Постанова

від 03.08.2020 по справі 905/243/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. Справа № 905/243/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

за участю представників:

позивача - Монастирського В.П.- директор

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1510 Д/1-7) на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Левшиною Г.В., повний текст якого складено 03.06.2020 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профсервіс Дніпро", м.Дніпро

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 805787,68 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профсервіс Дніпро", м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 805787,68 грн., у тому числі основний борг у розмірі 792882,00 грн., пеня у розмірі 132,67 грн., три проценти річних у розмірі 12773,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №15/242 від 13.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2020 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профсервіс Дніпро» (49000, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4, оф.11, ЄДРПОУ 38837141) основний борг в розмірі 792882,00 грн., пеню в розмірі 132,67 грн., три проценти річних в сумі 12773,01 грн., всього заборгованість в сумі 805787,68 грн., судовий збір в сумі 12086,82 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції в порушення вимог законодавства не продовжено строку судового розгляду та подання відзиву на позовну заяву на період дії карантину. Тобто, на думку скаржника, суд не надав йому можливості подати заперечення та докази по справі, що призвело до прийняття необгрунтованого рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03.08.2020 о 09:30.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів відповідача заперечує, вказує на те, що відповідач жодних заяв та клопотань щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції у справі, в т.ч. щодо відсутності можливості приїхати до міста Харкова та неможливістю бути присутнім у судовому засіданні та заяви щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не надавав. Також зазначає, що враховуючи достатність зібраних по справі доказів, з метою забезпечення розумності строків розгляду справи, Господарський суд Донецької області вбачав за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог та винесення законного рішення по справі. З цих підстав просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судове прибув представник позивача, відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду № 6102252514570.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справахv.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профсервіс Дніпро» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець), був укладений договір №15/242.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник передає у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію); загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник продукції визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 загальна сума договору є величиною змінною та складається із суми всіх специфікацій, оформлених до договору, але не може перевищувати 20000000 з ПДВ, ПДВ 20% (3333333,33 грн).

Строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях (п.5.1 договору). Датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікаціях місці (п.5.2 договору).

Згідно з п.6.3 договору датою переходу права власності є дата надання представником покупця в товарно-транспортній накладній (видаткові накладній), документом, підтверджуючим таке право, є накладна (видаткова накладна).

За умовами п.9.3 договору покупець проводить оплату за поставлену продукцію протягом строку, вказаного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікаціями.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.13.1 договору).

Строк дії договору до 31.12.2020р. (п.13.2 договору).

Відповідно до п.п.13.3-13.5 закінчення строку дії договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії даного договору. Зміни та доповнення до даного договору можуть бути внесені тільки за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою. Договір може бути розірваний тільки за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою.

В межах договору №15/242 від 13.05.2019р. між сторонами було підписано, зокрема, специфікацію №2 від 04.07.2019р., якою погоджено поставку продукції - чугун передільний ПЛ1, 2 ДСУ, кількість 400 на загальну суму 4560000,00 грн.

В специфікації №2 від 04.07.2019р. до договору №15/242 від 13.05.2019р. сторони погодили наступні умови оплати: протягом 10 календарних днів після відвантаження товару на адресу Покупця. Оплата отриманого товару з урахуванням толеранса товару здійснюється виходячи з фактично отриманої його кількості Фактична кількість товару підтверджується перевіркою на сертифікованих авто вагах покупця.

Відповідно до специфікації №2 від 04.07.2019р. умови поставки: DDP на склад ПАТ «ЄМСС» , м.Краматорськ (в редакції ІНКОТЕРМС 2010); строк поставки: протягом 1 дня заявки покупця, проте не пізніше 30.08.2019р. Заяву покупець повинен направити на електронний адрес постачальника. Толеранс: +/- 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору №15/242 від 13.05.2019р. поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:

- №7 від 09.07.2019р. на суму 460560,00 грн. з ПДВ; рахунок на оплату №7 від 09.07.2019р.;

- №8 від 11.07.2019р. на суму 468996,00 грн. з ПДВ; рахунок на оплату №8 від 09.07.2019р.;

- №9 від 15.07.2019р. на суму 459876,00 грн. з ПДВ; рахунок на оплату №9 від 11.07.2019р.;

- №10 від 18.07.2019р. на суму 911088,00 грн. з ПДВ; рахунок на оплату №10 від 15.07.2019р.;

- №11 від 01.08.2019р. на суму 452808,00 грн. з ПДВ; рахунок на оплату №12 від 01.08.2019р.

Матеріалами справи підтверджується, що товар був поставлений за товарно-транспортними накладними автомобілем, прийнятий відповідачем за довіреністю №895 без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленого товару, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних, скріплений печаткою підприємства. Всього товар поставлено на суму 2753328грн. Факт постачання позивачем товару у вказаному розмірі з боку відповідача не спростований.

Згідно з наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№18395 від 17.07.2019р., №18449 від 19.07.2019р., №20013 від 29.07.2019р., №36 від 08.08.2019р., №76 від 09.08.2019р., №97 від 12.08.2019р. відповідачем сплачено вартість отриманого товару на суму 1960446,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем залишилось не сплаченим за отриманий товар суму у розмірі 792882,00 грн., що стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №15/242 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що товар був поставлений за товарно-транспортними накладними автомобілем, прийнятий відповідачем за довіреністю №895 без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленого товару, про що свідчить підпис представника відповідача на видаткових накладних, скріплений печаткою підприємства.

Надані до позовної заяви позивачем видаткові накладні підтверджують поставку товару на загальну суму 2753328грн. Факт постачання позивачем товару у вказаному розмірі з боку відповідача не спростований.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№18395 від 17.07.2019р., №18449 від 19.07.2019р., №20013 від 29.07.2019р., №36 від 08.08.2019р., №76 від 09.08.2019р., №97 від 12.08.2019р. підтверджують сплату відповідачем вартість отриманого товару на суму 1960446,00 грн.

Відповідно до положень частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належні докази перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 792882,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості отриманого товару в сумі 792882,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача 792882,00 грн. основного боргу за договором №15/242.

Щодо стягнення пені за договором в сумі 132,67 грн. за період з 20.07.2019р. по 31.01.2020р., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочки.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за визначений позивачем період, колегія суддів визнає її розмір більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення за спірний період.

Проте, відповідно до вимог ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що стягнення пені підлягає у розмірі в сумі 132,67 грн., визначеному позивачем.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 12773,01 грн. за період з 20.07.2019р. по 31.01.2019р.

Перевіривши розрахунок 3% річних за простроченими зобов`язаннями відповідача по оплаті товару колегія суддів встановила, що сума останніх є більшою, тому підлягає задоволенню у заявленому в позові розмірі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Профсервіс Дніпро".

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та строку судового розгляду на період дії карантину, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Згідно із пунктом 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020 року, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з цим позовом 31.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.02.2020 залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків, шляхом надання доказ відправлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

Позивач виконав вимоги вказаної ухвали суду та 10.02.2020 копію позовної заяви направив на адресу відповідача, яка була отримана відповідальною особою відповідача за довіреністю 12.02.2020. Таким чином з вказаної дати відповідач був обізнаний про те, що позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.02.2020 було відкрито провадження у справі № 905/243/20, підготовче засідання було призначене на 11.03.2020 , а відповідачу запропоновано протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові докази.

Як свідчать матеріали справи, копію вказаної ухвали відповідач отримав 17.02.2020, тобто строк на подачу суду відзиву на позовну заяву та відповідних документів спливав 03.03.2020.

Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на усій території України карантин було введено з 12.03.2020.

Оскільки скаржник пропустив строк до набрання чинності Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", то суд не приймає до уваги посилання скаржника у апеляційній скарзі на вказаний Закон.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.03.2020 відкладено підготовче засідання на 07.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.04.2020 продовжене підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.05.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2020.

В судове засідання 03.06.2020 з`явився позивач, відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь зареєстроване за адресою: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, за якою і здійснювалося направлення поштової кореспонденції судом.

Згідно з наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, відповідачем отримані ухвали суду у справі 17.03.2020, 13.04.2020, 19.05.2020.

Отже, Господарським судом Донецької області відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судових засідань, тому судом першої інстанції створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Проте відповідач, будучи обізнаним про неодноразові відкладення розгляду справи, жодних заяв, клопотань щодо необхідності надання додаткового терміну на підготовку своєї правової позиції у справі та неможливості бути присутнім у судовому засіданні та заяви щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не подавав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що скаржником по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2020 року у справі № 905/243/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.08.2020.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко