Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/7694/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/7694/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (м. Червоноград Львівської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд" (м. Київ)

про стягнення 95.217,47 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд" про стягнення 95.217,47 грн, з яких: 81.522,80 грн основного боргу, 13.694,67 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 64/01-П/ІНФР-ЧЗМК від 02.07.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.20. відкрито провадження у справі № 910/7694/20, з підстав, визначених означеною ухвалою постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Конверт з ухвалою від 03.06.20. було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку АТ Укрпошта з відміткою адресат відсутній .

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За висновками суду, відмітка на конверті дозволяють дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження в даній свідчать про незнаходження сторони за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/7694/20.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано п. 4 розділу Х ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків від сторін не надходило.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

02.07.19. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 64/01-П/ІНФР-ЧЗМК (далі - Договір) за умовами якого (п. 1.1) Виконавець в порядку та на умовах, визначених Договором та Специфікаціями, які є невід`ємною частиною Договору, зобов`язується виготовити та передати у власність Замовника металеві вироби (Продукція) в номенклатурі, кількості та за ціною, що передбачені Специфікацією на відповідну партію Продукції, Замовник зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити її вартість.

Номенклатура та кількість Продукції передбачається у Специфікації на відповідну партію Продукції (п. 2.2 Договору).

Специфікацією № 1 від 02.07.19. до Договору сторони погодили номенклатуру та кількість продукції на суму 203.807,00 грн. також сторони погодили, що поставка продукції виконується на умовах DAP - вул. Велика Васильківська, 91 об`єкту Реконструкція та забудова території в межах будинків № 91 та № 93 на вул. Червоноармійській, № 22 на вул. Предславинській, № 11-А літ. Б на вул. Ульянових, № 7/20 на вул. Предславинській у Печерському районі міста Києва (Інкотермс 2010).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту його підписання до 31.12.19. і може бути пролонговано за згодою сторін.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Продукцію на суму 203.807,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-1055 від 25.09.19.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо передачі Продукції відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Продукції відповідачем суду сторонами надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов`язань з передання Продукції на суму 203.807,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлена до матеріалів справи видаткова накладна є належним доказом передачі Продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з передання Продукції на суму 203.807,00 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови розрахунку за Продукцію вказуються в Специфікаціях (п. 3.3 Договору).

Специфікацією № 1 від 02.07.19. до Договору встановлено, що розрахунки за Продукцію здійснюються наступним чином:

- проплата авансу в розмірі 60% від вартості Продукції протягом трьох днів від дати підписання Специфікації;

- доплата до 100% вартості Продукції згідно Специфікації до моменту відвантаження Продукції зі складу Виконавця.

Отже, відповідач зобов`язаний був сплатити аванс в сумі 122.284,20 грн та доплатити решту грошової суми в розмірі 81.522,80 грн до моменту відвантаження Продукції зі складу Виконавця.

Платіжним дорученням № 419 від 30.07.19. відповідач сплатив позивачу аванс в сумі 122.284,20 грн.

Решту грошових коштів в розмірі 81.522,80 грн до моменту відвантаження Продукції зі складу Виконавця відповідач не сплатив.

Як відзначалось судом, Продукцію було доставлено відповідачу 25.09.19.

За таких обставин, враховуючи дату поставки Продукції за пред`явленою до матеріалів справи видатковою накладною, суд дійшов висновку, що строк оплати Продукції на суму 81.522,80 грн є таким, що настав.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Листом від 19.12.19. № 1912-1 відповідач гарантував оплату в сумі 81.522,80 грн у строк до 17.01.20., однак вказаних грошових коштів позивачу не оплатив.

Претензією № 139 від 16.04.20. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість в сумі 81.522,80 грн.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Твердження позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 81.522,80 грн, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 13.694,67 грн пені.

Відповідно до п. 5.2 Договору в разі порушення термінів оплати, Замовник за кожен день протермінування по оплаті сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При здійснені перерахунку пені судом враховано вказані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 11.187,83 грн. Пеню в сумі 2506,84 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За викладеного в сукупності позов задовольняється судом частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфрабуд" (03148, м. Київ, вул. Сімї Сосніних, б. 3; ідентифікаційний код 41476382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоноградський завод металоконструкцій" (80100, м. Червоноград Львівської області, вул. Львівська, б. 53; ідентифікаційний код 01267395) 81.522 (вісімдесят одну тисячу п`ятсот двадцять дві) грн 80 коп. основного боргу, 11.187 (одинадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн 83 коп. пені, 2.046 (дві тисячі сорок шість) грн 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко