Рішення

від 06.08.2020 по справі 906/836/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/836/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Гекалюк О.І.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Прогрес-Буд" (м. Житомир)

про стягнення 87467,62 грн.

Приватне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Прогрес-Буд" 87467,62 грн. боргу та судового збору.

В обґрунтування вказаної позовної заяви зазначено, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого товарного бетону та наданих автопослуг.

Ухвалою від 16.07.2020 господарський суд відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; призначив підготовче засідання на 06.08.2020 о 16:00; встановив відповідачу термін для подачі відзиву - 15 днів з дня отримання цієї ухвали (а. с. 21).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 ст. 161 ГПК України унормовано, що подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення ухвали господарського суду від 20.07.2020 (а. с. 22) та зважаючи, що розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Матеріали справи свідчать про те, що між Приватним акціонерним товариством "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (позивач) та Приватним підприємством "Прогрес-Буд" (відповідач) існували правовідносини з поставки товару та надання послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними: №456 від 03.06.2019 на суму 28000,08 грн., №913 від 02.10.2019 на суму 8400,02 грн., №1142 від 14.11.2019 на суму 8250,00 грн., №22 від 14.01.2020 на суму 11340,00 грн., №24 від 15.01.2020 на суму 11340,00 грн., №35 від 17.01.2020 на суму 11340,00 грн. відповідачем було отримано від позивача товар (товарний бетон М200 та товарний бетон М200 з добавками) на загальну суму 78670,10 грн. (а. с. 6 - 11).

Крім того, за актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №555 від 14.11.2019 на суму 1700,00 грн., №435 від 02.10.2019 на суму 1700,00 грн., №8 від 14.01.2020 на суму 8599,20 грн., №10 від 15.01.2020 на суму 8899,20 грн., №15 від 17.01.2020 на суму 8899,20 грн. відповідачем було отримано від позивача автопослуги міксера на загальну суму 29797,60 грн. (а. с. 12 - 16).

Загальна сума переданого позивачем відповідачу товару та отриманих послуг становить 108467,70 грн.

Відповідач частково сплатив позивачу 21000,08 грн. за отриманий товар та надані послуги, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.05.2020, підписаного сторонами без будь-яких зауважень (а. с. 17).

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога вих. №55 від 07.05.2020, в якій позивач просив протягом 7-ми днів перерахувати заборгованість за товарний бетон та автопослуги в сумі 87467,62 грн. на рахунок ПАТ "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль", яка залишилась без відповіді та задоволення (а. с.18).

Наведені обставини вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за поставкою товару та наданням послуг, що призвело до звернення позивача до суду з метою захисту його порушених прав.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд. Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.2 ст.202 ЦК України).

За ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У частині 2 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України).

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо встановлення строку виконання зобов`язання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару ( ч.ч. 1,2 ст.692 ЦК України).

За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

В матеріалах справи є вимога позивача вих. №55 від 07.05.2020 з проханням погасити наявний борг за поставлений товар та надані послуги, яка залишилась без відповіді та задоволення; докази її відправлення свідчать про те, що її було надіслано 07.05.2020 (а. с. 18).

З огляду на те, що вимога вих. №55 від 07.05.2020 з проханням погасити борг у сумі 87467,62 грн. направлялась відповідачу 07.05.2020, про що свідчить фіскальний чек від 07.05.2020, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та дату вимоги №55 від 07.05.2020, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен був повністю провести розрахунок за отриманий товар та надані послуги до 19.05.2020 включно, виходячи з такого розрахунку: 07.05.2020 + 7 (днів) + 5 (днів) (поштовий перебіг).

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 87467,62 грн.

На виконання правовідносини з поставки товару та надання послуг позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 78670,10 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а також надав послуги на загальну суму 29797,60 грн. за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а. с. 6 - 17):

1) №456 від 03.06.2019 на суму 28000,08 грн.,

2) №913 від 02.10.2019 на суму 8400,02 грн.,

3) №1142 від 14.11.2019 на суму 8250,00 грн.,

4) №22 від 14.01.2020 на суму 11340,00 грн.,

5) №24 від 15.01.2020 на суму 11340,00 грн.,

6) №35 від 17.01.2020 на суму 11340,00 грн.,

7) №555 від 14.11.2019 на суму 1700,00 грн.,

8) №435 від 02.10.2019 на суму 1700,00 грн.,

9) №8 від 14.01.2020 на суму 8599,20 грн.,

10) №10 від 15.01.2020 на суму 8899,20 грн.,

11) №15 від 17.01.2020 на суму 8899,20 грн.

Відповідач частково сплатив борг позивачу за отриманий товар та надані послуги у сумі 21000,08 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та наявний в матеріалах справи (а. с.17).

Як встановлено судом, строк виконання зобов`язання у відповідача настав з 20.05.2020.

Отже, неоплаченим відповідачем залишився товар та надані послуги в загальній сумі 87467,62 грн.

Доказів сплати боргу в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідач суду не надав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару та наданих послуг, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу борг у заявленій сумі позовних вимог 87467,62 грн.

5. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять доказів сплати основного боргу та/або мирного врегулювання спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на суму 87467,62 грн. основного боргу.

6. Розподіл сплаченого судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням позову повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Одночасно слід зазначити, що ухвалою від 06.08.2020 господарський суд постановив повернути позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в сумі 2621,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес - Буд" (10031, м. Житомир, вул. Крошенська, 4, кв. 41, код ЄДРПОУ 32805423) на користь Приватного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (10001, м. Житомир, вул. Металістів, 6, код ЄДРПОУ 05471336):

- 87467,62 грн. боргу;

- 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 07.08.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)