Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/4970/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/4970/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" (49101, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 21-А; ідентифікаційний код: 20244069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Тормікс" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 41 "А", офіс 61; ідентифікаційний код: 38190616)

про стягнення 269 275, 41 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Тормікс" про стягнення 269 275, 41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ним були виконані договірні зобов`язання та поставлено товар на загальну суму 403 032, 00 грн. Однак, відповідач в порушення обумовлених зобов`язань здійснив лише часткову оплату в сумі 170 000, 00 грн., у зв`язку з чим, в останнього й утворилася заборгованість за поставлений товар, що становить 233 032, 00 грн., яку й просить позивач стягнути з відповідача. Також позивачем, з огляду на порушенням виконання основного зобов`язання було здійснено нарахування 22 534, 19 грн - інфляційних втрат та 13 709, 22 - 3% річних, які також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс", позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надсилання (касовий чек, поштова квитанція з описом вкладення тощо) копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.

05.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем додано докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення № 0105471835478 ухвала суду від 08.05.2020 була отримана представником відповідача 21.05.2020, однак станом на дату ухвалення рішення суду відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано, враховуючи те, що строки розгляду справи продовжувалися у відповідності до вимог п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 03.07.2020 та у зв`язку із запровадженням на території України карантину Кабінетом Міністрів України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Крім того, суд зазначає, що станом на 07.08.2020 відповідачем не подано до суду заяви про продовження процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву), встановленого судом як це передбачено п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції від 17.07.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Із позовної заяви вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Тормікс" було досягнуто домовленість щодо поставки товару та оплати його протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Позивач зазначає, що ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 403 032, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 000002758 від 12.03.2018.

Відтак, на переконання позивача товар, повинен був бути оплачений у строк до 11.04.2018, виходячи із домовленості щодо оплати протягом 30 календарних днів з моменту такої поставки.

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" товар, а саме в розмірі 170 000, 00 грн, у зв`язку з чим в останнього існує заборгованість в розмірі 233 032, 00 грн, яку станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем не погашено.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами з приводу поставки позивачем товару відповідачу згідно видаткової накладної № о00002758 від 12.03.2018, виставлення ним рахунку на оплату № 1088 від 12.03.2018 та здійснення відповідачем часткової оплати в розмірі 170 000, 00 грн, суд дійшов висновку про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із видаткової накладної № о00002758 від 12.03.2018 вбачається, що позивачем 23.03.2018 поставлено товар, а відповідачем, відповідно такий товар було прийнято.

Суд зазначає, за вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином поставлено товар відповідачу, який в свою чергу був прийнятий менеджером з постачання ОСОБА_1 на підставі доручення № 169 від 12.03.2019 без зауважень.

За таких обставин у відповідача виник обов`язок сплатити кошти за поставлений позивачем товар.

Частинами 1, 2 та 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що між сторонами існувала домовленість щодо здійснення відповідачем оплати поставленого товару протягом тридцяти календарних днів з дати поставки.

Проте, судом встановлено, що вказані обставини жодним чином не підтверджуються належними та допустимими доказами, оскільки, останні взагалі відсутні в матеріалах справи.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно наявного в матеріалах справи копії рахунку на оплату № 1088 від 12.03.2018, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом двох банківських днів.

Відтак, на переконання суду, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар протягом 13.03.2018 та 14.03.2018, а з 15.03.2018 виконання такого зобов`язання вже вважається простроченим.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем було частково сплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 170 000, 00 грн, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Тормікс" становить 233 032, 00 грн.

Суд вказує, що дані обставини не спростовуються відповідачем, а відтак, є доведеними позивачем та беруться судом до уваги при вирішенні спору по суті.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач, здійснивши часткову оплату за товар тим самим підтвердив факт належної поставки позивачем товару та фактично визнав факт виникнення у нього обов`язку щодо виконання зобов`язання зі свого боку щодо здійснення відповідної оплати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи доведення позивачем факту здійснення поставки товару відповідачу, здійснення останнім часткової оплати за такий товар в розмірі 170 000, 00 грн, суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконанні свої зобов`язання в частині оплати за поставлений йому товар, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 233 032, 00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування 3 % річним в розмірі 13 709, 22 грн та інфляційні втрати в розмірі 22 534, 19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, у відповідності до періодів, які зазначені позивачем у розрахунку, дійшов висновку, що позивачем арифметично вірно здійснено нарахування 3% в сумі 13 709, 22 грн за період з 12.04.2018 по 27.03.2020, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд вказує, що позивачем було допущено помилку в періоді нарахування інфляційних втрат. Оскільки, в розрахунку 3% річних позивачем було вказано період саме з 12.04.2018, то за таких обставин, враховуючи, що нарахування інфляційних втрат здійснюється за повні місяці, судом було здійснено розрахунок інфляційних втрат за період з 01.05.2018 по 31.08.2019.

За розрахунком суду, обґрунтованою сумою інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є 18 731, 35 грн. Відтак, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Додаткового суд звертає увагу позивача, що відповідно до платіжного доручення № 2293653547 від 25.11.2019 ним було сплачено судовий збір в розмірі 6 389, 90 грн, в той час, як при заявлених позовних вимогах повинен був бути сплачений судовий збір в розмірі 4 039, 13 грн.

Відтак, враховуючи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2 350, 77 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Тормікс" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 41 "А", офіс 61; ідентифікаційний код: 38190616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" (49101, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 21-А; ідентифікаційний код: 20244069) заборгованість з основного боргу в розмірі 233 032 (двісті тридцять три тисячі тридцять дві) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 731 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн 35 коп., 3 % річних в розмірі 13 709 (тринадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн 08 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Триплекс" (49101, обл. Дніпропетровська, м. Дніпро, вул. Троїцька, будинок 21-А; ідентифікаційний код: 20244069) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2 350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн 77 коп. згідно платіжного доручення № 2293653547 від 25.11.2019 на суму 6 389, 90 грн.

6. Оригінал платіжного доручення № 2293653547 від 25.11.2019 на суму 6 389, 90 грн. залишити в матеріалах справи № 910/4970/20.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.08.2020

Суддя Баранов Д.О.