Рішення

від 05.08.2020 по справі 380/4772/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4772/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг про стягнення заборгованості з рахунків у банках та готівкових коштів в сумі 698544,45 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг , в якому просить:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- задоволити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (ЄДРПОУ 42387655) до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та готівкові кошти в розмірі 698544,45 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 14 травня 2020 року № 20322/10/52.09-13 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг становить 698544,45 грн., а саме з податку на додану вартість у сумі 698219,45 грн., з податку на прибуток у сумі 325,00 грн.

Вказує, що зазначену заборгованість відповідача становлять несплачені у встановлений строк самостійно задекларовані суми, зазначені у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунках на загальну суму 698219,45 грн. та податковій декларації з податку на прибуток у сумі 325,00 грн.

Повідомляє, що на адресу відповідача надсилалась податкова вимога форми Ю № 1052-52 від 20 січня 2020 року.

Позивач зазначає, що на даний час суми податкових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу.

Оскільки платником податків не вживаються заходи щодо погашення заборгованості, просить стягнути її у судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 24 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 05 серпня 2020 року відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання, призначене на 30 липня 2020 року, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу № 7901827923730.

Також суд вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 липня 2020 року суд заслухав усні пояснення представника позивача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи (позовній заяві).

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задоволити.

Також суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (код ЄДРПОУ 42387655) є юридичною особою та знаходиться за адресою: вул. Івасюка, 15, м. Городок, Львівська область, 81500 (а.с.5-6).

Згідно даних про банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (код ЄДРПОУ 42387655) станом на 14 травня 2020 року у відповідача наявні відкриті рахунки в установах банків (а.с.7-8).

Як слідує з наявної у матеріалах справи довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються ГУ ДПС у Львівській області від 14 травня 2020 року № 20322/10/52.09-13 (а.с.4) станом на 04 травня 2020 року у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг наявна заборгованість в сумі 698544,45 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в сумі 698216,45 грн., пеня - 41719,45 грн., штрафна санкція - 16404,00 грн.; з податку на прибуток в сумі 325,00 грн. (основний платіж).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) станом на 31 березня 2020 року у відповідача наявна заборгованість зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 698219,45 грн., в тому числі: недоїмка - 656500,00 грн., пеня - 41719,45 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (податок на прибуток приватних підприємств) станом на 31 березня 2020 року у відповідача наявна заборгованість зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 325,00 грн., в тому числі: недоїмка - 325,00 грн. (а.с.12).

Суд встановив, що податковий борг відповідача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 698219,45 грн. виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно:

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22 січня 2020 року за грудень 2018 року на суму 5039,00 грн. (а.с.13);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17 січня 2020 року за грудень 2018 року на суму 167950,00 грн. (а.с.14);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22 січня 2020 року за березень 2019 року на суму 4805,00 грн. (а.с.15);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17 січня 2020 року за березень 2019 року на суму 160158,00 грн. (а.с.16);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22 січня 2020 року за квітень 2019 року на суму 4435,00 грн. (а.с.17);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17 січня 2020 року за квітень 2019 року на суму 147820,00 грн. (а.с.18);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22 січня 2020 року за липень 2019 року на суму 2125,00 грн. (а.с.19);

- уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17 січня 2020 року за липень 2019 року на суму 70833,00 грн. (а.с.20);

- податкової декларації з податку на додану вартість від 19 січня 2020 року за грудень 2019 року на суму 94709,00 грн. (а.с.21).

Згідно даних інтегрованої картки платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)) залишок несплаченої пені становить 41719,45 грн. (а.с.9-11).

Податковий борг відповідача з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 325,00 грн. виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов`язань згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 28 січня 2020 року за 2019 рік (а.с.22-23).

Відомості про сплату податкового боргу Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг у матеріалах справи відсутні.

Вважаючи, що суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 41.1 цієї ж статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суми грошових зобов`язань відповідача, які самостійно задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток підприємства, а також визначені в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.13-23) є узгодженими, однак у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано. Судом таких обставин на час розгляду справи та прийняття рішення не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі зміни (крім зменшення до нуля) суми його податкового боргу.

Судом встановлено, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав відповідачу податкову вимогу форми Ю від 20 січня 2020 року № 1052-52 відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків - відповідача станом на 19 січня 2020 року становить 588477,92 грн., у тому числі основний платіж: 546761,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи): 0,00 грн., пеня: 41716,92 грн. Вказана податкова вимога вручена відповідачу 24 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу № 8150003754775 (а.с.26).

Після направлення податкової вимоги відповідачу сума податкового боргу відповідача збільшилася, але оскільки податковий борг не був погашений в повному обсязі, то відповідно до пункту 59.9 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога повторно позивачем не надсилалася.

Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Погашення податкового боргу платників податків регулюється главою 9 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма встановлює послідовність стягнення податкового боргу платника податків за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Отже, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, а відтак і дотримана встановлена Податковим кодексом України процедура, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу, а тому вимоги позивача про стягнення податкового боргу за рахунок грошових коштів на банківських рахунках платника податків, відповідають приписам чинного законодавства.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У позовній заяві позивач просить, зокрема, стягнути з відповідача готівкові кошти у розмірі 698544,45 грн. Однак, позивач не надав доказів про наявність у відповідача готівки, за рахунок якої може бути погашена заборгованість.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та отримання її відповідачем, зважаючи на відсутність доказів добровільної сплати визначеної суми податкового боргу, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 698544,45 гривень.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість, відповідач по справі не надав жодного доказу на спростування позовних вимог.

Отже, з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги належить задоволити повністю, а саме стягнути до бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 698544,45 гривень.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (вул. Львівська, 38Ж, м. Городок, Львівська область, 81070) про стягнення заборгованості з рахунків у банках та готівкових коштів в сумі 698544,45 грн.- задоволити повністю.

Стягнути до бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Райсінг (вул. Львівська, 38Ж, м. Городок, Львівська область, 81070, код ЄДРПОУ 42387655) грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в розмірі 698544,45 гривень.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення та п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2020 року.

Суддя Клименко О.М.