Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/3241/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/3241/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ромстроймчс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ

про стягнення 156339,75 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу та санкцій за договором про надання послуг №07/14 від 14.07.2019, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань оплатити надані йому послуги.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 09.04.2020 (відомості з бази УкрПошти за ідентифікатором листа 0105471344628), проте у встановлений судом строк відзиву на позов не подав. Також відзив на позов не надійшов від Відповідача станом на час розгляду даного спору та винесення рішення у справі. Відтак, оскільки Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином, але відзиву не подав, то суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому, враховано, що до суду не надходили передбачені п. 4 Прикінцевих положень ГПК України заяви про поновлення або продовження процесуальних строків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №07/04 від 14.07.2019 (далі - Договір), Позивачем були надані Відповідачу обумовлені Договором послуги будівельної техніки з оператором, автомобільного вантажного транспорту, а також обладнання та механізмів, разом на суму 1105433,53 грн., що підтверджується актами наданих послуг №139 від 20.07.2019, №168 від 27.07.2019, №171 від 29.07.2019, №172 від 03.08.2019, №173 від 03.08.2019, №185 від 07.08.2019, №188 від 10.08.2019, №204 від 15.08.2019, №205 від 17.08.2019, №223 від 21.08.2019, №224 від 22.08.2019, №249 від 31.08.2019, №269 від 07.09.2019, №305 від 14.09.2019, №311 від 21.09.2019, №312 від 21.09.2019, №363 від 30.09.2019, №393 від 05.10.2019, №426 від 15.10.2019, №452 від 19.10.2019, №482 від 26.10.2019, №483 від 29.10.2019, №492 від 30.10.2019, №500 від 31.10.2019, №507 від 02.11.2019, №529 від 10.11.2019 та №551 від 13.11.2019.

Вказані акти містять номенклатуру (опис) виконаних робіт (наданих послуг), їх кількість та ціну, підписи представників Позивача та Відповідача, скріплені їх печатками, і зауважень, натомість, не містять.

Строк дії Договору сторони визначили як до 31.12.2019, з автоматичною пролонгацією за відсутності відповідних заперечень (п. 6.2 Договору).

Правомірність Договору судом наразі презюмується на підставі ст. 204 ЦК України.

Відповідач за надані йому по Договору та вказані у описаних вище актах послуги повністю не розрахувався; матеріали справи не містять доказів протилежного, і також не містять доказів наявності у Відповідача претензій по кількості, якості та/або комплектності виконаних Позивачем та описаних у наведених вище актах послуг.

Залученими до справи письмовими доказами (копіями платіжних доручень) підтверджується, що Відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 963120,20 грн., відтак, непогашеними залишились 142313,33 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, та обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Щодо строку оплати, то суд не погоджується з твердженнями Позивача, що він настав з 07.11.2019, оскільки сторонами ані у Договорі, ані у будь-якому іншому документі не було погоджено цю дату. Також, строк оплати не настав негайно і за приписами ст. 692 ЦК України, оскільки вона регулює строк оплати отриманого товару, тоді як по Договору та описаним вище актам надавалися послуги, оплата яких нормами ст. 692 ЦК України не регулюється.

Отже, оскільки Договором строк оплати не встановлено, що він визначається за ст. 530 ЦК України, тобто моментом пред`явлення вимоги та заявленим у ній строком виконання.

Залученими до справи доказами, а також наявними у базі УкрПошти відомостями про рух поштових відправлень №0101305070166 та №0101305070158 вбачається, що претензія Позивача від 10.02.2020 про негайну сплату боргу надійшло на поштові відділення для Відповідача, та отже могла бути ним отримана 11.02.2020, проте отримана Відповідачем не була, на повернулася Позивачу.

Відповідач не довів перед судом поважності причин, тому він не зміг отримати претензію Позивача на відділеннях пошти (надсилалося та юридичну адресу згідно ЄДР та на адресу директора товариства Відповідача).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Позивачем було належно пред`явлено вимогу Відповідачу 11.02.2020, і Позивач вчинив всі належні для пред`явлення вимоги, оскільки вже подальше отримання вимоги самим Відповідачем на відділенні знаходиться поза межами контролю відправника, тобто Позивача.

Таким чином, після пред`явлення вимоги щодо негайного виконання грошового зобов`язання, та враховуючи положення ст. 253 ЦК України, Відповідач повинен був її виконати не пізніше наступного дня від отримання (коли міг отримати, але не отримав), тобто не пізніше 12.02.2020, але у цей день не виконав, тому з 13.02.2020 він порушив грошове зобов`язання, і 13.02.2020 є початком обліку строку порушення грошового зобов`язання.

Отже, наявність у Відповідача простроченої заборгованості в сумі 142313,33 грн., заявленої Позивачем до стягнення, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

З огляду на все наведене вище, позовні вимоги про стягнення 142313,33 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені на підставі п. 4.1 Договору, ст.ст. 546, 549 ЦК України;

- втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних судом перевірено та визнано необґрунтованим, оскільки Позивачем неправильно обраховано початок прострочення виконання зобов`язань, відтак, суд робить власний перерахунок, виходячи з визнаної судом обгрунтованою дати прострочення (з 13.02.2020) та в межах заявленого Позивачем періоду нарахування (до 02.03.2020 включно) наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 142313.33 13.02.2020 - 02.03.2020 19 11.0000 % 0.060 % 1625.33

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 142313.33 13.02.2020 - 02.03.2020 19 3 % 221.64

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 13.02.2020 - 02.03.2020 142313.33 0.997 -426.94

Отже, суд задовольняє вимоги у межах вказаних вище сум, визнаних судом обґрунтованими: 1625,33 грн. пені та 221,64 грн. 3% річних; щодо стягнення інфляційних втрат то суд відмовляє оскільки вони відсутні (від`ємне значення); у решті вимог суд відмовляє у зв`язку з необґрунтованим періодом нарахування (через неправильно визначену Позивачем дату початку періоду нарахування, що описано судом вище).

Судові витрати, у які Позивачем включено витрати по оплаті судового збору в сумі 2345,10 грн., а також витрати на правничу допомогу в сумі 2500 грн., які підтверджені належними доказами: договір №28/02 від 28.02.2020, рахунок-фактура № 5/1 від 28.02.2020, акт від 28.02.2020, платіжне доручення від 28.02.2020, ордер КС/692428, свідоцтво №4949/10 від 26.07.2012, письмові пояснення від 14.04.2020, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Баукунст Київ (вул. Флоренції, 12-Б, кв. 115, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 39867769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ромстроймчс (вул. Будіндустрії, 2, м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 42584553) 142313 (сто сорок дві тисячі триста тринадцять) грн. 33 коп. заборгованості, 1625 (одну тисячу шістсот двадцять п`ять) грн. 33 коп. пені, 221 (двісті двадцять одну) грн. 64 коп. 3% річних, а також 2162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 41 коп. судового збору та 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків