Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/5990/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/5990/20

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" (м. Київ)

до Приватного підприємства Валюшино (м. Київ)

про стягнення 1.743,79 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Валюшино" про стягнення 1743,79 грн, з яких: 1663,42 грн основного боргу, 42,79 грн пені, 20,92 грн 3% річних та 16,66 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 586/Е від 01.07.16. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.20. відкрито провадження у справі № 910/5990/20 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Проте, конверт з ухвалою від 28.05.20. було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України .

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/5990/20.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано п. 4 розділу Х, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

01.07.16. між позивачем (Підприємство) та відповідачем (Орендар) було укладено Договір № 586/Е про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної орендарем площі приміщення за адресою м. Київ, бульвар І.Лепсе, 13 і становить 35,7 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт.

Орендар сплачує Підприємству вартість фактично отриманих послуг (п. 2.1 Договору).

Строк дії Договору встановлено п. 6.1 з 01.07.16. до 01.07.17. У разі коли за місяць до закінчення дії Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, він вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були ним передбачені. Договір може бути розірваний достроково у разі переходу права власності (користування) на приміщення (будівлю) до іншої особи (п. 6.2 Договору).

Доказів розірвання Договору сторонами до матеріалів справи не подано, з огляду на що судом встановлено, що його строк продовжувався до 01.07.18., 01.07.19., 01.07.20.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує, що заборгованість відповідача за Договором по послугам утримання будинку та прибудинкової території за Договором становить 1663,42 грн за період з 01.02.19. по 01.01.20.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.4 Договору Орендар, незалежно від результатів господарської діяльності зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Надані послуги оформляються актом виконаних робіт, який підписується підприємством і Орендарем в кінці кожного календарного місяця. Орендар зобов`язаний підписати Акт виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту його надходження від Підприємства, або висловити свої заперечення стосовно його підписання. За відсутності підпису та заперечень акт вважається погодженим сторонами (пункти 2.5, 2.6 Договору).

Доказів заперечень відповідача щодо отриманих від позивача послуг суду не подано.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що заборгованість відповідача по наданим позивачем послугам за Договором за період лютий 2019 року - грудень 2019 року становить 1663,42 грн, внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 42,79 грн пені, 20,92 грн 3% річних та 16,66 грн інфляційних втрат, суд встановив викладене далі.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі прострочення оплати за Договором Орендар сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат з врахуванням положень пункту 2.4 Договору, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 42,79 грн пені, 20,92 грн 3% річних та 16,66 грн інфляційних втрат, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов судом задовольняється повністю, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Валюшино (03065, м. Київ, бульвар Вацлава гавела, 11, кв. 21; ідентифікаційний код 35489184) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" (03186, м. Київ, вул. Л.Мацієвича, 6; ідентифікаційний код 35756919) 1.663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн 42 коп. основного боргу, 42 (сорок дві) грн 79 коп. пені, 20 (двадцять) грн 92 коп. 3% річних, 16 (шістнадцять) грн 66 коп. інфляційних втрат, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко