Постанова

від 05.08.2020 по справі 127/28845/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28845/19

Провадження № 22-ц/801/1436/2020

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 рокуСправа № 127/28845/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Марчук В.С., Панасюка О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №127/28845/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроград В про визнання незаконним та скасування наказу про скорочення штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення доплат ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року, яке ухвалене суддею Дерновою В.В. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, о 09 год 33 хв, повний текст складено 03 червня 2020 року,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТОВ Агроград В про визнання незаконним та скасування наказу про скорочення штату, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення доплат, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 18 листопада 2014 року по 23 травня 2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Агроград В , працюючи прибиральницею виробничих приміщень елеватора.

Наказом ТОВ Агроград В від 23 травня 2019 року № 64к Про скорочення штату позивача ОСОБА_1 , прибиральника виробничих приміщень, було звільнено з роботи 23 травня 2019 року у зв`язку із скороченням штату згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення відбулося з порушенням вимог ст. 40, 49 2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої роботи у ТОВ Агроград В , а також впродовж роботи у товаристві їй не було виплачено усі належні їй відповідно до умов колективного договору доплати до заробітної плати.

Просила суд стягнути з відповідача на свою користь 118686 грн, з яких: 44278 грн - доплата за суміщення вакантної посади, 37904 грн - доплата за розширення зони обслуговування, 36 504 грн - доплата за інтенсивність; визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ Агроград В від 23 травня 2019 року № 64-к Про скорочення штату ; поновити на посаді прибиральника в ТОВ Агроград В з 23 травня 2019 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що доплати, які належали ОСОБА_1 до виплати, здійснені у відповідності та до змісту наказів відповідача ТОВ Агроград В . Крім того, апелянт вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пропущений нею з поважних причин і такий строк підлягає поновленню.

Таким чином, апелянт просила оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення доплати за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 липня 2020 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Агроград В просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, апеляційним судом перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення доплати за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , в іншій частині не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк для звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України. Крім того, відмовляючи в частині стягнення доплати за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн, виходив з того, що така доплата виплачена на підставі та відповідно до змісту наказу ТОВ Агроград В .

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ Агроград В з 10 листопада 2005 року до 17 листопада 2014 року майстром цеху збереження насіння, готової продукції та ТМЦ, а з 18 листопада 2014 року до 23 травня 2019 року прибиральником виробничих приміщень елеватора (т.1, а.с.10 - 12).

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду) .

Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 зроблено висновок, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк .

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розвитку справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 490/9707/14-ц (провадження № 61-256св17) зроблено висновок, що у статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами .

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ТОВ Агроград В від 23 травня 2019 року № 64к Про скорочення штату позивача ОСОБА_1 , прибиральника виробничих приміщень, було звільнено з роботи 23 травня 2019 року у зв`язку із скороченням штату згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1, а.с.33).

Трудову книжку ОСОБА_1 отримала 30 травня 2019 року, що підтверджується особовою карткою (т.1, а.с.111 на звороті).

Таким чином, враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_1 було пропущено строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом, оскільки трудову книжку вона отримала 30 травня 2019 року, а з позовом до суду звернулась 21 жовтня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку, передбаченого вказаною статтею, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

Позивач не вказала, які труднощі у неї були для своєчасного звернення до суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Grafescolo S. R. L. V. Moldova (№ 36157/08, § 22, 23) зазначив, що відмова національного суду обґрунтувати причини відхилення заперечення стосовно спливу строку позовної давності (строк звернення до суду) призводить до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона намагалась в позасудовому порядку поновити своє право та збирала докази для звернення до суду з цим позовом, що на її думку є поважною причиною пропуску строку передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки вона не була позбавлена можливості в місячний строк з дня отримання трудової книжки (30 травня 2019 року) звернутись до суду з зазначеним позовом.

Крім того, згідно ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Отже, обставини на які посилається ОСОБА_1 не є такими, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови в стягненні доплати за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн, то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

В матеріалах справи міститься наказ ТОВ Агроград В від 29 грудня 2017 року №137к, згідно якого прибиральнику виробничих приміщень ОСОБА_1 нараховано доплату за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн (т.1 а.с.76).

Згідно розрахункового листа за грудень 2017 року ОСОБА_1 було нараховано доплату за розширення зони обслуговування в розмірі 2112 грн (т.1 а.с.21 на звороті) та в подальшому виплачено, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки доплата виплачена на підставі та відповідно до змісту наказу ТОВ Агроград В .

Відповідність здійснених позивачеві ОСОБА_1 виплат також підтверджується листом Управління Держпраці у Вінницькій області від 11 липня 2019 року № 02-3268/01-109 (т.1, а.с.34,35).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2020 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Марчук В.С.

Панасюк О.С.