Постанова

від 05.08.2020 по справі 910/3948/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/3948/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;

за участю представників:

позивача - Кордівського А.І., Федіни О.М.,

відповідача - 1- не з`явився,

- 2 - не з`явився,

- 3 - Йовжія О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Скай"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Мудрий С.М.)

від 10.09.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кравчук Г.А., судді - Євсіков О.О., Козир Т.П.)

від 25.02.2020,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А Скай"

до 1) Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

2) Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

3) Департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про розірвання інвестиційного договору,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2019 року ТОВ "А Скай" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розірвання інвестиційного договору № 050-13/і/165 від 27.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 істотно порушено умови інвестиційного договору щодо погодження проектної документації об`єкту інвестування, внаслідок чого є неможливим досягнення мети інвестиційного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що позивачем не доведено наявність істотного порушення відповідачами умов інвестиційного договору як підстави для його розірвання.

У червні 2020 року ТОВ "А Скай" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не було враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/879/18, від 23.01.2018 у справі № 755/7704/15-ц.

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з приписами п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах про розірвання інвестиційного договору.

Окрім того, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник посилається на статтю 310 ГПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не здійснено дослідження та повну і належну оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 86 ГПК України та п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 ГПК України, що призвело до неправильного застосування судом приписів ч. 2 ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України.

До Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу відповідача-2 та відповідача-3 ідентичного змісту, в яких вони, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду, просять залишити їх без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження, порушене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України необхідно закрити, а касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишити без задоволення, з огляду на таке.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, який визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що жоден з висновків суду касаційної інстанції не стосується спору про розірвання інвестиційного договору з підстав його істотного порушення.

Так у справі № 917/1739/17, що переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, предметом спору були вимоги щодо стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства. Вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки мали місце у справі № 903/879/18. У справі № 755/7704/15-ц розглядалося питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "А Скай" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень за п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

Як встановлено господарськими судами, 27.06.2017 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу), Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А Скай" (інвестор) укладено інвестиційний договір № 050-13/і/165.

За визначенням понять, передбачених розділом 1 договору, під договором розуміється цей інвестиційний договір про будівництво спортивного комплексу на проспекті Генерала Ватутіна в Деснянському районі з додатками, змінами та доповненнями (в тому числі із тими, що будуть складені після підписання договору сторонами), що належним чином підписані представниками сторін, скріплені печатками (за наявності) та зареєстровані організатором конкурсу в установленому порядку (п. 1.2 договору).

Об`єктом інвестування є спортивний комплекс на проспекті Генерала Ватутіна в Деснянському районі (п. 1.9 договору).

Відповідно до умов договору сторони здійснюють діяльність щодо проектування, будівництва, приймання в експлуатацію об`єкта інвестування та вчинення інших дій, передбачених договором (п. 2.1 договору).

За умовами договору інвестор забезпечує проектування, будівництво, прийняття в експлуатацію об`єкта інвестування та фінансування усіх пов`язаних із цим витрат, виконання інших обов`язків, передбачених договором (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору сторонами погоджено, що після набрання чинності договором інвестор отримує вихідні дані для проектування об`єкта інвестування, в тому числі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, на підставі отриманих вихідних даних забезпечує розроблення завдання на проектування та передає його на затвердження замовнику.

Замовник зобов`язаний розглянути та затвердити надане інвестором для затвердження завдання на проектування протягом 10 робочих з дня його отримання або в цей же строк повернути його інвестору для доопрацювання з одночасним наданням письмово викладених обґрунтованих зауважень до складу та змісту завдання на проектування (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що інвестор зобов`язаний забезпечити розроблення проектної документації, яка відповідатиме законодавству України, умовам інвестиційного конкурсу, затвердженому замовником завданню на проектування, погодження в установленому законодавством України порядку проектної документації, проведення експертизи проектної документації у випадках, передбачених законодавством України, та надати замовнику для затвердження у встановленому порядку проектну документацію не пізніше, ніж через 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання чинності договором.

Відповідно до п. 4.6 договору, замовник зобов`язаний розглянути та затвердити надану інвестором для затвердження проектну документацію протягом 10 (десяти) робочих днів з дня її отримання або в цей же строк повернути її інвестору для доопрацювання з одночасним наданням письмово викладених обґрунтованих зауважень до складу та змісту проектної документації.

Протягом 30 (тридцяти) днів з моменту затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації сторони визначають графік фінансування та реалізації інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка буде його невід`ємною частиною (п. 4.8 договору).

У п. 4.11 договору передбачено, що після затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації та підписання додаткової угоди до договору згідно з п. 4.8 договору інвестор зобов`язаний отримати дозвіл на виконання будівельних робіт.

Пунктом 4.12 договору сторони погодили, що після затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації, підписання додаткової угоди до договору згідно з пунктом 4.8 договору та отримання всіх необхідних дозвільних документів згідно з п. 4.11 договору замовник надає інвестору можливість будівництва об`єкта інвестування, а також вчинення інвестором інших дій, передбачених договором.

Із зазначеними порядком та умовами реалізації інвестиційного проекту, що погоджені сторонами в розділі 4 договору, кореспондуються права і обов`язки відповідно організатора конкурсу, замовника та інвестора.

За приписами п. 6.2 договору інвестор зобов`язаний, зокрема, серед іншого:

- після набрання чинності договором отримати вихідні дані для проектування об`єкта інвестування, в тому числі містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови (підпункт 6.2.10);

- визначити проектну організацію, укласти з нею договір на виконані проектних робіт з будівництва об`єкта інвестування та надати його належним чином завірену копію замовнику (підпункт 6.2.11);

- на підставі отриманих вихідних даних забезпечити розроблення завдання на проектування та передати його на затвердження замовнику (підпункт 6.2.12);

- забезпечити розроблення проектної документації, яка відповідатиме законодавству України, умовам інвестиційного конкурсу, затвердженому замовником завданню на проектування, погодження в установленому законодавством України порядку проектної документації, проведення експертизи проектної документації у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 6.2.13);

- після виконання обов`язків, визначених підпунктами 6.2.10 - 6.2.13 п. 6.2 договору, але не пізніше, ніж через 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання чинності договором, подати на затвердження замовнику проектну документацію (підпункт 6.2.14);

- протягом 30 (тридцяти) днів з моменту затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації визначити разом з іншими сторонами графік фінансування та реалізації Інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка буде його невід`ємною частиною (підпункт 6.2.18);

- після затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації та підписання додаткової угоди до договору згідно з п. 4.8 договору отримати дозвіл на виконання будівельних робіт (підпункт 6.2.20);

- визначити підрядну організацію, укласти з нею договір підряду на виконання будівельних робіт, надати його належним чином завірену копію замовнику та розпочати будівництво об`єкта інвестування (підпункт 6.2.21);

- здійснювати будівництво об`єкта інвестування виключно після затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації, підписання додаткової угоди до договору згідно з п. 4.8 договору та отримання всіх необхідних дозвільних документів згідно з п. 4.11 договору (підпункт 6.2.22);

- забезпечити проектування, будівництво, прийняття в експлуатацію об`єкта інвестування в строк, який є не більшим нормативного, що визначений затвердженою в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектною документацією, але не більше 3 (трьох) років з моменту набрання чинності цим договором (підпункт 6.2.33).

На організатора конкурсу відповідно до п. 5.2 договору покладені обов`язки, зокрема: здійснювати контроль за виконанням умов договору, умов інвестиційного конкурсу іншими сторонами; протягом 30 (тридцяти) днів з моменту затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації визначити разом з іншими сторонами графік фінансування та реалізації інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до договору (підпункти 5.2.2, 5.2.3).

Відповідно до п. 7.2 договору замовник зобов`язаний:

- розглянути та затвердити надане інвестором для затвердження завдання на проектування протягом 10 (десяти) робочих днів з дня його отримання або в цей же строк повернути його інвестору для доопрацювання з одночасним наданням письмово викладених обґрунтованих зауважень до складу та змісту завдання на проектування (підпункт 7.2.2);

- розглянути та затвердити надану інвестором для затвердження проектну документацію протягом 10 (десяти) робочих днів з дня її отримання або в цей же строк повернути її інвестору для доопрацювання з одночасним наданням письмово викладених обґрунтованих зауважень до складу та змісту проектної документації (підпункт 7.2.3);

- протягом 30 (тридцяти) днів з моменту затвердження в установленому законодавством України порядку та відповідно до умов договору проектної документації визначити разом з іншими сторонами графік фінансування та реалізації Інвестиційного проекту шляхом підписання додаткової угоди до договору (підпункт 7.2.6);

- після затвердження проектної документації, підписання додаткової угоди до договору згідно з п. 4.8 договору та отримання всіх дозвільних документів згідно з п. 4.11 договору надати інвестору можливість будівництва об`єкта інвестування, а також вчинення інвестором інших дій, передбачених договором (підпункт 7.2.7).

Строк дії договору, відповідно до його п.4.21, 10 років, починаючи з дати реєстрації договору в установленому порядку в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 13.2 договору).

Відповідно до умов п. 13.3 договору він може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін шляхом підписання угоди про врегулювання всіх розбіжностей, які виникли у зв`язку з таким достроковим припиненням.

Зазначений договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких засвідчені відтисками печаток юридичних осіб.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "А Скай" послався на положення ч. 2 ст. 651 ЦК України та стверджував про істотне порушення відповідачем-2 умов інвестиційного договору, оскільки останній не затвердив розроблену та надану позивачем проектну документацію, внаслідок чого стає неможливим досягнення позивачем мети інвестиційного договору на умовах, передбачених у ньому.

При цьому позивач зазначав, що ним на виконання вимог п. 4.5 договору 07.06.2018 направлено відповідачу-2 на затвердження проектну документацію, що підтверджується листом за №1142/6 від 03.06.2018 "Про погодження проектної документації" та доказами його відправлення, які додані до позову. Зазначене поштове відправлення було отримано відповідачем-2 08.06.2018, про що свідчить повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення.

Вказані вище обставини про належне виконання з боку позивача своїх зобов`язань щодо надання у встановлений договором строк замовнику проектної документації для затвердження, на думку позивача, також підтверджується змістом листа №1143/6 від 08.06.2018, яким на адреси відповідача-1 та відповідача-2 направлено 12.06.2018 звіти щодо стану реалізації інвестиційного проекту.

Окрім того, позивач вказував, що ним 15.12.2018 направлений відповідачу-1 та відповідачу-2 лист №1146/12 від 14.12.2018 зі звітами щодо стану реалізації інвестиційного проекту за другий та третій квартали 2018 року.

За твердженням позивача, жодної відповіді від замовника та організатора конкурсу стосовно розгляду та/або затвердження наданої проектної документації ним не було отримано.

Посилаючись на наведені обставини та ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про розірвання договору № 050-13/і/165 від 27.06.2017 з підстав істотного порушення договору відповідачем-2 та нездійсненням відповідачем-1 належного контролю за виконанням умов договору іншими сторонами.

Досліджуючи правовідносини сторін, суди встановили, що листом №050/13-5796 від 17.08.2018 організатор конкурсу звернувся до замовника із запитом про надання актуальної інформації стосовно виконання інвестиційного договору. У відповідь на вказаний запит листом № 078-881 від 24.10.2018 Департамент молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що надані ТОВ "А Скай" матеріали не є проектом, а є розробкою концептуального рішення, і більше підпадають під пункт 4.4. договору, відповідно до якого інвестор повинен був надати для затвердження завдання на проектування.

Передпроектні пропозиції та концептуальне рішення щодо будівництва спортивного комплексу на проспекті Генерала Ватутіна в Деснянському районі м. Києва ТОВ "А Скай" Департаментом молоді та спорту погоджено без зауважень (лист №078-391 від 03.09.2018).

Відповідачем-1 додано до матеріалів справи отриманий ним від позивача 10.12.2018 (вхідний №050/11938) лист за №1145/12 від 16.11.2018, який адресовано відповідачу-1 та відповідачу-2, за змістом якого позивач просить надати додатковий термін на доопрацювання концепції, розробку всіх стадій проекту та проведення експертизи строком 6 місяців з моменту отримання листа, а також продовжити загальний термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкту на 6 місяців відповідно.

Обґрунтовуючи вказане звернення, позивач зазначав, що строк, який вказаний в п. 4.5 інвестиційного договору, для представлення проекту є досить коротким та таким, що може породити значну кількість недоліків та недотримання умов, які мають істотне значення для успішної реалізації проекту. Отже, враховуючи недостатність встановленого строку для досягнення належного рівня якості, станом на сьогоднішній день для повноцінного розроблення детальної концепції та проектної документації, яка задовольнить мету та інтереси всіх сторін інвестиційного договору, інвестору необхідні додаткові строки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість, статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни, розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга - четверта статті 188 ГК України).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення).

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного інвестиційного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання інвестиційного договору з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачами умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження істотного порушення відповідачами зобов`язань за спірним інвестиційним договором.

Позивачем не доведено виконання ним своїх зобов`язань за договором, які стосуються як безпосередньої передачі замовнику проектної документації на затвердження, так і вчинення дій, які мали передувати такому виконанню інвестором свого обов`язку.

Так, позивачем не доведено суду, що додатки на 58 аркушах до листа №1142/6 від 03.06.2018, на який останній посилається як на доказ направлення відповідачу-2 розробленої проектної документації для затвердження на виконання вимог п. 4.5 договору є саме проектною документацію спортивного комплексу на проспекті Генерала Ватутіна в Деснянському районі міста Києва. Відсутня проектна документація вказаного об`єкта інвестування за договором № 050-13/і/165 від 27.06.2017 і в матеріалах справи.

Позивачем також не надано доказів та не доведено, що ним виконані зобов`язання, які мали передувати поданню на затвердження замовнику проектної документації, а саме: визначення проектної організації, укладення з нею договору на виконання проектних робіт з будівництва об`єкта інвестування та надання його належним чином завіреної копії замовнику (підпункт 6.2.11 п. 6.2 договору); забезпечення розроблення на підставі отриманих вихідних даних завдання на проектування та передання його на затвердження замовнику (підпункт 6.2.12 п. 6.2 договору); забезпечення розроблення проектної документації, яка відповідатиме законодавству України, умовам інвестиційного конкурсу, затвердженому замовником завданню на проектування, погодження в установленому законодавством України порядку проектної документації, проведення експертизи проектної документації у випадках, передбачених законодавством України (підпункт 6.2.13 п. 6.2 договору).

За приписами підпункту 6.2.14 п. 6.2 договору у інвестора виникає зобов`язання подати на затвердження замовнику проектну документацію лише після виконання обов`язків, визначених підпунктами 6.2.10-6.2.13 п. 6.2 договору.

Судами обґрунтовано враховано звернення позивача до відповідача-1 та відповідача-2 у листопаді 2018 року (лист №1145/12 від 16.11.2018) з проханням надати додатковий термін на доопрацювання концепції, розробку всіх стадій проекту та проведення експертизи строком 6 місяців з моменту отримання листа, а також продовжити загальний термін будівництва та введення в експлуатацію об`єкту на 6 місяців, яким спростовувались доводи позивача щодо подання ним на затвердження замовнику належним чином розробленої проектної документації у червні 2018 року.

Таким чином господарські суді дійшли правильного висновку, що зібраними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо порушення відповідачем-2 зобов`язань, передбачених п. 4.6 договору, в частині затвердження проектної документації.

За таких обставин та з огляду на недоведеність позивачем наявності підстав для розірвання інвестиційного договору № 050-13/і/165 від 27.06.2017 позов ТОВ "А Скай" не підлягає задоволенню, про що правильно вказали господарські суди попередніх інстанцій. Аргументи касаційної скарги таких висновків суду не спростовують.

Щодо посилань скаржника на пункт 1 частини третьої ст. 310 ГПК України як на підставу скасування оскаржуваних судових рішень, суд зазначає, що положеннями п. 1 ч. 3 статті 310 ГПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу визнані не обґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ "А Скай" і скасування судових рішень з підстав, передбачених за п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України відсутні.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 296, статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

закрити касаційне провадження у справі № 910/3948/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А Скай" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Скай" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 910/3948/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

О. Кролевець