Постанова

від 05.08.2020 по справі 620/3442/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3442/19 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на проголошене об 11 годині 26 хвилин рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, повний текст якого складено 25 лютого 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Спорттехніка до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Спорттехніка (далі - Позивач, ТОВ Компанія Спорттехніка ) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2019 року № 0000440500.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та розкривають зміст господарської операції між ТОВ "Компанія Спорттехніка" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Зауважив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій. Звернув увагу на те, що висновки Відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента Позивача в частині відсутності основних засобів для здійснення господарської діяльності, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся. Наголосив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовувує тим, що, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено декларування Позивачем правовідносин з ФОП ОСОБА_2 щодо придбання товару, однак підтвердити реальність поставки товарів неможливо, оскільки підприємством не було надано жодних документів, які б підтверджували відповідність технічним умовам та стандартам України придбаного товару, та які б свідчили про переміщення товару від продавця до покупця. Вказує, що у ФОП ОСОБА_2 відсутні основні засоби, а саме приміщення та цехи для здійснення господарської операції, та він є працівником ТОВ "Жмеринський "Агромаш", в якого підприємець орендує нежитлові приміщення. Також зазначає, що на перевірку надавались видаткові накладні, виписані не у період дії договорів. Крім того, Апелянт звертає увагу на те, що надані Позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не можуть слугувати підтвердженням руху товарів від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ Компанія Спорттехніка , оскільки вказані в останніх реквізити не відповідають умовам договору підприємства з контрагентом.

Після усунення визначених в ухвалі від 06.04.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків, ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.08.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Компанія Спорттехніка просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що Позивачем було надано усі документи, зокрема договори, платіжні доручення, банківські виписки, які підтверджують, що розрахунки з ФОП ОСОБА_2 здійснювалися шляхом безготівкового перерахування коштів та проведені у повному обсязі. Звертає увагу на те, що платник податків не повинен нести негативні наслідки у вигляді неотримання податкової вигоди, які прямо або опосередковано залежать від допущених порушень його постачальником, якщо ці порушення не були вчинені в результаті сумісних узгоджених дій такого платника та його постачальника або через можливі порушення податкового законодавства контрагентом його постачальника, з котрим у такого платника не існувало господарських відносин. Зауважує, що чинне законодавство не містить положень щодо відповідності дати складання видаткової накладної, як первинного документа, що фіксує операцію із постачання, даті складання подорожнього листа. При цьому наголошує, що процес перевезення вантажу потребує певного часу.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

На адресу суду 03.08.2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Спорттехніка надійшли клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із запровадженням карантину через пандемію спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При цьому судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що положеннями ч. 4 ст. 195 КАС України передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

До того ж, судом апеляційної інстанції враховується, що тривалий розгляд в апеляційному порядку апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження у справі породжує небезпеку порушення розумного строку як апеляційного перегляду, так і розгляду самої справи.

За таких обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у клопотанні причин для відкладення розгляду справи, а також з огляду на визначені ст. 309 КАС України строки її розгляду, судовою колегією відмовлено у задоволенні заявленого клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що травні-червні 2019 року працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі наказу від 24.04.2019 року № 927 (т. 1 а.с. 16), направлень від 03.05.2019 року № № 1102, 1103, 1104, 1105, 1106, та згідно ст. 20, ст. 77, ст. 82 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Компанія Спорттехніка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2019 року, за результатами якої складений акт № 495/14/31597759 від 24.06.2019 року (т. 1 а.с. 17-63).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема, пунктів 5, 7 ПСБО 15 "Доходи", пунктів 4, 7, 11 ПСБО 16 "Витрати", пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року на загальну суму 2461726 грн., в тому числі за 2016 року рік - на 707979 грн., за 2017 року рік - на 744436 грн., за 2018 року рік - на 867761 грн., І квартал 2019 року 141550 грн.

При цьому, 11.07.2019 року Позивачем було подано заперечення до вищевказаного акту, на які листом № 9817/10/25-01-14-01-06 від 22.07.2019 року Відповідачем надано відповідь, згідно якої висновок акту викладено в наступній редакції "Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Спорттехніка": пунктів 4, 7, 11 ПСБО 16 "Витрати", пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України: занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року на загальну суму 751389 грн., в тому числі за 2016 року рік - на 283483 грн., за 2017 року рік - на 218794 грн., за 2018 року рік - на 249112 грн.(т. 1 а.с. 99-110).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту перевірки та відповіді на заперечення Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 року № 00002121400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в загальній сумі 939236,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 751389,00 грн; за штрафними санкціями - 187847,00 грн. (т. 1 а.с. 111).

Поряд з викладеним суд встановив, що на вказане податкове повідомлення-рішення Позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 07.10.2019 року № 4653/6/99-00-08-05-01, яким на підставі того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Спорттехніка" не належить до державної власності, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.07.2019 року № 00002121400 та зобов`язано Головне управління ДФС у Чернігівській області винести податкове повідомлення-рішення за формою "Р" відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, скаргу по суті її розгляду залишено без задоволення (т. 1 а.с. 113-122).

На підставі висновків акту перевірки та рішення про результати розгляду скарги Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 року № 00000440500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, в загальній сумі 939236,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням - 751389,00 грн; за штрафними санкціями - 187847,00 грн. (т. 1 а.с. 123).

Крім того, надаючи оцінку реальності здійснених Позивачем господарських операцій, суд першої інстанції встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Спорттехніка" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) укладено договори купівлі-продажу № 01/05-16 від 03.05.2016 року, № 01/01-17 від 03.01.2017 року, № 02/01-18 від 02.01.2018 року, відповідно до умов яких продавець зобов`язаний поставити партіями та передати у власність покупця, а покупець зобов`язаний прийняти і сплатити, відповідно до умов договору, за диск 2,5 кг, диск 5,0 кг, диск 10 кг, кількість та характеристики зазначаються в видаткових накладних (т. 1 а.с. 166-169).

Додатковою угодою від 16.01.2018 року до договору купівлі-продажу № 02/01-18 від 02.01.2018 року у зв`язку з виявленою помилкою в банківських реквізитах продавця, внесено відповідні зміни до наведеного договору (т. 1 а.с. 170).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження виконання умов даного договору були надані суду: платіжні доручення (т. 2 а.с. 44-97), накладні (т. 2 а.с. 98-127), подорожні листи вантажного автомобіля за 2016 року-2018 року роки (т. 1 а.с. 172-194, т. 6 а.с. 107, 111, 115, 119, 126), відповідні накази на відрядження водія підприємства до міста Жмеринка Вінницької області до ФОП ОСОБА_2 з метою доставки матеріалів (т. 1 а.с. 195-217, т. 6. а.с. 106, 110, 114, 118, 125), звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (т. 1 а.с. 218-230, 235-244, т. 6 а.с. 108, 112, 116, 120-121, 127-128), виписки по рахунку (т. 1 а.с. 231-234, 245-250, т. 2 а.с. 1-43), акт № НП/19-004619 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2017 року, акт № Д-0477799900545418-2018 року здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2018 року (т. 6 а.с. 122-124).

Також Позивачем було надано накладні-вимоги, видаткові накладні, рахунки-фактури, митні декларації, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні, що підтверджують використання придбаних у ФОП ОСОБА_2 дисків 2,5 кг, 5,0 кг, 10 кг у власній господарській діяльності (виробництва з дисків гантелей та подальша їх реалізація) (т. 2 а.с. 128-250, т. 3, т. 4, т. 5, т. 6 а.с. 1-63).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 44, 134, 135, 137 Податкового кодексу України, а також Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , прийшов до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 року № 00000440500 прийнято Відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б давало підстави для висновку щодо завищення витрат Позивача, та, як наслідок, заниження суми податку на прибуток.

У постанові від 16.07.2019 року у справі № 802/2618/14-а Верховний Суд зазначив, що подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім того, придбаний у контрагента Позивача товар було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагента позивача в частині відсутності основних засобів для здійснення господарської діяльності, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді. При цьому посилання Відповідача на інформацію ІС "Податковий блок" та ЄРПН не можна вважати достатньою для висновку про нереальність здійснення вказаним контрагентом господарських операцій з придбання та наступного продажу товару (диск 2,5 кг., диск 5,0 кг., диск 10,0 кг.) згідно вказаних вище договорів.

Зокрема, ІС "Податковий блок" не враховує інформацію про те, що вказаний контрагент не обов`язково є виробником продукції, а може бути посередником, може здійснювати діяльність з постачання придбаної продукції іншим особам за допомогою орендованих, а не власних транспортних засобів, а також користуючись послугами працівників за цивільно-правовими договорами, а не такими, що перебувають у трудових відносинах з ним. Висновок Відповідача щодо достатності чи недостатності у підприємства засобів для здійснення тієї чи іншої господарської діяльності є оціночним судженням, що не підтверджене належними доказами.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що платником податків було надано договір оренди від 16.12.2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Жмеринський Агромаш , відповідно до якого орендодавець передає орендареві в тимчасове користування нежитлові приміщення, а саме - будівлі ливарного цеху та майстерні з устаткуванням.

Крім іншого, Відповідач в акті перевірки посилається на результати опрацювання зібраної податкової інформації, проте, збирання такої інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 року у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Крім іншого, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Щодо доводів Апелянта про недоліки наданих Позивачем товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, а саме - незазначення в останніх повної адреси місць завантаження та розвантаження товару, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № П/811/2695/15.

Указаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача подорожних листів чи їх окремі недоліки не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Посилання Апелянта на те, що накладні виписані за період з 20.05.2016 року по 27.04.2018 року, договір купівлі-продажу № 02/01-18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Спорттехніка" (покупець) та ФОП ОСОБА_2 укладено лише 02.01.2018 року, судова колегія оцінює критично, оскільки Позивачем було надано до суду першої інстанції укладені між вказаними контрагентами договори купівлі-продажу № 01/05-16 від 03.05.2016 року та № 01/01-17 від 03.01.2017 року.

Щодо зазначення в договорі купівлі-продажу від 02.01.2018 року № 02/01-18 рахунку ФОП ОСОБА_2 , який був закритий 01.11.2017 року, колегія суддів зауважує, що вказана помилка була виправлена сторонами договору шляхом укладення додаткової угоди від 16.01.2018 року. При цьому факт оплати товару на суму 4174383 грн. у безготівковій формі через розрахунковий рахунок АТ Банк "Укрсиббанк" Відповідачем не заперечується.

Крім іншого, ГУ ДПС у м. Києві вказує на те, що згідно акту № НП/19-004619 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2017 року за напрямком Жмеринка-Чернігів було здійснено 1 відправлення палети вагою 408 кг, однак, як було вірно зазначено судом першої інстанції, зазначення в акті "Палети" не є підставою однозначно вважати, що Позивачу не було надіслано товари згідно укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору, оскільки палетою є упакована складська одиниця, утворена піддоном для перевезення вантажів і розташованим на ньому товаром.

Щодо обставин дати складання акту № Д-0477799900545418-2018 року здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2018 року та посилання Відповідача на останню складену видаткову накладну 24.04.2018 року, судова колегія зазначає, що дати складання видаткових накладних та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) за перевезення вантажу, що виконувалось третьою стороною, можуть не співпадати, оскільки для перевезення вантажу необхідний час.

Так, згідно умов вищевказаних договорів поставка товару здійснювалась зі складу продавця, а тому видаткова накладна виписувалась на момент передачі товару, у той час як акт щодо надання послуг з перевезення вантажу підписувався Позивачем та перевізником після доставки товару.

Доводи Апелянта щодо працевлаштування ОСОБА_2 у ТОВ "Жмеринський "Агромаш", колегією суддів оцінюються критично, оскільки контролюючим органом не наведено жодного обґрунтування та відповідних доказів щодо неможливості Позивача укладати господарські договори з ОСОБА_2 , який у встановленому законодавством порядку здійснює підприємницьку діяльність в якості фізичної особи-підприємця, та яким чином його працевлаштування, як найманого працівника, вплинуло на договірні відносини вказаної особи з ТОВ Компанія Спорттехніка , зокрема, реальності поставки товарів.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 813/4931/13-а, від 06.02.2018 року у справі № 802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами Відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі № 811/217/17 вказав, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2019 року у справі № 810/302/15.

За таких обставин, можливі порушення контрагентом Позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для Позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Чернігівського окружного адміністративного суду на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі "Булвес проти Болгарії", яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що "у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

З огляду на викладене, судова колегія суддів наголошує, що можливе порушення контрагентом позивача податкової дисципліни не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача зі згаданими контрагентами, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами справи підтверджується товарність господарських операцій ТОВ Компанія Спорттехніка з ФОП ОСОБА_2 , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 22.10.2019 року № 00000440500 прийнято Відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено та підписано 05 серпня 2020 року.