Рішення

від 04.08.2020 по справі 619/3163/20

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №619/3163/20

провадження №2/619/911/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - судді - Остропілець Є.Р.

за участю секретаря судового засідання - Суржкової В.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прудянської селищної ради Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Прудянської селищної ради Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 15 грудня 2010 року на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку, незавершеного будівництвом, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, Харківської області Димовою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 208, номер витягу з Державного реєстру правочинів № 9385785 від 15.12.2010, позивачем було придбано житловий будинок незавершеного будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м., кадастровий номер 6322057000:00:000:0128.

Однак на сьогоднішній день позивач не має можливості зареєструвати право власності саме на земельну ділянку.

Вказана земельна ділянка не була предметом Договору купівлі-продажу жилого будинку, незавершеного будівництвом, однак позивач фактично набув право власності на зазначену земельну ділянку, оскільки відкрито володіє та користуюся ділянкою з моменту її придбання.

Зазначена земельна ділянка надавалась попередньому власнику, а саме ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Прудянської селищної ради № 296 від 10.09.1996 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування на підставі декрету КМУ від 26.12.1992 була передана безкоштовно у приватну власність вказана земельна ділянка. Довідка селищної ради підтверджує, що саме цим рішенням ОСОБА_2 була надана земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавчим комітетом Прудянської селищної ради рішенням № 102 від 11.07.2000 про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку та господарчих споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку та господарчих споруд в АДРЕСА_1 , площею 1500 кв.м. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2008. ОСОБА_3 було відчужено незавершений будівництвом будинок ОСОБА_4 , яка в подальшому подарувала (договір дарування від 24.11.2008) його ОСОБА_5 . Позивач в свою чергу придбав незавершений будівництвом будинок саме у ОСОБА_5 .

Позивач просить суд, визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві позов підтримав повністю, просив позов задовольнити. Розгляд справи проводити без фіксації технічними засобами та у його відсутність, що суд вважає за можливе.

Представника відповідача Прудянської селищної ради Харківської області не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без присутності представника селищної ради, не заперечував проти задоволення позову, просив вирішити спір на розсуд суду та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, що суд вважає за можливе.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд, вважає можливим справу розглянути за відсутності сторін по справі.

Судом встановлено, що 15 грудня 2010 року на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку, незавершеного будівництвом, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, Харківської області Димовою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 208, номер витягу з Державного реєстру правочинів № 9385785 від 15.12.2010, позивачем було придбано житловий будинок незавершеного будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та який розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м., кадастровий номер 6322057000:00:000:0128.

Однак на сьогоднішній день позивач не має можливості зареєструвати право власності саме на земельну ділянку.

Вказана земельна ділянка не була предметом Договору купівлі-продажу жилого будинку, незавершеного будівництвом, однак позивач фактично набув право власності на зазначену земельну ділянку, оскільки відкрито володіє та користуюся ділянкою з моменту її придбання.

Зазначена земельна ділянка надавалась попередньому власнику, а саме ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Прудянської селищної ради № 296 від 10.09.1996 Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування на підставі декрету КМУ від 26.12.1992 була передана безкоштовно у приватну власність вказана земельна ділянка. Довідка селищної ради підтверджує, що саме цим рішенням ОСОБА_2 була надана земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавчим комітетом Прудянської селищної ради рішенням № 102 від 11.07.2000 про відведення земельної ділянки під будівництво житлового будинку та господарчих споруд в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку та господарчих споруд в АДРЕСА_1 , площею 1500 кв.м. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2008. ОСОБА_3 було відчужено незавершений будівництвом будинок ОСОБА_4 , яка в подальшому подарувала (договір дарування від 24.11.2008) його ОСОБА_5 . Позивач в свою чергу придбав незавершений будівництвом будинок саме у ОСОБА_5 .

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з пунктом "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 18 постанови N 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" після 31 грудня 2001 року (і до 01 січня 2004 року) при набутті особою у власність будинку, будівлі, споруди право власності на земельну ділянку або її частину, на якій розміщені будівлі або яка необхідна для їх обслуговування могло переходити до набувача відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. Згідно з цими ж роз`ясненнями до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України, Законом України від 27 квітня 2007 року N 991-У - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Таким чином, ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст.ст.78, 120, 141, 152, 153 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 328, 377, 378 ЦК України, керуючись ст. ст. 13,77-81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га., цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець