Рішення

від 03.08.2020 по справі 906/487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/487/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ханенка Петра Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК"

про стягнення 32 531,58 грн,

Фізична особа-підприємець Ханенко Петро Михайлович звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" 32 531,58 грн, з яких: 25915,00грн основного боргу, 5216,07грн пені, 514,68 грн інфляційних та 885,83 грн 3% річних.

Ухвалою від 01.06.2020, судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2020.

Ухвалою від 01.07.2020, враховуючи, що надіслана відповідачеві ухвала від 01.06.2020 повернулась до суду без вручення адресату, суд відклав розгляд справи на 03.08.2020.

31.07.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 29.07.2020, згідно якого останній, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності та відсутністю можливості забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні, зсилаючись на ст.42 ГПК України, просить розглянути справу без його участі, за наявними в матеріалах справи документами. Також повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Згідно витягу із сайту "Укрпошта", поштове направлення (ухвала суду), направлена відповідачу за його юридичною адресою станом на 03.08.2020 не вручене.

З метою уточнення інформації щодо відповідача, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", згідно якого адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Водночас суд зважає на те, що саме відповідач наділений правом отримувати адресовану йому поштову кореспонденцію та усвідомлювати можливі правові наслідки її не отримання чи не своєчасного отримання.

Крім того, судом враховується, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 178 ГПК України є правом відповідача. а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Ханенко Петром Михайловичем (виконавець, позивач) укладено Договір перевезення вантажу №01/07/19 від 01.07.2019 (далі - Договір (а.с. 9-11)).

02.07.2019 сторонами була підписана заявка №0207/1 та 22.07.2019 - заявка №2207/03 (а.с. 12, 15).

Позивач вказує, що на виконання вищевказаного Договору та заявок здійснив перевезення вантажів на загальну суму 37777,00грн.

Пояснює, що для оплати послуг з перевезення направив відповідачу оригінали заявок, СMR, Рахунку-фактури, Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) .

Зазначає, що відповідач розрахунки за надані послуги здійснив частково, сплативши 11862,00 грн, внаслідок чого сума заборгованості склала 25915,00грн.

Не виконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 25915,00грн основного боргу, 5216,07грн пені, 514,68 грн інфляційних та 885,83 грн 3% річних.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст.193 ГПК України та ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України.

Матеріали справи не містять відзиву, чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору перевезення вантажу № 01/07/19 від 01.07.2019 (а.с. 9-11).

Приписами ч.2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язався перевезти автомобільним транспортом, який йому належить (далі - транспортний засіб) або, за згодою замовника, іншим транспортним засобом вантажі (далі - вантаж) за заявками замовника (далі- Заявка) у внутрішньому або у міжнародному сполученні та доставити переданий йому вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачеві, а замовник зобов`язується оплатити виконані перевезення в порядку та на умовах цього Договору.

За п. 5.4. Договору, замовник оплачує перевезення вантажу протягом 7 банківських днів після одержання від виконавця передбачених цим Договором документів та належного виконання ним своїх зобов`язань.

Наявними в матеріалах справи CMR №009765 (а.с. 13) та CMR №003674 підтверджено, що на виконання умов Договору та заявок на перевезення вантажу №0207/1 від 02.07.2019 та №2207/03 від 22.07.2019 (а.с. 12, 15), позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 37777,00грн. Крім того, на вказану суму сторонами підписані акти надання послуг (а.с. 14, 17).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи умови п. 5.4. Договору та підписання сторонами Актів надання послуг, станом на час звернення позивача до суду строк виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг настав.

Натомість, судом встановлено, що відповідач частково оплатив надані послуги на суму 11862,00грн, що вбачається з банківської виписки (а.с.18 ) та підтверджено позивачем у позовній заяві .

Враховуючи те, що доказів погашення основного боргу в заявленому розмірі станом на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача 25915,00грн є обґрунтованими.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.7. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення будь-якою стороною Договору виконання передбаченого ним грошового зобов`язання, винна сторона повинна сплати іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період прострочення.

За розрахунками позивача (а.с. 4-5, 19-30), по заявці №0207/1 від 02.07.2019, з урахуванням здійснених проплат:

- за період з 17.07.2019 по 29.09.2019, на суму боргу у розмірі 19362,00грн сума пені складає 1341,02грн;

- за період з 01.10.2019 по 27.10.2019, на суму боргу у розмірі 16362,00грн сума пені складає 396,72грн;

- за період з 29.10.2019 по 20.11.2019, на суму боргу у розмірі 13000,00грн сума пені складає 253,95грн;

- за період з 22.11.2019 по 16.12.2019, на суму боргу у розмірі 10000,00грн сума пені складає 207,95грн;

- за період з 18.12.2019 по 06.05.2020, на суму боргу у розмірі 7500,00грн сума пені складає 171,52грн.

По заявці №2207/03 від 22.07.2019, сума пені на суму боргу у розмірі 18415,00грн за період з 08.08.2019 по 06.05.2020 складає 2844,91грн.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування в сумі 5216,07грн проведено вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача (а.с. 4-5, 19-30), по заявці №0207/1 від 02.07.2019, з урахуванням здійснених проплат:

- за період з 17.07.2019 по 29.09.2019, на суму боргу у розмірі 19362,00грн, сума 3% річних складає 119,35грн;

- за період з 01.10.2019 по 27.10.2019, на суму боргу у розмірі 16362,00грн, сума 3% річних складає 36,31грн;

- за період з 29.10.2019 по 20.11.2019, на суму боргу у розмірі 13000,00грн, сума 3% річних складає 24,58грн;

- за період з 22.11.2019 по 16.12.2019, на суму боргу у розмірі 10000,00грн, сума 3% річних складає 20,55грн;

- за період з 18.12.2019 по 06.05.2020, на суму боргу у розмірі 7500,00грн, сума 3% річних складає 86,70грн;

Вказані розрахунки 3% річних по заявці №0207/1 від 02.07.2019 є обґрунтованими та арифметично вірними.

Однак, при розрахунку річних по заявці №0207/1 від 02.07.2019, позивач зазначив період їх нарахування, який не відповідає вказаному у позовній заяві, а саме на суму боргу у розмірі 18415,00грн нарахував 3% річних за період з 08.08.2019 по 06.09.2020 у розмірі 598,34грн, тоді як слід було нараховувати, як зазначено у позовній заяві, по 06.05.2020 (до дати звернення до суду). За вказаного, обґрунтовано заявлена сума 3% річних по заявці №0207/1 від 02.07.2019 склала 413,20 грн.

Враховуючи зазначене, правомірно заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 700,69 грн. У стягненні 185,14 грн 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, нарахованих позивачем за період з серпня 2019 року по березень 2020 року, то згідно абз. 2, 3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", слід враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Однак, при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не було враховано вищевказані рекомендації та помилково нараховано за період серпень-березень 2020 року 351,73грн, тоді коли вірним є нарахування за вказаний період 313,97грн.

За розрахунком суду, здійсненим за визначений позивачем період, з урахуванням дифляційних процесів та здійснених відповідачем проплат, сума правомірно заявлених до стягнення інфляційних складає 476,92грн. У стягненні 37,76 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 25915,00 грн основного боргу, 5216,07 грн пені, 476,92 грн інфляційних, 700,69 грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, тому суд їх задовольняє. У стягненні 37,76 грн інфляційних та 185,14 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Ханенка Петра Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Альянс ДТК" (11030, Житомирська обл., Олевський р-н, с. Тепениця, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 41417285) на користь Фізичної особи-підприємця Ханенка Петра Михайловича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ):

- 25915,00 грн основного боргу;

- 5216,07 грн пені;

- 476,92 грн інфляційних;

- 700,69 грн 3% річних;

- 2087,60 грн судового збору.

3. У стягненні 37,76 грн інфляційних та 185,14 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.08.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2,3 - сторонам (рек.).