Рішення

від 22.07.2020 по справі 914/232/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2020 справа № 914/232/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС , м. Дрогобич,

до відповідача: Комунального підприємства Комбінат міського господарства , м.Дрогобич,

про: стягнення заборгованості 486 911,00 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кияк І.В.

Представники учасників справи:

позивача: Васильченко В.О.-представник;

відповідача: Рісна Ю.Б.-представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС до Комунального підприємства Комбінат міського господарства про стягнення заборгованості 486 911,00 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №914/232/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.03.2020 р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 27.02.2020р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 27.02.2020р. відповідачем подано клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, в якому відповідач просить суд витребувати у позивача оригінали Договору від 20.02.2018 р. з усіма наступними змінами та доповненнями, первинні документи, які підтверджують існування у КП Комбінат міського господарства перед ТОВ Дрогобич-Еко-Ресурс заборгованості у сумі 462558,49 грн. станом на 22.09.2019 року, зокрема, акти наданих послуг, товарно- транспортні документи, платіжні документи та акти наданих послуг за жовтень 2018 року - березень 2019 року з товарно-транспортними накладними , які підтверджують факт вивезення ТПВ протягом вказаного періоду.

У судовому засіданні 02.03.2020р. судом задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС оригінали документів, доданих до позовної заяви. Зобов`язано позивача надати оригінали таких документів для огляду у судовому засіданні 23.03.2020р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 27.02.2020р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.03.2020р. підготовче засідання у справі відкладено на 23.03.2020р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 10.03.2020р. надійшла заява про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №696/20), підписана представником ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , адвокатом Потічною Н.Ю.

Зважаючи на те, що заявниками не обґрунтовано як рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов`язки, якими новими правами їх буде наділено чи які нові обов`язки виникнуть у третіх осіб у зв`язку з ухваленням рішення по даній справі, суд дійшов висновку, що заява про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 13.03.2020р. суд постановив відмовити у задоволенні заяви від 10.03.2020р. про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №696/20).

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 16.03.2020р. надійшла заява про поновлення строку для подання відповіді на відзив та відповідь на відзив, підписані представником позивача Васильченко В.О.

Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 23.03.2020р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, підписане представником позивача. У поданому клопотанні представник позивача просить суд внести до системи "Електронний суд" відомості про представника позивача.

Відомості про представника позивача, адвоката Васильченко В.О. (ордер серії АО №1005310) для забезпечення електронного документообігу внесено до системи "Електронний суд".

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 23.03.2020р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.03.2020 р. суд, у зв`язку з впровадженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, враховуючи клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі №914/232/20 на 30 днів з 04.04.2020р., розгляд справи відкласти на 27.04.2020.

02 квітня 2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України. Так, розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Надалі Кабінет Міністрів України прийняв рішення продовжити карантинні заходи в Україні до 11.05.2020р., постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. № 343 продовжено до 22.05.2020р.

У судовому засіданні 27.04.2020р., у зв`язку з продовженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, суд дійшов висновку про необхідність відкласти підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. суд постановив розгляд справи відкласти на 18.05.2020

У зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 02.03.2020р., постановлено повторно витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС оригінали документів, доданих до позовної заяви. Зобов`язано позивача надати оригінали таких документів для огляду у судовому засіданні 18.05.2020р.

Канцелярією Господарського суду Львівської області 18.05.2020р. зареєстровано клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантину у містах України.

В судове засідання 18.05.2020 р. представник позивача з`явився. На виконання вимог ухвал суду від 02.03.2020р., 27.04.2020р. представником позивача надано оригінали документів, доданих до позовної заяви, зокрема оригінали товарно-транспортних накладних за лютий 2018р. (2 томи), березень 2018 р. (3 томи), серпень 2018р., вересень-грудень 2018 р., січень 2019р., лютий 2019р., березень 2019р.

У судовому засіданні 18.05.2020 р. суд, враховуючи клопотання представника відповідача, у зв`язку з продовженням карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 28.05.2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено певні зміни до актів Кабінету Міністрів України, послаблено карантинні заходи, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області від представника відповідача 28.05.2020 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням карантинних заходів до 22 червня 2020р.

Враховуючи скасування Кабінетом Міністрів України певних заборон та послаблення карантинних заходів для запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, у судовому засіданні 28.05.2020р. суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання по справі.

Ухвалою суду від 28.05.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі №914/232/20. Розгляд справи №914/232/20 по суті призначити на 15.06.2020 р.

В ході розгляду справи по суті 15.06.2020 року представник позивача виступив зі вступним словам, після чого заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвалою суду від 15.06.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 01.07.2020р.

У судовому засіданні 01.07.2020р. оголошено перерву до 22.07.2020 р.

Через канцелярію Господарського суду Львівської області 20.07.2020р. відповідачем подано письмові пояснення по суті спору.

Згідно вказаних пояснень, відповідач вказує, що чинним законодавством передбачено чітку заборону на укладення договору закупівлі товарів за рахунок комунальних коштів без застосування тендерних процедур, внесення змін до договору про закупівлю після його підписання в частині збільшення ціни договору, порушення якої має наслідком нікчемність договору. Акт звіряння взаємних розрахунків за період 11.09.2018 р. - 22.09.2019 року, не с належним доказом виникнення та наявності у відповідача заборгованості. У позивача відсутні будь-які правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості на підставі первинних документів, скріплених факсимільними підписами посадових осіб відповідача.

В судове засідання 22.07.2020 р. представник позивача з`явився. Позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 22.07.2020 р. представник відповідача з`явився. Позовні вимоги

заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по суті справи.

В судовому засіданні 22.07.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зміст та підстави вимог позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов Договору б/н від 20.02.2018 р. про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС та Комунальним підприємством Комбінат міського господарства , проведено розрахунок за фактично надані послуги з порушенням строку, передбаченого Договором та не у повному обсязі.

Відтак, відповідач не виконав зобов`язання з оплати за надані позивачем послуги і має заборгованість перед позивачем в сумі 430 000,00 грн.

У зв`язку із порушенням боржником грошового зобов`язання, позивачем, у порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних у сумі 16 294,77 грн. та 40 616,23 грн. інфляційних втрат.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого позивач вказав, що відповідачем висловлено необґрунтовані заперечення проти позову, які суперечать умовам договірних зобов`язань сторін та вимогам чинного законодавства, а також не підтверджуються належними доказами.

Зокрема, позивач зазначив, що відсутні докази невідповідності (підроблення) підпису та печатки на Договорі, відповідачем не заперечується, що фактично сторонами здійснювалось виконання умов договору і вчинені сторонами документальні записи як за формою, так і за обсягами в повній мірі співвідносяться зі змістом здійснених господарських операцій.

Акт приймання наданих послуг є підтвердженням фактів та обсягів наданих послуг, а також належною підставою для виникнення обов`язку оплатити надані послуги, а наявність неточностей у ТТН та Актах наданих послуг щодо обсягу наданих послуг не спростовує по суті ні факту надання послуг, ні загального обсягу послуг, відносно якого здійснювався розрахунок суми позовних вимог.

У запереченнях проти позову Відповідач виходить за межі заявленого предмету позову та доказування по справі, оскільки не враховує періоду, обсягів та сум, які охоплюються предметом заявленого позову.

Посилання відповідача на Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства , що складений Західним офісом Держаудитслужби 25.03.2019р. не мають братися судом до уваги, так як зазначений документ не має обов`язкового характеру, на підставі відповідного акту господарським судом не можуть встановлюватися будь-які факти, що підлягають доказуванню у даній справі, тощо.

Наявність кримінального провадження №42019141190000032 від 10.09.2019р., на яке посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не є свідченням вчинення діяння та не є належним доказом будь-якої обставини, що підлягає доказуванню по даній справі.

Зміст та підстави заперечень відповідача.

Відповідач, скориставшись процесуальним правом, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України та на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020р. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступні доводи.

Чинним законодавством передбачено чітку заборону на укладення договору закупівлі товарів за рахунок комунальних коштів без застосування тендерних процедур, внесення змін до договору про закупівлю після його підписання в частині збільшення ціни договору, порушення якої має наслідком нікчемність договору.

Акти надання послуг, які, на думку позивача, є підставою для стягнення заборгованості з відповідача, скріплені підписом невідомої особи, яка ніби-то прийняла надані послуги, перевірила їх обсяг та вартість, а тому не є належними доказами здійснення господарської операції.

Зокрема, відповідач посилається на Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства за період з 01.01.2018 по 31.01.2019 року № 06-24/03, складений Західним офісом Держаудитслужби 25.03.2019 року, яким встановлено, що станом на 20.02.2018 р. директор відповідача Янів А.Є. перебував на лікарняному (листок непрацездатності АДП 324927), договір з позивачем від 20.02.2018 р. підписаний неуповноваженою на те особою без зазначення її імені (стор. 7-8 акту перевірки). Окрім того, у представлених позивачем актах надання послуг від імені відповідача відсутні вказівка на посаду, ПІБ особи, що підписала акти.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів факту здійснення сортування, утилізації та видалення залишків ТПВ, тобто комплексу послуг, визначених укладеним між сторонами Договором.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період 11.09.2018 р. - 22.09.2019 року, не є належним доказом виникнення та наявності у відповідача заборгованості.

У позивача відсутні будь-які правові підстави для нарахування відповідачу заборгованості на підставі первинних документів, скріплених факсимільними підписами посадових осіб відповідача.

Крім того, відомості щодо обсягів наданих послуг (кількості нібито перероблених ТПВ) згідно представлених позивачем первинних документів (Актів наданих послуг №13 від 26.11.2018р., №16 від 07,12.2018р., №17 від від 11.12.2018, №17 від 29.12.2018 та ТТН) не співпадають, факти надання будь-яких послуг у січні - березні 2019 року не підтверджені жодними ТТН, відтак позивачем не надано доказів виконання умов договору від 20.02.2018 року щодо надання послуг з захоронення ТПВ у повному обсязі.

Західним офісом Держаудитслужби 25.03.2019 року у Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства за період з 01.01.2018р. по 31.01.0219р. №06-24/03, встановлено факти ненадання позивачем послуг за період з 20.02.2018 по 26.11.2018 на суму 703903,99 грн. та завищення обсягів наданих позивачем послуг за період з 27.11.2018 по 31.01.2019 на суму 338817,40 грн., що призвело до заподіяння відповідачу матеріальної шкоди на загальну суму 1 042 721,39 грн.

У провадженні СУ ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42019141190000032 від 10.09.2019, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, яке полягає у вчиненні посадовими особами комунального підприємства Комбінат міського господарства Дрогобицької міської ради за попередньою змовою з службовими особами підрядної організації ТзОВ Дрогобич-Еко-Ресурс , зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом завищення обсягів наданих послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів у період з 27.11.2018 по 31.01.2019, та шляхом внесення до офіційних документів завідомо недостовірних відомостей про надання таких послуг за період у з 01.01.2018 по 26.11.2018, розтрати бюджетних коштів на загальну суму понад 1 000 000,00 грн.

Відтак, на даний час відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за фактично ненадані послуги.

Так як у відповідача не виникло обов`язку щодо оплати за фактично ненадані послуги, нарахування інфляційних втрат та 3% річних проведено безпідставно.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

20 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дрогобич-еко-ресурс (Позивач, Виконавець) та Комунальним підприємством Комбінат міського господарства (Відповідач, Замовник) було укладено Договір б/н про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами (надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору, Виконавець зобов`язався приймати від Замовника побутові відходи та надавати послуги по їх сортуванню, переробці, утилізації, а в подальшому, забезпечити видалення їх залишків, а Замовник зобов`язався забезпечити передачу обумовлених обсягів побутових відходів для сортуванні утилізації, сприяти у забезпеченні видалення залишків відходів, а також оплатити надані послуги у строки умовах, передбачених Договором.

Пунктами 1.1.4. - 1.1.8 Договору визначено, що: послуги сортування відходів - діяльність Виконавця щодо механічного розподілу відходів за їх фізико- хімічними властивостями, технічними складовими, енергетичною цінністю, товарними показниками тощо з метою підготовки відходів до їх утилізації чи видалення; перероблення (оброблення) побутових відходів - послуги щодо здійснення будь-яких технологічних операцій, пов`язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей побутових відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення; послуги з утилізації побутових відходів - здійснення Виконавцем комплексу технологічних операцій, пов`язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей побутових відходів з метою підготовки їх до екологічно безпечного видалення та складається з підготовки їх до повторного використання, матеріальної чи енергетичної утилізації, що забезпечують зменшення їх маси...; видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Пунктом 3.9. Договору визначено, що з моменту підписання та передачі товарно-транспортної накладної зазначений у ній обсяг відходів вважаються фактично переданими Виконавцеві і до останнього переходить право власності на них. Будь-які претензії щодо обсягу, який підтверджено товарно-транспортними накладними не приймаються, за винятком випадків, якщо вони письмово викладені до розвантаження транспортного засобу за місцем надання послуг.

Пунктом 3.10. Договору визначено, що загальний тижневий обсяг послуг, фактично наданий Виконавцем, встановлюється сумою обсягів, що відображені у товарно-транспортних накладних за відповідний звітний період і додатково засвідчується актом наданих послуг, який підписується Сторонами не пізніше першого робочого дня тижня наступного за звітним. Зазначений акт є підставою для оплати послуг.

Пунктом 4.1., 4.2. Договору встановлено, що загальну вартість Договору складає загальна вартість усіх послуг, наданих Виконавцем Замовнику протягом дії цього Договору. Джерелами фінансування за даним договором є кошти підприємства, які надходять від його господарської діяльності, та кошти місцевого бюджету в сумі 199 000,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч) гривень. На момент укладення цього Договору вартість комплексу послуг визначається шляхом встановлення ставки за одиницю наданих послуг, а саме - 100,69 гривень за один метр кубічний відходів, прийнятих Виконавцем за цим Договором. Якщо при прийманні відходів обсяг наданих послуг встановлювався в тонах, вартість наданих послуг визначається за ставкою, вказаною у п.4.2. цього Договору із застосуванням коефіцієнту 0,24, що на момент укладення Договору становить 419,54 гривень за одну тону відходів, прийнятих Виконавцем за цим Договором.

08.11.2018 року до Договору про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами від 20.02.2018 року Сторонами було підписано Додаткову угоду, за якою до п.4.2. Договору внесено зміни та змінено ставки за одиницю наданих послуг, а саме - 238,80 грн. за один метр кубічний відходів, прийнятих Виконавцем за цим Договором. Якщо при прийманні відходів обсяг наданих послуг встановлювався в тонах, вартість наданих послуг визначається за ставкою, вказаною у п.4.2. цього Договору.із застосуванням коефіцієнту 0,24, що становить 995,00 грн. (дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 00 коп.) за одну тону відходів, прийнятих Виконавцем цим Договором.

Відповідно до п. 4.7., 4.8. Договору, оплата послуг за Договором здійснюється в безготівковій формі, шляхом внесення платежу на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту наданих послуг протягом трьох робочих днів після його підписання.

За період з 22.09.2018 року по 10.09.2019 року Виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги на загальну суму 2 670 234, 22 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами наданих послуг. Зокрема, у вказаний період послуги було надано згідно: акту № 9 від 31.10.2018 року на суму 14 499,36 грн., акту № 11 від 19.11.2018 року на суму 13 492,46 грн., акту № 13 від 26.11.2018 року на суму 102 684,00 грн., акту № 14 від 03.12.2018 року на суму 70 446,00 грн., акту № 15 від 05.12.2019 року на суму 48 954,00 грн., акту № 16 від 07.12.2018 року на суму 162 384,00 грн., акту № 17 в ід 11.12.2018 року на суму 210 144,00 грн., акту № 15 від 17.12.2018 року на суму 162 384,00 грн., акту № 16 від 22.12.2018 року на суму 403 572,00 грн., акту № 17 від 29.12.2018 року на суму 496 226,40 грн., акту № 1 від 31.01.2019 року на суму 162 З84,00 грн., акту № З від 15.02.2019 року на суму 324 768,00 грн., акту № 4 від 28.02.2019 року на суму 76 416,00 грн., акту № 5 від 07.03.2019 року на суму 143 280,00 грн., акту № 6 від 25.03.2019 року на суму 183 080,00 грн., акту № 7 від 25.03.2019 року на суму 95 520,00 грн.

На виконання вимог ухвал суду від 02.03.2020р., 27.04.2020р. представником позивача надано оригінали товарно-транспортних накладних за лютий 2018р. (2 томи), березень 2018 р. (3 томи), серпень 2018р., вересень-грудень 2018 р., січень 2019р., лютий 2019р., березень 2019р.

Станом на 21.09.2018 року (включно) заборгованість відповідача перед позивачем становила 462 558,49 грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період 11.09.2018 року - 22.09.2019 року.

У період з 22.09.2018 року по 01.12.2019 року Замовником було частково погашено наявну заборгованість і здійснено оплати на загальну суму 2 702 792,71 грн., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви копіями банківських виписок.

На момент звернення позивача із позовною заявою до суду, відповідач не виконав зобов`язання з оплати за надані послуги в сумі 430 000,00 грн., повністю не оплаченими залишаються Акти № 5 від 07.03.2019 на суму 143 280.00 грн., №6 від 25.03.2019 на суму 183 080,00 грн. та № 7 від 25.03.2019 на суму 95 20,00 грн., а Акт № 4 від 28.02.2019 року на суму 76 416,00 грн. оплачений частково, на суму 68 296,00 грн. і заборгованість за ним становить 8 120,00 грн.

У зв`язку з порушенням боржником грошового зобов`язання Позивачем нараховано 3% річних від простроченої суми за час прострочення у розмірі 16 294, 77 грн. та 40 616, 23 грн. інфляційних втрат.

Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства за період з 01.01.2018 по 31.01.2019 року №06-24/03, складеним Західним офісом Держаудитслужби 25.03.2019 року, встановлено факти ненадання позивачем послуг за період з 20.02.2018 по 26.11.2018 на суму 703903,99 грн. та завищення обсягів наданих позивачем послуг за період з 27.11.2018 по 31.01.2019 на суму 338817,40 грн., що призвело до заподіяння відповідачу матеріальної шкоди на загальну суму 1 042 721,39 грн. (стор. 17 акту перевірки).

Зокрема, при проведенні перевірки було встановлено: 1) неможливість надання позивачем послуг у період з 09.02.2018 по 19.02.2018 р. (перевезення 543 м.куб. ТПВ на загальну суму 54 674,67 грн.), оскільки такі послуги надані позивачем до моменту укладення договору та проведення державної реєстрації позивача (стор. 10-11 акту перевірки); 2) фактичне нездійснення позивачем у період з 20.02.2018 по 27.11.2018 діяльності з переробки, сортування, утилізації, видалення відходів та не відображення у бухгалтерському обліку позивача будь-яких витрат, пов`язаних з веденням такої діяльності (стор. 13 акту перевірки); 3) завищення обсягів наданих позивачем послуг у період з 27.11.2018 по 31.01.2019 року на 1418,8 м.куб. ТПВ, що призвело до завищення їх вартості на суму 338 817.40 грн.

У провадженні СУ ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42019141190000032 від 10.09.2019, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, яке полягає у вчиненні посадовими особами комунального підприємства Комбінат міського господарства Дрогобицької міської ради за попередньою змовою з службовими особами підрядної організації ТзОВ Дрогобич-Еко-Ресурс , зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом завищення обсягів наданих послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів період з 27.11.2018 по 31.01.2019, та шляхом внесення до офіційних документів завідомо недостовірних відомостей про надання таких послуг за період у з 01.01.2018 по 26.11.2018, розтрати бюджетних коштів на загальну суму понад 1 000 000,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно є визнання незаконним рішення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли з Договору про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами б/н від 20 лютого 2018 року , укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Дрогобич-еко-ресурс та Комунальним підприємством Комбінат міського господарства.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що від імені Замовника Договір укладено директором Янівим А.Є., від імені виконавця директором Кіліян Ю.В., у розділі "Реквізити та підписи сторін" міститься відповідні підписи та відбитки печаток Замовника та Виконавця.

Суд погоджується з доводами позивача, що будь-яких належних та допустимих доказів невідповідності (підроблення) підпису та печатки на Договорі Відповідачем не долучено.

Відповідно до п.2.1 Договору, Виконавець зобов`язався приймати від Замовника побутові відходи та надавати послуги по їх сортуванню, переробці, утилізації, а в подальшому, забезпечити видалення їх залишків, а Замовник зобов`язався забезпечити передачу обумовлених обсягів побутових відходів для сортуванні утилізації, сприяти у забезпеченні видалення залишків відходів, а також оплатити надані послуги у строки умовах, передбачених Договором.

Пунктом 3.9. Договору визначено, що з моменту підписання та передачі товарно-транспортної накладної, зазначений у ній обсяг відходів вважаються фактично переданими Виконавцеві і до останнього переходить право власності на них. Будь-які претензії щодо обсягу, який підтверджено товарно-транспортними накладними не приймаються, за винятком випадків, якщо вони письмово викладені до розвантаження транспортного засобу за місцем надання послуг.

Відповідно до п. 3.10. Договору, загальний тижневий обсяг послуг, фактично наданий Виконавцем, встановлюється сумою обсягів, що відображені у товарно-транспортних накладних за відповідний звітний період і додатково засвідчується актом наданих послуг, який підписується Сторонами не пізніше першого робочого дня тижня наступного за звітним. Зазначений акт є підставою для оплати послуг.

В матеріалах справи містяться оригінали товарно-транспортних накладних за лютий 2018р. (2 томи), березень 2018 р. (3 томи), серпень 2018р., вересень-грудень 2018 р., січень 2019р., лютий 2019р., березень 2019р.

За період з 22.09.2018 року по 10.09.2019 року Виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги на загальну суму 2 670 234, 22 грн.

На підтвердження обсягів та вартості наданих Виконавцем послуг, позивачем долучено до матеріалів справи акти надання послуг № 9 від 31.10.2018 року, № 11 від 19.11.2018 року, № 13 від 26.11.2018 року, № 14 від 03.12.2018 року, № 15 від 05.12.2019 року, №16 від 07.12.2018 року, № 17 в ід 11.12.2018 року, № 15 від 17.12.2018 року, №16 від 22.12.2018 року, № 17 від 29.12.2018 року, № 1 від 31.01.2019 року, № 3 від 15.02.2019 року, акту № 4 від 28.02.2019 року, акту № 5 від 07.03.2019 року, акту № 6 від 25.03.2019 року, акту № 7 від 25.03.2019 року та акт звіряння взаємних розрахунків за період 11.09.2018 року - 22.09.2019 року.

У актах надання послуг зазначено, що відповідні акти підписано директором Комунального підприємства Комбінат міського господарства .

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №918/780/18 від 23.07.2019р. печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. В цій справі суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі особи.

Відтак, суд не бере до уваги доводи відповідача, що представлені позивачем акти надання послуг від імені відповідача скріплені підписами невстановленої особи.

Частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 визначено: пункт 2.2: - господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення; пункт 2.4: - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа; залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Судом, при дослідженні доказів встановлено, що підписані між Сторонами акти наданих послуг відповідають вимогам щодо форми та змісту первинних документів та містять необхідні обов`язкові реквізити.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. А відтак, окрім обставин оформлення первинних документів має бути досліджено наявність або відсутність реального надання послуг за договором.

Відповідачем не заперечується, що фактично Сторонами здійснювалось виконання умов договору (в тому числі, відповідачем вчинялись дії по відвантаженню відходів для позивача, натомість, позивачем здійснювалось їх приймання, між сторонами проводились розрахунки тощо).

В справі, що розглядається, інформація відображена в акті звірки взаєморозрахунків за період 11.09.2018 року - 22.09.2019 року., підтверджена первинними документами - Актами наданих послуг з ТТН, ці акти містять підписи та печатки уповноважених осіб, а саме позивача та відповідача. А тому суд розцінює цей акт як доказ в підтвердження обставин надання послуг і підтвердження існуючої заборгованості відповідача перед позивачем.

Суд погоджується з доводами позивача, що положенням укладеного між Сторонами Договору не передбачено обов`язку Виконавця будь-яким чином погоджувати із Замовником дії щодо сортування, переробки та утилізації відходів, а так само звітувати чи іншим чином інформувати його про такі дії. Договором визначено, що право власності на зазначені відходи після передачі переходить до Виконавця і подальші дії з ними (сортування, переробка та утилізація) останній здійснює самостійно, із врахуванням наявних технічних можливостей та економічної доцільності, залишаючи у власному розпорядженні та використовуючи на власний розсуд отримані ресурси.

Зважаючи на наведене, суд залишає поза увагою доводи відповідача про те, що не представлено надання комплексу послуг з сортування, переробки, утилізації та, в подальшому, видалення залишків відходів..

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Західним офісом Держаудитслужби 25.03.2019 року у Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства за період з 01.01.2018р. по 31.01.0219р. №06-24/03, встановлено факти ненадання позивачем послуг за період з 20.02.2018 по 26.11.2018 на суму 703903,99 грн. та завищення обсягів наданих позивачем послуг за період з 27.11.2018 по 31.01.2019 на суму 338817,40 грн., що призвело до заподіяння відповідачу матеріальної шкоди на загальну суму 1 042 721,39 грн.

У провадженні СУ ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42019141190000032 від 10.09.2019, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, яке полягає у вчиненні посадовими особами комунального підприємства Комбінат міського господарства Дрогобицької міської ради за попередньою змовою з службовими особами підрядної організації ТзОВ Дрогобич-Еко-Ресурс , зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом завищення обсягів наданих послуг з вивезення та утилізації твердих побутових відходів у період з 27.11.2018 по 31.01.2019, та шляхом внесення до офіційних документів завідомо недостовірних відомостей про надання таких послуг за період у з 01.01.2018 по 26.11.2018, розтрати бюджетних коштів на загальну суму понад 1 000 000,00 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відтак Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Комбінат міського господарства сам по собі не може бути достатнім доказом порушення ненадання позивачем послуг за період з 20.02.2018 по 26.11.2018 на суму 703903,99 грн. та завищення обсягів наданих позивачем послуг за період з 27.11.2018 по 31.01.2019 на суму 338817,40 грн.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на протиправну поведінку посадових осіб відповідача, що стало підставою для відкриття кримінального провадження, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, який в силу ч.6 ст.75 ГПК України є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідач в заперечення позовних вимог зазначав, що укладення Договору та збільшення ціни Договору здійснено без застосування процедур закупівель, всупереч вимогам Закону України Про публічні закупівлі .

Відповідно до положень Закону України Про публічні закупівлі (в редакції чинній станом на 20.02.2018р.), зокрема п. 9 ч.1 замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі , за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відповідно до ст. 2 вказаного закону, цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень , а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами Договору, п. 4.1.: загальну вартість Договору складає загальна вартість усіх послуг, наданих Виконавцем Замовнику протягом дії цього Договору. Джерелами фінансування за даним договором є кошти підприємства, які надходять від його господарської діяльності, та кошти місцевого бюджету в сумі 199 000,00 (сто дев`яносто дев`ять тисяч) гривень.

З огляду на те, що договір фінансувався з коштів місцевого бюджету частково, в сумі 199 000,00 грн., а вартість послуг, надана згідно договору, що перевищувала 199 000, 00 грн. підлягала оплаті за рахунок коштів підприємства, які надходять від його господарської діяльності, суд дійшов висновку, що оплату послуг з коштів місцевого бюджету замовник здійснював керуючись вартісними межами, встановленими частиною першою статті 2 Закону України Про публічні закупівлі .

Приписами ч.1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пред`являючи даний позов та здійснюючи розрахунок позовних вимог, позивач зазначає про наявність заборгованості в сумі 430 000,00 грн. (відповідачем не здійснено оплату на підставі акту № 5 від 07.03.2019 на суму 143 280, 00 грн., №6 від 25.03.2019 на суму 183 080,00 грн. та № 7 від 25.03.2019 на суму 95 20.00 грн., акт №4 від 28.02.2019 року на суму 76 416,00 грн. оплачений частково, на суму 68 296,00 грн. і заборгованість за ним становить 8 120,00 грн. ).

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, дослідивши докази, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень у їх сукупності, зважаючи на обставини, встановлені судом дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 430 000,00 грн. основного боргу за Договором про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами є обґрунтованою, а докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем у їх спростування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок суми 3% річних, дійшов висновку, що до стягнення підлягають 3% річних у заявленій позивачем сумі 16 294,77 грн.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19.

Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 40 616,23 грн. підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Положеннями Закону України "Про судовий збір" встановлено порядок сплати та розміри ставок судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою.

Згідно ст.ст. 3, 4 зазначеного Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, виходячи з позовних вимог, розмір судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС позовної заяви майнового характеру становить 7 303, 66 грн., про що в позовній заяві вірно зазначає позивач.

Як вбачається з долученого до позовної заяви платіжного доручення про сплату судового збору №315 від 05.12.2019р., судовий збір позивачем сплачено у розмірі 7 348, 66 грн.

Суд звертає увагу позивача, що згідно п.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 7 303, 66 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1 . Позовні вимоги задовільнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат міського господарства (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця П. Орлика, будинок 15, ідентифікаційний код 32300054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 25, ідентифікаційний код 41949248) заборгованість за Договором про надання комплексних послуг у сфері поводження з відходами у розмірі 486 911,00 гривень, в тому числі 430 000,00 грн. основного боргу, 16 294,77 грн. 3% річних, 40 616,23 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Комунального підприємства Комбінат міського господарства (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця П. Орлика, будинок 15, ідентифікаційний код 32300054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДРОГОБИЧ-ЕКО-РЕСУРС (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 25, ідентифікаційний код 41949248) 7 303, 66 грн. судового збору, сплаченого позивачем.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.08.2020 р.

Суддя М.М. Синчук