Рішення

від 04.08.2020 по справі 910/14128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/14128/19 За позовом Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"

до Фонду державного майна України

про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна за набувальною давністю

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Гольцова М.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне Херсонське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на об`єкти нерухомого майна туристичної бази "Чорномор", що розташоване по вул.Набережній, 5 у смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області і складається зі спального корпусу "А", 480,4кв. м.; спального корпусу "Ж", 126,0 м.кв.; спального корпусу "И", 126,0 м. кв.; спального корпусу "К" 113,0 м. кв.; спального корпусу "Л", 113,0 м. кв.; спального корпусу "М", 113,0 м. кв.; спального корпусу "Н", 113,0 м. кв.; спального корпусу "О", 113,0 м. кв.; спального корпусу "П", 113,0 м. кв.; спального корпусу "Р", 111,5 м. кв.; спального корпусу "С", 111,5 м. кв.; стального корпусу "Т", 111,5м.; спального корпусу "У", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Ф", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Щ", 260,9 кв.м.; спального корпусу "Ю", 260,9 м. кв; спального корпусу "Я", 160,6 м. кв; спального корпусу "А1" 160,6 м. кв; спального корпусу "А2", 160,6 м. кв.; спального корпусу "АЗ", 160,6 м. кв; спального корпусу "А4", 110,4 м. кв; спального корпусу "А5", 237,6 м. кв; спального корпусу "А6", 110,1 кв.м.; адміністративного корпусу "В1", 149,6 кв.м.; адміністративного корпусу "В2", 121,4 м. кв.; їдальні Т1-Г5", 1293,0 м. кв.; їдальні "Д1", 243, 5 м. кв.; кафе-закусочної "Ж1-Ж7", 515,0 м. кв; бібліотеки "Е1", 122, 5 м. кв.; літнього кінотеатру , "II, 12", 631,0 м. кв; гральні дитячої ЛІ", 121,4 кв.м.; складу "МІ", 67,2 м. кв.; складу "М2", 25,0 м. кв.; складу "М3", 64, 0 м. кв.; складу "М4", 26, 9 кв.м; складу "М5", 28,7 м. кв.; складу "М6". 9,9 м. кв.; складу "М7", 139,1 м. кв.; складу "М8", 123,8 кв.м; складу "М9", 241,5 м.кв.; скаду "М10", 67,2 м. кв.; електрощитової "НІ", 2,3 м. кв.; санітарного блоку "Н2", 122,4 м.кв.; каналізаційної відкачки "НЗ", 18,0 м. кв.; КНС "Н4"Ю, 27,0 кв.м; службової будівлі "Н5", 122,2 м. кв.; дизельної "Н6", 113,9 м. кв.; майстерні "Н7", 64,9 м. кв; пральні "Н8", 120,0 м. кв.; туалету "Н9", 7,1 м. кв.; насосної 'Н10", 6,9 м. кв.; гараж ? "Н11", 124,5 кв.м; КПП "Н12", 18,9 м. кв.; туристичного корпусу ПІ", 122,4 м. кв.; службової будівлі "PI, Р2", 71,2 м. кв.; службової будівлі "РЗ", 125,0 м. кв.; охоронного пункту "Р4", 42,3 м. кв.; автостоянки "Р5", 4712,5 м. кв.; гуртожитку для персоналу "СІ", 375,9 м. кв.; санітарного блоку "Т1", 120,0 м. кв.; санітарного блоку "Т2", 114,2 м. кв.; господарської І будівлі "ТЗ", 59,4 м. кв.; більярдної "У1" 125,0 м. кв.; закусочної "Ф1", 99,6 м. кв.; бару з майданчиком XI ,Х2", 374,7 м. кв.; медичного пункту "ХЗ", 87,2 м. кв.; танц. майданчику №1; танц. майданчику №2; огорожі № 3-5; мостіння №6.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що лб`єкти туристичної бази Чорномор безперервно знаходяться на балансі Позивача, та майже 19 років відкрито використовуються Позивачем у своїй господарській j діяльності, та утримуються у належному технічному стані. Враховуючи те, що Позивач володіє вказаними об`єктами нерухомого майна більше десяти років, тому у нього є всі підстави вважати, що він набув право власності на це майно за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 16.10.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

06.11.2019 через відділ діловодства суду позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2019 порушено провадження у справі № 910/14128/19, її розгляд призначено на 03.12.2019 року.

У судовому засіданні 03.12.2019 судом відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

10.12.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив повністю, виходячи з того, що право власності на спірне майно визнано за державою в особі Фонду державного майна України на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 № 5024/1416/2011, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 №5024/1416/2011. Позивач не є власником майна, а право власності на вищевказане майно визнано за Фондом та витребувано із чужого незаконного володіння саме у позивача.

В підготовчому засіданні 03.12.2019 було оголошено перерву до 17.12.2019.

17.12.2019 в підготовчому засіданні представник відповідача підтримав подане 02.12.2019 через загальний відділ діловодства суду Клопотання про визнання зловживанням процесуальними правами дії Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" та такими, що суперечать завданню господарського судочинства, в зв`язку з чим просить задовольнити Клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у справі №910/14128/19 в порядку п.2 ч.2 , ч.3 ст. 43 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.12.2019 визнано відвід судді Борисенко І.І необґрунтованим. Розгляд справи № 910/14128/19 відкладено на 28.01.2020. Зупинено провадження у справі №910/14128/19 до 28.01.2020. Заяву Фонду державного майна України про відвід судді Борисенко І.І. від розгляду справи №910/14128/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 18.12.2019 в задоволенні заяви Фонду державного майна України про відвід судді Борисенко І.І. від участі у справі №910/14128/19 відмовлено.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст.182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники позивача та відповідача зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.01.2020 закрито підготовче провадження у справі №910/14128/19. Призначено розгляд справи №910/14128/19по суті на 20.02.20.

22.01.2020 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач не погодився з твердженнями відповідача викладеними у відзиві.

20.02.2020 позивачем через відділ діловодства суду подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 20.02.2020 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.02.2020 судове засідання відкладено на 31.03.2020.

Судове засідання призначене на 31.03.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Борисенко І.І. на лікарняному.

У зв`язку з тим, що 06.04.2020 суддя Борисенко І.І. вийшов з лікарняного, суд на підставі ухвали від 06.04.2020 призначив справу №910/14128/19 до розгляду на 14.05.2020.

Розгляд справи відкладався.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 04.08.2020 судом було заслухано вступне слово відповідача, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 04 серпня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою ХVІІІ з`їзду профспілок СРСР від 01.01.1987р., професійні спілки були загальносоюзною громадською організацією, до складу якої входили республіканські ради, у тому числі й Українська республіканська рада профспілок. Після проголошення Україною незалежності з розпадом Союзу РСР правонаступником республіканської ради професійних спілок стала Федерація незалежних профспілок України.

З утворенням Федерації незалежних профспілок України Президією Ради Загальної конфедерації професійних союзів СРСР 18.11.1990р. була прийнята постанова за № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою затверджений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією. Згідно з цим договором у володіння, користування та розпорядження Федерації незалежних профспілок України було передано в числі іншого майна туристичну базу "Чорномор", розташовану у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, вул. Набережна.

Постановою Президії Федерації незалежних профспілок України № П-7-7 від 23.08.1991р., зі змінами від 09.10.1991р. було прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в АТ "Укрпрофтур".

04.10.1991р. Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіям - АТ "Укрпрофтур", затверджено статут цієї ради, зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991р., до статутного фонду створеного АТ "Укрпрофтур" був переданий, в числі іншого майна і майно туристичної бази "Чорномор", що є спірним у справі.

За рішенням правління АТ "Укрпрофтур" від 03.12.1991р. створено Херсонське обласне відділення АТ "Укрпрофтур", яке реорганізовувалося в подальшому у Херсонське обласне дочірнє підприємство "Херсонтурист" АТ "Укрпрофтур", Херсонське обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист". Йому як статутний внесок передано до статутного фонду майно загальною балансовою вартістю 5545 тис. грн., у тому числі і туристичну базу "Чорномор" у смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області.

На об`єкт нерухомості у складі цієї туристичної бази на підставі рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради від 30.01.2002р. № 03 Херсонським обласним ЗАТ по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" отримано свідоцтво про право колективної власності, з наступною державною реєстрацією цього права 12.02.2002р.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.12.2011 у справі №5024/2046/2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 у справі № 5024/2046/2011, зокрема визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради Про видачу свідоцтва про право колективної власності на турбазу Чорномор № 03 від 30.01.2002.

Також, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №5024/1416/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 у справі № 5024/1416/2011, позов прокурора Скадовського району в інтересах держави в особі Фонду державного майна України - задоволено. Визнано за державою в особі Фонду державного майна України, 01133, м.Київ, код ЄДРПОУ 20055032, право власності на майно, розташоване в Скадовському районі, смт.Лазурне, вул.Набережна, 5, що складається з: - спального корпусу "А". 480,4кв. м.; спального корпусу "Ж", 126,0 м. кв.; спального корпусу "Й", 126,0 м. кв.; спального корпусу "К" 113,0 м. кв.; спального корпусу "Л" 113,0 м. кв.; спального корпусу "М" 113,0 м. кв.; спального корпусу "Н" 113,0 м. кв.: спального корпусу "О" 113,0 м. кв.; спального корпусу "П" 113,0 м. кв.; спального корпусу "Р" 111,5 м. кв.; спального корпусу "С" 111,5 м. кв.; спального корпусу "Т", 111,5м.; спального корпусу "У", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Ф", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Щ", 260,9 кв.м.; спального корпусу "Ю", 260,9 м. кв; спального корпусу "Я", 160,6 м. кв; спального корпусу "А1" 160,6 м. кв; спального корпусу "А2", 160,6 м. кв: спального корпусу "А3", 160,6 м. кв; спального корпусу "А4", 110,4 м. кв; спального корпусу "А5", 237,6 м. кв; спального корпусу "А6", 110,1 кв.м.; адміністративного корпусу "В1", 149,6 кв. м.: адміністративного корпусу "В2", 121,4 м. кв.; їдальні "Г1-Г5", 1293,0 м. кв.; їдальні "Д1", 243, 5 м. кв.; кафе-закусочної "Ж1-Ж7", 515,0 м. кв; бібліотеки "Е1", 122, 5 м. кв.; літнього кінотеатру , "І2", 631,0 м. кв; гральні дитячої "Л1", 121,4 кв.м.; складу "МІ", 67, 2 м. кв.; складу "М2", 25,0 м. кв.; складу "МЗ", 64, 0 м. кв.; складу "М4", 26, 9 кв.м; складу "М5", 28,7 м. кв.; складу "М6". 9,9 м. кв.; склауд "М7", 139,1 м. кв.; складу "М8", 123,8 кв.м; складу "М9", 241,5 м.кв.; складу "М10",67,2 м. кв.; електрощитової "Н1", 2,3 м. кв.; санітарного блоку "Н2", 122,4 м. кв.; каналізаційної відкачки "НЗ". 18,0 м. кв.; КНС "Н4"Ю, 27,0 кв.м; службової будівлі "Н5", 122,2 м. кв.; дизельної "Н6", 113,9 м. кв.; майстерні "Н7", 64,9 м. кв; пральні "Н8", 120,0 м. кв.; туалету "Н9", 7,1 м. кв.; насосної "Н10", 6,9 м. кв.; гаражу "Н11", 124,5 кв.м; КПП "Н12", 18,9 м. кв.; туристичного корпусу "П1", 122,4 м. кв.; службової будівлі "Р1, Р2", 71,2 м. кв.; службової будівлі "РЗ", 125,0 м. кв.; охоронного пункту "Р4", 42,3 м. кв.; автостоянки "Р5", 4712,5 м. кв.; гуртожитоку для персоналу "С1", 375,9 м. кв.; санітарного блоку "Т1", 120,0 м. кв.; санітарного блоку "Т2", 114,2 м. кв.; господарської будівлі "ТЗ", 59,4 м. кв.; більярдної "У1" 125,0 м. кв.; закусочної "Ф1", 99,6 м. кв.; бару з майданчиком , Х2",374,7 м. кв.; медичного пункту "ХЗ", 87,2 м. кв.; танц. майданчику №1; танц. майданчику №2; огорожі № 3-5; мостіння №6; - майно ТОВ "Жемчужина": спальний корпус літ."Ц", 47,3м2; спальний корпус літ."З", 126,0м2, спальний корпус літ."И", 126,0м2, санітарний блоку літ."Ч", 122,0м2;

- майно ТОВ "Каіс Марін": спального корпусу літ."Г", 65,9м2; спальний корпус літ."Д", 65,9м2; спальний корпус літ."Е", 65,9м2; - майно ПП "Власта Агро": спальний корпус літ."Х", площею 47,3м2. Витребувано з володіння Херсонського обласного приватного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист"(м.Херсон, код ЄДРПОУ 02660924) на користь держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, вул.Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 20055032, майно туристичної бази "Чорномор", що розташоване по вул.Набережній, 5 у смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області і складається зі спального корпусу "А", 480,4кв. м.; спального корпусу "Ж", 126,0 м. кв.; спального корпусу "Й", 126,0 м. кв.; спального корпусу "К" 113,0 м. кв.; спального корпусу "Л", 113,0 м. кв.; спального корпусу "М", 113,0 м. кв.; спального корпусу "Н", 113,0 м. кв.; спального корпусу "О", 113,0 м. кв.; спального корпусу "П", 113,0 м. кв.; спального корпусу "Р", 111,5 м. кв.; спального корпусу "С", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Т", 111,5м.; спального корпусу "У", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Ф", 111,5 м. кв.; спального корпусу "Щ", 260,9 кв.м.; спального корпусу "Ю", 260,9 м. кв; спального корпусу "Я", 160,6 м. кв; спального корпусу "А1" 160,6 м. кв; спального корпусу "А2", 160,6 м. кв.; спального корпусу "А3", 160,6 м. кв; спального корпусу "А4", 110,4 м. кв; спального корпусу "А5", 237,6 м. кв; спального корпусу "А6", 110,1 кв.м.; адміністративного корпусу "В1", 149,6 кв. м.; адміністративного корпусу "В2", 121,4 м. кв.; їдальні "Г1-Г5", 1293,0 м. кв.; їдальні "Д1", 243, 5 м. кв.; кафе-закусочної "Ж1-Ж7", 515,0 м. кв; бібліотеки "Е1", 122, 5 м. кв.; літнього кінотеатру , "І1, І2", 631,0 м. кв; гральні дитячої "Л1", 121,4 кв.м.; складу "М1", 67,2 м. кв.; складу "М2", 25,0 м. кв.; складу "МЗ", 64, 0 м. кв.; складу "М4", 26, 9 кв.м; складу "М5", 28,7 м. кв.; складу "М6". 9,9 м. кв.; складу "М7", 139,1 м. кв.; складу "М8", 123,8 кв.м; складу "М9", 241,5 м.кв.; складу "М10", 67,2 м. кв.; електрощитової "Н1", 2,3 м. кв.; санітарного блоку "Н2", 122,4 м.кв.; каналізаційної відкачки "НЗ", 18,0 м. кв.; КНС "Н4"Ю, 27,0 кв.м; службової будівлі "Н5", 122,2 м. кв.; дизельної "Н6", 113,9 м. кв.; майстерні "Н7", 64,9 м. кв; пральні "Н8", 120,0 м. кв.; туалету "Н9", 7,1 м. кв.; насосної "Н10", 6,9 м. кв.; гаражу "Н11", 124,5 кв.м; КПП "Н12", 18,9 м. кв.; туристичного корпусу "П1", 122,4 м. кв.; службової будівлі "Р1, Р2", 71,2 м. кв.; службової будівлі "Р3", 125,0 м. кв.; охоронного пункту "Р4", 42,3 м. кв.; автостоянки "Р5", 4712,5 м. кв.; гуртожитку для персоналу "С1", 375,9 м. кв.; санітарного блоку "Т1", 120,0 м. кв.; санітарного блоку "Т2", 114,2 м. кв.; господарської будівлі "Т3", 59,4 м. кв.; більярдної "У1" 125,0 м. кв.; закусочної "Ф1", 99,6 м. кв.; бару з майданчиком "Х1,Х2", 374,7 м. кв.; медичного пункту "Х3", 87,2 м. кв.; танц. майданчику №1; танц. майданчику №2; огорожі № 3-5; мостіння №6. Витребувано з незаконного володіння майно ТОВ "Жемчужина": спальний корпус літ."Ц", 47,3м2; спальний корпус літ."З", 126,0м2, спальний корпус літ."И", 126,0м2, санітарний блоку літ."Ч", 122,0м2; Витребувано з незаконного володіння майно ТОВ "Каіс Марін": спального корпусу літ."Г", 65,9м2; спальний корпус літ."Д", 65,9м2; спальний корпус літ."Е", 65,9м2; Витребувано з незаконного володіння майно ПП "Власта Агро": спальний корпус літ."Х", площею 47,3м2.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини встановлені судом рішеннями судів в межах справи №5024/2046/2011, №5024/1416/2011,які набрали законної сили, є преюдиційними для даної справи.

Так, судом в межах справи №5024/1416/2011 встановлено, що спірний об`єкт перебував у віданні загальносоюзної громадської організації та не був об`єктом права власності профспілок УРСР. Згідно із Законом України Про профспілки профспілки України не є правонаступником профспілок СРСР. За висновком суду, в межах справи №5024/1416/2011 на момент передачі спірного майна від ЗАТ "Укрпрофтур" у власність Херсонському ЗАТ "Херсонтурист" спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника, проте позивач заволодів ним незаконно, без відповідної правової підстави.

В межах справи №5024/2046/2011встановив, що чинне законодавство України не передбачало підстав виникнення права власності громадського об`єднання шляхом передачі майна від загальносоюзних громадських організації новоствореним в Україні громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації новоствореною республіканською громадською організацією, а тому рішення виконавчого комітету Лазурненської селищної ради, яким, за зверненням Скадовського БТІ вирішено видати свідоцтво на туристичну базу "Чорномор" Херсонському обласному ЗАТ по туризму та екскурсіях „Херсонтурист" є нечинним тому має бути визнано недійсним.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що об`єкти туристичної бази Чорномор безперервно знаходяться на балансі Позивача, та майже 19 років відкрито використовуються Позивачем у своїй господарській діяльності, та утримуються у належному технічному стані. Враховуючи те, що Позивач володіє вказаними об`єктами нерухомого майна більше десяти років, тому на його переконання у нього є всі підстави вважати, що він набув право власності на це майно за набувальною давністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже правова норма, чітко визначає, що звернутися із такими позовними вимогами може тільки власник майна.

Право власності є центральним інститутом будь-якої цивільно-правової системи, а підстави набуття права власності, якими є передбачені законом юридичні факти, за наявності яких особа набуває майно (стає його власником), є підставою виникнення права власності.

Одним із способів набуття речових прав є набувальна давність, порядок реалізації якої визначений положеннями статті 344 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 344 Цивільного кодексу України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 статті 344 Цивільного кодексу України).

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі № 910/17274/17).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести саме позивач, є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду (викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17) набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також частини 4 статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник.

Отже, інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Добросовісне володіння означає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Володіння визнається відкритим, якщо особа володіє річчю відкрито і не приховувала факт знаходження майна в її володінні;

Безперервність володіння означає, що протягом передбаченого в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов`язку повернути річ власнику, а також йому не пред`являлося правомочною особою позов про повернення майна.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Однак, позивач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у нього добросовісності такого володіння.

З урахуванням вищезазначеного, майно, яке було передано до статутного фонду позивача є державною власністю.

При цьому, як встановлено судом право власності на вищезазначене майно визнано за Фондом державного майна України та витребувано із чужого незаконного володіння саме у Позивача, що встановлено судом в межах розгляду справи №5024/1416/2011.

Судами у вищезазначеній справі встановлено, що майно незаконно перебувало у власності Позивача.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі № 5024/1416/2011 та рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 24.04.2012 у справі № 2119/2-965/2011 майно туристичної бази Чорномор було прийнято у державну власність за актами державного виконавця про вилучення та передачу виявленого майна від 24.04.2015 та актом державного виконавця про передачу державного майна стягувачу - Фонду державного майна України від 16.04.2014. На підставі зазначених рішень суду зареєстровано право власності за державою в особі Фонду на вказане майно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.16 № 786-р майно туристичної бази Чорномор віднесено до сфери управління Фонду з метою подальшої передачі в оренду.

Відповідно до Переліку діючих станом на 01.10.2019 року договорів оренди державного майна, укладених апаратом Фонду державного майна України та його регіональними відділеннями, який оприлюднений на офіційному веб-сайті Фонду (електронна адреса: www.spfu.gov.ua) в підрубриці Реєстр діючих договорів оренди рубрики Оренда , який оновлюється щоквартально, турбаза Чорномор передана Регіональним відділенням Фонду в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в оренду громадській організації Союз ветеранів Лелека до 04.09.2021 року (договір оренди від 04.10.2018 № 1502-18-065).

Відтак, твердження відповідача про безперервне користування спірним об`єктом туристичної бази Чорномор є необґрунтованим та таким, що спростовано судом.

Одночасно суд вказує, що після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Проте майно, яке було передано до статутного фонду ЗАТ Укрпрофоздоровниця , є державною власністю. Постановою Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 4 лютого 1994 року № 3 943-XII встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю (пункт 1 постанови).

До 1 березня 1994 року Кабінету Міністрів України доручено визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезазначеного майна (пункт 2 постанови). До законодавчого визначення правонаступників майна громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх підрозділів) (пункт 3 постанови).

Отже, будь-яких нормативних актів, які б передбачали вибуття спірного майна з державної власності, не має.

Позивач недобросовісно володів майном, що зокрема встановлено судами під час розгляду справ № 5024/1416/2011, № 2119/2-965/2011 , які є преюдиційними для даної справи.

За таких обставин, оскільки позивачем всупереч вимог частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно і наявності у нього добросовісності такого володіння, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного Херсонського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Херсонтурист" до Фонду державного майна України про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.08.2020

Суддя І.І. Борисенко