Рішення

від 05.08.2020 по справі 922/1722/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1722/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел", м. Обухів до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК - Арматура", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 6112,43 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел", м. Обухів, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УПК - Арматура", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 186/19 від 18.03.2019 в розмірі 6112,43 грн., з яких: 5532,78 грн. - основна заборгованість, 433,85 грн. - пеня, 83,22 грн. - інфляційні, 62,58 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2020 прийнято позовну заяву ТОВ "Ренус Ревайвел", м. Обухів, до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/1722/20 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 09.06.2020, відзив на позов не надав, заборгованість, з вимогою про стягнення якої звернувся до господарського суду позивач, не спростував. Про розгляд справи господарським судом, відповідач повідомлений належним чином. Матеріали справи містять поштове повідомлення № 013838/2 про отримання 17.06.2020 представником відповідача ухвали господарського суду про відкриття провадження у даній справі.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому процесі не скористався, відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, без поважних причин, не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія - Арматура» (відповідач, замовник) було укладено договір № 186/19 від 18.03.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання відповідно цього договору організувати транспортно-експедиторське обслуговування, щодо перевезення та доставки ввіреного йому вантажу замовника транспортом перевізника в пункт призначення, зазначений замовником, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги, згідно умов цього договору і заявок на конкретне перевезення, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг виконавця, а також інші умови, пов`язані з виконанням даного договору, вказуються в заявках на перевезення вантажу, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник оплачує послуги з перевезення та відправці вантажу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за ціною, погодженою сторонами в заявці на перевезення.

П. 3.2. договору сторони узгодили, що оплата послуг проводиться замовником за фактом виконання замовлення на перевезення окремої партії вантажу, в терміни обумовлені в заявці на перевезення, але не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання оригіналів необхідних документів для проведення оплати (акта виконаних робіт, рахунки-фактури, довідку про резидентність (для нерезидентів), податкової накладної, ТТН (CMR) с позначкою вантажоодержувача про отримання вантажу). Акт виконаних робіт вважається прийнятим та не підлягає оскарженню, якщо він не був опротестований протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.

Згідно з п. 2.2.12 договору, замовник зобов`язаний своєчасно проводити оплату виконавцю за перевезення за узгодженими сторонами ставками.

Відповідно до п. 4.1. договору, за несплату платежів в терміни, встановлені договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми здійсненої перевезення за кожен день прострочення.

Відповідачем 14 жовтня 2019 року було подано позивачу заявку № 67945 на організацію перевезення вантажу (труби та комплектуючі) вагою 4,207 т. з Німеччини, 26180, м. Rastede, вул. Schafjuckenweg, 5 (вантажовідправник Witte tube & Pipe Systems GmbH) до України, м. Харків, вул. Золочевська, 1 (вантажоодержувач - ТОВ УПК-Арматура ).

Позивач виконав взяте на себе зобов`язання щодо організації перевезення вантажу відповідача за вищевказаною заявкою у повному обсязі. Товар було доставлено до пункту розвантаження (м. Харків, вул. Золочевська, 1) вантажоодержувачу (ТОВ УПК-Арматура ), про що свідчить підпис та печатка вантажоодержувача в CMR від 15.10.2019.

При прийманні товару відповідачем не було зроблено жодних зауважень до якості наданих послуг.

Акт здачі-приймання виконаних робіт № РР-1015/017 від 15.10.2019 був направлений відповідачу (ТОВ УПК-Арматура ) 20 листопада 2019 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, вищезазначений акт виконаних робіт та рахунок № РР-1015/017 від 15.10.2019 були отримані ТОВ УПК- Арматура 22 листопада 2019 року.

Позивач зазначає, що акт виконаних робіт, отриманий відповідачем 22.11.2019, вважається прийнятим та не підлягає оскарженню, оскільки він не був опротестований протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.

Як вказує позивач, відповідно до умов договору від 18.03.2019, рахунок № РР-1015/017 від 15.10.2019 повинен був бути оплаченим відповідачем в строк до 08 січня 2020 року.

Враховуючи несплату відповідачем за надані послуги, позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 0407/01 від 07.04.2020) про сплату заборгованості за надані позивачем послуги за договором від 18.03.2019.

Натомість, відповідач на направлену претензію позивача не відреагував, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Станом на час розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми заборгованості за договором від 18.03.2019 в розмірі 5532,78 грн. в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір - є договором транспортного експедирування, що підпадає під правове регулювання глави 65 ЦК України (ст. ст. 929 - 935 ЦК України).

В силу дії ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо), відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках укладеного між сторонами договору № 186/19 від 18.03.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг, між сторонами погоджено заявку № 67945 від 14.10.2019 на перевезення вантажу (труби та комплектуючі) вагою 4,207 т. з Німеччини, 26180, м. Rastede, вул. Schafjuckenweg, 5 (вантажовідправник Witte tube & Pipe Systems GmbH) до України, м. Харків, вул. Золочевська, 1 (вантажоодержувач - ТОВ УПК-Арматура ).

Згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародними товарно-транспортними накладними СМЕ) або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Доказами такого схвалення є наявні у справі міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Факт отримання вантажу вантажоотримувачем -ТОВ УПК-Арматура , підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) 15.10.2019.

На виконання умов договору від 18.03.2019, позивачем був виставлений рахунок № РР-1015/017 від 15.10.2019 на суму 5532,78 грн., який відповідачем, у строки, визначені договором, не оплачені, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за експедиторські послуги становить 5532,78 грн.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням того, що відповідач отримав пакет документів для оплати 22.10.2019, та відповідно до умов договору, в якому передбачена оплата наданих послуг не пізніше 45 днів з моменту отримання оригіналів документів для проведення оплати, рахунок на оплату № РР-1015/017 від 15.10.2019 на суму 5532,78 грн., повинен був оплачений відповідачем до 08.01.2020.

Надіслана на адресу відповідача претензія щодо сплати даної суми заборгованості залишилась без відповідного реагування.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за послуги перевезення за договором від 18.03.2019 в розмірі 5532,78 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав до суду належних доказів на спростування доводів позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 186/19 від 18.03.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг в розмірі 5532,78 грн. - є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.1. договору, за несплату платежів в терміни, встановлені договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми здійсненої перевезення за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 18.03.2019, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 25.05.2020, складає 433,85 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 433,85 грн. (Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 62,58 грн. та 83,22 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 09.01.2020 по 25.05.2020, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Суд зауважує, що відповідачем не було надано до суду контрозрахунку суми пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Ренус Ревайвел" є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та нормами чинного законодавства, не спростованими відповідачем, у зв`язку з чим, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія-Арматура" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 110, код ЄДРПОУ 34689920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18, код ЄДРПОУ 24893416) суму заборгованості за договором від 18.03.2019 в розмірі 5532,78 грн., пеню в розмірі 433,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 83,22 грн., 3% річних в розмірі 62,58 грн., судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренус Ревайвел" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18, код ЄДРПОУ 24893416);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія-Арматура" (61157, м. Харків, вул. Селянська, 110, код ЄДРПОУ 34689920).

Повне рішення складено 05.08.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1722/20