: 22.12.2018 - 47 471,66 грн.

Відтак позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 26.10.2017 - 21.12.2018 в сумі 1 646,55 грн. та інфляційні втрати за листопад 2017 - листопад 2018 в сумі 5 214,70 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період 26.10.2017 - 25.04.2018 в сумі 3 882,01 грн.

З огляду на викладене, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем в позовній заяві періоди, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам Договору та нормам законодавства України, тому позовні вимоги НАК Нафтогаз України про стягнення з відповідача - КП Броваритепловодоенергія 326 480,16 грн. пені, 72 981,85 грн. 3% річних, 224 541,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за природний газ, отриманий у жовтні 2016 - вересні 2017 є обґрунтованими та законними.

Стосовно заявленого відповідачем до суду клопотання відповідача про зменшення розміру пені, процентів річних та інфляційних витрат на 99 % від заявленої позивачем, суд зазначає таке.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Передбачена статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В даному випадку, прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів. Позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні, які суд дійшов висновку задовольнити, з огляду на те, що у даному випадку вказані суми з одного боку компенсують втрати кредитора від прострочення грошового зобов`язання, з іншого боку не носять ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як встановлено судом, відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь відповідача відповідних платежів. Крім того, судом враховано, що розрахунки за поставлений природний газ частково здійснювалися з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Нормативи перерахування грошових коштів з цього рахунку визначалися не відповідачем, а НКРЕКП відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним Договором, враховуючи майновий стан сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та враховуючи майновий стан підприємства відповідача (відповідно до поданих копій звітів про фінансовий стан, звітів про фінансові результати наявні значні показники непокритих збитків), суд доходить висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення з відповідача, на 70% від заявленої позивачем суми.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україна частково, приймає рішення про стягнення з комунального підприємства Броварської міської ради Броваритепловодоенергія 395467,36 грн., у тому числі: 30 % від заявленої суми пені у сумі 97944,05 грн., 3 % річних у сумі 72 981,85 грн., інфляційні втрати у сумі 224 541,46 грн.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у в повному обсязі, в тому числі і в частині, що пропорційна сумі зменшення пені.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задовольнити частково .

2. Стягнути з комунального підприємства Броварської міської ради Київської області Броваритепловодоенергія (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 13711949)

на користь акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

97944,05 грн. (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні п`ять копійок) пені ,

72 981,85 грн. (сімдесят дві тисячі дев`ятсот вісімдесят одна гривня вісімдесят п`ять копійок) 3% річних ,

224 541,46 грн. (двісті двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок одна гривня сорок шість копійок) інфляційних втрат ,

9 360,05 грн. (дев`ять тисяч триста шістдесят гривень п`ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 05.08.2020

Суддя О.В. Конюх