Постанова

від 27.07.2020 по справі 480/5346/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Соп`яненко О.В.

27 липня 2020 р.Справа № 480/5346/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.,

суддів - Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області) у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8954 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 25.06.2019 року № 31-18-0.332-4218/2-19;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8954 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 25.06.2019 року № 31-18-0.332-4218/2-19.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що повторна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною, оскільки відповідачем не прийнято жодного з рішень, передбачених Земельним кодексом України: про надання або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, вказував, що у своїй першій відмові відповідач не посилався на ту підставу, що бажана земельна ділянка не перебуває у державній власності. Вважає, що оскільки процес надання йому формальних відмов може тривати безкінечно, ефективним способом захисту свого порушеного права буде зобов`язання відповідача надати дозвіл.

У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, перебувала у колективній власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Імені Щорса , що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю Серії СМ № 21 від 10.07.1995 року, тому відповідач не мав правових підстав для вирішення питання, порушеного у заяві позивача. Також зазначив, що зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі адміністративного судочинства

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідач не наділений повноваженнями на вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо визначеної позивачем земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, щодо якої позивачем подана заява, перебувала у колективній власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Імені Щорса , проте, матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка після припинення права колективної власності була передана до державної власності.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивачем вказано, що судом першої інстанції не досліджено, що бажана до відведення земельна ділянка перебуває у державній власності.

Інші доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ГУ Держгеокадастру у Сумській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Судом установлено, що 18.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8954 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с. 16).

Листом від 26.12.2018 року № Б-14567-5719/21-18 ГУ Держгеокадастру у Сумський області повідомило позивача про неможливість задоволення його заяви, у зв`язку з тим, що землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди іншої особи (а.с. 15).

З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року у справі № 480/228/19, яке набрало законної сили 03.06.2019 року, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії.

Так, судовим рішенням протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Сумській області стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,8954 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області.

ГУ Держгеокадастру у Сумській області зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.11.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8954 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області і прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На виконання означеного судового рішення відповідачем повторно розглянуто звернення позивача від 26.11.2018 року, та листом від 25.06.2019 року № 31-18-0.332-4218/2/19 йому відмовлено у задоволенні заяви.

Підставою відмови слугувала та обставина, що бажана до відведення земельна ділянка відносилась до земель колективної власності. Відповідно до п. 21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Натомість, ГУ Держгеокадастру у Сумській області здійснює повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб (а.с. 13-14).

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01.01.2013 року, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

- у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

- за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до частини третьої ст. 122 Земельного кодексу України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідно, до повноважень ГУ Держгеокадастру у Сумській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Законом України № 2498-VIII від 10.07.2018, який набрав чинності з 01.01.2019 року, Розділ Х ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Земельного кодексу України доповнений п. 21 наступного змісту:

21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності .

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до інформації, наявної на сайті Публічної кадастрової карти (веб-сторінка https://map.land.gov.ua/), земельна ділянка кадастровий номер: 5924781100:03:003:0012, площею 17.8954 га, визначена як тип власності: державна власність, цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Вказана правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.12.2019 року по справі № 806/2540/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Таким чином, колегія суддів вказує на відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в Сумській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Натомість, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом, як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

При цьому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою з прийняттям належного оформленого рішення у формі наказу.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасувати, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8954 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 25 червня 2019 року № 31-18-0.332-4218/2-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8954 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 06 серпня 2020 року.