Ухвала

від 04.08.2020 по справі 910/13707/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13707/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Слуцька Н.С.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Бондарчук В.В.

від 27.01.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

від 28.04.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача : Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро"

про визнання недійсними установчих зборів та рішення про реєстрацію.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.07.2020 № 29.3-02/1425 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/13707/19 у зв`язку із відпусткою судді Ткача І.В.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.07.2020 для розгляду справи № 910/13707/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" про: визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36", що відбулися 23.05.2019, яке оформлене у вигляді протоколу установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 04123, м. Київ, вул. О. Бестужева, 36; скасування рішення про державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" (код ЄДРПОУ 43126097), дата запису: 22.07.2019, запис № 10711020000044483.

Позовні вимоги мотивовані тим, що установчі збори, проведені 23.05.2019 та рішення про реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" є недійсними, оскільки проведені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, належним чином не повідомлено всіх співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку про проведення оспорюваних установчих зборів; в протоколі № 1 спірних установчих зборів від 23.05.2019 допущено порушення щодо загальної площі житлових та нежитлових приміщень в будинку, невірно підраховано голоси присутніх на установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/13707/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

- відповідачем були вчинені необхідні дії для встановлення загальної кількості співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві, а також щодо загальної площі житлових та нежитлових приміщень цього будинку;

- незважаючи на незначне порушення при повідомленні співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві про установчі збори поштою, більша частина співвласників будинку була повідомлена про проведення установчих зборів вчасно, що підтверджується реєстром повідомлення про проведення установчих зборів, а також описами вкладення до листів та накладними поштової установи;

- рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" та затвердження статуту цього об`єднання прийнято більшістю від загальної кількості усіх співвласників вищезазначеного будинку, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про результати голосування, а також листками письмового опитування;

- позивачем не доведено порушення його прав при створенні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36";

- внаслідок проведених установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві було прийнято рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36", яке відобразило волевиявлення більшості співвласників цього будинку.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд" зазначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послалося на те, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 та від 18.09.2018 у справі № 904/782/17.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд", в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Розгляд касаційної скарги у даній справі здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020.

Як зазначалось вище, касаційну скаргу, з посиланням на приписи пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 та від 18.09.2018 у справі №904/782/17.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №904/782/17. Натомість до касаційної скарги додано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що дане посилання є опискою скаржника, тому вірним слід вважати посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 916/782/17.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у даній справі № 910/13707/19 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що судові рішення у справі № 910/13707/19 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17, від 18.09.2018 у справі № 916/782/17, оскільки висновки у даній справі та у справах №904/2796/17 та № 916/782/17, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, у справі № 916/782/17, на яку посилається скаржник, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено такі обставини справи: на момент прийняття рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Успенська 17" у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 17 вже було створено і діяло Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Успенська 17", яке прийняло весь будинок за вказаною адресою на свій баланс; згідно з протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Упенська17", на зборах були присутні власники квартир, які розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 17 загальна площа яких становить 409, 9 кв. м, при цьому згідно з технічним паспортом розробленим та виданим КП "БТІ" станом на 28 березня 2016 року, загальна площа вказаного багатоквартирного житлового будинку становить 3 733, 2 кв. м, а кількість квартир - 28; створенням та діяльністю Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Успенська 17" порушуються права та законні інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Успенська 17" та його членів, представництво інтересів та захист яких є одним зі статутних завдань та видів діяльності цього об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Встановивши такі обставини суди першої та апеляційної інстанцій у справі №916/782/17 дійшли висновків про задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Успенська 17", оформлені протоколом від 19 липня 2016 року та скасування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Успенська 17" шляхом скасування запису від 26 липня 2016 року за номером 1 556 102 0000 059384 у реєстрі, з тих підстав, що рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім Упенська17" прийнято всупереч вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а також положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки: в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання; рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №916/782/17 касаційний господарський суд погодився висновками суду першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суд апеляційної інстанції.

У постанові від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 Велика Палата Верховного Суду виклала, зокрема, такі висновки:

- частина 3 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" імперативно встановлює, що в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання;

- частина 4 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

У справі № 904/2796/17, на яку посилається скаржник, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено такі обставини справи: доказів належного повідомлення усіх власників квартир житлових та нежитлових приміщень житлового буд. № 51м на вул. Мандриківській про фактичне місце проведення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська зірка" не надано; всупереч вимогам частини 14 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська зірка" взагалі не надало суду жодних підтвержуючих документів щодо того, якою ініціативною групою, що мала б складатися не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень, були скликані на 15 грудня 2016 року установчі збори об`єднання співвласників багатоквартирного будинку; у протоколі № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. № 51м від 15 грудня 2016 року зазначено, що у зборах узяли участь особисто та/або через представників 34 особи з правом голосу, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2 297,9 кв. м, що є меншим, від половини загальної кількості усіх співвласників (загальна кількість - 113 осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень - 8 199,4 кв. м).

Встановивши такі обставини суди першої та апеляційної інстанцій у справі №904/2796/17 дійшли висновків про задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська зірка", оформлене протоколом від 15 грудня 2016 року № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та скасування державної реєстрації цього об`єднання, з тих підстав, що рішення про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська зірка" прийнято всупереч вимогам статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та частини 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки: було порушено порядок повідомлення власників стосовно проведення установчих зборів та порядку прийняття рішення щодо створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська зірка".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/2796/17 касаційний господарський суд погодився висновками суду першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції та постанови суд апеляційної інстанції.

У постанові від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 Велика Палата Верховного Суду виклала, зокрема, такий висновок, - частина 4 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов`язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).

Натомість у даній справі № 910/13707/19 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено такі обставини:

- ініціативна група більшу частину співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві повідомила вчасно про проведення установчих зборів, відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- інша (менша) частина співвласників багатоквартирного будинку була повідомлена про проведення установчих зборів із запізненням на 2 дні, а співвласники квартири № 11 - із запізненням на 3 дні, ніж встановлено статтею 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- доказів того, що такі обставини вплинули на кількість присутніх на установчих зборах, проведених 23.05.2019, позивачем не надано;

- кожен співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві був повідомлений письмово про проведення установчих зборів і такі повідомлення вручались власникам як під розписку, так і шляхом поштового відправлення (рекомендованими листами), що підтверджується копією реєстру повідомлення про проведення установчих зборів та копіями описів вкладення до листів і накладних поштової установи;

- позивачем не доведено порушення його прав при створенні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36";

- при загальній кількості 326 осіб - співвласників багатоквартирного будинку по вул. О. Бестужева, 36 в м. Києві (загальна площа квартир та/або нежитлових вбудованих приміщень (офіси) яких становить 9 245,1 кв. м) у голосуванні взяли участь 204 співвласники;

- з питань порядку денного, у тому числі про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36" та затвердження статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36", проголосувало "за" 197 співвласників (загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 4 725,30 кв. м), що становить більше половини загальної кількості усіх співвласників цього будинку (197 з 326), загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких (співвласників) становить більше половини загальної площі житлових та нежитлових приміщень цього будинку (4 725,30 кв. м з 9 245,1 кв. м).

Встановивши такі обставини суди першої та апеляційної інстанцій у справі №910/13707/19 дійшли висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36", які відбулися 23.05.2019 та скасування рішення про державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бест 36".

Таким чином, вирішуючи справу № 910/13707/19 та справи № 916/782/17, №904/2796/17, суди виходили, зокрема, з різних встановлених судами фактичних обставин справи.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020) позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/13707/19.

За таких обставин, доводи скаржника про неврахування судами попередніх судових інстанцій у розгляді справи № 910/13707/19 відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17, від 18.09.2018 у справі № 916/782/17 є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у таких постановах Великої Палати Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі № 910/13707/19.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд" не зазначило та не обґрунтувало у поданій касаційній скарзі, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 910/13707/19.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 910/13707/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді І.Д. Кондратова

О.А. Кролевець