Ухвала

від 04.08.2020 по справі 340/2526/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2526/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019

у справі № 340/2526/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 13.12.2019, згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року в адміністративній справі № 340/2526/19 повернуто скаржнику у зв`язку з невиконанням ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору у розмірі 2881,50 грн.

25.05.2020 року, згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області повторно подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у даній справі визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 340/2526/19, наведені Головним управлінням ДПС у Кіровоградської області у поданому клопотанні. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 340/2526/19 залишено без руху. Надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали, але не пізніше ніж десять днів з моменту закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду: клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

Копію вказаної ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 30.06.2020, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 31.07.2020 року, засобами поштового зв`язку, відповідачем подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, доводи якого зводяться до того, що пропуск строку апеляційного оскарження пов`язаний із відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору на час подання первинної апеляційної скарги, вказує на те, що відповідачем вчинялися відповідні дії для отримання коштів для сплати судового збору, при цьому зазначає, що звернення з повторною апеляційною скаргою здійснено після отримання платіжного доручення. Вказує на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з апеляційною скаргою. Також посилається на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 № 731-ІХ".

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

З огляду на вказане, можливо дійти висновку, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Первинно подана апеляційна скарга повернута відповідачу ухвалою з підстав невиконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VІ податковим органам надано пільг щодо сплати судового збору. Податкові органи є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктами, що реалізують свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань має право здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

При цьому відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 822/2174/18.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності» .

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що первинно подана апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою суду від 06.02.2020, яка отримана Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області 13.02.2020 (згідно поштового ідентифікатора 4900079619413). Зазначена ухвала набрала статусу остаточної (не оскаржувалася). При цьому з повторною апеляційною скаргою відповідач звернувся 25.05.2020 засобами поштового зв`язку, тобто після спливу значного строку, який складає понад 3 місяців з моменту отримання копії ухвали суду про повернення первинної апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних відповідачу процесуальних прав.

Слід також зазначити, що присл. ВІДРАЗУ означає - у той же час, зараз же, негайно («Словник української мови» Академічний тлумачний словник (1970-1980).

З огляду на вказане, звернення з апеляційною скаргою після спливу понад 3 місяців не може вважатись зверненням без зайвих зволікань (відразу) та добросовісним використанням належних відповідачу процесуальних прав.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Встановлення законом строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення виключно з підстав наявності права на повторне подання апеляційної скарги без врахування при цьому строку звернення, встановленого законом щодо подання апеляційної скарги.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу VI КАС України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину, слід зазначити наступне.

Перебіг строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у даній справі розпочався для відповідача з 18.11.2019 (дата отримання копії оскаржуваного судового рішення) та, відповідно до ст. 295 КАС України, сплинув 18.12.2019 року, тобто до введення в дію карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року.

При цьому на час подання відповідачем клопотання від 29.07.2020 № б/н про поновлення строку звернення до суду, яка надійшла на адресу суду 03.08.2020 (вх.№ 40918/20), та на час розгляду колегією суддів апеляційної інстанції даного клопотання, на законодавчому рівні змінено підхід щодо процесуальних строків.

Так, згідно п. 3 розділу VI КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 258, 261, 295, 298, 304, 309, 329, 332, 338, 342, 363, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто, право учасника процесу на продовження процесуального строку, у відповідності до наведених вище норм, кореспондується з його обов`язком доводити неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк у зв`язку з карантином.

Органи державної влади, зокрема органи Державної фіскальної служби, на період дії карантину не припиняли свою діяльність, при цьому доказів неможливості вчинення процесуальної дії через впровадження карантину заявником апеляційної скарги не надано та матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що зазначені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, суд вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 167, 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Кіровоградській області про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 340/2526/19 - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 340/2526/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова