Рішення

від 07.08.2020 по справі 909/169/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/169/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/169/20 за позовом приватного підприємства "Інструмент" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський вторчормет" 23 681 грн 75 коп. за договорами поставки.

ПП "Інструмент" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" 23 681 грн 75 коп. за договорами поставки: за договором № 9 поставки брухту та відходів чорних металів від 03 січня 2018 р. - 1 422 грн основного боргу, 482 грн 47 коп. пені, 120 грн 32 коп. інфляційних втрат, 65 грн 63 коп. 3 % річних та за договором № 41 поставки брухту та відходів чорних металів від 06 травня 2019 р. - 18 142 грн основного боргу, 3 078 грн 15 коп. пені і 371 грн 18 коп. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі оплатив отриманий від позивача товар.

02 березня 2020 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач отримав копію зазначеної ухвали 10 березня 2020 р.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 р. № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 р. на усій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 р., Розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, строк на подання ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" відзиву на позовну заяву був продовженим в силу прямої норми закону.

Разом з тим, 17 липня 2020 р., набрав чинності Закон України № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби", яким були внесені зміни до ГПК України і, зокрема, п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу викладено в іншій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Крім того, за змістом п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням викладеного, продовжений в силу закону строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06 серпня 2020 р.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

ПП "Інструмент" (продавець) та ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" (покупець) уклали договір поставки брухту та відходів чорних металів від 03 січня 2018 р. № 9 (договір-1) та договір поставки брухту та відходів чорних металів від 06 травня 2019 р. № 41 (договір-2).

Відповідно до змісту зазначених договорів, продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів.

Згідно з розділом 3 Договорів, оплата за металобрухт проводиться по діючих цінах на день здачі; форма розрахунку - безготівкова; при умові попередньої оплати, продавець зобов`язується гарантійним листом поставити металобрухт в погоджені сторонами терміни.

21 грудня 2018 р., на виконання договору-1 позивач поставив відповідачу металобрухт на загальну суму 4 422 грн, який було частково оплачено: 20 лютого 2020 р. в сумі 1 000 грн та 19 березня 2020 р. в сумі 2 000 грн.

На виконання договору-2 позивач поставив відповідачу 06 травня 2019 р. металобрухт на суму 4 524 грн та 22 травня 2019 р. металобрухт на суму 13 618 грн, які ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" не оплатило.

В грудні 2019 р. позивач звертався до відповідача із вимогою оплатити товар, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено у ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, в укладених між сторонами договорах не встановлено строків, у які покупець був зобов`язаний оплатити прийнятий від продавця металобрухт, однак Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 28 лютого 2018 р. у справі № 910/9075/17 зазначив про те, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач поставив відповідачу визначений договорами металобрухт, який останній не оплатив у повному обсязі, зокрема, у ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" наявна заборгованість за договором № 9 поставки брухту та відходів чорних металів від 03 січня 2018 р. у розмірі 1 422 та за договором № 41 поставки брухту та відходів чорних металів від 06 травня 2019 р. у розмірі 18 142 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати, суд встановив, що наведені позивачем розрахунки є арифметично правильними, як і правильно позивач визначив періоди таких нарахувань.

Отже, позов ПП "Інструмент" в частині заявлених вимог про стягнення з ТОВ "Івано-Франківський вторчормет" основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати отриманого металобрухту слід зазначити таке.

В статтях 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, яка встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в даному випадку - закріплення такої норми у тексті договорів, що сторонами зроблено не було. У зв`язку з чим, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені суд не вбачає.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, застосування визначених ч. 2 ст. 231 ГК України штрафних санкцій можливе за наявності принаймі однієї із таких умов: хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Водночас, враховуючи суб`єктний та предметний склад спірних правовідносин, такі умови у даному випадку відсутні, а відтак і відсутні підстави для стягнення пені.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський вторчормет" (76002, м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 29; ідентифікаційний код 00193105) на користь приватного підприємства "Інструмент" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, буд. 8Б; ідентифікаційний код 22188458) стягнути 1 422 (одну тисячу чотириста двадцять дві) грн основного боргу, 120 (сто двадцять) грн 32 коп. інфляційних втрат, 65 (шістдесят п`ять) грн 63 коп. 3 % річних за договором № 9 поставки брухту та відходів чорних металів від 03 січня 2018 р. та 18 142 (вісімнадцять тисяч сто сорок дві) грн основного боргу, 371 (триста сімдесят одну) грн 18 коп. 3 % річних за договором № 41 поставки брухту та відходів чорних металів від 06 травня 2019 р., а також 1 785 (одну тисячу сімсот вісімдесят п`ять) грн 96 коп. судового збору;

в частині позовних вимог приватного підприємства "Інструмент" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський вторчормет" 482 грн 47 коп. пені за договором № 9 поставки брухту та відходів чорних металів від 03 січня 2018 р. та 3 078 грн 15 коп. пені за договором № 41 поставки брухту та відходів чорних металів від 06 травня 2019 р. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в частині 316 грн 04 коп. залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко