Рішення

від 06.08.2020 по справі 906/342/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/342/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання Гекалюк О.І.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колія Захід" (Хмельницька область, м. Нетішин)

до Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ)

про стягнення 127378,09 грн.

До Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява ТОВ "Колія Захід" про стягнення з ДП "Олевське лісове господарство" 127378,09 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 18776,07 грн. пені, 2211,70 грн. 3 % річних, 1570,32 грн. інфляційних втрат; 2102,00 грн. судового збору; 13000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які очікує понести позивач у зв`язку з пред`явленням позову і розгляду справи у суді першої інстанції; повідомлено про очікувані поштові витрати, пов`язані з направленням кореспонденції у справі, орієнтовно в сумі 250,00 грн.

В обгрунтування вказаної позовної заяви зазначено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання згідно з укладеним між сторонами договором підряду № 9 від 17.07.2019.

Ухвалою від 03.04.2020 господарський суд постановив відкрити провадження у справі та здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 30.04.2020 о 15:30 (а. с. 57).

16.04.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 299, від 14.04.2020, яким повідомлено, що відповідач не заперечує проти сплати боргу та визнає його повністю, однак у зв`язку з запровадженням карантину та через зниження обсягів реалізації лісопродукції, зменшення темпів виробництва, підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі (а. с. 62 - 64).

28.04.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 21.04.2020 разом з детальними розрахунками нарахувань щодо стягнення з відповідача 28254,37 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 18645,07 грн. пені, 2380,42 грн. 3% річних, 2408,88 грн. інфляційних втрат (копія на а. с. 95 - 103).

Ухвалою господарського суду від 30.04.2020 відмовлено у прийнятті до розгляду вказаної заяви позивача з підстав, у ній викладених (а. с. 106).

Іншою ухвалою від 30.04.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 02.06.2020 о 10:30 з посиланням на карантинні заходи (а. с. 108).

01.06.2020 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 26.05.2020 разом з детальними розрахунками нарахувань щодо стягнення з відповідача 129393,64 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 18645,07 грн. пені, 2681,13 грн. 3% річних, 3247,44 грн. інфляційних втрат (а. с. 111 - 128).

01.06.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява від 01.06.2020, вих. №427 про визнання боргу на загальну суму 127378,09 грн. (а. с. 130).

Ухвалою від 02.06.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 09.07.2020 о 11:30; призначив до розгляду в засіданні суду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 26.05.2020.

Ухвалою від 09.07.2020 господарський суд відмовив в задоволенні заяви позивача про збільшення позовних вимог від 26.05.2020 про стягнення з відповідача 129393,64 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 18645,07 грн. пені, 2681,13 грн. 3% річних, 3247,44грн. інфляційних втрат, з підстав, у ній викладених (а. с. 136).

Ухвалою від 09.07.2020 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 06.08.2020 о 10:00 (а. с.138).

Представники сторін в засідання суду не прибули.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

17.07.2019 між ТОВ "Колія Захід" (позивач/підрядник) і ДП "Олевське лісове господарство" (відповідач/замовник) укладено договір підряду № 9 від 17.07.2019 (далі - договір), п. 1.1 якого визначено, що підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, виконати за завданням замовника поточний ремонт підкранової залізничної колії, а замовник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити виконання робіт по поточному ремонту підкранової залізничної колії (далі - роботи).

За п. 2.1 договору оплата виконаної підрядником роботи, здійснюється за ціною, яка визначається договірною ціною та становить 204820,00 грн. (п. 2.1 договору); сума, визначена у п. 2.1 договору, включає в себе відшкодування витрат підрядника та плату за виконану роботу (п. 2.2 договору).

Сторонами у п. 3.1 договору погоджено, що оплата за договором проводиться таким чином: форма розрахунків: безготівкова оплата на розрахунковий рахунок підрядника; порядок розрахунків: попередня оплата 50% 102410,00 грн. після підписання договору протягом 5-ти робочих днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника на підставі виставленого рахунка; остаточний розрахунок - згідно з підписаним акту виконаних робіт протягом 5-ти днів з моменту його підписання.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що початок виконання роботи після попередньої оплати та підписання договору.

Підрядник зобов`язаний виконати вказані в даному договорі роботи протягом 21-го робочих днів (п. 4.2 договору).

Сторонами погоджено, що в 5 - денний строк з моменту завершення виконання роботи подати замовникові на підписання акт здавання-приймання виконаної роботи (п.п. 5.1.3 договору).

Замовник зобов`язався оплатити підряднику роботу в розмірах і в строки, встановлені цим договором (п. 5.2.2 договору).

Замовником здійснено часткове авансування виконання підрядником робіт по поточному ремонту підкранової залізничної колії на підставі рахунку № 17/07 від 17.07.2019 (а. с. 20).

13.08.2020 сторонами підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (форма № КБ-2в) на суму 204820,00 грн. (далі - акт) (а. с. 25,26).

Однак, відповідачем допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання щодо своєчасності та повноти оплати ним прийнятих на підставі вказаного акту. З огляду на викладене, станом на 31.03.2020 вартість виконаних підрядником, прийнятих, але не оплачених замовником робіт за договором становить 104820,00 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті боргу за виконану роботу, позивачем направлялась відповідачу претензії: № 1 (вих. № 26), від 27.11.2019 (а. с.28) та № 2 від 21.01.2020 (а.с.41,43) щодо сплати боргу у добровільному порядку. Вказані претензії направлялась як засобами поштового, так і електронного зв`язку (а. с. 30, 49).

Відповідачем відповіді на претензії не надано, прийняті роботи не оплачено.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 127378,09 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 18776,07 грн. пені, 2211,70 грн. 3 % річних, 1570,32 грн. інфляційних втрат; 2102,00 грн. судового збору; витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з відзиву від 14.04.2020, № 299, відповідач не заперечує проти суми основного боргу, повідомлено, що погасити борг немає можливості, оскільки підприємство перебуває у тяжкому фінансовому становищі, пов`язаному з зниженням обсягів реалізації лісопродукції, зменшення темпів виробництва (а. с. 62 - 64).

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині основного боргу в сумі 104820,00 грн.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

На підтвердження досягнутих домовленостей, відповідач здійснив часткове авансування виконання позивачем робіт по поточному ремонту підкранової залізничної колії на підставі рахунку № 17/07 від 17.07.2019 на суму 102410,00 грн. (а. с. 20); однак, з порушенням визначених п.п. 3.1.2, 3.1.3 договору умов, а саме: 25.07.2019 - у сумі 30000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1186 від 25.07.2019 (а. с. 24); 02.08.2019 - у сумі 20000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1243 від 02.08.2019 (а.с. 23); 08.08.2019 - у сумі 30000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1275 від 08.08.2019 (а.с. 23), а всього на загальну суму 80000,00 грн., залишок боргу у сумі 22410,00 грн.

Попри проведення замовником авансування робіт частково і порушенням визначених строків, підрядник, належним чином виконуючи умови договору підряду, своєчасно виконав і передав замовнику роботи по поточному ремонту підкранової залізничної колії на загальну суму 204820,00 грн.

Відповідач прийняв виконані роботи позивачем без письмових застережень, про що 13.08.2019 підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року (форма КБ-2в) на суму 204820,00 грн. (а. с. 25, 26).

Однак, у порушення приписів п. 3.1.3 договору, відповідачем допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання щодо своєчасності та повноти оплати прийнятих ним на підставі акту у підрядника робіт по поточному ремонту підкранової залізничної колії, оплативши їх 04.12.2019 лише частково на суму 20000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 2040 від 04.12.2020 (а. с. 21).

Відповідач не заперечив проти суми основного боргу у розмірі 104820,00 грн., про що свідчить відзив на позовну заяву вих. № 299, від 14.04.2020 (а. с. 62 - 64).

За таких обставин, суд вважає вимогу щодо стягнення 104820,00 грн. основного боргу обґрунтованими.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 18776,07 грн. пені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18776,07 грн. пені за період з 25.07.2019 по 18.02.2020 згідно з детальним розрахунком розміру пені від простроченої суми (а. с. 7, 8).

Відповідно до п. 6.2 договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт - у вигляді безапеляційної сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення відповідно до Закону України № 543/96 ВР від 22.11.1996.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з детального розрахунку пені (а. с. 7,8), позивач нарахував пеню за період з 25.07.2019 по 18.02.2020 у розмірі 18776,07 грн., перевіривши який господарський суд прийшов до висновку про його неправильність, оскільки позивачем включено до розрахунку дні фактичної сплати суми заборгованості, які не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

З огляду на викладену обставину, суд самостійно здійснив перерахунок пені за період з 26.07.2019 по 18.02.2020 та встановив правильність суми пені у розмірі 17784,52 грн. (472,15 грн. + 244,10 грн. + 208,75 грн. + 11863,03 грн. + 4996,49 грн.) згідно з таким розрахунком:

- з 26.07.2019 по 01.08.2019 - на суму боргу 72410,00 грн. - сума пені у розмірі 472,15 грн.;

- з 03.08.2019 по 07.08.2019 - на суму боргу 52410,00 грн. - сума пені у розмірі 244,10 грн.;

- з 09.08.2019 по 18.08.2019 - на суму боргу 22410,00 грн. - сума пені у розмірі 208,75 грн.;

- з 19.08.2019 по 03.12.2019 - на суму боргу 124820,00 грн. - сума пені у розмірі 11863,03 грн.;

- з 13.12.2019 по 18.02.2020 - на суму боргу 104820,00 грн. - сума пені у розмірі 4996,49 грн.

В частині стягнення пені у сумі 991,55 грн. слід відмовити.

Разом з тим, судом враховано, що відповідачем надано суду відзив на позовну заяву вих. № 299, від 14.04.2020, яким повідомлено про те, що протягом 2019 року підприємство приймало всі необхідні заходи щодо сплати заборгованості за виконані роботи з метою недопущення прострочення платежів, однак в силу форс-мажорних обставин в повній мірі не змогло цього зробити; зважаючи на запровадження карантину на території України, обмеженням пересування та тяжке фінансове становище виникло зниження обсягів реалізації лісопродукції, зменшення темпів виробництва в цілому (а. с. 62 - 64).

Приймаючи рішення в цій частині позову, господарський суд врахував також таке.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим, ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов`язання відповідачем.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони. Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що однією із функцій неустойки є компенсаторна функція.

Враховуючи обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві, а також що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру пені.

Суд надаючи оцінку наданим сторонами доказам у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, часу прострочення, визнання відповідачем суми боргу, дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені та вважає за необхідне зменшити правильно обрахований судом розмір пені до розміру 8892,26 грн., скориставшись правом, наданим нормою ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Вказаний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 303/2408/16-ц від 16.10.2019.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 1570,32 грн. інфляційних втрат та 2211,70 грн. 3% річних, згідно з відповідними детальними розрахунками позивача (а. с. 9 - 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу позивача на те, що у його розрахунку за період з грудня 2019 по лютий 2020 вказано від`ємне значення збитків від інфляції у сумі - 314,46 грн.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (постанова від 14.01.2020 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 924/532/19).

Однак, періоди часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці не впливають на суму боргу загалом.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат .

З огляду на викладені обставини, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що з вересня 2019 року по лютий 2020 року включно сума інфляційних втрат становить 1880,17 грн., однак зважаючи на заявлений позивачем їх розмір у сумі 1570,32 грн., до задоволення підлягає вказана сума.

Також господарським судом перевірено розрахунок 3 % річних.

Як вбачається з детального розрахунку пені (а. с. 9), позивач нарахував 3 % річних за період з 25.07.2019 по 30.03.2020 у розмірі 2211,70 грн., перевіривши який господарський суд прийшов до висновку про його неправильність, оскільки позивачем включено до розрахунку дні фактичної сплати суми заборгованості, які не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

З огляду на викладену обставину, суд самостійно здійснив перерахунок 3% річних за вказаний період та встановив правильність суми 3% річних у розмірі 2185,23 грн. згідно з таким розрахунком:

- з 26.07.2019 по 01.08.2019 - на суму боргу 72410,00 грн. - сума 3% річних у розмірі 41,66 грн.;

- з 03.08.2019 по 07.08.2019 - на суму боргу 52410,00 грн. - сума 3% річних у розмірі 21,54 грн.;

- з 09.08.2019 по 18.08.2019 - на суму боргу 22410,00 грн. - сума 3% річних у розмірі 18,42 грн.;

- з 19.08.2019 по 03.12.2019 - на суму боргу 124820,00 грн. - сума 3% річних у розмірі 1097,73 грн.;

- з 05.12.2019 по 30.03.2020 - на суму боргу 104820,00 грн. - сума 3% річних у розмірі 1005,88 грн. В частині стягнення 3% річних у сумі 26,47 грн. слід відмовити.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають 1570,32 грн. інфляційних втрат та 2185,23 грн. 3% річних. В частині стягнення пені у сумі 991,55 грн. та 3% річних у сумі 26,47 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач проти суми боргу не заперечив.

Враховуючи викладене та те, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу, позов підлягає задоволенню на суму 117467,81 грн., з яких 104820,00 грн. основного боргу, 8892,26 грн. пені, 1570,32 інфляційних втрат, 2185,23 грн. 3 % річних.

В частині стягнення пені у сумі 991,55 грн. та 3% річних у сумі 26,47 грн. слід відмовити за безпідставністю нарахування. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 8892,26 грн.

6. Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 8892,26 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Олевське лісове господарство" (11002, Житомирська область, Олевський район, м. Олевськ, вул. Пушкіна, буд. 18, код ЄДРПОУ 00991901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колія захід" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, проспект Незалежності, буд. 11, офіс 308, код ЄДРПОУ 41671901)

- 104820,00 грн. основного боргу;

- 8892,26 грн. пені;

- 2185,23 грн. 3% річних;

- 1570,32 грн. інфляційних втрат;

- 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 991,55 грн. пені.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 26,47 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.08.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу на електронну адресу: lissekret@ukr.net