Рішення

від 23.06.2020 по справі 678/1612/18

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія Єдиний унікальний номер судової справи 678/1612/18

Номер провадження № 2- 678-41/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А.В.,

за участю секретаря Непийводи Л.Д.,

прокурора Христик Н.П.,

представника відповідача Підлісного О.В. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в смт. Летичів справу за позовною заявою заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2018 року заступник прокурора Хмельницької області Гриценко С.М. на підставі ст. 13, ст. 14, ч. 2 ст. 19, ст. 131-1 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 30, ч. 4 ст. 56, ст. 176 ЦПК України, ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 116, ст. 118, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 122 ЗК України, ст. 321, ст. 328, ст. 330, ст. 387, п. 3 ч. 1 ст. 388, ст. 658, ч. 1 ст. 1212 ЦК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року звернувся до суду із позовом в інтересах держави і просить:

визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 вересня 2016 року №22-25814-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області;

витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області;

стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь прокуратури Хмельницької області судовий збір, сплачений за пред`явлення позову.

Згідно позовної заяви вивченням питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 вересня 2016 року №22-25814-СГ затверджено проект щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства (проект розроблено на підставі наказу від 15 січня 2016 року №22-908-СГ), яка розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

07 жовтня 2016 року на підставі зазначеного наказу приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку.

18 жовтня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку для ОСОБА_3 .

Водночас, наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30 вересня 2016 року №22-25814-СГ підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню у державну власність, адже ОСОБА_2 на час отримання земельної ділянки на підставі вказаного наказу органу Держгеокадастру вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ від 14 квітня 2016 року №22-8764-СГ).

Крім того, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 травня 2016 року №22-11434-СГ ОСОБА_2 отримав у приватну власність (право зареєстровано 16 травня 2016 року) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825081800:02:004:0328) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Тобто, всупереч вимогам чинного законодавства України ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою від 28 січня 2016 року (зареєстрована 29 січня 2016 року) не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, про вказане не повідомив орган державної влади.

Отже, ОСОБА_2 не мав права отримувати земельну ділянку, адже двічі скористався своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, отримавши земельну ділянку він отримав незаконні переваги порівняно з іншими громадянами, адже кожен громадянин має право лише одноразово використати своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для певної категорії потреб.

У зв`язку з цим ОСОБА_2 не мав права відчужувати отриману земельну ділянку для ОСОБА_3

Земельна ділянка площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006), що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області, вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного повторного використання ОСОБА_2 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави.

У Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом даної категорії, крім того, цей орган державної влади є відповідачем по справі, тому прокурор самостійно пред`являє позов в інтересах держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес у неправомірному повторному отриманні спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , який свідомо порушуючи закон набув право власності на неї.

За вказаних обставин прокурор просить спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області визнати недійсним, а земельну ділянку вартістю 59682,74 грн. - шляхом віндикації витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

29 грудня 2018 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд на 21 травня 2019 року.

22 лютого 2019 року прокурор подав заяву щодо додаткового обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави в суді згідно якої відповідно до ст. 80 ЗК України, ст.ст. 2, 170, 326, 374 ЦК України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Ні Держгеокадастр, ні Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ні їх посадові особи при вирішенні даного спору, пов`язаного із поверненням у власність держави спірної земельної ділянки, не здійснюють захист державних інтересів в суді, адже спірна земельна ділянка вибула з володіння держави внаслідок порушення закону не лише набувачем земельної ділянки, а й органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке реалізовувало повноваження Держгеокадастру на території Хмельницької області.

При здійсненні функцій із розпорядження землями, зокрема, здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 про передачу спірної земельної ділянки у власність, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області мало не допустити порушень вимог ч. 8 ст. 118, ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, ст.ст. 2, 6 Закону України Про землеустрій та відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

Службові особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області відповідно до ст. 32 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 15, ст. 30, ст. 38 Закону України Про Державний земельний кадастр мали доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру, відповідно мали можливість перевірити наявність у ОСОБА_2 у власності земельної ділянки даного виду цільового призначення та площі, раніше набутої в порядку безоплатної приватизації.

Вимоги ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 порушені саме Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, тому цей орган не може бути позивачем у справі, а є відповідачем.

Чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

Самостійно Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не може скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності, тому це буде суперечити ч. 1 ст. 154 ЗК України.

Виходячи з визначених ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст. 28 Закону України Про центральні органи державної виконавчої влади , Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, п.п. 3 п. 6 Положення про Головне управління повноважень, ні Держгеокадастр, ні Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ні їх посадові особи не вправі здійснювати у цих правовідносинах заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі звернення із позовом до суду.

Тобто, органи, які уповноважені здійснювати захист інтересів держави (Держгеокадастр, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) не можуть здійснювати захист інтересів держави, зокрема і через відсутність у них повноважень щодо звернення до суду у даних спірних правовідносинах.

У зв`язку із зазначеним представництво інтересів держави в суді здійснює прокурор, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси держави не залишились незахищеними.

04 березня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області згідно якого просять відмовити у задоволенні позову до Управління, не стягувати судовий збір з Управління, а усі судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

У відзиві вказано, що на підставі зареєстрованих заяв ОСОБА_2 були прийняті накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою , а згодом і Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність .

ОСОБА_2 в поданих заявах повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не скористався, тому Управління діяло відповідно до норм чинного законодавства.

Вважають, що усі витрати необхідно покласти на ОСОБА_2 , оскільки він ввів в оману Управління шляхом шахрайства.

Зазначається, що рішення органів виконавчої влади (накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) про передачу земельної ділянки у власність є актами індивідуальної дії і вичерпують себе в момент їх прийняття. Відновлення можливого порушеного права держави є не скасування наказу Управління, а визнання недійсним права власності ОСОБА_2 .

Спірним наказом не лише передавалася земельна ділянка у власність (п. 3 наказу), а й затверджувалася відповідна документація із землеустрою (п. 1 наказу), яка в цілому відповідає законодавству. Тому, в будь-якому разі п. 1 наказу не може бути скасований.

На адресу ОСОБА_2 судом неодноразово направлялись рекомендованою поштою судові повістки, однак такі не вручені адресату. Крім того, він повідомлений про розгляд справи шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному сайті судової влади України. Він не подав до суду ні відзив на позовну заяву, ні докази на підтвердження чи спростування позиції позивача, яка викладена у позовній заяві.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, проте його представник адвокат Підлісний О.В. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки і не міг знати, що земельна ділянка, яку він придбав, набута ОСОБА_2 з порушенням земельного законодавства України.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо прийняття рішення покладається на думку суду.

В названому судовому засіданні прокурор Христик Н.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Вислухавши прокурора, представника відповідача, дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Такі ж положення закріплені й у ч. 1, ч. 2 ст. 324 ЦК України.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1). Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2).

Аналогічні по суті положення закріплені й у ч. 1, ч. 2 ст. 1, ст. 80 ЗК України.

В силу ч. 1 ст. 78 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час постановлення оспорюваного наказу) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Як зазначено в п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (ч. 1). Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2).

У ч. 2 ст. 90 ЗК України вказано, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

У ч. 6 ст. 118 ЗК України вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як зазначено в абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В ч. 9 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В силу п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як визначено у ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що безоплатна передача громадянам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності понад норми, визначені ст. 121 ЗК України, та більше одного разу по кожному виду використання, заборонена. Для ведення особистого селянського господарства громадяни можуть приватизувати земельну ділянку у розмірі, що не перевищує 2,0 га.

Судом встановлено, що 03 грудня 2015 року ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву згідно якої просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Меджибізької сільської ради Летичівського району Хмельницької області. Повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.

15 січня 2016 року наказом №22-908-СГ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області (6823055400:02:005); орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0000 га.; із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

28 січня 2016 року ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву згідно якої просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.

14 квітня 2016 року наказом №22-8764-СГ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; місце розташування об`єкта землеустрою: Хмельницька область, Хмельницький район, за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради (6825081800:02:004); орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0000 га.; із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

20 квітня 2016 року ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву згідно якої просить затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0000 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Гелетинецька сільська рада, та передати її йому безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

11 травня 2016 року наказом №22-11434-СГ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825081800:02:004:0328) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Гелетинецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву (дата на заяві відсутня, однак заява зареєстрована 26 травня 2016 року) згідно якої просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність зі зміною виду використання з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Повідомив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.

21 червня 2016 року наказом №22-15487-СГ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення; місце об`єкта землеустрою: із земельної ділянки (кадастровий номер 6822484100:02:003:0032), яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області; орієнтовний розмір земельної ділянки - 2,0000 га. Цільове призначення земельної ділянки до його зміни - для товарного сільськогосподарського виробництва; цільове призначення земельної ділянки після його зміни - для ведення особистого селянського господарства.

31 серпня 2016 року ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву згідно якої просить затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області та передати її йому безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

30 вересня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25814-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

ОСОБА_2 подав до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву (дата на заяві відсутня, однак заява зареєстрована 03 листопада 2016 року) згідно якої просить затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства державної власності площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та передати її йому безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

11 листопада 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-30233-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822484100:02:003:0045). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01) на вид для ведення особистого селянського господарства (01.03) . Надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0045) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської об`єднаної територіальної громади) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

09 листопада 2018 року на запит прокурора отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (далі - Інформація з Реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна) №144763808 згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 6823055400:02:005:0006, призначена для ведення особистого селянського господарства і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 га. Власником земельної ділянки є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який набув право власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25814-СГ від 30 вересня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 жовтня 2016 року. Водночас, 18 жовтня 2016 року його право власності припинено на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2016 року згідно якого новим власником земельної ділянки став ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18 жовтня 2016 року та копією Інформаційної довідки з Реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна від 18 жовтня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_3 набув в результаті купівлі у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6823055400:02:005:0006, договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А.

09 листопада 2018 року на запит прокурора отримано Інформацію з Реєстрів щодо суб`єкта №144763888 згідно якої наявна інформація про право власності ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на майно:

1) земельна ділянка з кадастровим номером 3523480400:02:003:5049, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Новгородківський район, Верблюзька сільська рада. Підставою виникнення права власності є наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-5208/14-18-СГ від 18 липня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - від 30 липня 2018 року;

2) земельна ділянка з кадастровим номером 6822484100:02:003:0045, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, Колодіївська сільська рада. Підставою виникнення права власності є наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-30233-СГ від 11 листопада 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - від 25 листопада 2016 року. Право власності припинено 06 червня 2017 року;

3) земельна ділянка з кадастровим номером 6823055400:02:005:0006, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Хмельницька область, Летичівський район, Меджибізька селищна рада. Підставою виникнення права власності є наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25814-СГ від 30 вересня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - від 10 жовтня 2016 року. Право власності припинено 18 жовтня 2016 року;

4) земельна ділянка з кадастровим номером 6825081800:02:004:0328, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, площа 2 га, знаходиться за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Гелетинецька сільська рада. Підставою виникнення права власності є наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-11434-СГ від 11 травня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - від 19 травня 2016 року. Право власності припинено 18 липня 2016 року (договір-купівлі продажу).

09 листопада 2018 року на запит прокурора отримано Інформацію з Реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна №144764133 згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 68222484100:02:003:0045, призначена для ведення особистого селянського господарства і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 га. Власником земельної ділянки є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який набув право власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-30233-СГ від 11 листопада 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 листопада 2016 року. Право власності припинено 06 червня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки згідно якого новим власником стала ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

В ч. 1 ст. 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В силу ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Як зазначено у ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час прийняття спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25814-СГ від 30 вересня 2016 року і отримання на його підставі безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006), ОСОБА_2 уже неодноразово використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання.

У зв`язку з цим він не міг набути таке право ще раз, тому це суперечить вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України та є підставою для задоволення позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25814-СГ від 30 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

17 липня 1997 року Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та відповідні Протоколи до неї.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, Україна визнала дію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування її норм.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 1). Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ч. 2).

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено у ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

В ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2).

Як вказано у ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребувано у добросовісного набувача.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас, у ЦК України передбачені засади захисту права власності або законного права користування особою відповідним майном.

Так, в силу ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч. 2). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Водночас, як вже зазначалось, у п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (п.п. 37-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №641/9904/16-ц).

У абз. 5 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року судам роз`яснено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

В п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року судам роз`яснено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Як встановлено судом, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в порушення вимог земельного законодавства видало спірний наказ №22-25814-СГ від 30 вересня 2016 року на підставі якого земельна ділянка державної власності площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006) незаконно безоплатно отримана у власність ОСОБА_2 .

До видачі спірного наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, земельна ділянка перебувала у власності держави, а оскільки вказаний орган державної влади фактично не мав правових підстав для видачі такого наказу, тобто не мав повноважень на розпорядження цією земельною ділянкою, тому земельна ділянка вибула з володіння її власника (держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) поза його волею.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823055400:02:005:0006 вибула з власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області поза його волею і відчужена в подальшому ОСОБА_2 для ОСОБА_3 , тому може бути витребувана у ОСОБА_3 , як добросовісного набувача, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Водночас на наявність прав власника на майно не впливає і та обставина, що воно було предметом угоди щодо відчуження, укладеної іншими способами, оскільки дійсний власник не був стороною такої угоди.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва приписами ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ч. 4 ст. 56 ЦПК України, висновками Європейського суду з прав людини по окремих справах, а також існуючою на даний час судовою практикою Верховного Суду України та Верховного Суду.

Суд погоджується з тим, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави та правомірно звернувся до суду з позовом з метою захисту законних інтересів держави, адже таке звернення спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності.

При цьому, прокурор виконує субсидіарну роль, адже замінює в судовому провадженні Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України прийняло спірний наказ та передало у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, яку він в подальшому відчужив ОСОБА_3 , крім того вказаний орган державної влади є у даній справі відповідачем.

За змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати суспільний, публічний інтерес та бути пропорційним визначеним цілям.

Отже, виходячи з основних критеріїв дотримання вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даній справі, суд вважає, що втручання у майно відповідача ОСОБА_3 є законним в контексті положень національного законодавства; переслідує суспільний, публічний інтерес, адже буде дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача ОСОБА_3 , тому таке втручання буде законним та справедливим.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сукупність встановлених судом обставин дає підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Прокурор у позовній заяві посилається також на ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі №310/5835/13-ц вказано, що згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція -позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даній справі майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, майно було відчужене третій особі, між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядженнями землями державної власності, то відновлення права держави на неї слід здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3 .

Отже, саме норми ч. 1 ст. 388 ЦК України застосовуються до правовідносин у даній справі як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року судам роз`яснено, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню вся сума сплаченого судового збору в рівній частині.

Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України №540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України доповнено п. 3 такого змісту:

3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 130, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30.09.2016 року № 22-25814-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6823055400:02:005:0006), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Меджибізької селищної ради Летичівського району Хмельницької області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , по 1174,67 грн., з кожного, судового збору на користь прокуратури Хмельницької області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: підпис А.В.Лазаренко

Суддя Летичівського

районного суду А.В. Лазаренко