Рішення

від 29.05.2020 по справі 757/55881/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55881/19-ц

Категорія 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Козлова Р.Ю.,

при секретарі Іваненку С.С.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з вказаним позовом до суду, у якому просила суд ухвалити рішення яким стягнути аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 18313,35 грн. щомісячно, починаючи стягнення з грудня 2018 року і до повноліття кожної дитини.

Згодом позивачка змінила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 458 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з грудня 2018 року і до повноліття кожної дитини.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачка посилається на те, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який був зареєстрований 24 грудня 2010 року у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї. Від шлюбу у сторін народилися діти - син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу з відповідачем, діти проживають разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні.

Як зазначила позивачка, вона зі свого боку прикладає усі зусилля для забезпечення потреб дітей, але їх не вистачає для повного забезпечення їх потреб. У свою чергу відповідач, який є батьком дітей, з грудня 2018 року не приймає участі у матеріальному забезпеченні дітей всім необхідним для належного їх розвитку та виховання.

При цьому, вказує позивачка, відповідач є працездатною особою, має сталий та значний дохід інших осіб на утриманні не має, відтак може надавати матеріальну допомогу дітям. Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від батьківського обов`язку утримувати дітей та забезпечувати їх матеріально з огляду на вищевикладені обставини, позивачка просить суд задовольнити пред`явлені вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді 18 листопада 2019 року судом прийнято дану позовну заяву до свого провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У своєму відзиві відповідач зазначив, що не ухилявся та не має наміру у майбутньому ухилятись від обов`язку утримувати своїх дітей. Разом з тим, вважає заявлену позивачкою суму аліментів неприйнятною та непосильною. Відповідач категорично не погоджуюся з позовною вимогою про стягнення аліментів у процентному виразі від прожиткового мінімуму, оскільки це не є твердою грошовою сумою, яка повинна бути сталою та яка за бажанням стягувана може щорічно індексуватися, відтак дана вимога суперечить вимогам діючого законодавства. Крім того, відповідач вважає що позивачкою не доведено будь-якими доказами вимогу про стягнення аліментів за минулий час. З урахуванням цих обставин, відповідач частково визнає вимоги та просить суд відмовити позивачці у задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 458 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01 грудня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття, як такої, що не відповідає вимогам діючого законодавства України. В той же час, відповідач просить суд встановити розмір аліментів на утримання неповнолітніх сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 7 500, 00 гри. (по 3 250, 00 грн. На кожну дитину) щомісячно з дня подачі позову, а саме з 18 листопада 2019 року. Також відповідач просить суд при ухваленні рішення врахувати факт грошових виплат з його буку на утримання дітей , які були здійсненні з моменту подачі позовної заяви.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали пред`явлені вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував частково.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вивчивши зміст поданих сторонами заяв по суті позову, суд дійшов на ступного висновку.

Судом встановлено, що 24 грудня 2010 року між позивачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) та відповідачем Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 24.12.2010 року .

У шлюбі народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.08.2013 року .

Також у шлюбі народилася дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 28.07.2015 року.

Встановлено, що з кінця 2018 року сторони не проживають однією сім`єю. На момент вирішення спору відповідач має вагітну дружину.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано, що сторонами в ході розгляд справи не заперечувалось.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, діти сторін зареєстровані та проживають разом із позивачкою, що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади м. Києва від 01.10.2019 року.

Відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 184 СК України - суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу відповідач добровільно надавав позивачці певну матеріальну допомогу, що вбачається із наданих відповідачем виписок із банківського рахунку.

За таких обставин твердження позивачки про абсолютне відсторонення відповідача від прийняття участі у матеріальному забезпеченні своїх дітей є безпідставним та таким, що спростовується вищенаведеними доказами.

При цьому в ході розгляду справи судом з`ясовано що між сторонами існує спір щодо розміру аліментів на утримання дітей, виходячи з обґрунтування позову та заперечень відповідача проти пред`явлених вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому у ч.1 та ч. 2 ст.182 СК України законодавець передбачив, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3 - 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3 - 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Встановлено, що позивачка регулярних доходів немає та законом передбачено рівний обов`язок батьків щодо утримання неповнолітніх дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги.

При вирішенні питання розміру аліментів враховується також потреби особи даного віку.

Розглядаючи спір про стягнення аліментів, суд серед іншого керується положеннями ст. 182 СК України, згідно якої при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що у власності відповідача знаходиться наступне майно:

Земельна ділянка кадастровий номер №3223155400:04:015:0064 площею 0.06 га цільовим призначенням для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей розташована АДРЕСА_1 , що набута на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Обухівського РНО Мельник М.В. від 25.10.2014 року №4940;

Нежитлове приміщення розташоване АДРЕСА_2 , загальною площею 121,5 кв.м., що набуто на підставі свідоцтва про право власності Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві №2592021 від 18.04.2013 року.

Однокімнатна квартира розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 17,4 кв.м., що набута на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом КМНО Вегера Л.О. від 18.04.2013 року №980.

Транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz S500L, 2011 р.в., номер кузову НОМЕР_1 , Д.Н.З. НОМЕР_2 , що набутий на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_3 виданий Центром ДАІ 8050 від 02.06.2015 року.

Садовий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 166,80 кв.м.

Земельна ділянка кадастровий номер №3223155400:03:038:0025 площею ОД 10 га цільовим призначенням для ведення садівництва розташована Київська обл., Обухівський р-он., смт. Козин, Садове товариство Світанок .

Також встановлено, що відповідач є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю Констрактор (ЄДРПОУ 32250915) та Товариства з обмеженою відповідальністю Неохост (ЄДРПОУ 38603475), що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з реєстру.

Крім того, відповідно до реєстру, відповідач значиться зареєстрованим як фізична особа-підприємець.

Оцінюючи матеріальне становище відповідача, суд надає оцінку й тій обставині, що відповідач отримує дохід від підприємницької діяльності, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, які отриманні судом відповідно до ухвали про витребування доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню. Вирішуючи питання про їх вид та розмір, суд, оцінивши встановлені судом обставини, надані сторонами пояснення та докази, вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 500 грн. на кожну дитину, що, на думку суду, є достатнім та обґрунтованим розміром для утримання відповідачем своїх дітей та, помірним для сплати відповідачем.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дітей і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей та інших обставин, що мають істотне значення. Також суд враховує вік дітей, їх потреби пов`язані з віком та враховує ріст споживчих цін у відповідному регіоні в якому вони проживають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є молодим працездатним чоловіком. Даних які б свідчили про втрату ним працездатності судом в ході розгляду справи не здобуто.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою до стягнення вказаної суми аліментів з урахуванням забезпечення гармонійного розвитку дітей та їх потреб.

З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону а також виходячи з того, що діти сторін проживають разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дітей, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дітей, суд вважає необхідним присудити стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 500 грн. на кожну дитину щомісячно з подальшою індексацією до повноліття дітей, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме 19 жовтня 2019 року.

Разом з тим вимога позивачки про стягнення аліментів за минулий час задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Ухиленням від сплати аліментів відповідача слід вважати його вину протиправну поведінку, тобто свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до нього безпосередньо або через суд з вимогою про сплату необхідної для утримання грошової суми.

Позивачкою не надано доказів того, що вона вживала будь-яких заходів щодо отримання аліментів за період вказаний нею у позовній заяві, як і не доведено факту ухилення відповідача від такого обов`язку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з недоведеністю.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивачка згідно Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 84, 180, 181, 182, 183, 184, 191 СК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 500 грн. на кожну дитину щомісячно з подальшою індексацією до повноліття дітей, починаючи з 19 жовтня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 500 грн. на кожну дитину у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Повне рішення суду складено 26 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя