Рішення

від 06.08.2020 по справі 903/235/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 серпня 2020 року Справа № 903/235/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін

від позивача: Олейник І.Ю. - представник, адвокат (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №421 від 05.06.2009р., Ордер Серія АС №1005142 від 03.04.2020р.)

від відповідача: Скрипчук О.П. - представник, адвокат (ордер серія АС №1004771 від 04.05.2020р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, село Угринів Горохівського району

до відповідача: Приватного підприємства "Волинь Екопродукт", село Коршів Луцького району

про стягнення 223 624,95 грн.

Встановив: Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Волинь Екопродукт" 223 624,95 грн. заборгованості за товар, отриманий згідно видаткових накладних №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем отриманого на підставі видаткових накладних товару та виникнення у зв`язку з цим заборгованості.

Ухвалою суду від 09.04.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

24.04.2020р. на адресу суду від представника позивача, адвоката Олейника І.Ю. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №421 від 05.06.2009р., Ордер Серія АС №1005142 від 03.04.2020р.) надійшли письмові пояснення з обгрунтовуючими вказані пояснення документами, в котрих позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі, а також стягнути з відповідача 8 000,00грн. витрат позивача по оплаті професійної правничої допомоги.

28.04.2020р. на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист про приєднання до матеріалів справи поштових документів в підтвердження надіслання на адресу відповідача у справі письмових пояснень від 24.04.2020р.

04.05.2020р. відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстроване клопотання представника відповідача - адвоката Скрипчук О.П. (ордер серія АС №1004771, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1103 від 22.03.2019р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

04.05.2020р. судом на електронну адресу адвоката Скрипчук О.П. були надіслані сканкопії в форматі PDF позовної заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка від 03.04.2020р. з додатками документів.

20.05.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з обгрунтовуючими відзив документами та доказами надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити в задоволенні останнього з огляду на таке:

В період з 01 січня 2020 року і до 28 лютого 2020 року ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" фактично не здійснювало своєї господарської діяльності, оскільки керівник директор відповідача перебував на лікарняному.

Окрім директора на підприємстві в той час був працевлаштований лише бухгалтер ОСОБА_1 .

Доручення третім особам, а також працівникам на здійснення представництва інтересів відповідача перед державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також на підписання документів, діючим на той час директором не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер директор Приватного підприємства "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" ОСОБА_2 .

В період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 28 лютого 2020 року ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" було без керівника.

З 28 лютого 2020 року директором ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" було призначено ОСОБА_3 .

Твердження стосовного того, що товар за видатковими накладними №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34грн., №МО00000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., який начебто був поставлений Відповідачеві, не відповідає дійсності, оскільки безпосередньо в проміжок часу, коли була здійснена поставка товару за вищевказаними накладними, ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" не мало керівника, а також не мало уповноваженої особи здійснювати представництво його інтересів перед третіми особами, в тому числі, і перед постачальниками.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткова накладна - це первинний документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову в Україні", первинні документи повинні мати такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, оса брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткові накладні, згідно яких начебто Відповідачеві було поставлено товар, не містять всіх обов`язкових реквізитів, котрі притаманні первинним документам. Так, зокрема, у видаткових накладних, котрі надавалися позивачем до позовної заяви, відсутні наступні реквізити: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відсутність обов`язкових реквізитів в первинному документі, унеможливлює отримання повних відомостей про господарську операцію.

У видаткових накладних №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн. відсутні відомості стосовно посади, прізвища та ініціалів особи, котрі отримали такий товар.

Відсутність таких даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції унеможливлює підтвердження здійснення такої операції.

18.03.2020 року директором ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" (котрий був призначений на посаду 28.02.2020 року) на адресу Луцького відділення Національної поліції ГУ НП у Волинській області було подано заяву про вчинення злочину. Зокрема, в такій заяві зазначалося, що бухгалтером ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" ОСОБА_1 , вчинено ряд шахрайських дій, пов`язаних з незаконним заволодінням печаткою підприємства, а також електронно цифровим підписом керівника ПП "ВОЛИНЬ ЕКОПРОДУКТ" ОСОБА_2 (котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

По факту отримання заяви було відкрито кримінальне провадження за № 12020030010001051.

В заяві про вчинення злочину зазначалося, що ОСОБА_1 було здійснено замовлення та отримання товару, котрий в подальшому не було поставлено на облік та при здійснені інвентаризації цінностей не вистачало на складі.

На переконання відповідача, безпосередньо ОСОБА_1 було здійснено замовлення товару у Позивача. Замовлення здійснювалося нібито від імені Відповідача. Товар отримувався безпосередньо ОСОБА_1 , котра і поставила печатку Відповідача, оскільки не законно нею заволоділа. Повноважень на замовлення та отримання товару ОСОБА_1 не мала.

Факт відсутності в неї повноважень підтверджується і ненаданням до позову довіреності, котра б мала бути у випадку уповноваження ОСОБА_1 на замовлення та отримання товару.

Щодо Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 року по 19.02.2020 року, котрий був підписаний бухгалтером ОСОБА_1 - такий акт відповідач вважає неправомірнім, оскільки господарські операції, котрі в ньому відображені не відповідають дійсності.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що підписи, котрі були здійснені на видаткових

накладних, візуально відрізняються одна від одної, а також не є схожими на підпис директора ОСОБА_2, що свідчить про підроблення підпису на первинних документах.

20.05.2020р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 19.05.2020р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження відповідач засвідчив, що не погоджується щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки розгляд справи для сторін має важливе значення.

Крім того, вважає за необхідне проводити розгляд справи в порядку загального провадження для встановлення всіх реальних обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору, оскільки видаткові накладні, на які посилається позивач в позовній заяві як на підставу для стягнення з відповідача заборгованості, останнім не підписувались, товар, зазначений у вказаних видаткових накладних підприємством відповідача не замовлявся, на баланс не ставився і в подальшому не реалізовувався.

Ухвалою суду від 21.05.2020р. було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

03.06.2020р. на адресу суду від представника відповідача, адвоката Скрипчук О.П., надійшли письмові пояснення від 01.06.2020р. з обгрунтовуючими вказані пояснення документами, в котрих адвокатом засвідчується, що підписи, котрі здійснені невідомою особою на спірних видаткових накладних, візуально відрізняються один від одного.

У зв`язку із підтвердженням захворювання працівника Господарського суду Волинської області коронавірусом COVID-19, тимчасовим призупиненням з 09.06.2020р. роботи Господарського суду Волинської області з метою проведення профілактичних заходів та дезінфекції у приміщеннях суду, а також враховуючи введені у зв`язку з цим обмежувальні карантинні заходи, судове засідання у справі №903/235/20, що перебувала у провадженні судді Войціховського В. А. та була призначена до розгляду на 15.06.2020р., не відбулося.

Про вказану обставину сторони у даній справі були повідомлені шляхом надіслання судом відповідного повідомлення на електронні адреси сторін та шляхом опублікування повідомлення на офіційному сайті Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 16.06.2020р. було повідомлено Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка та Приватне підприємство "Волинь Екопродукт" про те, що розгляд справи в підготовчому засіданні відбудеться 24.06.2020р.

19.06.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 19.06.2020р. з обгрунтовуючими відповідь документами та доказами надіслання останньої на адресу відповідача у справі, в котрій позивач позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та даній відповіді на відзив.

При цьому позивач, засвідчує наступне:

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, у останнього наявні зауваження до форми видаткових накладних, а факт отримання товару по неоплачених видаткових накладних ним не оспорюється.

В аспекті викладеного, позивач, здійснюючи посилання на, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.1.-2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, засвідчує, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вказаних обставин, оскільки, надані Позивачем первинні документи (видаткові накладні) містять в собі усі необхідні реквізити: відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, факт здійснення господарської операції, а саме одержання товару Відповідачем, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, зі змісту заперечень ПП "Волинь Екопродукт" чітко випливає, що останній визнає, що його працівниками здійснено юридичні дії (замовлення та одержання товару) з перевищенням повноважень.

Посилаючись на положення ст. ст. 92, 203, 207, 215, 241, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України позивач засвідчує, що поставка товару від Позивача до ПП "Волинь Екопродукт" здійснювалась самовивозом зі складу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченко. Позивач разом з передачею товару надавав представнику ПП "Волинь Екопродукт" (водію) два оригінальних примірника видаткової накладної на переданий товар. На наступний день ПП "Волинь Екопродукт" передавало Позивачу підписаний та скріплений печаткою примірник видаткової накладної одержаного товару. Хто підписував видаткову накладну і хто ставив печатку зі сторони ПП "Волинь Екопродукт" Позивачу не відомо. Оскільки господарські відносини між сторонами по справі тривали з січня 2016 року жодних побоювань в порядності контрагентів не виникало.

Поруч з цим, здійснюючи посилання на положення ст. ст. 7, 9, 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань" позивач зазначає, що остання неоплачена, підписана та скріплена печаткою ПП "Волинь Екопродукт" видаткова накладна датується 19.02.2020 року. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.05.2020р. за №1006658368 станом на 27.02.2020р. жодних змін у відомостях про ПП "Волинь Екопродукт" стосовно керівника чи підписантів не зареєстровано.

Щодо підписів на оспорюваних видаткових накладних, то вони є ідентичними з підписами на раніше прийнятих та оплачених ПП "Волинь Екопродукт" видаткових вкладних, зокрема, від 09 листопада 2019 року №МО000004348, від 03 жовтня 2019 року №МО000003799, від 27 червня 2019 року №МО000002516, від 15 серпня 2019 року №МО000003102, від 23 травня 2019 року №МО000002026.

На думку ПОСП імені Шевченка, ПП "Волинь Екопродукт" було схвалено одержання товару від Позивача та укладені видаткові накладні у формі мовчазної згоди. Так, новому керівництву ПП "Волинь Екопродукт", яке було призначено 28 лютого 2020 року, було достеменно відомо про наявну заборгованість за одержаний товар, оскільки, ПОСП імені Шевченка звертався до Відповідача 04 березня 2020 року з претензією №58, яку була вручено керівнику ПП "Волинь Екопродукт" - ОСОБА_3 17.03.2020 р. Крім того, 24.03.2020 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченко надіслало на юридичну адресу Приватному підприємству "Волинь Екопродукт" вимогу про сплату коштів за одержаний товар в розмірі 223 624,95грн.

Однак, відповідач не вчинив жодних дій, направлених на оспорення чи не визнання таких правочинів. При цьому, ПП "Волинь Екопродукт" було використано у своїй господарській діяльності і не оспорювався податковий кредит по оспорюваних видаткових накладних, що стверджується нескасованими податковими накладними №53, №54 від 29.02.2020р. з квитанціями про їх реєстрацію.

В судовому засіданні 24.06.2020р., за участі представника позивача, судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 09.07.2020р.

В судовому засіданні 09.07.2020р., за участі представника позивача, судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2020р., та продовження відповідачу строків для подання пояснень на відповідь на відзив на позовну заяву.

В той же час, ухвалою суду від 09.07.2020р. було повідомлено Приватне підприємство "Волинь Екопродукт" про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2020р., та продовження відповідачу строків для подання пояснень на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 09.07.2020р. підготовчого судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 06.08.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача позов заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також зважаючи на необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2016 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка (постачальник) та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір №02/01/16, у відповідності до пунктів 1.1.-1.3. котрого сторони домовились про співпрацю з метою реалізації продукції (товарів) постачальника. В межах цієї співпраці постачальник зобов`язується постачати дистриб`ютору у власність продукцію (товари), а дистриб`ютор зобов`язується приймати поставлену продукцію (товари), здійснювати подальший її продаж на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, які є невід`ємною частиною даного договору. Постачальник надає, а дистриб`ютор приймає комплекс прав та обов`язків посередника маркетингової, рекламної, торгівельно-посередницької діяльності, в тому числі щодо пошуку покупців, реалізації продукції (товарів) придбаної у постачальника, за встановленими останнім цінами з метою розширення ринків збуту на території, визначеній даним договором. Кількість, асортимент відповідної продукції (товарів), що постачаються дистриб`ютору згідно цього договору, передбачаються у видаткових накладних, а якість-в посвідченнях (деклараціях) про якість.

Згідно пунктів 2.1.-2.5. цього договору ціни на продукцію (товари), що постачаються згідно цього договору, є договірними та визначаються у Додатку №1 до цього договору. У разі зміни вартості сировини, комплектуючих матеріалів тощо, ціна одиниці продукції (товарів) переглядається, про що дистриб`ютору електронним зв`язком надсилається нове розпорядження по цінах та змінений прайс-лист, форма котрого передбачена Додатком №1 до цього договору. Про зміну ціни постачальник повідомляє дистриб`ютора за 7 календарних днів до введення в дію нових цін. Оплата кожної конкретної партії товару здійснюється згідно умов Додатку №3 до цього договору у розмірі, вказаному у виставленій постачальником видатковій накладній. Постачальник вправі припинити подальшу поставку продукції (товарів) дистриб`ютору при порушенні ним умов оплати (протермінування в оплаті більше ніж на 5 календарних днів) при цьому постачальник не несе відповідальність за непоставку. Днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Зазначена в видаткових накладних ціна продукції та товарів враховує усі умови договору та додатків.

Дистриб`ютор зобов`язується, зокрема, належно здійснювати розрахунки з Постачальником за поставлену продукцію (товари) (п. 3.4.6. договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.11., 4.14. цього договору підставою для постачання продукції (товарів) за цим договором є письмове замовлення дистриб`ютора та підтверджується видатковими накладними, виписаними постачальником. Приймання-передача продукції (товару) за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначений даним договором. Після підписання прихідних документів претензії щодо кількості та якості не приймаються. Сторони, з метою запобігання можливих невідповідностей даних бухгалтерського обліку і звітності по виконанню зобов`язань за даним договором складають і підписують акт звірки взаєморозрахунків за цим договором щомісячно. Якщо дистриб`ютор отримав акт звірки і протягом 10 днів не підписав його, але і не надав своїх заперечень, то акт вважається підписаним.

Згідно п. п. 7.1.-7.2., 7.5. вказаного договору даний договір діє з моменту його укладення сторонами до 31 грудня 2016 року. Даний договір пролонговується лише додатковою угодою Зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється письмовою додатковою угодою до цього договору. Невід`ємними частинами даного договору є Додатки до нього (Додаток №1, Додаток №2, Додаток №3 та Додаток №4).

Право власності на продукцію (товари) переходить до дистриб`ютора з моменту поставки (п. 8.1.).

Дистриб`юторський договір №02/01/16 від 02.01.2016р. підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів (а.с. 10-14).

Водночас, 02 січня 2016 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка (постачальник) та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" (дистриб`ютор) було підписано Додаток №1 "Спеціальні умови" до дистриб`юторського договору №02/01/16 від 02.01.2016р. у відповідності до якого сторони погодили торгові марки продукції (ТМ "Угринів Молоко"), умови оплати-відтермінування 14 календарних днів.

Даний Додаток підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів (а.с. 15).

Поруч з цим, 02 січня 2016 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка (постачальник) та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" (дистриб`ютор) було підписано Додаток №2 "Облік тари" до дистриб`юторського договору №02/01/16 від 02.01.2016р. у відповідності до якого сторони погодили, що дистриб`ютор зобов`язується щомісяця проводити звірку по отриманій тарі від постачальника з відповідальними особами постачальника до 10 числа поточного місяця за минулий місяць з підписанням паперового акту звірки. В разі виникнення недостач по кількості тари, в якій постачається товар від постачальника, дистриб`ютор зобов`язаний відшкодувати вартість такої тари постачальнику по цінах на день підписання акту звірки згідно окремо виставленого рахунку постачальником, тара приходить дистриб`ютору від постачальника з кожною доставкою товару окремою розціненою видатковою накладною.

Даний Додаток підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів (а.с. 16).

Суд засвідчує, що в силу положень п. п. 7.1.-7.2. договору №02/01/16 від 02.01.2016р. даний договір діє з моменту його укладення сторонами до 31 грудня 2016 року. Даний договір пролонговується лише додатковою угодою Зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється письмовою додатковою угодою до цього договору.

Як встановлено судом, Дистриб`юторський договір №02/01/16 від 02.01.2016р. припинив свою дію 31 грудня 2016 року та сторонами пролонгований не був.

Поруч з цим судом встановлено, що Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка у проміжок часу з 30 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року було відпущено, а Приватним підприємством "Волинь Екопродукт", прийнято, товар на загальну суму 224 433,53 грн., що стверджується видатковими накладними №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн., які підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів (а.с. 17-26).

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні на відпуск Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка відповідачу товару та його отримання Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток суб`єктів господарювання, містять в собі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяг здійснених сторонами на їх підставі, господарських операцій.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

24.03.2020р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка направило на адресу Приватного підприємства "Волинь Екопродукт" письмову вимогу від 24.03.2020р. про сплату заборгованості в розмірі 223 624,95грн. (а.с. 28-30).

Однак, Приватне підприємство "Волинь Екопродукт" свої зобов`язання в частині проведення з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка розрахунків по оплаті відпущених товарів не виконало, їх вартість не оплатило, у зв`язку з чим заборгувало позивачу 223 624,95грн.

Поруч з цим суд констатує, що між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" було складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020р. по 19.02.2020р. згідно котрого вбачається, що станом на 19.02.2020р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 223 624,95грн. (а.с. 27).

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку суд вважає, що досягнуті між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" і оформлені шляхом підготовки, виписки та підписання відповідних видаткових накладних усні домовленості містять в собі ознаки договорів поставки у відповідності до котрих відповідачем було взято на себе зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка та Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" в усній формі угод, поставку на виконання їх умов відповідачу товару, отримання товару Приватним підприємством "Волинь Екопродукт" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про повну підтвердженість пред`явлених до ПП "Волинь Екопродукт" позовних вимог належними та допустимими доказами, наявність у Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка правових підстав на звернення до суду з позовом про стягнення з боржника існуючої заборгованості.

При цьому, судом засвідчується, що відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні унормовано Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

За змістом пунктів 2.1-2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Видаткова накладна-це первинний документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 91 ГПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

Згідно ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Враховуючи, що відповідач заперечує факт отримання товару згідно видаткових накладних №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн., суд вважав за необхідне дослідити останні на предмет їх відповідності вимогам, що ставляться до первинного документа згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, як вбачається з наданих позивачем видаткових накладних №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн. останні містять наступні реквізити: назву документа, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, кількість, загальну суму товару, особистий підпис особи, яка поставила товар від підприємства позивача з відтиском круглої печатки Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка, особистий підпис особи, яка отримала товар з відтиском круглої печатки ПП "Волинь Екопродукт".

При цьому, суд зауважує, що в ході розгляду справи по суті в суді відповідач не заперечив проти автентичності відтиску печатки, здійсненого на видаткових накладних та не надав суду документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки та/або інше законне її використання третіми особами всупереч волі ПП "Волинь Екопродукт".

Отже, суд приходить до висновку, що надані суду відповідачем видаткові накладні №МО000000780 від 19.02.2020р. на суму 914,34 грн., №МО000000722 від 18.02.2020р. на суму 29 237,59 грн., №МО000000693 від 15.02.2020р. на суму 25 052,50 грн., №МО000000654 від 13.02.2020р. на суму 21 851,76 грн., №МО000000631 від 11.02.2020р. на суму 27 319,76 грн., №МО000000584 від 08.02.2020р. на суму 19 881,36 грн., №МО000000539 від 06.02.2020р. на суму 22 481,00 грн., №МО000000518 від 04.02.2020р. на суму 31 651,67 грн., №МО000000448 від 01.02.2020р. на суму 24 516,71 грн., №МО000000409 від 30.01.2020р. на суму 21 526,84 грн., які засвідчують поставку позивачем та отримання відповідачем товарів, є належними доказами в підтвердження здійснення Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка поставки, а ПП "Екопродукт" -прийняття товару на загальну суму 223 624,95 грн.

При цьому, суд засвідчує, що за змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Крім того, згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів не роблять їх недійсними і не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Крім того, у постанові від 20.12.2018р. у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Також представником позивача надано суду податкові накладні від 29.02.2020р. №53/2 та №54 з господарських операцій із постачання товарів Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка на адресу ПП "Волинь Екопродукт", які були зареєстровані в ЄРПН та відображені в розділі І "Податкові зобов`язання" у поданій податковій звітності з ПДВ Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка.

Згідно зі ст.198.6. Податкового кодексу України платник податку має право включити податкові накладні до податкового кредиту протягом 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних.

Зазначені податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН, включені в розділ ІІ "Податковий кредит" поданої звітності з ПДВ.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Відповідно до частин 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в сукупності з копіями видаткових накладних копії податкових накладних Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка свідчать про передачу товару відповідачу.

Відтак, з огляду на викладене, суд не погоджується з твердженнями відповідача стосовно того, що надані позивачем видаткові накладні не є первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції по поставці товару в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не відображають зміст та обсяг здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову з наведених вище підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід покласти на Приватного підприємства "Волинь Екопродукт" в повному обсязі.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В письмових поясненнях представник позивача, адвокат Олейник І.Ю. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №421 від 05.06.2009р., Ордер Серія АС №1005142 від 03.04.2020р.) засвідчив, що стороною позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00грн., які останній просив відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із письмових пояснень позивача від 24.04.2020р., останній просить стягнути з відповідача 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/235/20.

В підтвердження надання адвокатом Олейником Ігорем Юрійовичем Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству імені Шевченка послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/235/20 позивачем надано: копії договору про надання правової допомоги від 24.03.2020р., акту виконаних робіт від 24.04.2020р. до договору про надання правової допомоги та платіжне доручення №667 від 24.03.2020р. на суму 8 000,00грн. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 24.03.2020р.".

Дослідивши надані позивачем докази, суд бере до уваги, що 24.03.2020р. між Адвокатом Олейником Ігорем Юрійовичем (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №421 від 05.06.2009р., Ордер Серія АС №1005142 від 03.04.2020р.) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов п. п. 1.1.-1.2. котрого предметом даного договору є підготовка та подача усіх необхідних процесуальних документів для стягнення заборгованості за поставлений товар з Приватного підприємства "Волинь Екопродукт"; представництво та захист інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області, надання в разі необхідності іншої правової допомоги.

За надання правової допомоги, передбаченої предметом цього договору, клієнт виплачує адвокату гонорар в розмірі 8 000,00грн. Клієнт проводить оплату не пізніше 5 банківських днів з дати підписання даного договору (п.п. 5.1. - 5.2. договору).

Згідно Акту виконаних робіт від 24.04.2020р. до договору про надання правової допомоги від 24.03.2020р., підписаного сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 8 000,00грн. та включає в себе: ознайомлення з матеріалами справи №903/235/20, підготовку процесуальних документів для захисту та представництва інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області: вимоги про сплату коштів, позовної заяви з додатками, заперечень на відзив, клопотань та іншого, представництво інтересів клієнта в Господарському суді Волинської області по справі №903/235/20.

Згідно платіжного доручення №667 від 24.03.2020р. Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка здійснило оплату Олейнику І.Ю. наданих послуг в розмірі 8 000,00грн. з призначенням платежу: "За надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 24.03.2020р.".

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення ним витрат в розмірі 8 000,00 грн. на надання адвокатом Олейником І.Ю. послуг з професійної правничої допомоги.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 8 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача не був заперечений відповідачем, як це передбачено положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Волинь Екопродукт" (Волинська область, Луцький район, село Коршів, вулиця Лесі Українки, будинок 82, код ЄДРПОУ 38652391) на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (Волинська область, Горохівський район, село Угринів, вулиця Шевченка, будинок 3, код ЄДРПОУ 03735435) 223 624,95 грн. заборгованості, 3 354,37 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, а також 8 000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 07.08.2020р.

Суддя В. А. Войціховський