Рішення

від 30.07.2020 по справі 573/2410/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2410/19

Номер провадження 2/573/96/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 липня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Терещенко О.І.,

за участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом Фермерського господарства Коваленко Тетяна Миколаївна до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2019 року ФГ Коваленко Т. М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Білопілля Агросвіт про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03 червня 2005 року фермерське господарство уклало з ОСОБА_2 договір оренди землі, об`єктом оренди за яким є земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:001:0484 площею 3,973 га на строк 20 років, тобто до 03 червня 2025 року. 22 грудня 2006 року вказаний договір зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Книгу записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі внесено запис за № 4525. У січні 2019 року ФГ Коваленко Т.М. звернулося до відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про внесення відомостей про право власності та право користування зазначеною земельною ділянкою. Проте 22 січня 2019 року йому повідомили, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:001:0484, площею 3,973 га надана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим Державний кадастровий реєстратор не має змоги внести відомості про право власності та право користування цією земельною ділянкою до Державного земельного кадастру. Отже, 22 січня 2019 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 набув право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та 01 лютого 2011 року уклав договір оренди землі № 31 с з ТОВ Білопілля Агросвіт . Отже, земельна ділянка, яка перебуває в користуванні ФГ Коваленко Т.М. на підставі договору оренди землі, строк дії якого не закінчився, передана у користування ТОВ Білопілля Агросвіт . У зв`язку з викладеними обставинами, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі №31с від 01 лютого 2011 року та додаткову угоду № 1 до нього від 03 серпня 2018 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Білопілля Агросвіт , об`єктом оренди за якими є земельна ділянка з кадастровим номером 5920688200:02:001:0484, площею 3,973 га.

Ухвалою від 09 січня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у ТОВ Білопілля Агросвіт витребувано укладений між відповідачами договір оренди землі та додаткову угоду до нього від 03 серпня 2018 року, об`єктом оренди за яким є спірна земельна ділянка (а. с. 23-24).

04 лютого 2020 року ТОВ "Білопілля Агросвіт" подало заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачу було відомо про укладення спірного договору ще у 2014 році.

20 лютого 2020 року від ФГ "Коваленко Т.М." надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що про порушення свого права позивач дізнався 22 січня 2019 року. Але у випадку, якщо суд встановить сплив строку позовної давності, то позивач просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

25 травня 2020 року ТОВ "Білопілля Агросвіт" подані докази на обґрунтування заяви про застосування позовної давності.

У судовому засіданні представник ФГ Коваленко Т.М. Ломака Ю.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у випадку, якщо суд визначиться, що він дійсно пропущений.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позову, зазначив, що йому не було відомо про укладення договору оренди земельної ділянки між його покійної матір`ю та ФГ " Коваленко Т.М. ", орендну плату ні матір, ні він жодного разу від позивача не отримували. ОСОБА_5 знав про смерть його матері, хотів ще її хату придбати, але про те, що орендує земельну ділянку, яка належала його матері, він не повідомив, також ні разу не повідомив про необхідність отримання орендної плати. А тому у 2011 році ОСОБА_1 він передав земельну ділянку в оренду ТОВ "Білопілля Агросвіт", яке і сплачує йому з цього часу орендну плату.

Представник відповідача ТОВ Білопілля Агросвіт - Подибайло А.Ю. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавуши сторони, свідка ОСОБА_5 , повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

На підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-CM №027181, виданого Супрунівською сільською радою 31 травня 1999 року на підставі рішення VI сесії 23 скликання від 04 травня 1999 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, загальною площею 4,13 га в межах згідно з планом, яка складається з двох земельних ділянок: площею 3,97 га та 0,16 га (а. с. 8).

03 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ФГ Коваленко Т.М. укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,97 га, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 грудня 2006 року за № 4525 (а. с. 5-7, 11).

За умовами вказаного договору, на підставі акта прийому - передачі земельної ділянки від 03 червня 2005 року ОСОБА_2 передала в оренду ФГ Коваленко Т.М . належну їй на підставі державного акта серії ІV-CM № 027181 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, площею 3,97 га ріллі, до закінчення терміну оренди (а. с. 9).

Договір укладено на 20 років з 03 червня 2005 року по 03 червня 2025 року, після закінчення якого орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, що передбачено п. 8 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , сину ОСОБА_2 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,9730 га, розташована на території Супрунівської сільської ради, кадастровий номер 5920688200:02:001:0484, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ЯЗ №388252 (а. с. 80-82).

05 липня 2016 року Білопільською міською радою за №15248029 в державному реєстрі речових прав здійснено реєстрацію договора оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920688200:02:001:0484 площею 3,973 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради, що укладений 01 лютого 2011 року між ОСОБА_1 ТОВ Білопілля Агросвіт (а. с. 13, 35-42).

24 вересня 2018 року Білопільською міською радою в державному реєстрі речових прав здійснено реєстрацію додаткової угоди №1 до договору №31с від 01 лютого 2011 року оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:001:0484 площею 3,973 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради, що укладений 01 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ Білопілля Агросвіт (а. с. 56-57).

Як вбачається зі змісту оспорюваних договору від 01 лютого 2011 року та додаткової угоди від 03 серпня 2018 року, Фермерське господарство Коваленко Т.М. не було його стороною. У той же час позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки (а.с. 52-55).

Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року №6-605цс16, від 23 листопада 2016 року №594/153/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року № 587/2110/16-ц.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1, ч. 5 ст. 6, ст. 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на положення ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотності порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктами 37, 38 вказаного договору передбачено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи; договір припиняється також у інших випадках передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна сплата орендної плати та неналежне виконання умов договору.

Згідно з п. 40 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а. с. 5-7).

Підстави припинення договору оренди землі зазначені в ст. 31 Закону України Про оренду землі .

Доказів того, що договір оренди від 03 червня 2005 року був припинений або розірваний в установленому законом порядку, суду надано не було.

02 березня 2020 року за №60с між ТОВ "Білопілля Агросвіт" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920688200:02:001:0484 площею 3,9730 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради, який зареєстрований 02 липня 2020 року (а. с. 218-227).

Відповідно до п. 14.2 вказаного договору орендовавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ "Білопілля Агросвіт" досягли домовленості розірвати раніше укладений між ними договір оренди землі №31с від 01 лютого 2011 року, тобто договір в цій справі, який оспорюється позивачем (а. с. 222).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Саме такий правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.

Отже, спір в цій справі суд вирішує по суті, не зважаючи на те, що спірний договір на момент розгляду справи розірваний і прав позивача не порушує.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 , не розірвавши в установленому законом та Договором порядку Договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року до закінчення строку його дії, тобто до 03 червня 2025 року, уклав новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Білопілля Агросвіт .

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2, п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

З огляду на роз`яснення надані в абз. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №6 відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд встановив, що оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням зазначених вище вимог закону і порушує права позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому виникнення права на позов розглядається у двох аспектах: процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і його розгляд судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

04 лютого 2020 року відповідачем ТОВ "Білопілля Агросвіт" подана заява про застосування строку позовної давності (а. с. 31-33).

Судом встановлено, що позивач з 16 квітня 2014 року з достовірністю знав про укладення спірного договору оренди, що підтверджується оригіналами та копіями листа ТОВ "Білопілля Агросвіт" від 21 березня 2014 року №241, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та опису вкладення до листа (а. с. 115-120).

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_5 , який є керуючий Фермерського господарства "Коваленко Т.М.", пояснив, що дійсно колись від ТОВ "Білопілля Агросвіт" надходив конверт, але при відкритті конверту виявили, що там був пустий аркуш паперу.

Але доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Також свідок суду пояснив, що з моменту укладення договору оренди, і до цього часу, жодного разу орендна плата ОСОБА_1 не виплачувалася, на що представник позивача зазначив, що фермерському господарству не було відомо про нового власника земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 31 Закону України "Про оренду землі", не повідомив ФГ "Ковапленко Т.М." про це.

Але суд зазначає, що стаття 31 Закону України "Про оренду землі" частиною 5 про те, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України, доповнена Законом №1533-VIII від 20.09.2016, а ОСОБА_1 власником спірної земельної ділянки став ще 07 вересня 2007 року, коли отримав свідоцтво про право на спадщину, і на той час такого обов`язку у нього не було (а. с. 82).

Також судом встановлено, що з 2015 року спірною земельною ділянкою фактично користується ТОВ "Білопілля Агросвіт", воно ж сплачує орендну плату з 2011 року ОСОБА_1 та всі необхідні обов`язкові платежі (а. с. 133-142).

Представник позивача Ломака Ю.М. та свідок ОСОБА_5 зазначили, що земельну ділянку використовує саме ФГ " Коваленко Т.М. ", але доказів на підтвердження цього суду не надали.

Отже, зазначене вище свідчить про те, що позивачу вже у квітні 2014 року було відомо про порушення його прав щодо користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1 , з боку відповідачів, але своє право у примусовому порядку через суд вимагати захисту порушених прав та інтересів своєчасно не реалізував і до суду з позовом звернувся лише 27 грудня 2019 року.

Представник позивача Ломака Ю.М. подав письмову заяву про те, щоб суд не враховував документи, що подані ТОВ "Білопілля Агросвіт" після 04 лютого 2020 року, посилаючись на ст. 83 ЦПК України.

Але суд зазначає, що відповідачем ТОВ "Білопілля Агросвіт" 04 лютого 2020 року подана заява про застосування строку позовної давності, до якої 27 травня 2020 року долучені докази про обізнаність позивача про укладення спірного договору.

Оскільки за змістом частини третьої статті 267 ЦК України заява про застосування строку позовної давності у справі може бути подана до винесення судом рішення, тобто до виходу суду до нарадчої кімнати, а отже і подати докази на підтвердження пропуску строку позовної давності заінтересована сторона має право зробити разом із заявою.

Тому суд враховує документи, що подані ТОВ "Білопілля Агросві" 27 травня 2020 року на підтвердження пропуску строку позовної давності разом, як додаток до заяви про застосування строку позовної давності, і це не суперечить вимогам ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Представником позивача подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, але на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності позивачем не подано жодного доказу.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у пункті 25 рішення від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України " (заява №63134/00) рішення національних судів щодо відхилення вимог заявника у зв`язку із пропущенням строку позовної давності не було порушенням статті 1 Протоколу №1.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди землі №31с від 01 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Білопілля Агросвіт", хоча і порушує права та інтереси позивача, але у задоволенні позову слід відмовити за пропуском строку позовної давності і відсутністю поважних причин для його поновлення.

Що стосується додаткової угоди №1 від 03 серпня 2018 року, то суд звертає увагу, що ця угода є невід`ємною частиною договору оренди землі №31с від 01 лютого 2011 року, про що вказано у пп. 4 п. 14.1 ст. 4 вказаної додаткової угоди (а. с. 54).

Тому суд зазначає, що у разі скасування чи розірвання основного договору вона автоматично втрачає свою дію, а тому визнавати її недійсною необхідності немає. Оскільки спірний договір №31с від 01 лютого 2011 року з 02 липня 2020 року втратив свою чинність, тому і додаткова угода з цього часу втратила свою чинність, і ніяким чином права позивача не порушує, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди позивачу, також слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.141, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Фермерському господарству Коваленко Тетяна Миколаївна (юридична адреса: 41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська, ЄДРПОУ 21119432) у задоволенні позову до ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт (юридична адреса: 41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 35671804) про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки №31с від 01 лютого 2011 року та додаткової угоди №1 від 03 серпня 2018 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Білопільський районний суд Сумської області.

Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2020 року.

Суддя