Рішення

від 04.08.2020 по справі 826/14182/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Київ № 826/14182/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві доЗакритого акціонерного товариства Лісова крамниця простягнення податкового боргу УСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства Лісова крамниця про стягнення податкового боргу у розмірі 112947,21 грн., з яких орендна плата з юридичних осіб у розмірі 112938,85 грн., податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8,36 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року позов задоволено, стягнуто з ЗАТ Лісова крамниця суму заборгованості у розмірі 112947,21 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року апеляційну скаргу ЗАТ Лісова крамниця задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ЗАТ Лісова крамниця з усіх наявних відкритих рахунків у банках, обслуговуючих такого платника суму заборгованості в розмірі 91737,43 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковою ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у задоволенні клопотання ЗАТ Лісова крамниця про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року касаційну скаргу ЗАТ Лісова крамниця задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року касаційну скаргу ЗАТ Лісова крамниця задоволено частково. Додаткову ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у справі № 826/14182/16 скасовано.

За результатом автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи було визначено суддю Аверкову В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано позивачу та зобов`язано відповідача надати пояснення та документи щодо обставин, викладених у рішенні Верховного Суду від 19 листопада 2019 року.

Відповідачем подано додаткові пояснення, в яких зазначено, що матеріали справи не містять доказів про наявність заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств; податковий борг з орендної плати з юридичних осіб відсутній у зв`язку зі сплатою ЗАТ Лісова крамниця узгоджених податкових зобов`язань та скасуванням податкових повідомлень-рішень, які були покладені в основу позовних вимог про стягнення податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року позивача замінено на належного - ГУ ДПС у м. Києві .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року позивача зобов`язано надати розрахунок податкового боргу відповідача та витяг з інтегрованої картки, довідку про податковий борг.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року позивачу продовжено строк на виконання ухвали суду від 13 травня 2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 19 листопада 2019 року вбачається, що …Щодо податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств. В позовній заяві податковий орган зазначає, що згідно з обліковими картками Товариства за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 8,36 грн з податку на прибуток приватних підприємств. В подальшому, у поясненнях податковий орган зазначає, що податкова заборгованість виникла у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань визначених податковим органом за результатами перевірок на підставі, зокрема податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2014 року № 0074321502 на суму 68,98 грн за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, винесеного на підставі акта перевірки № 26-57-15-02-10/2117 від 19 листопада 2014 року. Суди попередніх інстанцій не встановили звітний податковий період податку на прибуток підприємств, за який заявлена до стягнення сума 8,36 грн, правову природу цього боргу (основна заборгованість, штрафні санкції тощо), момент його виникнення та узгодженості податкових зобов`язань (грошових зобов`язань), покладених в основу виникнення заявленої до стягнення суми. В цій частині позовні вимоги залишились не вирішеними судами попередніх інстанцій внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.

Щодо податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб. Податковий орган стверджує, що податковий борг відповідача у сумі 112 938,85 грн з орендної плати з юридичних осіб виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених податковим органом за результатами перевірок, та на підставі самостійно поданих податкових розрахунків. Зокрема податковий орган вказує на несплату податкового боргу за: податковим повідомленням-рішенням від 02 жовтня 2015 року № 0033281503 на суму 8 364,57 грн за платежем: орендна плата з юридичних осіб, винесеного на підставі акта перевірки № 994/26-57-15-03-09 від 25 вересня 2015 року; податковим повідомленням-рішенням від 28 вересня 2015 року № 0032871503 на суму 170,00 грн за платежем: орендна плата з юридичних осіб, винесеного на підставі акта перевірки № 877/26-57-15-03-09 від 21 вересня 2015 року; податковим повідомленням-рішенням від 13 червня 2016 року № 0012081203, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 61 273, 25 грн, нараховано штраф в сумі 12 254,65 грн, що складає 20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання; податковим повідомленням-рішенням від 13 червня 2016 року № 0012091203, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 2952,80 грн нараховано штраф у сумі 590,56 грн, що складає 20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання та наявної недоїмки. Суди попередніх інстанцій не встановили відповідність заявленій до стягнення суми боргу на момент звернення з позовом, підстави його виникнення, а саме визначення грошового зобов`язання податковим органом та/або самостійного декларування його відповідачем. Наявні в матеріалах справи податкові декларації з плати за землю за 2015 і 2016 роки судами не досліджені на предмет сплати задекларованих сум податку та розміру несплачених сум (заборгованості). В матеріалах справи відсутні акти перевірки, на підставі яких контролюючий орган самостійно визначив позивачу грошові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, що унеможливлює в повній мірі встановити обставини виникнення податкового боргу, період та підстави його виникнення в розрізі звітних податкових періодів. В поясненнях у справі податковий орган зазначає, що податкова заборгованість у сумі 112 947,21 грн виникла на підставі виключно податкових повідомлень-рішень, суми за якими не співпадають заявленому до стягнення боргу. Розрахунок податкового боргу заявленого до стягнення в матеріалах справи відсутній. Оцінюючі спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції установив, що за результатами судового оскарження, Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 23 квітня 2018 року у справі № 826/19094/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2016 року № 0012081203, №0012091203. Рішення набрало законної сили. Також Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 29 травня 2018 року у справі №826/1290/18 скасував податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2015 року № 0033281503 та від 12 січня 2015 року № 0000012204. Рішення набрало законної сили. Встановивши зазначені факти суд апеляційної інстанції не надав їм належної оцінки та не встановив значення цих юридичних фактів для розміру заявленого до стягнення боргу. В касаційній скарзі відповідач стверджує, що в загальну суму боргу входить сума нарахована податковим повідомленням-рішенням від 12 січня 2015 року №0000012204, винесеного на підставі акта перевірки від 28 листопада 2014 року №553/26-57-22-04/21467073, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 77 990,44 грн, у тому числі за основним платежем 62 392,35 грн та за штрафними санкціями 15 598,09 грн. Суд апеляційної інстанції установив, що зазначене рішення суб`єкта владних повноважень скасовано Окружним адміністративним судом м. Києва рішенням від 29 травня 2018 року, яке набрало законної сили, однак неможливо врахувати визначену цим податковим повідомленням-рішенням суму 77 990,44 грн до складу, заявленого до стягнення податкового боргу. Суд не погоджується з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на його передчасність. Враховуючи розбіжність між загальною сумою податкових повідомлень-рішень і заявленою до стягнення суми податкового боргу за відсутності розрахунку такого боргу, неможливо впевнено встановити чи входить сума зазначена в касаційній скарзі до суми боргу, зазначеної в позовній заяві… .

Тобто, в межах даної справи суд має дослідити обставини щодо джерела виникнення податкового боргу, відповідність заявленій до стягнення суми боргу на момент звернення з позовом, підстави його виникнення.

Як зазначено позивачем в адміністративному позові, на підставі фактичних даних та облікових карток загальна сума заборгованості ЗАТ Лісова крамниця становить 112947,21 грн., з яких 8,36 грн. - з податку на прибуток приватних підприємств, яка виникла внаслідок проведеної перевірки відповідача, за результатами якої винесено податкове повідомлення-рішення; 112938,85 грн. - орендна плата з юридичних осіб, яка виникла на підставі перевірок відповідача, за результатами яких винесені податкові повідомлення-рішення та на підставі самостійно поданих податкових розрахунків.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інтегрованої картки платника ЗАТ Лісова крамниця з податку на прибуток приватних підприємств 25 січня 2015 року відповідачу донараховано штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2014 року №0074321502 у розмірі 8,36 грн.

При цьому, згідно копії податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2014 року №0074321502 сума штрафних санкцій склала 68,98 грн.

Згідно інтегрованої картки платника податків ЗАТ Лісова крамниця податковий борг з орендної плати з юридичних осіб станом на 22 липня 2016 року склав 112938,85 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем самостійно визначених податкових зобов`язань за податковим розрахунком земельного податку від 25 лютого 2015 року №1500025055 на суму 8202,95 грн., на суму 8202,95 грн., за податковим розрахунком земельного податку від 19 лютого 2016 року №1600021361 на суму 9410,51 грн., на суму 9410,51 грн., на суму 9410,51 грн., на суму 9410,51 грн., на суму 9410,51 грн.; нараховано самостійно згідно уточнюючого розрахунку до податкового розрахунку земельного податку від 19 лютого 2016 року №1600021361 на суму 2634,40 грн., на суму 2634,40 грн., на суму 2634,40 грн., на суму 2634,40 грн., на суму 2634,40 грн.; нарахованих самостійно штрафних санкцій уточнюючим розрахунком до податкового розрахунку земельного податку від 19 лютого 2016 року №1600021361 на суму 158,06 грн.;

- згідно податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2015 року №0033281503 на суму 1640,60 грн., на суму 1640,60 грн., на суму 1640,60 грн., на суму 1640,60 грн., на суму 1640,60 грн., на суму 161,57 грн.; від 14 червня 2016 року №0012091203 на суму 590,56 грн., від 14 червня 2016 року №0012081203 на суму 810,96 грн., на суму 896,72 грн., на суму 785,98 грн., на суму 745,41 грн., на суму 770,51 грн., на суму 770,51 грн., на суму 844,61 грн., на суму 870,08 грн., на суму 743,87 грн., на суму 895,18 грн., на суму 1640,59 грн., на суму 829,63 грн., на суму 1640,60 грн.;

- внаслідок нарахування пені у розмірі 275,59 грн., у розмірі 1187,55 грн., у розмірі 960,92 грн., у розмірі 1308,30 грн., у розмірі 1115,65 грн., у розмірі 1157,11 грн., у розмірі 1173,30 грн., у розмірі 1083,30 грн., у розмірі 278,38 грн., у розмірі 533,87 грн., у розмірі 1329,30 грн., у розмірі 612,54 грн., у розмірі 1237,85 грн., 338,39 грн., 213,89 грн., у розмірі 111,95 грн., у розмірі 261, 21 грн., у розмірі 817,52 грн., у розмірі 62,22 грн., у розмірі 29,69 грн., у розмірі 804,13 грн., у розмірі 47,90 грн.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підтвердження викладеного позивачем долучено до матеріалів справи уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, звітну податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, звітну податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік, податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року №0032871503, від 13 червня 2016 року №0012081203 на суму штрафних санкцій 20254,65 грн., від 13 червня 2016 року №0012091203 на суму штрафних санкцій 590,56 грн., від 02 жовтня 2015 року №0033281503 на суму штрафних санкцій 8364,57 грн.

При цьому, суд зазначає, що поданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок не містить посилань на податкове повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року №0032871503.

Відповідачем було оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2016 року №0012081203, №0012091203; за результатами судового оскарження, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року у справі №826/19094/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2016 року №0012081203, №0012091203; рішення набрало законної сили.

Окрім того, за результатами оскарження, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2018 року у справі №826/1290/18 позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 жовтня 2015 року №0033281503, від 12 січня 2015 року №0000012204; рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2016 року №0012081203, №0012091203 на загальну суму 12845,21 грн. (12254,65+590,56) та від 02 жовтня 2015 року №003328503 на суму 8364,57 грн., тобто в загальній сумі 21209,78 грн., суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення зазначеної суми до складу податкового боргу відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2020 року позивачем повідомлено, що станом на дату подання інформації (10 червня 2020 року) за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 271248,12 грн. та надано витяг з облікової картки платника податків, довідку про стан заборгованості.

З наданого позивачем детального розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб становить 271248,12 грн. та виникла у період з 30 серпня 2019 року по 25 травня 2020 року. При цьому, з витягу з облікової картки платника податків вбачається, що недоїмка станом на 31 грудня 2019 року складає 198656,15 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів про наявність у відповідача податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 112938,85 грн. за період з 24 грудня 2015 року по 22 липня 2017 року, який був покладений в основу позовних вимог, як і відсутні докази наявності станом на дату розгляду справи податкового боргу відповідача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8,36 грн.

Крім того, у спростування наявності податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб, позивачем долучено до матеріалів справи 10 червня 2020 року детальний розрахунок, з якого вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати з юридичних осіб становить 271248,12 грн. та виникла у період з 30 серпня 2019 року по 25 травня 2020 року, тобто, на підставі тобто, виявлена на підставі інших, ніж у первісному позові, документів.

Таким чином, позивач не підтвердив належними доказами наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 112947,21 грн., з яких орендна плата з юридичних осіб у розмірі 112938,85 грн., податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 8,36 грн. та, відповідно обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог та не підтверджено їх належними доказами, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ГУ ДФС не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач є суб`єктом владних повноважень, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Також представник відповідача просить стягнути з ДПІ у Святошинському районі ДФС України в м. Києві на користь ЗАТ Лісова крамниця витрати на правову допомогу адвоката Ганган В.Г. в розмірі 13500,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2017 року, додаткової угоди від 10 жовтня 2017 року, акту приймання передання послуг від 31 липня 2019 року; стягнути з ДПІ у Святошинському районі ДФС України в м. Києві на користь ЗАТ Лісова крамниця витрати на правову допомогу адвоката Андрощука С.В. в розмірі 5812,50 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 23 липня 2019 року, акту приймання передання послуг.

Ознайомившись із клопотанням представника відповідача про відшкодування ЗАТ Лісова крамниця витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Ганган В`ячеславом Георгійовичем (надалі - адвокат) та ЗАТ Лісова крамниця (надалі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 10 жовтня 2017 року, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати клієнтові правову допомогу у справі № 826/14182/16, яка слухається в Київському апеляційному адміністративному суді за апеляційною скаргою адвоката Ганган В.Г. в інтересах ЗАТ Лісова крамниця про скасування постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 травня 2017 року. В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 10 жовтня 2017 року, відповідно до якої розмір адвокатського гонорару обчислюється за вартістю погодинної ставки та сплачується за фактичний витрачений адвокатом час на роботу з матеріалами справи, складання документів, консультацій клієнта, участі у судових засіданнях. Сторони цієї додаткової угоди погодили, що ставка однієї години роботи адвоката становить 1000,00 грн., а надання усної консультації - 500,00 грн., вартість однієї години участі адвоката в судовому засіданні - 2000,00 грн. На виконання вищевказаного договору 30 липня 2019 року сторонами було складено акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: усна консультація - 5 год. - 2500,00 грн; опрацювання та вивчення документації - 5 год. - 5000,00 грн.; складання процесуальних документів - 2 год. - 2000,00 грн.; представництво інтересів в суді - 2 год. - 4000,00 грн. Всього адвокатом надано послуги на суму 13 500,00 грн.

На підтвердження оплати за надані послуги адвокатом було виставлено ЗАТ Лісова крамниця рахунок № 0001/08/ від 30 липня 2019 року, який було оплачено згідно із платіжним дорученням від 30 липня 2019 року з відміткою про проведення банком.

Крім того, між ПАТ Лісова крамниця та АБ Сергія Антощука укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 23 липня 2017 року, за умовами якого відповідачу надається правова (правнича) допомога в рамках справи №826/14182/16, що слухається Шостим апеляційним адміністративним судом; згідно акта №1 здачі-приймання правової (правничої) допомоги від 23 липня 2019 року відповідачу надано правову (правничу) допомогу в рамках справи №826/14182/16, що слухається Шостим апеляційним адміністративним судом: проведення зустрічі і обговорення тактики і стратегії захисту інтересів клієнта - 0,25 год., аналіз матеріалів справи - 3,00 год., оформлення документів, які необхідно залучити до матеріалів справи - 1,00 год., участь у судовому засіданні 24 липня 2019 року - 3,5 год. Загальна вартість послуг складає 5812,50 грн. за 7,75 год роботи.

На підтвердження оплати за надані послуги адвокатом було виставлено ЗАТ Лісова крамниця рахунок № 0002/70 від 25 липня 2019 року, який було оплачено згідно із квитанцією від 28 серпня 2019 року з відміткою про проведення банком.

Частинами п`ятою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, позивачем не заявлено відповідного клопотання, з урахуванням чого суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь ЗАТ Лісова крамниця судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 312,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - відмовити повністю.

2. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства Лісова крамниця (03146, м. Київ, вул. Кіпріанова, буд. 8, код ЄДРПОУ 21467073) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 312 (дев`ятнадцять тисяч триста дванадцять) гривень 50 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова