ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.08.2020 Справа № 905/1072/20
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Новікової К.Ю. розглянуши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех до Товариства з обмеженою відповідальністю ХЗ про стягнення 147 886,87 грн.,-
За участю представників сторін:
від позивача - Паніна О.М. (за довіреністю);
від відповідача - не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХЗ про стягнення 147 886,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №74 від 09.10.2019 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 147 886,87 грн., з яких: 129 128,44 грн. - заборгованість за договором з урахуванням індексу інфляції, 2 236,38 грн. - 3% річних, 16 522,05 грн. - пеня.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.06.2020 відкрито провадження у справі №905/1072/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 14.07.2020.
14.07.2020 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.07.2020 відкладено розгляд справи на 05.08.2020 року.
У судове засідання 05.08.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився.
01.07.2020 на адресу Господарського суду Донецької області повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2020. Крім того, 24.07.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.07.2020.
Відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку вказані поштові відправлення не вручені під час доставки відповідачу з причини відсутності адресата за вказаною адресою та повернуті до суду.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Ухвали суду від 15.06.2020 та 14.07.2020 направлені судом Товариству з обмеженою відповідальністю ХЗ за адресою: 87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Митрополитська, будинок 105, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, у вказаному реєстрі, відсутня інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю ХЗ , що унеможливило суд сповістити відповідача про рух справи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Донецької області від 15.06.2020 про відкриття провадження по справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 18.06.2020 року, а ухвала суду від 14.07.2020 про відкладення розгляду справи 17.07.2020 року.
Таким чином, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
09.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХЗ (покупець) уклали договір поставки №74 за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, умови доставки (поставки), яких визначена сторонами у специфікації, що є додатками до цього договору. (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.1.6. договору, товар поставляється постачальником на умовах ЕХW, склад постачальника, м. Київ, вул.Приорська, 21 (Інкотермс-2010), або перевізником Нова пошта на адресу Покупця, якщо інше не узгоджене сторонами. постачальник своїми силами та за свій рахунок здійснює навантаження товару на транспортний засіб наданий покупцем.
Покупець зобов`язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно п.4 цього договору (п.2.2. договору).
Згідно до положень п.4.1. договору покупець здійснює повну оплату вартості кожної поставленої партії товару, на підставі погодженого покупцем рахунку-фактури постачальника, протягом 5 (п`яти) календарних днів по факту поставки товару.
Форма, валюта та вид розрахунку узгоджені сторонами в п.п.4.2.-4.3. вказаного договору, згідно яких форма розрахунків: безготівковий розрахунок. Валюта розрахунків: гривня. Вид розрахунків: платіжним дорученням на розрахунковий рахунок постачальника через установу банку згідно із правилами, передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків.
Датою поставки згідно п.4.6. договору є дата підписання покупцем відповідної видаткової накладної.
Відповідно до п.4.8. договору, загальна сума цього договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в рахунках-фактурах та видаткових накладних, оформлених сторонами, та фактично прийнятих покупцем в період дії цього договору.
Згідно до положень п.5.4. договору, покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.2.2. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного грошового зобов`язання за кожний день прострочення його виконання.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1. договору).
Строк цього Договору, відповідно до п.9.2. починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року.
Договір підписаний представниками сторін та засвідчений печатками цих підприємств.
Відповідно до рахунку-фактури №НТ3196 від 10 жовтня 2019 року до договору №74 від 09.10.2019, позивачем на адресу відповідача відвантажено: підшипник 7222BL1G у кількості 4 шт., підшипник 22320EAW33 у кількості 2 шт., підшипник 22324EAW33 у кількості 2 шт., підшипник 22326EAW33 у кількості 2 шт., підшипник 22132EAW33 у кількості 2 шт., підшипник 23136EAW33 у кількості 2 шт., підшипник 31320XUU0NZ у кількості 4 шт. Загальна сума за поставлений товар складала 165 110.40 грн. (в т.ч. ПДВ).
Крім того, відповідно до рахунку-фактури №НТ3252 від 16 жовтня 2019 року до договору №74 від 09.10.2019, позивачем на адресу відповідача відвантажено: підшипник 32222U у кількості 4 шт. Загальна сума за поставлений товар складала 12 235,20 грн. (в т.ч. ПДВ).
У вказаних рахунках-фактурах сторонами узгоджено умови оплати: оплата за фактом постачання протягом 5 днів.
Відповідно до видаткових накладних №НТ2655 від 10 жовтня 2019 року та №НТ2709 від 16 жовтня 2019 року, відвантажений постачальником товар був переданий покупцеві.
24.04.2020 відповідачем частково сплачено заборгованість за поставлений товар згідно рахунку-фактури №НТ3196 від 10 жовтня 2019 року на суму 50 000,00 грн.
Позивачем в позовній заяві вказано, що 17.03.2020 останній направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість, однак вона не була отримана відповідачем та була повернута на адресу позивача у зв`язку із закінченням строку зберігання.
Неналежне виконання грошових зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю ХЗ за договором поставки №74 від 09.10.2019 стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення договору поставки №74 від 09.10.2019 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З аналізу наведених норм статей 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України вбачається, що на підставі договору поставки у покупця виникає обов`язок оплатити продавцеві повну ціну переданого товару у строк (термін), зокрема, встановлений договором, якому відповідає право продавця вимагати таку оплату.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №74 від 09.10.2019 позивач поставив за видатковими накладними №НТ2655 від 10 жовтня 2019 року та №НТ2709 від 16 жовтня 2019 року, а відповідач прийняв товар на загальну суму 165 110,40 грн.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт отримання товару. Тому, за своїми ознаками видаткові накладні №НТ2655 від 10 жовтня 2019 року та №НТ2709 від 16 жовтня 2019 року є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст.664 Цивільного кодексу України.
Крім того, як встановлено судом, відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар згідно рахунку-фактури №НТ3196 від 10 жовтня 2019 року в розмірі 50 000,00 грн., що свідчить про часткове виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №74 від 09.10.2019.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а передача товару підтверджується відповідними накладними, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання щодо поставки товару за договором №74 від 09.10.2019 виконав належним чином, а відтак відповідач не звільняється від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення основної заборгованості за договором №74 від 09.10.2019 в загальному розмірі 127 345,60 грн. підлягають задоволенню.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.
Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).
Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
Як вже зазначалося, згідно до положень п.4.1. договору покупець здійснює повну оплату вартості кожної поставленої партії товару, на підставі погодженого покупцем рахунку-фактури постачальника, протягом 5 (п`яти) календарних днів по факту поставки товару.
Видатковими накладними №НТ2655 від 10 жовтня 2019 року та №НТ2709 від 16 жовтня 2019 року, що містяться в матеріалах справи підтверджуються факт поставки товару відповідачу.
Згідно розрахунку суми 3% річних, що міститься в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем нараховано 3% річних в розмірі 2 236,38 грн.:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за період з 16.10.2019 до 22.05.2020 року - 2 025,94 грн;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за період з 21.10.2019 до 22.05.2020 року - 210,44 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 293,57грн., що складається з нарахувань:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за період з 16.10.2019 до 22.05.2020 року - 2 077.75 грн;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за період з 21.10.2019 до 22.05.2020 року - 215.82 грн.
Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі 2 236,38 грн.
Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за договором з урахуванням індексу інфляції в розмірі 129 128,44 грн.
Разом з тим, згідно розрахунку суми боргу індексу інфляції, що міститься в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 782,84 грн.:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за період з 16.10.2019 до 22.05.2020 року - 1 611,55 грн;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за період з 21.10.2019 до 22.05.2020 року - 171,29 грн.
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 173,39 грн., що складається з нарахувань:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за період з 16.10.2019 до 22.05.2020 року - 1 964.57 грн.;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за період з 21.10.2019 до 22.05.2020 року - 208.82 грн.
Враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі 1 782,84 грн.
Крім того, позивачем на підставі п.5.4 договору нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в розмірі 16 522,05 грн.
Згідно розрахунку суми пені, що міститься в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем нараховано пеню:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за загальний період з 16.10.2019 до 15.04.2020 року - 14 953,98 грн;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за загальний період з 21.10.2019 до 20.04.2020 року - 1 568,07 грн.
Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, згідно до положень п.5.4. договору, покупець за порушення обов`язку, визначеного у п. 2.2. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного грошового зобов`язання за кожний день прострочення його виконання.
Положеннями пункту 4.1. договору встановлено, що покупець здійснює повну оплату вартості кожної поставленої партії товару, на підставі погодженого покупцем рахунку-фактури постачальника, протягом 5 (п`яти) календарних днів по факту поставки товару, що узгоджується з рахунками-фактурами №НТ3196 від 10 жовтня 2019 року та №НТ3252 від 16 жовтня 2019 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній є арифметично невірним, у зв`язку з чим зробив власний розрахунок, згідно якого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16 510,78 грн., що складається з нарахувань:
- на заборгованість у розмірі 115 110,40 грн. за видатковою накладною №НТ2655
від 10 жовтня 2019 року за загальний період з 16.10.2019 до 15.04.2020 року - 14 944,22 грн.;
- на заборгованість у розмірі 12 235,20 грн. за видатковою накладною №НТ2709
від 16 жовтня 2019 року за загальний період з 21.10.2019 до 20.04.2020 року - 1 566,56 грн.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 16 510,78 грн.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех до Товариства з обмеженою відповідальністю ХЗ про стягнення 147 886,87 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХЗ (87528, Донецька обл., місто Маріуполь, Жовтневий район, вулиця Митрополитська, будинок 105, код ЄДРПОУ 33504818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Новотех (04114, м.Київ, вулиця Пріорська, будинок 21, код ЄДРПОУ 39682817) суму основної заборгованості в розмірі 127 345,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 782,84 грн., 3% річних в розмірі 2 236,38 грн., пеню в розмірі 16 510,78 грн. та судовий збір в розмірі 2 218,13 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05 серпня 2020 року.
Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2020 року.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.
Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.В. Зекунов
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2020 |
Оприлюднено | 10.08.2020 |
Номер документу | 90825460 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Зекунов Едуард Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні