Рішення
від 07.08.2020 по справі 910/4045/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/4045/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Редіча Романа Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфрабуд

про стягнення 343 297,06 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У березні 2020 року Фізична особа-підприємець Редіч Роман Юрійович (далі - ФОП Редіч Р.Ю., позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфрабуд (далі - ТОВ Інфрабуд , відповідач) про стягнення 343 297,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити послуги, надані позивачем за договором надання послуг № ТР-ІНФ-РЕ250518 від 25.05.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 343 297,06 грн, з яких: 322 100,00 грн - основний борг, 2 330,00 грн - 3% процентів річних, 18 867,06 грн - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/4045/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 18.03.2020 була отримана позивачем 23.03.2020 та 24.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053832893, № 0103053832885. Вказана ухвала також була отримана відповідачем 31.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103053832907.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.05.2018 між ФОП Редіч Р.Ю. (виконавець) та ТОВ Інфрабуд (замовник) був укладений договір надання послуг № ТР-ІНФ-РЕ250518 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за письмовою заявкою замовника протягом визначеного у договорі строку надавати за плату послуги спеціальної техніки та механізмів (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Згідно з п. 1.2 договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором та їх вартості, міститься у додатку № 1 до цього договору, та визначається в заявці Замовника, яка надається ним Виконавцеві шляхом письмового замовлення у строк до 3 (трьох) календарних днів.

З додатку № 1 до договору вбачається, що сторони погодили вартість послуг: наданих з допомогою маніпулятора МАЗ 5336 (АІ8350ЕХ) у розмірі 540,00 грн за годину без ПДВ, 4 320,00 - за зміну (8 годин) без ПДВ; наданих з допомогою самоскиду КАМАЗ 55111 (АІ4844АР) у розмірі 312,50 грн за годину без ПДВ, 2 500,00 - за зміну (8 годин) без ПДВ. Вартість послуг спеціалізованої техніки вказана без урахування витрат на дизельне паливо, заправка техніки здійснюється замовником згідно з п. 2.3 даного договору.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що загальна, вартість фактично наданих виконавцем послуг визначається Актами приймання-передачі наданих послуг. Такі Акти складаються згідно вартості послуг (Додаток № 1, що є невід`ємною частиною цього договору) та документів, які визначають обсяг фактично наданих послуг (змінні рапорти машиністів), які належним чином оформлені та підписані повноважними представниками сторін.

Сторони один раз на місяць, а саме в перший робочий день наступний за місяцем в якому було надано послуги, належним чином оформлюють Акти приймання-передачі наданих послуг та документи, що до них додаються. Замовник здійснює повний розрахунок за надані послуги, за пропорційним вираховуванням суми сплаченого авансу, згідно виставлених рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця зазначений у цьому договорі, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Замовником кожного чергового Акту. Рахунок-фактура виставляється виконавцем на підставі підписаного без зауважень сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (п. 3.2 договору).

У п.п. 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що цей договір і додатки до нього вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступний період в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 384 835,00 грн, що підтверджується актами надання послуг від 30.11.2018 на суму 212 575,00 грн та 29.12.2018 на суму 172 260,00 грн, підписаними представниками обох сторін. Проте відповідач вказані послуги оплатив частково, а саме у розмірі 62 735,00 грн (частина оплати на загальну суму 150 000,00 грн, здійснена відповідачем 10.10.2019, інша частина оплати зарахована позивачем в оплату заборгованості, що виникла раніше), у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 322 100,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період: січень - листопад 2019 року, підписаний представниками обох сторін та засвідчений печаткою відповідача.

Відповідач всупереч приписам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного суду не надав.

Розглядаючи даний спір та оцінюючи правомірність вищевказаних вимог позивача, вирішуючи цей спір по суті суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 322 100,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 867,06 грн

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем, оплатив частково, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

У п. 4.6 договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Враховуючи встановлені п. 3.2 договору умови оплати наданих послуг (протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання замовником кожного чергового Акту) останнім днем строку виконання відповідачем його обов`язку оплатити послуги, надані позивачем, за актом від 30.11.2018 є 14.12.2018, за актом від 29.12.2018 - 16.01.2019.

Таким чином, шестимісячний строк нарахування пені, який не подовжувався сторонами у договорі, сплив для зобов`язань за актом від 30.11.2018 - 14.06.2019, за актом від 29.12.2019 - 16.07.2019.

При цьому позивач нараховує пеню за невиконаними зобов`язаннями за обома актами протягом строку з 20.12.2019 по 17.03.2020, тобто позивач починає нарахування пені після спливу строку, встановленого приписами ст. 232 Господарського кодексу України, що є неправомірним.

Так, у п. 2.5 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене, а також те, що суд позбавлений права виходити за межі заявлених позивачем вимог, у тому числі щодо визначених позивачем строків нарахування штрафних санкцій, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 330,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 20.12.2019 по 17.03.2020, суд встановив, що їх розмір становить 2 350,61 грн, тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно та підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем, а саме - 2 330,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 322 100,00 грн та 3% річних в розмірі 2 330,00 грн. У стягненні пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 33 490,47 грн суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи копії:

- договору про надання правової допомоги № 17 від 24.02.2020, укладеного з Адвокатським об`єднанням Редіч і партнери ;

- додаткової угоди № 1 від 24.02.2020 до вищевказаного договору, згідно з умовами якої сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського бюро у справі за позовом ФОП Редіч Р.Ю. до ТОВ Інфрабуд про стягнення заборгованості за договором надання послуг № ТР-ІНФ-РЕ250518 від 25.05.2018, а також вартість послуг, яка становить за 1 годину 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати, а саме 1889,00 грн;

- акту про приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.03.2020 на загальну суму 33 057,50 грн

- ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1028300 від 16.03.2020, виданий позивачем на ім`я адвоката Редіч Наталії Юріївни.

- копію свідоцтва Редіч Наталії Юріївни на право зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6472/10.

При цьому з наданого позивачем акту про приймання-передачі наданих послуг № 1 від 12.03.2020 вбачається, що:

- усна консультація (кваліфікація спірних правовідносин, попередня правова позиція) тривала 2 год 30 хв, вартість склала 4 722,50 грн;

- вивчення (детальний аналіз) наданих документів, побудова правової позиції тривало 4 год., вартість склала 7 556,00 грн;

- зустріч з клієнтом з метою обговорення питань щодо стягнення заборгованості тривала 3 год., вартість склала 5 667,00 грн;

- написання та подання до суду позовної заяви тривало 8 год, вартість склала 15 112,00 грн.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з відповідача 33 490,47 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інфрабуд (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 3, ідентифікаційний код 41476382) на користь Фізичної особи-підприємця Редіча Романа Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) основний борг в розмірі 322 100,00 грн (триста двадцять дві тисячі сто грн 00 коп.), 3% річних в розмірі 2 330,00 грн (дві тисячі триста тридцять грн 00 коп.), судовий збір у розмірі 4 866,45 грн (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн 45 коп.), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 490,47 грн (тридцять три тисячі чотириста дев`яносто) грн 47 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 07.08.2020.

Суддя О.Г. Удалова

Дата ухвалення рішення07.08.2020
Оприлюднено07.08.2020

Судовий реєстр по справі —910/4045/20

Ухвала від 07.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

Рішення від 07.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

Ухвала від 18.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні