Постанова

від 04.08.2020 по справі 360/1404/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року справа №360/1404/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жидких Ольги Вікторівни, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №360/1404/20 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., повний текст рішення складено 27.04.2020 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Жидких Ольга Вікторівна (надалі - представник позивача), в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (надалі - відповідач, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.02.2020 про відмову в призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ; зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі зарахувати позивачу до загального стажу роботи з 21.06.1989 по 01.06.1990 в радгоспі Олександрівська овочева фабрика , з 25.06.1990 по 06.09.1990 в Терському районному колгоспі Родина , з 01.11.1993 по 01.11.1994 та з 02.11.1995 по 01.11.1996 у Слов`яносербській овочевій фабрики (КСГП Промінь ), періоди військової служби з 10.06.1982 по 06.04.1984; зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди трудової діяльності на підземних роботах за Списком № 1 періоди роботи з 01.12.2003 по 30.03.2009 в ВП Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля ; зобов`язати УПФУ в Станично-Луганському районі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати звернення за призначенням пенсії - з 28.01.2020 року (а.с. 1-8).

Позов обґрунтовано тим, що Рішенням УПФУ в Станично-Луганському районі від 06.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Відповідно до вказаного рішення відповідачем зараховано до загального стажу роботи позивача 18 років 6 місяців 4 дні. Тобто, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового та загального стажу роботи. Позивач вважає, що дії відповідача, які полягають у не зарахуванні до стажу значного періоду трудової діяльності, прийняття неправомірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , незаконними та такими, що порушують його права на соціальний захист, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 82-86).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що періоди трудової діяльності до 01.01.2004р. (дата набрання чинності Законом України №1058-ІV), зараховуються на підставі записів трудової книжки. Отже, позивач перебував у трудових відносинах з колгоспом Родина Терського району КБАСРСР, що підтверджується записами трудової книжки позивача за період з 25.06.1990 по 06.10.1990. Щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків за вказаний період, то відповідно до ст. 106 Закону №1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство - страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Наголошує, що суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди з 21.06.1989р. по 01.06.1990р., з 01.11.1993р. по 01.11.1994р. та з 02.11.1995р. по 01.11.1996р. підлягають зарахуванню до загального страхового стажу і позивач погоджується із цим висновком та не погоджується та оскаржує резолютивну частину рішення, якою відмовлено позивачу у зарахуванні вищевказаних періодів. Також зазначає, що відповідно до довідок виданим ВП Шахта Черкаська ДП Луганськвугілля про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.02.2014 №11/к 624, позивач виконував роботи, які відносяться до працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ на вказаному підприємстві 2 міс. 12 днів за період роботи з 01.12.2003 по 12.02.2004, від 21.02.2014 №11/к 625, 1 рік 9 міс. 02 дн. з 13.02.2004 по 28.02.2006, від 21.02.2014 № 11/к 626, 1 міс. 26 дн. з 01.03.2006 по 26.04.2006, від 21.02.2014 №11/к 627, 2 р. 11 міс. 04 дн. з 27.04.2006 по 30.03.2009, що в сукупності складає 5 років 0 місяців 14 днів. (а.с. 134-143).

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 18-21).

28.01.2020 року позивач звернувся до УПФУ в Станично-Луганському районі із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 58 зв.).

До заяви було надано: трудова книжка серія НОМЕР_2 від 15.08.1980; паспорт НОМЕР_3 від 16.06.1997; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 05.08.1998; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.07.2018 № 0000568694; військовий квиток НОМЕР_4 від 09.06.1982; атестат № НОМЕР_5 від 20.07.1980; довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 11/к 624 - 11/к 627 від 21.02.2014; довідки № 11 /к-622, 11 /к-623, 11 /к-628 від 21.02.2014; витяги з наказів Об итогах аттестации рабочих мест по условиям труда №159- к від 19.07.2000, № 226 від 20.07.2005, №261 від 20.07.2010; довідка без номера і дати; довідка № 57 від 22.03.2005; довідка № 17 від 13.04.2005; довідки щодо атестації робочих місць: № 69/05-943 від 01.08.2000, №11/1173-33 від 24.03.2006, № 11/3940-33 від 14.07.2011; заява про виплату пенсії або грошової допомоги від 28.01.2020 (а.с. 10-21, 25-38, 60 зв., 67-76).

Рішенням УПФУ в Станично-Луганському районі від 06.02.2020 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного загального та пільгового стажу в призначенні пенсії за віком за списком № 1.

У рішенні зазначено, що відповідачем зараховано до загального стажу роботи позивача 18 років 6 місяців 4 дні.

До загального страхового стажу відповідач не зарахував наступні періоди роботи позивача:

- з 21.06.1989 по 01.06.1990 в радгоспі Олександрівська овочева фабрика у зв`язку з виправленням дати наказу про звільнення з роботи, виправлення не завірене;

- з 25.06.1990 по 06.09.1990 в Терському районному колгоспі Родина у зв`язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час у колгоспі;

- з 01.11.1993 по 01.11.1994 в Слов`яносербській овочевій фабриці, яка перейменована в КСГП Промінь , (не вказана підстава звільнення);

- з 02.11.1995 по 01.11.1996 відсутній номер та дата договору на прийом на роботу; дата прийому має виправлення, яке не завірене належним чином. Відсутній підпис відповідальної особи на звільненні.

- з 01.12.2003 по 30.03.2009 відповідач не зарахував до пільгового стажу на підземних роботах позивача у якості підземного гірника період роботи у відокремленому підрозділі Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля у зв`язку з тим, що адреса підприємства, зазначена у наданих довідках - м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області (тимчасово не підконтрольна українській владі територія) (а.с. 22-24).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини першої ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За унормуванням п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

Ст. 48 Кодексу законів про працю України, ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

У пункті 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

За визначенням пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Ця постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Нормами пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 передбачено, що якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядку проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Правилами статті 44 Закону № 1058-ІV окреслено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку зі зверненням позивача про призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов`язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 15.08.1980 ОСОБА_1 працював охоронцем з 21.06.1989 по 01.06.1990 в радгоспі Олександрівська овочева фабрика (а.с. 11). Відповідачем не враховано зазначений період у зв`язку з виправленням дати наказу про звільнення з роботи. Але, при дослідженні вказаного періоду в трудовій книжці наявне виправлення не дати наказу про звільнення з роботи, а числа з дати звільнення, що в цілому відповідає правильному числу та даті звільнення позивача з місця роботи за вказаний період.

Тобто, період роботи з 21.06.1989 по 01.06.1990 підлягає зарахуванню в загальний трудовий стаж позивача.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював охоронцем саду з 25.06.1990 по 06.09.1990 в Терському районному колгоспі Родина (а.с. 12). Відповідачем не враховано зазначений період у зв`язку з відсутністю довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час у колгоспі.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Отже, підтвердження стажу роботи для призначення пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Як встановлено матеріалами справи, у період з 25.06.1990 по 06.10.1990 позивач не був членом колгоспу Родина Терського району КБАСРСР, працював охоронцем саду та отримав натур. оплатою яблука свіжі в кількості 800 кг, що підтверджується довідкою колгоспу Родина без номеру і дати, яка підписана головою колгоспу А.М. Ашхотовим та головним бухгалтером В.І. Бахуцевою і завірена круглою печаткою (а.с. 75, зв.).

Отже, оскільки стаж роботи позивача підтверджено записами трудової книжки та довідкою, виданої підприємством, на якому працював позивач, період роботи з 25.06.1990 по 06.10.1990 підлягає зарахуванню в загальний трудовий стаж позивача.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював охоронцем з 01.11.1993 по 01.11.1994 та з 02.11.1995 по 01.11.1996 у радгоспі Слов`яносербська овочева фабрика (КСП Промінь ) (а.с. 13). Відповідачем не враховано зазначений період у зв`язку з не зазначенням підстави на звільнення та відсутність номеру та дати договору на прийом на роботу.

Як встановлено матеріалами справи, позивач дійсно у вказані періоди працював на підставі трудового договору в радгоспі Слов`яносербська овочева фабрика , що підтверджується довідкою КСП Промінь від 13.04.2005 року, яка підписана головою КСП Промінь Скороход О. І. і завірена круглою печаткою. В якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно був прийнятий охоронцем в радгосп Слов`яносербська овочева фабрика по договору, відповідно наказу №52-к від 13.10.1993р. та працював відповідно розрахунково-платіжних відомостей до квітня 1999р. включно. Розрахований відповідно наказу №12-к від 19.04.1999р. по ст.36 КЗпП України закінчення строку договору. Також зазначено, що радгосп Слов`яносербська овочева фабрика перейменований в КСП Промінь відповідно протоколу №1 від 11.07.1995р. (а.с. 77).

20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на час внесення записів про спірні періоди роботи позивача до трудової книжки.

Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується 1984.05.01 , в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984 . Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5.Інструкції № 162).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу , Відомості про нагородження , Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний . Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі . При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.13. Інструкції № 162 у графі 3 розділу Відомості про роботу у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. […]

Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26. Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 -причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).

Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 серпня 1973 року № 656 Про трудові книжки робітників і службовців , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію роботи з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Тобто, період роботи з 01.11.1993 по 01.11.1994 та з 02.11.1995 по 01.11.1996 підлягає зарахуванню в загальний трудовий стаж позивача.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працював з 01.12.2003 по 30.03.2009 в ВП Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля , а саме:

- 01.12.2003 - учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею;

- з 01.12.2003 по 13.02.2004 - навчався при ДУП ш/у Луганське за професією гірником підземним;

- 13.02.2004 - переведений підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею;

- 27.03.2006 - переведений учнем підземного гірника з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею;

- 27.04.2006 - переведений підземним гірником з ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею;

- 30.03.2009 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 14-15).

Відповідачем не враховано зазначений період у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 надав довідки №11/к 624 - 11/к 627 від 21.02.2014р., що підтверджують спеціальний трудовий стаж з 01.12.2003 по 30.03.2009, але взяти їх до уваги не має можливості тому, що адреса підприємства у наданих довідках - м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області (тимчасово не підконтрольна українській владі територія), що не відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - код 26410818, м. Київ, Святошинський район, пр. Приладний, буд.2-А.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться накази Об аттестации робочих мест по условиям труда від 19.07.2000р. №159-к по ДП Шахта Черкаська Державної холдингової компанії з видобутку вугілля Луганськвугілля , від 20.07.2005 №226, від 20.07.2010 №261 (а.с. 28-30).

Тобто, трудова книжка позивача має необхідні дані за спірний період, які свідчать про роботу з 01.12.2003 по 30.03.2009 позивача на відповідних посадах з повним робочим днем під землею.

Стосовно відмови відповідача прийняти довідки про підтвердження наявного трудового стажу, оскільки адреса підприємства у наданих довідках - м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області (тимчасово не підконтрольна українській владі територія), що не відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України ; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Зимогір`я Слов`яносербського району Луганської області, де знаходиться ВП Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля .

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Суд вказує, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування довідок №11/к 624 - 11/к 627 від 21.02.2014р., що підтверджують спеціальний трудовий стаж позивача з 01.12.2003 по 30.03.2009, оскільки видані ВП Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля , яка виконувала господарську діяльність перебуваючи під контролем української влади та до Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, яким розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 01.12.2003 по 12.01.2004 (0 років 1 місяць 12 днів), з 13.01.2004 по 12.02.2004 (0 років 1 місяць 0 днів), з 13.02.2004 по 28.02.2006 (1 рік 9 місяців 2 дні), з 01.03.2006 по 26.04.2006 (0 років 0 місяців 26 днів), з 27.03.2006 по 26.04.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 27.04.2006 по 30.03.2009 (2 роки 11 місяців 4 дні) працював на посадах працівника з підземними роботами, що відповідає положенням пункту 1 Розділу I Списку № 1 (а.с. 34-37).

Суд звертає увагу на те, що відповідач мав у своєму розпорядженні необхідні документи, які давали можливість визначити правильно повний стаж роботи позивача, який надавав останньому право на отримання пенсії відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Відповідачем зараховано до загального стажу роботи позивача 18 років 6 місяців 4 дні (а.с. 58).

З урахуванням усіх обставин роботи позивача за період з 21.06.1989 по 30.03.2009, станом на 28.01.2020, загальний страховий стаж складає 26 років 7 місяців 28 днів, з яких підземний пільговий стаж останнього складає 5 років 0 місяців 14 днів (0 років 1 місяць 12 днів + 0 років 1 місяць 0 днів + 1 рік 9 місяців 2 дні + 0 років 0 місяців 26 днів + 0 років 1 місяць 0 днів + 2 роки 11 місяців 4 дні), та страховий стаж 21 рік 7 місяців 28 днів: 18 років 6 місяців 4 дні + з 21.06.1989 по 01.06.1990 (0 років 11 місяців 11 днів); з 25.06.1990 по 06.09.1990 (0 років 2 місяці 12 днів); з 01.11.1993 по 01.11.1994 (1 рік 0 місяців 1 день); з 02.11.1995 по 01.11.1996 (1 рік 0 місяців 0 днів).

Таким чином, оскільки позивач після досягнення ним 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, має з них стаж 05 років 00 місяців 14 днів з повним робочим днем на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що є менше 10 років на зазначених роботах, але має не менше половини стажу на зазначених роботах, до нього можуть бути застосовані положення абзацу першого пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

Разом з тим, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є необхідним визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до заяви від 28.01.2020 року та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції - скасувати, оскільки місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи, що вимоги ОСОБА_1 задоволені апеляційним судом, понесені ним судові витрати повинні бути йому відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати позивача, понесені за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, слід відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на загальну суму 2102,00 грн. (квитанція № 8642 від 20.03.2020 на суму 840,80 грн. та квитанція № 38837 від 14.05.2020 на суму 1261,20 грн.) (а.с. 9, 144).

Керуючись ст.ст. 139, 308 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жидких Ольги Вікторівни, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №360/1404/20 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №360/1404/20 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.02.2020 про відмову в призначенні пенсії згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати позивачу до загального стажу роботи з 21.06.1989 по 01.06.1990 в радгоспі Олександрівська овочева фабрика , з 25.06.1990 по 06.09.1990 в Терському районному колгоспі Родина , з 01.11.1993 по 01.11.1994 та з 02.11.1995 по 01.11.1996 у Слов`яносербській овочевій фабрики (КСГП Промінь ), періоди військової служби з 10.06.1982 по 06.04.1984.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди трудової діяльності на підземних роботах за Списком № 1 періоди роботи з 01.12.2003 по 30.03.2009 в ВП Шахта Черкаська Державного підприємства Луганськвугілля .

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати звернення за призначенням пенсії - з 28.01.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (місце знаходження: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вулиця 1 Травня, будинок 20, ЄДРПОУ 21792637) судові витрати в сумі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Повне судове рішення - 04 серпня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

І.В. Сіваченко