Ухвала

від 06.08.2020 по справі 369/3373/20

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3373/20

Провадження №2/369/2857/20

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06.08.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суду Київської області у складі:

головуючої судді: Дубас Т.В.

за участю секретаря: Мазурик Д.С.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики , -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

04.08.2020 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, шляхом з накладення арешту на все майно ОСОБА_3 у розмірі 24 256,03 доларів США; та забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТІНВЕСТ-ЗЕМСТРОЙ (ідентифікаційний код 35411343), яка належить ОСОБА_3 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_3 .

Як було зазначено Позивачем у позові між ним та Відповідачем було укладено кілька договорів позики. У визначені договорами позики терміни Відповідач кошти не повернув.

Також, Відповідач, в свою чергу, зник і лише зрідка відповідав на дзвінки Позивача, розповідаючи про свої родинні та фінансові проблеми та даючи обіцянки найближчим часом все виправити та виконати взяті на себе раніше зобов`язання.

Отже, беручи до уваги всі вищезазначені обставини справи, відповідач неправомірно отримав від позивача в рахунок зобов`язань, які б мали бути виконанні ним згідно домовленостей, досягнутих сторонами, але виконувати які відповідач з самого початку не мав наміру) грошову суму загальним розміром 24 256,03 доларів США.

Аналізуючи все вищевказане, очевидним є той факт, що Відповідач умисно, обманним шляхом заволодів грошовими коштами Позивача, заплановано ввів його в оману, запевняючи про виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення коштів за договорами позики.

Позивач вважає, що, враховуючи відсутність у Відповідача на праві власності нерухомого майна, є допустимим та співмірним із заявленими позовними вимогами застосувати такий вид забезпечення позову як накладення арешту на усе майно Відповідача у межах заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 24 256,03 доларів США.

Слід також зазначити, що Відповідач є співвласником юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТІНВЕСТ- ЗЕМСТРОЙ (ідентифікаційний код 35411343), що зареєстрована за місцем проживання Відповідача.

Позивач вважає, що є також доцільним для забезпечення позовних вимог заборонити державним реєстраторам та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу частки у товаристві з обмеженою відповідальністю ПРИВАТІНВЕСТ-ЗЕМСТРОЙ (ідентифікаційний код 35411343), що належить ОСОБА_3 .

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 Конституції України , відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зістаттею 9 Конституції Україниє складовою національного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України , забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Крім цього, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім цього, відповідно до ст. 19 , 20 , 134 ГК підприємство має право без обмежень, саме здійснювати будь-яку господарську діяльність, що не суперечить законодавству, на свій розсуд, користуватися, а також розпоряджатися майном, що йому належить. Кожний суб`єкт господарювання має право на установлення, зміни і припинення господарських правовідносин і право втручатися в господарську діяльність юридичної особи не передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, забезпечення позову про яке просить позивач є втручанням в господарську діяльність товариства.

При цьому, суд дійшов висновку, що сама по собі наявність у відповідача можливості відчужити те чи інше майно, не є визначальною підставою для арешту майна відповідача з метою забезпечення позову, оскільки наявність такої можливості не свідчить про умисні дії або хоча б наміри деліктної поведінки відповідача, спрямованої на уникнення його від цивільно-правової відповідальності шляхом створення перешкод, щоб істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а натомість безпідставний арешт майна порушить право відповідача на мирне володіння своїм майном, яке гарантоване кожному відповідно до ч.1 ст.1 Протоколу №1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, в заяві про забезпечення позову не уточнено та не конкретизовано яке саме майно належить відповідачу та конкретно на яке майно необхідно накласти арешт, що є співмірним із ціною позову 24 256,03 доларів США, а тому позбавляє суд визначити співмірність заявленого виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому підстави для забезпечення зазначеного позову відсутні та заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, оскільки суду не подано переконливих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України , з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154 , 157 , 353 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: Т.В. Дубас