Рішення

від 24.01.2020 по справі 205/10932/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

24.01.2020 Єдиний унікальний номер 205/10932/19

Єдиний унікальний номер 205/10932/19

Провадження № 2/205/476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради про поновлення строку подання позову до суду, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх вплати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 грудня 2019 року звернулася до суду з позовом до відповідача КП Експрес Дніпровської міської ради про поновлення строку подання позову до суду, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх вплати.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що 06 грудня 2013 року її було прийнято на роботу на посаду економіста, провідного спеціаліста до КП Експрес Дніпровської міської ради. 01 липня 2019 року її було звільнено на підставі ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, проте, остаточний розрахунок відповідачем здійснено не було. Спір про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі було вирішено рішенням КТС, проте, станом на теперішній час розрахунок так і не здійснено. У зв`язку з цим просила суд поновити їй строк на подання позову до суду стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2019 року по 20 грудня 2019 року у розмірі 29 276 гривень 16 коп. та в подальшому, що буде накопичуватися протягом розгляду цієї справи, компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 01 червня 2019 року у розмірі 22 827 гривень 60 коп., а також судові витрати по справі у розмірі 768 гривень 40 коп.

Відповідачеві КП Експрес у встановленому законом порядку було направлено копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження суду з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів. У встановлений строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, зустрічний позов не заявлено, будь-які інші документи до суду не направлено.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача 06 грудня 2013 року було прийнято на посаду економіста, провідного спеціаліста КП Експрес Дніпровської міської ради (а.с. 12 оберт).

01 липня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 12 оберт).

Відповідно до довідки вих. № 1 від 23 жовтня 2019 року, виданої КП Експрес Дніпровської міської ради заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 23 жовтня 2019 року становить - 61 196 гривень 22 коп., середньоденний дохід становить 228 гривень 72 коп. (а.с. 15).

Згідно із довідкою вих. № 72710 від 18 листопада 2019 року, виданою Новокодацьким ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем станом на 18 листопада 2019 року становить 61 196 гривень 25 коп. (а.с. 14).

Частинами 1, 2 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із ч.ч. 1, 4, 5 ст. 24 ЗУ Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх вплати.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем строк подання позову до суду пропущено не було, оскільки станом на дату звернення із позовом до суду відповідачем остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено не було, тобто порушення прав позивача триває, тому перебіг строку не починався.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з наданих суду письмових доказів, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 228 гривень 72 коп. (а.с. 15).

Згідно з пунктом 10 розділу 4 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Кількість днів згідно зі статистичними нормами робочого часу за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями, затвердженими Міністерством соціальної політики України, для нарахування позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у 2019 році складала 144 робочі дні (22 робочі дні у липні 2019 року, 21 робочий день у серпні 2019 року, 21 робочий день у вересні 2019 року, 22 робочих дні у жовтні 2019 року, 21 робочий день у листопаді 2019 року, 21 робочий день у грудні 2019 року та 16 робочих днів у січні 2020 року (на дату ухвалення рішення).

144 робочі дні х 228 гривень 72 коп. = 32 935 гривень 68 коп.

Ураховуючи наведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 32 935 гривень 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Статтею 34 ЗУ Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

У статтях 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Виплата компенсації проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Отже, на підставі зазначених вимог закону відповідач повинен виплатити позивачеві компенсацію втрати частини її доходів, яка обчислюється відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року.

Відповідно до положень ст. 1, ч. 2 ст. 2 ЗУ Про оплату праці та Інструкції зі статистики заробітної плати , затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13 січня 2004 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, яка детально визначає структуру заробітної плати та те, вбачається, що індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати входять до фонду додаткової заробітної плати. Останні не обмежені позовною давністю і підлягають стягненню за весь період заборгованості.

Оскільки відповідач не здійснив виплату нарахованої заробітної плати, що належить позивачеві, то суд вважає, що слід компенсувати втрату частини доходів з 01 січня 2014 року по 01 червня 2019 року у розмірі 22 827 гривень 60 коп. відповідно до розрахунку, наданого позивачем (а.с. 16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх вплати підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 935 гривень 68 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 22 827 гривень 60 коп., а всього 55 763 гривні 28 коп.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки у даному разі стягується не нарахована та невиплачена заробітна плата, а стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за порушення строків виплати заробітної плати, суд не вбачає підстав для негайного виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме судовий збір.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп. (а.с. 1), який з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 34 ЗУ Про оплату праці , ст. ст. 1-4 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. 3, ч.ч. 1, 2 с. 94, ст. 115, ст. 117 КЗпП України, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Експрес Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32616431, місцезнаходження за адресою: 49020, м. Дніпро, мкрн. Таромське, вул. Старий шлях, буд. 5-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 липня 2019 року по 24 січня 2020 року у розмірі 32 935 (тридцять дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять) гривень 68 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01 січня 2014 року по 01 червня 2019 року у розмірі 22 827 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять сім) гривень 60 коп., а також судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп., а всього 56 531 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять одна) гривня 68 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: