Ухвала

від 04.08.2020 по справі 826/7683/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/7683/18

адміністративне провадження № К/9901/18264/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 826/7683/18 за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії до Антимонопольного комітету України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване технічне бюро Азімут про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10 квітня 2018 року № 3289-р/пк-пз.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва позовом до Антимонопольного комітету України в особі Постійно діючої колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване технічне бюро Азімут про визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10 квітня 2018 року № 3289-р/пк-пз.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення постійно діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 10 квітня 2018 року № 3289-р/пк-пз.

24 липня 2020 року Антимонопольний комітет України подав касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, в якій він просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є рішення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду скарги, яким замовника зобов`язано відмінити процедуру закупівлі.

Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують ст. 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів і ст. 13 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас п. 2 ч. 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, зміст судових рішень та викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, дають підстави для висновку, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.

У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що вона має фундаментальне значення, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має фундаментальне значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судовому рішенні судів першої та апеляційної інстанції обставинами справи не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах а - г п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

По суті скарги, скаржник просить переоцінити докази та фактичні обставини справи встановлені судами.

З огляду на ч. 2 ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Правовий висновок щодо спірних правовідносин викладений в ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 640/16038/19.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі № 826/7683/18.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов