Рішення

від 05.08.2020 по справі 580/3995/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року справа № 580/3995/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом громадської організації Інваліди Канівщини до Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Інваліди Канівщини звернулась до суду з адміністративним позовом до Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області при прийнятті рішення від 15.11.2019 року № 11-12 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ;

- скасувати рішення Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 15.11.2019 року № 11-12 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування ;

- зобов`язати Бобрицьку сільську раду Канівського району Черкаської області належним чином розглянути питання про надання ГО Інваліди Канівщини (ідентифікаційний код юридичної особи: 42472200, місцезнаходження: 19003, Черкаська область, м. Канів, вул. Кобзарева, буд №68) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 25.3617 га, кадастровий номер: 7122082000:01:001:0457, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області для обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне провадження в адміністративній справі.

У зв`язку з неявкою 15.07.2020 в судове засідання усіх учасників справи та подання ними клопотань про розгляд справи без їх участі, керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 15.07.2020 здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки. Позивач надав усі необхідні документи, які передбачені вимогами закону, натомість отримав рішення про відмову в наданні дозволу.

Позивач вважає, що викладені в рішенні відповідача підстави для відмови в наданні дозволу не передбачені вимогами закону, тому просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Представник відповідача в письмовому відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що дії Бобрицької сільської ради під час розгляду клопотання громадської організації Інваліди Канівщини відповідали положенням ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки клопотання позивача розглянуте в межах місячного строку та надана вмотивована відмова в задоволенні клопотання.

При цьому, представник відповідача вважає, що позивачем не вірно трактуються підстави відмови, зокрема, що відмовлено в зв`язку з тим що наданий інший дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки іншому заявнику, оскільки підставою відмови у наданні дозволу громадській організації Інваліди Канівщини є надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що в свою чергу вважається невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, таким нормативно-правовим актом індивідуальної дії є рішення Бобрицької сільської ради від 01.11.2019, що базується на нормах Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій .

За твердженням відповідача, на даний час технічна документація із землеустрою виготовлена та погоджена рішенням 11 сесії Бобрицької сільської ради VII скликання від 21.12.2019 №13-25.

З огляду на викладене, Бобрицька сільська рада вважає, що діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до Конституції України та чинного земельного законодавства під час розгляду клопотання громадської організації Інваліди Канівщини та прийнятті оскаржуваного рішення, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У письмових поясненнях представник позивача зазначив, що підставою для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше дозволу іншому заявнику. Єдиною умовою для відмови є невідповідність місця розташування земельної ділянки. Однак зазначене відповідачам рішення Бобрицької сільської ради від 01.11.2019 року № 10-11 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок взагалі не стосується питання розміщення земельної ділянки чи відповідності такого розміщення.

На думку представника позивача, посилання відповідача на власне рішення від 21.12.2019 про погодження виконавчому комітету Бобрицької сільської ради ОТГ Черкаської області технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не заслуговує на увагу, оскільки на час виникнення порушеного права позивача вказаного рішення не існувало, тому наполягав на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 08 листопада 2019 року на адресу Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області надійшло клопотання громадської організації Інваліди Канівщини про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 25,3617 га, кадастровий номер 7122082000:01:001:0457, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради для обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

До клопотання додано: копія паспорта ОСОБА_1 , копія картки фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 ; копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань громадської організації Інваліди Канівщини ; копія статуту громадської організації Інваліди Канівщини ; копія рішення № 1823064600017 ЧО ДПІГУ ДФС у Черкаській області; довідка з державної статистичної звітності з схемою розташування земельної ділянки.

25.11.209 сесією Бобрицької сільської ради прийнято рішення № 11-12 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування .

Рішення мотивоване тим, що 01 листопада 2019 року сесією Бобрицької сільської ради VII скликання прийнято рішення №10-11, яким надано дозвіл виконавчому комітету Бобрицької сільської ради на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 25,3617 га, кадастровий номер 7122082000:01:001:0457, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради на дві земельні ділянки, а саме: одна площею 23,3617 га; одна земельна ділянка площею 2,000 га.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Згідно ст.ст. 80, 83 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ;

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, подав усі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Отже, надання згоди іншому землекористувачу дозволу на розробку проекту землеустрою не може слугувати підставою для відмови позивачу у наданні такого дозволу.

Як встановлено судом, відповідач в оскарженому рішенні посилається саме на надання дозволу виконавчому комітету Бобрицької сільської ради на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 25,3617 га, кадастровий номер 7122082000:01:001:0457.

Твердження відповідача, що назване посилання слід тлумачити як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, суд вважає безпідставними, оскільки рішення від 15.11.2019 року №11-12 таких підстав для відмови не містить.

Вказане є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 15.11.2019 року № 11-12 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування .

При цьому, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача при прийнятті рішення від 15.11.2019 року № 11-12, оскільки клопотання позивача від 08.11.2019 розглянуто відповідачем у межах відведеного місячного строку.

Встановлене пунктом 3 ч. 2 ст. 2 КАС України правило щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає чіткої та зрозумілої вказівки щодо норм та підстав на яких воно базується. Суб`єкт владних повноважень не повинен отримувати вигоду внаслідок незрозумілості чи необґрунтованості власного рішення, та відповідно не має права в судовому процесі тлумачити рішення з підстав які в ньому не зазначені.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо обставин, які не покладені основу оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідач з підстав зазначених в оскарженому рішення протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача на виготовлення та погодження рішенням 11 сесії Бобрицької сільської ради VII скликання від 21.12.2019 №13-25 технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, бажаної до відведення позивачем, оскільки ці правовідносини мали місце після прийняття оскарженого рішення і жодним чином не впливають на його правомірність.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Бобрицьку сільську раду Канівського району Черкаської області належним чином розглянути питання про надання ГО Інваліди Канівщини дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що в силу вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Бобрицьку сільську раду Канівського району Черкаської області повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір за три вимоги немайнового характеру в сумі 5763 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з задоволенням двох позовних вимог із трьох заявлених, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3842 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області від 15.11.2019 року № 11-12 Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування .

Зобов`язати Бобрицьку сільську раду Канівського району Черкаської області повторно розглянути питання про надання громадській організації Інваліди Канівщини дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування площею 25,3617 га, кадастровий номер: 7122082000:01:001:0457, яка розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області для обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бобрицької сільської ради Канівського району Черкаської області (19014, Черкаська обл., Канівський район, село Бобриця, вулиця Дружби, будинок 4, код ЄДРПОУ 35797342) на користь громадської організації Інваліди Канівщини (19003, Черкаська обл., м. Канів, вулиця Кобзарева, будинок 68, код ЄДРПОУ 42472200) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI Прикінцеві положення та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко