Ухвала

від 04.08.2020 по справі 161/6974/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6974/20 Провадження №11-сс/802/281/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчої судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт майна (ЄРДР № 12018030000000384),

В С Т А Н О В И В

Прокурор відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про арешт нерухомого майна, корпоративних прав, грошових коштів, які знаходяться та можуть надійти на банківський рахунок і належать підозрюваному ОСОБА_9 .

В ході судового розгляду заявленого клопотання, вимога про арешт грошових коштів, які знаходяться та можуть надійти на банківський рахунок залишена прокурором без розгляду.

Ухвалою слідчої судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2020 року підтримане прокурором клопотання про арешт майна, задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчої судді, представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчої судді про арешт майна скасувати, як незаконну та необґрунтовану через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора, відмовити. Вказує, що земельні ділянки, на які накладено арешт, є предметом іпотечних договорів, які укладались з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами. Згідно договорів відступлення прав вимоги, новим іпотекодержателем іпотечного майна є ОСОБА_11 . Іпотека має пріоритет над іншими видами обтяжень, а іпотекодержатель переважне право на задоволення вимог перед іншими кредиторами. А тому таке обтяження (арешт) неправомірно порушує права іпотекодержателя на володіння та розпорядження вказаним нерухомим майном та додатково зумовлює неможливість ОСОБА_9 виконання взятих на себе зобов`язань як іпотекодавця за означеними договорами, порушує засади кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який подану апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, прокурора та слідчого, які кожен окремо, відносно її задоволення заперечили, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Як визначено ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду клопотання, слідчою суддею з достатньою повнотою враховано наведені вище положення кримінального процесуального закону.

У провадженні СУ ГУНП у Волинській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 17 серпня 2018 року за №12018030000000384, за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209КК України.

За вимогами п. 3 ч. 2 та ч. 5ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, конфіскації майна як виду покарання, який накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Санкція ч. 5ст. 191 КК України, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_9 , в тому числі, передбачає конфіскацію майна, як вид покарання.

Зважаючи на викладене, слідча суддя обґрунтовано задовольнила клопотання про арешт майна, і такий захід забезпечення кримінального провадження вжитий з метою запобігання можливості відчуження, розпорядження та/або користування майном, можливості його пошкодження, знищення, забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Спосіб втручання у права та інтереси власника майна виправданий потребами досудового розслідування даного кримінального провадження та не суперечить вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до положень якої арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства.

Значна частина доводів скарги стосується порушення майнових прав ОСОБА_11 , яка є іпотекодержателем частини нерухомого майна, на яке накладено арешт земельних ділянок. Проте, перша, у зазначеному випадку, про порушення її майнових прав не заявляє, таке рішення слідчої судді, у встановленому законом порядку, не оскаржує. Тоді як доводи скаржника про неможливість виконання підозрюваним ОСОБА_9 взятих на себе зобов`язань, як іпотекодавцем за означеними договорами, не впливають на правильність висновків рішення слідчої судді, узгоджуються із положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України, яка за своїм змістом не містить обмежень щодо арешту майна, на яке раніше накладено арешт, відповідно до інших актів законодавства, в тому числі, з урахуванням його ж доводів про пріоритет іпотеки над іншими обтяженнями. Окрім того, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 січня 2019 року, яке набрало законної сили, частину із числа земельних ділянок, належних ОСОБА_9 , звільнено з-під арештів.

Відтак, оскаржувана ухвала є законною та обгрунтованою, підстави для її скасування та задоволення поданої представником власника майна апеляційної скарги, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчої судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт майна без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: