Рішення

від 04.08.2020 по справі 926/911/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 серпня 2020 року Справа № 926/911/20 Суддя Ковальчук Т. І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/911/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна", с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області,

до Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал", м. Чернівці,

про стягнення боргу в сумі 132405,90 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін (явка не обов 'язкова):

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна", с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області, звернулося з позовом до Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал", м. Чернівці, про стягнення заборгованості в сумі 132405,90 грн. по розрахунках за поставлений товар - відходи з поліетилену (поліетиленові зернові рукави).

Ухвалою від 12.05.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.05.2020 через канцелярію суду надійшла заява ТОВ "Урожайна країна" від 04.05.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

З урахуванням зазначеної заяви позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору поставки № УК-П-23/05/2017 від 23.05.2017 позивач поставив відповідачеві товар - відходи плівки поліетиленової, вартість якого відповідач оплатив не в повній сумі, заборгувавши 132405,90 грн.

Ухвалою від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.05.2020 р., відповідача зобов`язано до дати першого судового засідання надати відзив на позов, докази на його підтвердження, заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, якщо такі заперечення наявні.

Ухвалою від 28.05.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 16.06.2020 у зв`язку з не врученням відповідачеві ухвали від 12.05.2020 та відсутністю відзиву на позов, явку представників сторін у судове засідання визнано не обов`язковою, учасникам судового процесу роз`яснена можливість в умовах дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", подати документи по справі (заяви, клопотання, пояснення, відзиви, витребувані документи тощо) в електронному вигляді на електронну адресу господарського суду, через особистий кабінет в підсистемі "Електронний суд", або поштою.

16.06.2020 від ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" надійшло клопотання, в якому керівник підприємства Пелепчук В.В. пояснив, що не може прибути в судове засідання, оскільки перебуває у групі ризику осіб, схильних до враження інфекційної хвороби (коронавірусу), через яку 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України запроваджено карантин, та в зв`язку з чим підприємство тимчасово не працює. З цих причин керівник відповідача просив відкласти розгляд справи на іншу дату та не розглядати справу без його участі.

З урахуванням вказаного клопотання відповідача ухвалою від 16.06.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 09.07.2020 з повідомленням сторін, відповідачеві встановлено новий строк для подання відзиву на позов - до 03 липня 2020 року, позивачеві встановлено новий строк для подання відповіді на відзив - до 07.07.2020.

07.07.2020 від відповідача надійшло аналогічне попередньому клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 09.07.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04.08.2020 з повідомленням сторін, відповідачеві встановлено новий строк для подання відзиву на позов - до 03.08.2020, запропоновано сторонам в строк до 03.08.2020 подати письмові пояснення з підтверджуючими документами щодо відомих їм обставин стосовно наявних у справі податкових накладних ТОВ "Урожайна країна" та формування відповідачем податкового кредиту чи подання ним уточнювальних декларацій стосовно безпідставного нарахування податкового кредиту за цими податковими накладними, позивачеві запропоновано в строк до 03.08.2020 надати письмові обгрунтовані пояснення з доказами їх надіслання відповідачеві щодо особи "Гол. бухгалтер: Мороз О.О.", чий підпис в наявності на копіях видаткових накладних № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017, № УЖ100010360 від 31.05.2017, а саме: чий це працівник - позивача чи відповідача, з яких підстав ця особа підписала вказані видаткові накладні.

27.07.2020 від позивача на виконання ухвали суду від 09.07.2020 надійшли письмові пояснення від 21.07.2020 з доказами їх надіслання відповідачеві (а.с. 163-210).

За змістом цих пояснень позивача, на копіях видаткових накладних вказано прізвище Мороз О.О. , яка є головним бухгалтером ТОВ "Урожайна країна", видаткові накладні надсилалися відповідачеві на підписання, останній не висловив щодо них заперечень, отже, відбулася мовчазна згода з його боку, зареєстровані податкові накладні та квитанції про їх прийняття свідчать про відображення операції з поставки у податковій звітності позивача і відповідача, з чого слідує, що відповідачем сформовано податковий кредит за фактом поставки на підставі доданих до позовної заяви податкових накладних, якими обгрунтовано позовні вимоги. Пояснення позивача від 21.07.2020 містять також клопотання про слухання справи за відсутності представника ТОВ "Урожайна країна".

До початку судового засідання 04.08.2020 від ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" надійшло чергове клопотання від 04.08.2020 про відкладення розгляду справи в зв`язку з продовженням карантину до 31.08.2020 та неможливістю керівника підприємства прибути в судове засідання, встановлення відповідачеві нового строку для подання відзиву на позов.

У судове засідання 04.04.2020 представники сторін не з`явилися, їх явку суд обов`язковою не визнавав, у матеріалах справи в наявності докази належного повідомлення учасників провадження про дату, час і місце судового засідання 04.08.2020, позивач у поясненнях від 21.07.2020 просив розглянути справу без участі його представника.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи по суті за наявності клопотання відповідача про відкладення судового засідання, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності.

Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до статей 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд зазначає, що відповідач, який був обізнаний про розгляд даної справи, тричі подавав клопотання про відкладення розгляду справи та не проведення розгляду справи без участі керівника підприємства, однак так і не подав до суду відзиву на позов із викладенням відповідної правової позиції з приводу заявлених ТОВ "Урожайна країна" позовних вимог. Посилаючись на дію на території України карантину в зв`язку з поширенням коронавірусу COVID-19, відповідач не надав доказів, які б свідчили, що не подання відзиву на позов було зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Враховуючи введення карантину на території України, суд з метою захисту учасників провадження від небезпеки зараження коронавірусом ухвалив розглядати справу без участі представників сторін, своєчасно і належним чином виконав усі передбачені Господарським процесуальним кодексом України дії щодо повідомлення відповідача про дату, час і місце судових засідань, відклав розгляд справи ухвалами від 28.05.2020, від 16.06.2020 та від 09.07.2020, роз`яснив відповідачеві його процесуальні обов`язки і наслідки їх невиконання, повідомив про можливість подати документи до суду дистанційно.

За такого, маючи намір брати участь у судових засіданнях, відповідачеві слід було належним чином, не зволікаючи, вирішити питання про представництво інтересів фірми в судовому процесі іншим представником, крім керівника, який є особою з ІІ групою інвалідності.

Відтак, оцінюючи доводи відповідача на підтвердження підстав для відкладення розгляду справи, суд доходить висновку, що таке відкладення достатньо не обгрунтоване і матиме наслідком порушення прав позивача на розгляд його справи впродовж розумного строку.

Згідно накладної Укрпошти № 4200900685410 (а.с. 211) пояснення ТОВ "Урожайна країна" від 21.07.2020 з додатками надіслані позивачем на адресу відповідача заздалегідь - 23.07.2020. Відтак, суд доходить висновку, що відповідач не був позбавлений можливості подати в судове засідання 04.08.2020 як відзив на позов, так і письмові пояснення з приводу поданих позивачем додатково документів.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги закінчення встановлених приписами ГПК України строків розгляду справи, позицію відповідача, яка, на думку суду, полягає в затягуванні розгляду справи, суд відмовляє ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" у задоволенні клопотання від 04.08.2020 про відкладення розгляду справи та приймає рішення про розгляд справи по суті в судовому засіданні 04.08.2020 за наявними матеріалами згідно положень частини 9 статті 165 ГПК України в зв`язку з не поданням відповідачем відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

23 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (Постачальник) і Приватним підприємством "Приватна фірма "Продюсерський центр Інтервал" (Покупець) було укладено договір поставки № УК-П-23/05/2017 (далі - Договір поставки), на умовах якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача відходи з поліетилену (поліетиленові зернові рукави, що були у використанні, із засміченням від 5% до 30%, в подальшому - Товар), а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити отриманий товар (а.с. 70-73).

Пунктом 1.2 Договору поставки передбачено, що кількість, асортимент, вартість, строк та місце поставки товару вказуються у відповідних Специфікаціях на кожну партію товару. Загальна вартість договору визначається шляхом підсумку вартості поставленого товару відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних і не може перевищувати 180000 грн.

Згідно з пунктами 2.2-2.4 Договору поставки оплата за товар здійснюється Покупцем на банківський рахунок Постачальника, оплата за кожну партію товару здійснюється в розмірі 50% від вартості партії товару протягом 2-х днів з дати підписання відповідної Специфікації, а 50% не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку п`яти днів з моменту підписання документів сторонами про отримання Покупцем товару.

Пунктами 3.1-3.3 Договору поставки обумовлено, що Постачальник здійснює поставку товару згідно правил "Інкотермс" в редакції 2010 року, датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної та товарної накладних, строк та інші умови поставки зазначаються в Специфікації, при передачі товару Постачальник повинен передати видаткову накладну, товарно-транспортну накладну (у випадку доставки товару за рахунок Постачальника), інші необхідні документи. Термін дії Договору поставки сторони визначили з моменту підписання до 31.12.2017, а щодо взаєморозрахунків - до повного їх виконання (пункт 9.2).

До Договору поставки сторонами підписано Специфікацію № 1 від 23.05.2017 на партію товару відходи з поліетилену (поліетиленові зернові рукава, що були у використанні) в кількості 5000 кг на суму 57852,00 грн., термін поставки - протягом трьох календарних днів з моменту здійснення Покупцем передоплати в розмірі 50% від партії товару (а.с. 74).

На підтвердження позовних вимог до позовної заяви додано копії видаткових накладних про передачу позивачем відповідачеві товару (відходів плівки поліетиленової), складених на умовах договору УК-П-23/05/2017 від 23.05.2017:

1) № УЖ100010354 від 29.05.2017 на суму 55536,00 грн.

2) № УЖ100010359 від 30.05.2017 на суму 69651,40 грн.

3) № УЖ100010360 від 31.05.2017 на суму 64213,50 грн. (а.с. 21-23).

Загальна вартість товару згідно цих накладних - 189400,90 грн.

Слід зазначити, що додані до позовної заяви видаткові накладні не підписані одержувачем ПФ "Продюсерський центр "Інтервал", на них відсутній відтиск печатки відповідача.

У поясненнях від 21.07.2020 позивач вказав, що неодноразово надсилав відповідачеві видаткові накладні для підпису, відповідач підписані накладні не повернув, але й не надіслав будь-яких заперечень щодо них.

Разом з тим, як видно з виписки ПАТ "Креді Агріколь Банк" по рахунку ТОВ "Урожайна країна", за період з 30.05.2017 по 26.07.2017 відповідач здійснив три платежі на користь позивача:

1) 30.05.2017 на суму 37000,00 грн. з призначенням платежу "Оплата зг. договору поставки № УК-П-23/05/2017 від 23.05.17, в т.ч. ПДВ 20% 6166,67 грн.";

2) 19.07.2017 на суму 9995,00 грн. з призначенням платежу "Оплата зг. договору поставки № УК-П-23/05/2017 від 23.05.17, в т.ч. ПДВ 20% 6166,67 грн.";

3) 26.07.2017 на суму 10000,00 грн. з призначенням "Оплата зг. договору поставки № УК-П-06/04/2017 від 06.04.17, в т.ч. ПДВ 20% 1666,67 грн." (а.с. 75-77).

Отже, як видно, в рахунок оплати товару, поставленого за Договором поставки, відповідач сплатив 46995, грн. (37000,00 грн. + 9995,00 грн.).

Здійснений відповідачем 26.07.2017 платіж на суму 10000,00 грн. був призначений для оплати товару, поставленого за договором поставки № УК-П-06/04/2017 від 06.04.17.

З матеріалів справи можливо зробити висновок, що крім Договору поставки сторонами спору було також укладено договір поставки № УК-П-06/04/2017 від 06.04.2017: зокрема, цей договір зазначає позивач у позовній заяві, у листі № 163 від 15.04.2020 та претензії № 164 від 15.04.2020 (а.с. 32,33).

У справі відсутні документи про те, на яких підставах позивач зарахував здійснений відповідачем 26.07.2017 платіж у сумі 10000,00 грн. за товар по договору поставки № УК-П-06/04/2017 від 06.04.2017 у рахунок оплати вартості товару, поставленого по Договору поставки.

Разом з тим, таке зарахування не збільшує відповідальності відповідача за Договором поставки, а спір щодо оплати товару відповідачем за договором поставки № УК-П-06/04/2017 від 06.04.2017 не є предметом позову в даній справі, отже, суд в змозі за наявними у справі матеріалами оцінити правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача боргу саме в сумі 132405,90 грн.

У гарантійних листах від 29.08.2017 № 26 та від 31.10.2017 № 31 відповідач визнав отримання у ТОВ "Урожайна країна" відходів плівки поліетиленової (без зазначення кількості і ціни товару - суд ), однак у зв`язку зі складним фінансовим становищем фірми та налагодженням роботи обладнання з переробки поставленої сировини просив відтермінувати платежі за отриманий товар до 30.09.2017 р. і гарантував сплатити кошти по всіх відвантаженнях , що проводилися з майданчиків ТОВ "Урожайна країна" (а.с. 30, 31).

15.05.2020 позивач звернувся до відповідача з:

- листом № 163, яким надіслав відповідачеві акт звірки взаєморозрахунків і видаткові накладні № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017, № УЖ100010360 від 31.05.2017, які просив підписати, та

- претензією вих. № 164 про сплату заборгованості в сумі 132405,90 грн. по оплаті товару, переданого по видаткових накладних № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017, № УЖ100010360 від 31.05.2017 (а.с. 34-36).

Також уже під час розгляду справи судом позивач надіслав відповідачеві претензію за № 195 від 08.05.2020 про сплату заборгованості в сумі 132405,00 грн. (а.с. 94-96).

Відзиву на цю претензію, як і на позов, відповідач не надав.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження позовних вимог позивачем подано копії видаткових накладних № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017 та № УЖ100010360 від 31.05.2017. Як зазначалося вище, ці накладні не підписані відповідачем як покупцем товару.

В той же час, на підтвердження факту отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними на загальну суму 189400,90 грн. позивач подає копії виданих відповідачеві податкових накладних № 1000052 від 29.05.2017, № 1000058 від 30.05.2017, № 1000059 від 31.05.2017 та квитанцій про їх реєстрацію Державною фіскальною службою України, які підтверджують здійснення позивачем операцій з постачання відповідачеві товару в указані в спірних видаткових накладних дати та на вказані в них суми (а.с. 24-29).

У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

У цій же постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄЖРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як видно з поданого позивачем реєстру виданих та отриманих податкових накладних, Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" як постачальник видало покупцю Приватній фірмі "Продюсерський центр "Інтервал" податкові накладні № 1000052 від 29.05.2017, № 1000058 від 30.05.2017, № 1000059 від 31.05.2017, на підставі яких відповідач набув право сформувати податковий кредит з операцій з отримання товару від позивача на загальну суму 189400,90 грн. по видаткових накладних № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017 та № УЖ100010360 від 31.05.2017 (а.с. 166-210).

У свою чергу відповідач не подав жодних доказів на спростування позовних вимог, не зазначив та не довів обставини, які б свідчили, що ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" подавало до фіскального органу уточнювальні декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаними видатковими накладними.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, або яку заперечує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Указана правова позиція висловлена в низці постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019, 917/2101/17 від 04.12.2019.

Позивачем надано низку доказів:

- підписані сторонами договір поставки № УК-П-23/05/2017 і Специфікацію № 1 від 23.05.2017;

- податкові накладні № 1000052 від 29.05.2017, № 1000058 від 30.05.2017, № 1000059 від 31.05.2017, видані відповідачеві за операціями поставки на загальну суму 189400,90 грн. згідно з видатковими накладними № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017 та № УЖ100010360 від 31.05.2017;

- квитанції про реєстрацію цих податкових накладних Державною фіскальною службою України, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" як постачальник видало покупцю Приватній фірмі "Продюсерський центр "Інтервал" податкові накладні № 1000052 від 29.05.2017, № 1000058 від 30.05.2017, № 1000059 від 31.05.2017;

- виписку ПАТ "Креді Агріколь Банк" по рахунку ТОВ "Урожайна країна" за період з 30.05.2017 по 26.07.2017, згідно якої відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем на виконання Договору поставки товару на суму щонайменше 46995,00 грн.;

- претензію № 164 від 15.04.2020 про сплату боргу в сумі 132405,90 грн. та лист № 163 від 15.04.2020 щодо підписання акту звірки взаєморозрахунків і спірних накладних з доказами надіслання відповідачеві;

- гарантійні листи відповідача від 29.08.2017 № 26 та від 31.10.2017 № 31, в яких останній визнає отримання у ТОВ "Урожайна країна" відходів плівки поліетиленової, просить відтермінувати платежі за отриманий товар до 30.09.2017 р., гарантує сплатити кошти по всіх відвантаженнях, що проводилися з майданчиків ТОВ "Урожайна країна". У цих листах відповідача не наведено заперечень щодо будь-яких операцій з поставки, зокрема за видатковими накладними № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017 та № УЖ100010360 від 31.05.2017;

- претензії про сплату заборгованості № 191 від 04.05.2020 та № 195 від 08.05.2020 з доказами надіслання відповідачеві. Ці претензії надіслані відповідачеві уже під час провадження у справі № 926/911/20, однак ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" жодним чином на них не відреагувала.

У ході розгляду справи, який тривав з 12.05.2020, відповідачем ПФ "Продюсерський центр "Інтервал" не надано жодного доказу на спростування доводів позивача про поставку йому товару на загальну суму 189400,90 грн. по видаткових накладних № УЖ100010354 від 29.05.2017, № УЖ100010359 від 30.05.2017 та № УЖ100010360 від 31.05.2017, які відповідачем не підписані.

Відповідно до статті 669, частини 1 статті 687 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Суд бере до уваги, що позивачем подано Специфікацію до Договору поставки лише на одну партію товару на суму 57852,00 грн. і що загальна сума поставки за трьома видатковими накладними складає 189400,90 грн., що більше ніж ціна Договору поставки (180000,00 грн., п. 2.1).

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 670 ЦК України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Підсумовуючи, за результатами дослідження і оцінки зібраних у справі доказів за правилами статей 79, 86 ГПК України суд доходить висновку, що надані позивачем докази на підтвердження обставин поставки відповідачеві товару загальною вартістю 189400,90 грн. на виконання Договору поставки та не оплати товару відповідачем на суму 132405,90 грн. у сукупності є більш вірогідними і підтверджують заявлені позивачем позовні вимоги.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що позовні вимоги ТОВ "Урожайна країна" є доведеними і обґрунтованими, що надає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору за правилами пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" до Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал" про стягнення заборгованості у сумі 132405,90 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Приватної фірми "Продюсерський центр "Інтервал" (юридична адреса: 58003, м Чернівці, вул. Н. Яремчука, буд. 4, фактична адреса: 58002, м. Чернівці, вул. Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 31229531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" (42020, Сумська область, Роменський район, село Пустовійтівка, 4-й провулок Центральної, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 37078234) 132405,90 грн. основного боргу, 2102,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст підписано 04 серпня 2020 року.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.