Рішення

від 06.08.2020 по справі 280/3133/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року Справа № 280/3133/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий Ігор Вікторович, розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69005, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд.147, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Рассвет (72416, Запорізька область, Приазовський район, с. Миколаївка, вул. Гагаріна, буд.37, код ЄДРПОУ 03749891)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Рассвет (далі - відповідач, ТОВ Рассвет ), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 33894,89 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.05.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Згідно довідки Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№02-35/20/51 від 06.07.2020 суддя Садовий І.В. був відсутній на роботі в період з 01.06.2020 по 05.07.2020 - наказ від 14.05.2020 3146 Про надання відпустки .

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначене судове засідання на 04.08.2020 без виклику сторін.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладене в позовній заяві від 07.05.2020 (вх.№21933 від 13.05.2020). З посиланням на норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII) зазначено про обов`язок підприємств, установ, організацій виділяти і створювати робочі місця для осіб з інвалідністю. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача за 2019 рік склала 13 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2019 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж встановлено чинним законодавством України. У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, позивач просить стягнути з відповідача 33984,89 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 14.07.2020 (вх.№32369 від 15.07.2020). В обґрунтування заперечень зазначено, що з метою виконання нормативу з працевлаштування інвалідів протягом 2019 року відповідачем систематично подавались звіти за формою 3-ПН, наказом №2 від 03.01.2019 створено додаткове робоче місце за посадою з інвалідністю та введено штатний розпис з урахуванням додаткового робочого місця. На думку відповідача, ним у повному обсязі виконано всі передбачені зобов`язання щодо створення робочого місця для осіб з інвалідністю згідно передбаченому нормативу робочих місць. Звертає увагу суду, що жодного іншого обов`язку, в тому числі і обов`язку пошуку осіб з інвалідністю та їх працевлаштування, відповідач не має. У зв`язку з цим відсутні підстави для застосування накладених позивачем адміністративно-господарських санкцій. У зв`язку з викладеним просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассвет", на виконання вимог чинного законодавства, подало до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (а.с.2).

У рядку 01 звіту відповідачем зазначено - середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 13; у рядку 02 зазначено - з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - відсутні.

В рядку 03 звіту відповідачем самостійно визначено кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875 у кількості 1 осіб.

Із документів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, суд встановив, що протягом 2019 року відповідач подавав Звітність - Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми 3-ПН (а.с. 45-68) у порядку, передбаченому законодавством України.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, ТОВ "Рассвет" нормативу щодо кількості штатних працівників - інвалідів, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2019 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 33672,69 грн. та нараховано пеню в розмірі 222,20 грн.

Листом від 23.04.2020 №03-379/665 керівника ТОВ Рассвет проінформовано про суму коштів адміністративно-господарських санкцій - 33672,69 грн., яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу (а.с.3).

Судом встановлено, що відповідачем у добровільному порядку не було здійснено сплату адміністративно-господарських санкції та пені, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Так, Закон №875-XII визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно до ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно поданого ТОВ "Рассвет" "Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік" за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 13 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875 відповідачем зазначено 1 особу.

Правила подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджені Порядком № 70.

Згідно з пп.3.1 п.3 "Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (далі - "Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 "Інструкції зі статистики кількості працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - "Інструкція зі статистики кількості працівників").

Відповідно до п.3.2.5 "Інструкції зі статистики кількості працівників" середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за № 117/13384 (Інструкція) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону №875-XII, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень вказаного Закону вбачається, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

У зв`язку із набуттям чинності Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на підприємство покладається обов`язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Так, Наказом від 03.01.2019 № 2 "Про затвердження змін до штатного розпису", відповідачем створено додаткове робоче місце за посадою охоронник для працевлаштування інвалідна згідно ч. 1 ст. 19 Закону №875 (а.с.43-44).

Протягом 2019 року відповідач щомісячно подавав звіти за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю" (а.с.45-68).

Разом з тим, обов`язок підприємства зі створення робочих місць не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.04.2019 по справі №821/681/16, від 31.01.2019 по справі №825/710/17, тощо.

Судом встановлено, що відповідачем виконані вимоги щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

При вирішенні питання про правомірність заявлення до стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону №875, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У зв`язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями Звітів форми 3-ПН.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону №875-XII, відносно відповідача відсутні.

Відповідно до ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всупереч цим вимогам КАС України позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б засвідчували правопорушення у сфері господарювання з боку відповідача.

Суд, відповідно до ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд вважає, що відповідачем протягом 2019 року вжиті всі необхідні заходи для реалізації прав інвалідів на працевлаштування, порушення законодавства України про основи національної захищеності інвалідів в Україні з боку відповідача відсутнє, а отже до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (72416, Запорізька область, Приазовський район, с. Миколаївка, вул. Гагаріна, буд. 37, код ЄДРПОУ 03749891) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.08.2020.

Суддя І.В.Садовий