Постанова

від 06.08.2020 по справі 906/344/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Справа № 906/344/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 р. у справі № 906/344/20 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 19.05.2020 р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Трак"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край"

про стягнення 167 607, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Трак" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" 155 084 грн. боргу та 12 966, 38 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2019 р. № ПК231019/т-пос в частині оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 р. у справі №906/344/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 155084 грн. боргу, 11 809,98 грн. пені, 2 503, 41 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 1156,40 грн. пені - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення та невиконання належним чином останнім зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг, тому дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський край" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що строк виконання відповідачем зобов`язань за п. 3.1, 3.6 договору позивач вирахував невірно. Відповідач не порушив свої зобов`язання за п. 3.6 договору, а тому підстави для стягнення суми заборгованості - відсутні.

Скаржник вказує, що позивач порушив п. 3.1 договору та не надав відповідачу всі договори- заявки, а частково оплачені відповідачем рахунки, це рахунки, які надані позивачем в оригіналі відповідно до умов п. 3.1 та п. 3.6 договору, рахунки за актами здачі-приймання робіт № 351, 355, 359 не сплачені відповідачем саме з причини того, що по цим рахункам ще не почав свій перебіг 10-ти денний строк для здійснення оплати, в порядку п. 3.1 та п. 3.6 договору. Позивачем не доведено, що ним виконано п. 3.1 договору та надано рахунки на оплату, а відповідно й судом не було встановлено, що позивач п. 3.1. договору, виконав.

Скаржник звертає увагу суду на те, що перелік документів, визначених в п. 3.1 (договір-заявка, товаротранспортні накладні, акти наданих послуг) є лише підставою для виписки рахунку, а не підставою для здійснення оплати.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції у даній справі в частині відмови в задоволенні клопотання щодо проведення слухання справи в порядку загального позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, вважає рішення суду в цій частині таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права базуючись на неповному вивченні обставин справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 10.07.2020 р. та отримана позивачем -14.07.2020 р., а відповідачем - 15.07.2020 р. та 16.07.2020 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Трак" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду жодного доказу існування між сторонами спорів з приводу якості та повноти наданої послуги перевезення, неотримання необхідних документів чи пред`явлення вантажоодержувачем претензій щодо одержаного товару.

Позивач звертає увагу суду на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказував на те, що в порушення умов п. 3.1 договору, він не отримав від позивача належним чином оформлений саме договір-заявку, що виключає обов`язок відповідача оплатити послуги. Проте, в матеріалах справи міститься підписаний сторонами та скріплений печатками договір-заявка від 23.10.2019 р., позивач надав послуги передбачені договором перевезення та договором-заявкою, а відповідач прийняв надані послуги на підтвердження чого сторони підписали акти приймання-передачі та реєстри ТТН до актів скріпивши свої підписи на них печатками, які також містяться в матеріалах справи. Вказані докази свідчать про те, що у відповідача є в наявності всі необхідні первинні документи для проведення повного розрахунку за надані позивачем послуги перевезення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 р. у даній справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, 23.10.2019 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер-Трак" (перевізник/позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Поліський Край" (замовник/відповідач) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №ПК231019/т-пос, за умовами якого перевізник зобов`язується надати послуги з автомобільних перевезень, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (а.с. 7).

Згідно п. 3.1 договору, оплата послуг перевізника здійснюється на підставі оригіналів наданих рахунків на оплату. Підставою для виписки рахунку за надані послуги є належним чином оформлені: договір-заявка, товарно-транспортна накладна, реєстр ТТН, акт надання послуг, своєчасно і правильно зареєстровані податкові накладні.

Відповідно до п. 3.6. договору, замовник зобов`язується здійснити оплату фактично наданих послуг перевізника за даним договором протягом 10 банківських днів з моменту надання перевізником повністю і правильно оформлених документів, зазначених в п. 3.1 договору.

Згідно п. 5.3. договору, за порушення термінів оплати замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому разі - не більше 10% від вартості наданих і неоплачених послуг.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

23.10.2019 р. сторони оформили договір-заявку на транспортні послуги, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо вартості послуг з перевезення кукурудзи з місця завантаження (с.Сербо-Слобідка Ємільчинського району), до місця розвантаження (м. Старокостянтинів, Хмельницької області) з 23.10.2019 р. по 21.12.2019 р. на суму 350 грн. за 1 тону вантажу, з ПДВ (а. с. 12).

Договір-заявку на транспортні послуги підписано та скріплено печатками сторін.

На виконання умов даного договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги по перевезенню кукурудзи з місця завантаження - с. Сербо-Слобідка Ємільчинського району, до місця розвантаження - м. Старокостянтинів на загальну суму 595 028 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг (виконаних робіт) № 351 від 29.10.2019 р. на суму 144 277 грн. та реєстром ТТН до цього акту, № 355 від 31.10.2019 р. на суму 92 554 грн. та реєстром ТТН до цього акту, №359 від 09.11.2019 р. на суму 226 233 грн. та реєстром ТТН до цього акту, № 367 від 15.11.2019 р. на суму 131 964 грн. та реєстром ТТН до цього акту (а. с. 13-20).

Відповідач оплату з позивачем за надані послуги провів частково в розмірі 439 944 грн., що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.06.2019 р. по 17.03.2020 р. (а. с. 23), що свідчить про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 155 084 грн. (по акту № 359 від 09.11.2019 р. неоплачена сума 23 120 грн. та по акту № 367 від 15.11.2019 р. неоплачена сума 131 964 грн.).

09.12.2019 р. позивач направив відповідачу претензію № 01-02/19 з вимогою сплатити заборгованість, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення (а. с. 24).

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 155 084 грн. боргу та 12 966, 38 грн. пені у зв`язку із неналежним виконанням умов договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2019 р. № ПК231019/т-пос в частині оплати наданих послуг.

Основним правовим питанням у даній справі є питання підтвердження належними та допустимими доказами факту надання позивачем послуг з перевезення та виникнення, як наслідок цього, зобов`язання у відповідача по їх оплаті, згідно умов договору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 23.10.2019 р. №ПК231019/т-пос, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як встановлено апеляційним судом, за умовами договору від 23.10.2019 р. №ПК231019/т-пос позивач зобов`язався надати послуги з перевезення, а відповідач сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договором-заявкою на транспортні послуги від 23.10.2019 р. сторони погодили вартість послуг та місця завантаження та розвантаження товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов спірного договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги по перевезенню на загальну суму 595 028 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень актами наданих послуг (виконаних робіт) та реєстрами ТТН до актів.

Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, в даному випадку первинними документами, які можуть підтверджувати надання послуг за спірним договором є акти наданих послуг (виконаних робіт) № 351 від 29.10.2019 р. на суму 144 277 грн., № 355 від 31.10.2019 р. на суму 92 554 грн., № 359 від 09.11.2019 р. на суму 226 233 грн., № 367 від 15.11.2019 р. на суму 131 964 грн., оскільки ними зафіксовано факт надання послуг, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції.

Оцінюючи вищевказані акти наданих послуг (виконаних робіт), колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження надання позивачем відповідачу послуг та їх прийняття останнім за спірним договором з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт надання послуг та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписами та відтиском печатки відповідача на актах, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на актах наданих послуг (виконаних робіт) чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась поза волею позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку дані акти наданих послуг (виконаних робіт) є достатніми доказами в підтвердження факту надання позивачем відповідачу послуг з перевезення та є підставою для розрахунку між сторонами; в процесі розгляду справи відповідачем не надано жодних заперечень щодо факту отримання вказаних послуг.

Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами спору з приводу якості та повноти наданої послуги перевезення, неотримання необхідних документів чи пред`явлення вантажоодержувачем претензій щодо одержаного товару. Відповідач не заперечує факт отримання від позивача послуг з перевезення відповідно до умов договору від 23.10.2019 р. № ПК231019/т-пос на суму 595 028 грн.

Доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, що в порушення умов п. 3.1 договору, він не отримав від позивача належним чином оформлений договір-заявку, що виключає обов`язок відповідача оплатити послуги, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься підписаний сторонами та скріплений печатками договір-заявка від 23.10.2019 р., яким сторони погодили вартість послуг за 1 тону вантажу та місця завантаження та розвантаження товару.

При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, що свідчить про те, що у відповідача були наявні необхідні первинні документи, передбачені п. 3.1. договору для проведення повного розрахунку з позивачем у відповідності до п. 3.6. договору.

Також, твердження відповідача про ненастання строку для оплати наданих позивачем послуг з посиланням на те, що позивач, в порушення умов договору, рахунків на оплату виконаних робіт (надання послуг) не виставляв відхиляється судом, оскільки рахунок на оплату є документом, що містить платіжні реквізити для перерахунку грошових коштів. Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість наданих позивачем послуг, оскільки такий обов`язок виникає саме на підставі договору. Неотримання рахунку не є тією підставою, яка унеможливлює сплату вартості переданих позивачем послуг. Це не відкладальна умова в розумінні ст. 212 ЦК України та не прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити плату за надані послуги, отримання яких він не заперечує.

Отже, враховуючи те, що відповідач за надані послуги з позивачем повністю розрахунків не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 155084 грн., на час розгляду справи у суді відповідачем не надано доказів сплати повної вартості наданих послуг, тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 155084 грн. боргу за послуги перевезення вантажу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 12 966, 38 грн. на підставі п. 5.3 договору, згідно наданого розрахунку (а. с. 4).

За нормами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.3. договору, за порушення термінів оплати замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому разі - не більше 10% від вартості наданих і неоплачених послуг.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня по акту № 359 розрахована за період з 15.11.2019 р. по 17.03.2020 р. на суму 23 120 грн., а по акту № 367 за період з 21.11.2019 р. по 17.03.2020 р. на суму 131 964 грн.

Суд першої інстанції, з яким погоджується також і суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення п. 3.6 договору вірно вказав, що розрахунок пені по акту № 359 необхідно здійснювати з 23.11.2019 р., а по акту №367 з 30.11.2019 р., тому обрахувавши самостійно розмір пені дійшов обґрунтованого висновку, що розмір пені по акту № 359 становить 1877,60 грн., по акту №367 9 932, 38 грн., тобто в загальному розмірі в сумі 11 809, 98 грн., а в решті позову в частині стягнення пені правомірно відмовив.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права відповідача на участь в судовому засіданні, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

З аналізу наведених норм процесуального права, вбачається, що господарські суди, відкриваючи провадження у справі наділені певною дискрецією щодо можливості віднесення того чи іншого спору до категорії малозначних та, відповідно, здійснення судочинства у таких справах за правилами спрощеного провадження. Водночас, таке право суду не є абсолютним.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження визначено ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Наведена норма дозволяє господарському суду здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З матеріалів справи вбачається, відповідачем до суду першої інстанції було заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.04.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Колегія суддів апеляційного суду вказує, що особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження встановлено ст. 252 ГПК України.

За приписами ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Отже, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, залежить не від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 252 ГПК України, враховуючи предмет даного позову, категорію та складність справи, суд першої інстанції правомірно розглянув зазначену справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 р. у справі № 906/344/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський край" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.05.2020 р. у справі № 906/344/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.