Рішення

від 05.08.2020 по справі 904/2791/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2020м. ДніпроСправа № 904/2791/20

За позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта", м. Дніпро

про відшкодування шкоди у розмірі 69 188, 31 грн

Суддя Ярошенко В.І.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ПРОЦЕДУРА

Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 69 188, 31 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, ухвалою від 27.05.2020 судом для подання відповідачем відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Положеннями ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального суду України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про призначення про відкриття провадження у справі від 27.05.2019 була надіслана відповідачу на його юридичну адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Мухи, буд. 1, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

Поштовий конверт з ухвалою суду повернувся з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відтак є всі підстави вважати, що відповідач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, але останній не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача сплатити позивачу грошові кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Так, 03.12.2016 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виїзду на нерегульоване мперехрестя вул. Володимирської з вул. Мала Житомирська в м. Києві не надав переваги в русі автомобілю марки Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2017 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 . Позивач є страховиком автомобіля Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , згідно з договором страхування № 2505237585.16. На підставі страхового акту № 152232 від 17.05.2017 на користь страхувальника позивачем за договором страхування № 2505237585.16 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 70 188, 31 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у відповідача. Тому позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування сплаченого ним страхового відшкодування (в порядку регресу), яка була залишена відповідачем без задоволення.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Як встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2017 у справі № 761/44347/16-п (провадження № 3/761/316/2017), 03.12.2016 об 11 год. 30хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виїзду на нерегульоване перехрестя вул. Володимирської з вул. Мала Житомирська в м. Києві не надав переваги в русі автомобілю марки Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічного пошкодження обох транспортних засобів (арк. с. 12-13).

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2017 у справі № 761/44347/16-п (провадження № 3/761/316/2017), винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) визнано ОСОБА_2 .

Автомобіль Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був застрахований в ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", яке в подальшому було перейменоване на Акціонерне товариство "Страхова компанія ІНГО" (далі - позивач), за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250527585.16 від 01.07.2016, укладеним із ТОВ "ОТП Лізинг" (арк. с. 7-8).

На підставі страхового акту № 152232 від 17.05.2017 (арк. с. 25) на користь страхувальника позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 70 188, 31 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5464 від 06.06.2017 (арк. с. 26).

З наявного у матеріалах справи витягу із бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 9194967, діючого станом на 03.12.2016 (арк. с. 29). Згідно з вказаним полісом ліміт відповідальності відповідача у разі настання страхового випадку за шкоду, завдану майну, становить 100 000 грн, а франшиза - 1 000 грн.

У зв`язку з цим позивач 29.08.2017 направив відповідачу претензію № 2402 від 28.08.2017 на суму 70 188, 31 грн з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу (арк. с. 27). Відповідач отримав вказану претензію 04.09.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення (арк. с. 28), але залишив викладену в ній вимогу без задоволення. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

При зверненні до суду з даними позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування позивач посилається статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 1166, 1191 Цивільного кодексу України та зазначає про виникнення у нього до відповідача права вимоги у порядку регресу

Однак, суд вважає, що позивачем неправильно визначений характер спірних правовідносин як регресних замість правовідносин суброгації, внаслідок чого помилково вказано нормативну підставу позову.

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим і виникло нове - пов`язане саме з регресною вимогою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.04.2018 року у справі № 910/8982/17.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (вказаної правової позиції притримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2018 у справі № 910/2351/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17).

У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а також статтею 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 Цивільного кодексу України суброгація застосовується лише до майнового страхування. Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 183/791/16-ц та від 28.02.2018 року у справі № 521/16989/13-ц.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов`язання, що тягне за собою припинення обов`язку страховика здійснити страхову виплату (пункт 4 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України ), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 Цивільного кодексу України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто, заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією, а не регресом.

Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Тобто, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди. У зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача із залишком строку позовної давності.

Суд вказує, що право страховика за договором страхування на подання до суду позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком, як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частини 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У випадку помилкового посилання позивача не на ту норму закону, суд, встановивши підстави позову, застосовує норму закону, яка регулює правовідносини сторін, незалежно від згоди на це позивача чи відповідача.

Так, предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, заданої джерелом підвищеної небезпеки. Неправильне зазначення позивачем правової норми на обґрунтування позову та некоректне формулювання позовної вимоги з посиланням на виникнення права вимоги у порядку регресу, не є визначальним для суду при вирішенні питання про те, яким законом необхідно керуватись при захисті права зворотної вимоги страховика до винної у спричиненні ДТП особи (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 521/16989/13-ц).

Відповідно до приписів частин 5-6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З урахування вищевикладеного суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

За статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Вартість відновлювального ремонту автомобілю марки Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок шкоди, завданої в результаті ДТП, згідно з рахунком ТОВ "Авто центр Прага Авто на Кільцевій" № САСТ-531377 від 06.12.2016 становить 71 788, 31 грн (арк. с. 24).

Зі змісту страхового акту № 152232 від 17.05.2017 (арк. с. 25) вбачається, що відшкодуванню позивачем ТОВ "ОТП Лізинг" за умовами договору добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 250527585.16 від 01.07.2016 внаслідок настання страхового випадку, пов`язаного із пошкодженням автомобілю Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягає сума шкоди за виключення передбаченої договором франшизи в розмірі 1 600 грн, а саме - 70 188, 31 грн (71 788, 31 грн -1 600 грн).

На підставі страхового акту № 152232 від 17.05.2017 на користь страхувальника ТОВ "ОТП Лізинг позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 70 188, 31 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5464 від 06.06.2017 (арк. с. 26).

Як встановлено судом вище, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 9194967, діючим станом на 03.12.2016 (арк. с. 29).

У відповідності до вищевказаних норм до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (пункт 14.1 статті 14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Пунктом 21.1 статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв`язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідач прийняв на себе обов`язок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації вищевказаного транспортного засобу.

Пунктом 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом АЕ № 9194967, діючим станом на 03.12.2016, встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000 грн і франшизу в сумі 1 000 грн. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 69 188, 31 грн.

В силу припису пункту 35.1 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (пункт 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Приписом підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки автомобілю Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася 03.12.2016.

Позивач, як новий кредитор, з метою реалізації свого права на отримання страхового відшкодування за полісом АЕ № 9194967, 29.08.2017 звернувся до відповідача з претензією № 2402 від 28.08.2017, яка за своїми формою та змістом є заявою про страхове відшкодування, тобто у межах річного строку після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, позивачем дотримано строку, встановленого статтею 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем страхового відшкодування позивачу або доказів невизнання ним майнових вимог позивача з визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підстав.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач заперечень проти заявленого позову не висунув, доказів у спростування обставин, викладених в обґрунтування позовних вимог, суду не надав.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 252, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1; ідентифікаційний код 35265086) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код 16285602) 69 188, 31 грн страхового відшкодування та 2 102 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням приписів пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 та положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.08.2020.

Суддя В.І. Ярошенко