Рішення

від 04.08.2020 по справі 911/1363/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1363/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини , Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Київська область, м. Обухів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 , м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , м. Обухів

про визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Київська область, м. Обухів

до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини , Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське

третя особа ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 , м. Київ

про визнання недійсним Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року, стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): І.Ю.Кобліков

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини б/н від 29.05.2019 року (вх.№1416/19 від 30.05.2019 року) (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач), третя особа 1 ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 про визнання договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року недійсним.

Ухвалою суду від 14.06.2019 року позовну заяву прийнято то розгляду та відкрито провадження у справі №911/1363/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.07.2019 року.

До суду від третьої особи 1 - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення б/н від 03.07.2019 року (вх. №13056/19 від 03.07.2019 року) на виконання вимог ухвали суду від 14.06.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №13338/19 від 08.07.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання б/н від 09.07.2019 року (вх. №13403/19 від 09.07.2019 року) про відкладення розгляду справи. Крім того, відповідач у відзиві заявив клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у позовній заяві питання відповідно до ст. 90 ГПК України.

Позивач та третя особа 1 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.07.2019 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач у судовому засіданні 09.07.2019 року подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/1363/19 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1363/19 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 30.07.2019 року.

До суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява б/н від 08.07.2019 року (вх. №13326/19 від 08.07.2019 року) до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини про визнання недійсним Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року, застосування односторонньої реституції та стягнення заборгованості в розмірі 131200,00 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2019 року зустрічну позовну заяву б/н від 08.07.2019 року (вх. №13326/19 від 08.07.2019 року) залишено без руху.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 15.07.2019 року (вх. №13964/19 від 17.07.2019 року), в якій позивач заявив клопотання про зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені у позовній заяві питання відповідно до ст. 90 ГПК України.

До суду від третьої особи 1 - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення б/н від 19.07.2019 року (вх. №14328/19 від 23.07.2019 року).

До суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом б/н від 29.07.2019 року (вх. №14700/19 від 29.07.2019 року).

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у судовому засіданні 30.07.2019 року повідомив, що ним не отримано подані відповідачем заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини про визнання недійсним Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року, застосування односторонньої реституції та стягнення 131200,00 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом, а вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Розгляд справи відкладено на 24.09.2019 року.

До суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 15.08.2019 року (вх. №15853/19 від 20.08.2019 року), в якому позивач проти зустрічного позову заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити у його задоволенні.

До суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 20.09.2019 року (вх. №18025/19 від 20.09.2019 року) про долучення до матеріалів справи заяви свідка.

До суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 23.09.2019 року (вх. №18144/19 від 23.09.2019 року), в якій відповідач також зазначає про збільшення розміру позовних вимог за зустрічною позовною заявою, зокрема просить суд стягнути з Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини на користь ФОП ОСОБА_4 264000,00 грн. основного боргу.

Також, до суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява б/н від 23.09.2019 року (вх.№18145/19 від 23.09.2019 року) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_3 .

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 24.09.2019 року проти збільшення позовних вимог за зустрічним позовом заперечив, посилаючись на те, що згідно вимог чинного процесуального законодавства заява про збільшення позовних вимог оформлюється окремою заявою та має відповідати вимогам статті 46 ГПК України, в той час, як згідно ст. 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Також, представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не доведено, у відповідності до вимог ст. 50 ГПК України, на які права та обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення у даній справі, а також, з посиланням на порушення норм ст. 515 ЦК України.

Дослідивши викладені відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) у відповіді на відзив обґрунтування, судом встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 46 ГПК України, оскільки заява про збільшення розміру позовних вимог, викладена у тексті відповіді на відзив, не відповідає встановленій формі та подана без належного обґрунтування, а тому, не приймається судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі.

Представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 24.09.2019 року подано клопотання №01-2038/03-03 від 23.09.2019 року (вх. №18198/19 від 24.09.2019 року) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 (далі - третя особа 2); призначено у справі №911/1363/19 судову почеркознавчу експертизу документа, а саме, Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року; проведення судової почеркознавчої експертизи документа у справі №911/1363/19 доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України; провадження у справі №911/1363/19 зупинено до отримання висновків експертів.

До суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України повернулися матеріали справи №911/1363/19 та лист №19/111/17-3 від 03.03.2020 року (вх. №18/20 від 04.03.2020 року) про неможливість проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року поновлено провадження у справі №911/1363/19 та призначено розгляд справи на 31.03.2020 року.

Судове засідання, призначене на 31.03.2020 року, не відбулося у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, про що сторони були повідомлені ухвалою суду від 24.03.2020 року.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року призначено судове засідання для розгляду справи №911/1363/19 на 28.04.2020 року.

До суду від представників позивача за первісним позовом надійшли клопотання б/н від 27.04.2020 року (вх. №8103/20 від 27.04.2020 року), б/н, б/д (вх. №8097/20 від 27.04.2020 року) про відкладення розгляду справи.

Також, до суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 27.04.2020 року (вх. №8105/20 від 27.04.2020 року) про повторне призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити іншій експертній установі, а саме - Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) та третя особа 1, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.04.2020 року не з`явились.

Ухвалою суду від 28.04.2020 року задоволено клопотання Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини б/н від 27.04.2020 року (вх. №8105/20 від 27.04.2020 року) про повторне призначення у справі судової почеркознавчої експертизи; призначено у справі №911/1363/19 судову почеркознавчу експертизу документа, а саме, Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року; проведення судової почеркознавчої експертизи документа у справі №911/1363/19 доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання б/н від 26.04.2020 року (вх. №934/20 від 15.05.2020 року) про вилучення доказу.

До суду від третьої особи 2 - ОСОБА_3 надійшло повідомлення б/н від 20.05.2020 року (вх. №10144/20 від 25.05.2020 року), в якому останній повідомив, що у нього відсутня Додаткова угода від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/215 від 22.07.2015 року.

Матеріали справи №911/1363/19 скеровано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 25.05.2020 року для проведення експертного дослідження.

До суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №911/1363/19 та клопотання експерта №15176/15177/20-32 від 05.06.2020 (вх. №12211/20 від 18.06.2020 року) про надання додаткових матеріалів та оплату експертизи.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року призначено судове засідання на 07.07.2020 року; зобов`язано ОСОБА_3 надати оригінал Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015; зобов`язано ОСОБА_1 надати: вільні зразки підпису ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що наявні у документах, які посвідчують особу, в угодах, квитанціях, заявах, різних відомостях, договорах, розписках, банківських документах тощо (у тому числі наближених за часом виконання до досліджуваного документа, а саме за 2014-2018 рр.); зобов`язано ОСОБА_4 надати: вільні зразки підпису ОСОБА_2 , що наявні у документах, які посвідчують особу, в угодах, квитанціях, заявах, різних відомостях, договорах, розписках, банківських документах тощо (у тому числі наближених за часом виконання до досліджуваного документа, а саме за 2014-2018 рр.).

До суду від третьої особи 1 - ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 07.07.2020 року (вх. №13767/20 від 07.07.2020 року) про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2020 року.

До суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява б/н б/д (вх. №13770/20 від 07.07.2020 року) про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач (за зустрічним позовом) просить виключити з прохальної частини зустрічної позовної заяви вимогу про застосування односторонньої реституції, збільшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно зі Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини та ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_4 суму основного боргу, що складає 264000,00 грн. та 5881,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 07.07.2020 року повідомив, що у нього відсутні оригінали Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року та Додаткової угоди від 31.08.2016 року та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2020 року.

У судовому засіданні 07.07.2020 року представником відповідача (позивача за зустрічним позовом) та третьою особою повідомлено суд про неможливість подання Додаткової угоди від 31.08.2016 року у зв`язку з тим, що даний документ відсутній у відповідача та третьої особи.

Так, у судовому засіданні 07.07.2020 року судом встановлено, що для проведення почеркознавчої експертизи документа - Додаткової угоди від 31.08.2016 року необхідно надати експертній установі оригінал Додаткової угоди, про що зазначено експертом в клопотанні №15176/15177/20-32 від 05.06.2020 року. З огляду на наявність в матеріалах справи повідомлення експерта про витребування Додаткової угоди від 31.08.2016 року, встановлені в ході судового засідання 07.07.2020 року обставини та повідомлення сторін щодо відсутності спірної Додаткової угоди від 31.08.2016 року, на думку суду, унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи у справі за наявності тих доказів, які містяться в матеріалах справи.

У зв`язку з відсутністю у матеріалах справи оригіналів досліджуваних документів, проведення судової почеркознавчої експертизи є неможливим, а тому, суд не вбачає підстав для надіслання матеріалів справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої експертизи документа згідно ухвали суду від 24.09.2019 року, а тому ухвалою суду від 07.07.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/1363/19 та призначено розгляд справи по суті на 04.08.2020 року.

До суду від позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшли письмові пояснення в порядку ст. 208 ГПК України б/н від 04.08.2020 року (вх. №16309/20 від 04.08.2020 року).

До суду від третьої особи 2 - ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення б/н від 03.08.2020 року (вх. №16310/20 від 04.08.2020 року).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.08.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини (за договором - орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (за договором - орендодавець) 22.04.2015 року укладено Договір оренди №250/2015відповідно до умов п. п. 1.1.,1.2 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа". Мета оренди: реалізація м`ясної продукції ТМ П`ятачок . Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, здається одне окремо розташоване приміщення площею 30 кв.м., що зазначено в акті прийому-передачі до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість оренди приміщення за один місяць складає 8200,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший та останній місяць оренди вноситься орендарем протягом 3 робочих днів, з моменту підписання акту приймання-передачі.

Строк дії Договору - до 01 травня 2016 року. У випадку, якщо між сторонами не виникло суперечностей та неузгодженостей за час оренди, що минув, Договір автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 1 Додаткової угоди №1 від 11.07.2016 року до Договору, сторони дійшли згоди внести зміни у п. 7 Договору у зв`язку із зміною банківських реквізитів орендодавця.

Додатковою угодою №2 від 01.03.2017 року до Договору сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.1. Договору стосовно вартості оренди, а саме, у п. 1 Додаткової угоди сторони погодили, що вартість оренди приміщення магазину за один місяць складає 9500,00 грн.

Згідно Акту приймання-передачі приміщення магазину в оренду від 01.05.2015 року, орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення, площею 30 кв.м. розташоване за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа .

Відповідно до умов зазначеного Договору, СП ТОВ "Нива Переяславщини" використовувало приміщення магазину для ведення господарської діяльності регулярно сплачуючи орендну плату за його використання, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Як зазначає позивач, у серпні 2016 року до підприємства позивача звернулась ФОП ОСОБА_4 та повідомила про перехід права власності на магазин від ФОП ОСОБА_2 до неї та вимагала переукласти договір оренди. ФОП ОСОБА_4 запевнила про наявність паспорту прив`язки малої архітектурної форми на приміщення магазину та інших документів, які підтверджують перехід права власності від ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 та запевнила, що надасть СП ТОВ Нива Переяславщини всі необхідні документи, що підтверджують право власності на приміщення магазину.

Враховуючи вказане, між СП ТОВ "Нива Переяславщини" (за договором - орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (за договором - орендодавець) 01.09.2016 року укладено Договір оренди №365/2016, відповідно до умов п. п. 1.1.,1.2 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа . Мета оренди: реалізація м`ясної продукції ТМ П`ятачок . Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору, здається одне окремо розташоване приміщення площею 30 кв.м., що зазначено в акті прийому-передачі до даного договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість оренди приміщення за один місяць складає 9000,00 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший та останній місяць оренди вноситься орендарем протягом 3 робочих днів, з моменту підписання акту приймання-передачі.

Строк дії Договору - до 01 грудня 2017 року. У випадку, якщо між сторонами не виникло суперечностей та неузгодженостей за час оренди, що минув, Договір автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах (п. 6.1. Договору).

Згідно Акту приймання-передачі приміщення магазину в оренду від 01.05.2015 року, орендодавець передає, а орендар приймає нежитлове приміщення, площею 30 кв.м. розташоване за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа .

Як зазначає позивач, 14.09.2016 року до СП ТОВ "Нива Переяславщини" звернувся представник ОСОБА_2 на підставі довіреності від 24.03.2012 року №618 - ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомила, що ОСОБА_4 без відома ОСОБА_2 незаконно (без належним чином оформленої довіреності чи іншого документа на право укладення/підписання договорів) переоформила на своє ім`я Договір оренди торгівельного павільйону, розміщеного за адресою: м. Обухів, у районі будинку по вул. Київській, 109. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 просила СП ТОВ "Нива Переяславщини" визнати недійсним договір оренди, укладений між ФОП ОСОБА_4 та СП ТОВ "Нива Переяславщини" та продовжити дію Договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та СП ТОВ "Нива Переяславщини".

Оскільки, ФОП ОСОБА_4 документи на підтвердження права власності на магазин не надала, позивачем на адресу ФОП ОСОБА_4 надіслано лист від 11.10.2016 року, яким повідомлено про нікчемність Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року та подальшу роботу підприємства за Договором оренди №250/2015 від 22.04.2015 року з ФОП ОСОБА_2 (копія листа та докази надіслання наявні в матеріалах справи). Враховуючи зазначене, позивачем сплата орендної плати та компенсації витрат за оплату комунальних послуг щомісячно здійснювалась на рахунок ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладеного Договору №250/2015 від 22.04.2015 року.

Враховуючи зазначене, на думку позивача, у відповідача на момент укладання оскаржуваного договору був відсутній паспорт прив`язки тимчасової споруди, відповідачем не укладено договору із органом місцевого самоврядування щодо використання земельної ділянки та щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, крім того, у відповідача відсутній дозвіл органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації для встановлення тимчасової споруди.

Таким чином, укладаючи оскаржуваний договір, відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, правочин не був направлений на настання реальних наслідків, а вчинявся з умислом подальшого стягнення орендної плати, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року недійсним.

До участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено ОСОБА_1 , яка є опікуном ОСОБА_2 відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва №760/978/17 від 17.10.2017 року, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 визнано судом недієздатною.

Третьою особою - ОСОБА_1 надано письмові пояснення, в яких остання повідомила, що 22.04.2015 року між СП ТОВ Нива Переяславщини та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір оренди №250/2015 магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа у районі будинку по вул. Київській, 109. Відповідно до умов зазначеного Договору, СП ТОВ Нива Переяславщини використовувало даний павільйон для ведення господарської діяльності, регулярно сплачуючи на рахунок ОСОБА_2 орендну плату та компенсацію витрат за сплату комунальних послуг. У вересні 2016 року ОСОБА_1 дізналась, що до підприємства СП ТОВ Нива Переяславщини звернулась ФОП ОСОБА_4 та повідомила про наявність документів, які посвідчують перехід права власності на зазначений павільйон до неї та надання їх копій в майбутньому, вимагаючи переукладення Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року. Маючи довіреність від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою від 14.09.2016 року та повідомила про незаконність дій ОСОБА_4 з приводу переукладання на своє ім`я договору оренди магазину, оскільки, право власності на даний магазин до неї не переходило. На думку третьої особи, ОСОБА_4 умисно ввела в оману позивача з метою подальшого стягнення значної суми коштів (орендної плати).

У зв`язку із смертю ОСОБА_2 , між СП ТОВ Нива Переяславщини (за договором - орендар) та ФОП ОСОБА_2, в особі представника - опікуна ОСОБА_1 (за договором орендодавець) 02.01.2018 року укладено Договір оренди (магазину) №122/2018, відповідно до умов п. п. 1.1.,1.2 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа". Мета оренди: реалізація м`ясної продукції ТМ П`ятачок . Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п. 1.3. Договору).

30.09.2018 року між ОСОБА_1 та СП ТОВ Нива Переяславщини підписано Додаткову угоду до Договору оренди №122/2018 від 02.01.2018 року згідно п. 1 якої, сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору з 30.09.2018 року.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Додатковою угодою №1 від 11.07.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року змінено реквізити для оплати, а саме, змінено одержувача з ФОП ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_4, однак, така Додаткова угода не виконувалась позивачем. Крім того, Додатковою угодою від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року сторони дійшли згоди про розірвання за взаємною згодою Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року та 01.09.2016 року між ФОП ОСОБА_4 та СП ТОВ Нива Переяславщини укладено Договір оренди №365/2016 та підписано акт приймання-передачі приміщення магазину в оренду. Відповідач заперечує проти посилань позивача на недійсність правочину - Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року у зв`язку із ненаданням правовстановлюючих документів на орендоване майно та зазначає при цьому, що торговий павільйон (МАФ) за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа виготовлено ФОП Ткаченко А.О. на замовлення ОСОБА_4 , що підтверджується актом прийому-передачі робіт від 05.01.2013 року та довідкою від 17.01.2014 року та в подальшому було придбано ОСОБА_4 на підставі Договору від 23.08.2012 року. Зі слів відповідача, торговий павільйон, який є предметом Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року ніколи не перебував у власності ОСОБА_2 . Також, відповідач зазначив, що на даний час Договір про встановлення земельного сервітуту, технічна документація, в тому числі й паспорт прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону переоформлено на ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 А тому, на думку відповідача, Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року укладено правомірно, в той час, як позивач не повернув орендоване майно та продовжує ним користуватись не сплачуючи при цьому орендну плату.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи документи та докази, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Обухівської міської ради №454 від 29.04.2010 року вирішено надати ФОП ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення малої архітектурної форми на земельній ділянці площею 0,0030 га в м. Обухові по вул. Київська в районі будинку №109 (зупинка Школа в напрямку Київ-Обухів), на земельній ділянці комунальної власності Обухівської міської ради.

20.09.2011 року між власником земельної ділянки - Обухівською міською радою і користувачем земельної ділянки (площа - 0,0030 га, цільове призначення - комерційне використання) ОСОБА_2 , укладено Договір про встановлення земельного сервітуту на право розміщення малої архітектурної форми.

В 2012 році ТОВ Глобус-2008 на замовлення ФОП ОСОБА_2 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту ФОП ОСОБА_2 в м. Обухів, вул. Київська, зупинка Школа в напрямку Київ-Обухів Обухівського району Київської області (вх. №175 від 21.11.2012 р.).

Після встановлення торгового павільйону ФОП ОСОБА_2 , Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради 14.05.2013 року видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності.

Крім того, 02.01.2014 року між ПАТ Київобленерго та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір №220056624 на користування електричною енергією та Додаткова угода до нього від 10.11.2017 року. Також між Обухівським водопровідно-каналізаційним підприємством та ФОП ОСОБА_2 27.06.2013 року укладено Договір №1005 про надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Київська, 109, м. Обухів.

Рішенням Обухівської міської ради №737 від 21.08.2014 року продовжено строком на 3 роки ФОП ОСОБА_2 дію договору сервітуту на земельну ділянку площею 0,0030 га в м. Обухові, вул.. Київська біля будинку №109, в зв`язку із закінченням терміну його дії та укладено Додаткову угоду №1 від 11.07.2014 року про продовження дії договору про встановлення земельного сервітуту №3 від 20.09.2011 року на строк до 20.09.2017 року.

Між Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини (за договором - орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (за договором - орендодавець) 22.04.2015 року укладено Договір оренди №250/2015 відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа". Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п. 1.3. Договору).

13.02.2017 року Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради продовжено до 25.12.2017 року дію Паспорту прив`язки тимчасової споруди на зупинці Школа м. Обухів, Київської області для провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, а в подальшому дію Паспорту прив`язки тимчасової споруди продовжено до 25.12.2018 року.

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської Ради №538 від 03.10.2017 року надано дозвіл ОСОБА_2 на поновлення Договору про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки за адресою: м. Обухів, Київської області, у районі будинку по вул. Київській, 109 та 15.11.2017 року між Обухівською міською радою та користувачем ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1, яка згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року була опікуном ОСОБА_2 укладено Договір про встановлення земельного сервітуту №50 на використання земельної ділянки строком на 3 роки (до 2020 року).

Між СП ТОВ Нива Переяславщини (за договором - орендар) та ФОП ОСОБА_2, в особі представника - опікуна ОСОБА_1 (за договором орендодавець) 02.01.2018 року укладено Договір оренди (магазину) №122/2018, відповідно до умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа". Приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п. 1.3. Договору).

30.08.2018 року між СП ТОВ Нива Переяславщини (за договором - орендар) та ФОП ОСОБА_2, в особі представника - опікуна ОСОБА_1 (за договором орендодавець) укладено Додаткову угоду до Договору оренди (магазину) №122/2018 від 02.01.2018 року, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію Договору з 30.09.2018 року.

Судом також встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 - опікуна ОСОБА_2 від 11.07.2018 року Договір про встановлення земельного сервітуту та паспорт прив`язки тимчасової споруди переоформлено на ОСОБА_4 , що підтверджується Договором №37 про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2018 року, який укладено між Обухівською міською радою Київської області та ФОП ОСОБА_4, актом приймання-передачі земельної ділянки від 31.08.2018 року та виданим 20.08.2018 року Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради паспортом прив`язки тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності (дійсний до 20.08.2019 року).

Отже, станом на момент укладення Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року власником майна, яке надається в оренду - приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа був орендодавець - ФОП ОСОБА_2, яке згідно п. 1.3. Договору належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року.

Також, доказом того, що саме ФОП ОСОБА_2 на момент укладання Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року була власником майна є Договір №220056624 на користування електричною енергією та Додаткова угода до нього від 10.11.2017 року, Договір №1005 про надання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: вул. Київська, 109, м. Обухів, укладені ФОП ОСОБА_2 як власником майна. В той час, як ОСОБА_4 лише 04.09.2018 року звернулась до КП Обухівводоканал із заявою про укладення відповідного договору.

ФОП ОСОБА_2 до 2018 року сплачувала комунальні послуги за утримання майна - приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, що підтверджується платіжними документами а також листом Обухівського водопровідно-каналізаційного підприємства №218 від 18.06.2019 року (отриманого на запит адвоката СП ТОВ Нива Переяславщини Пєнязькової О.О. №04/06-4 від 04.06.19 р.).

В той же час, у п. 1.3 спірного Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року зазначено, що приміщення належить орендодавцю на підставі паспорта прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року. Зазначене не відповідає дійсності, оскільки, як встановлено судом вище, та підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, паспорт прив`язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону отримано ФОП ОСОБА_4 лише 20.08.2018 року, а права на користування земельною ділянкою під приміщенням виникло у ФОП ОСОБА_4 з моменту укладення Договору №37 про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2018 року, який укладено між Обухівською міською радою Київської області та ФОП ОСОБА_4

Отже, станом на момент укладення спірного Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року ФОП ОСОБА_4 не була власником майна - приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що 11.07.2016 року додатковою угодою №1 до Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року було змінено реквізити оплати, а саме, змінено одержувача з ФОП ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_4 відхиляються судом, як необґрунтовані, оскільки, додана до матеріалів справи Додаткова угода №1 від 11.07.2016 року не містить відомостей, на які посилається відповідач, натомість орендодавцем у такій угоді зазначено - ФОП ОСОБА_2, а не ФОП ОСОБА_4 і така угода укладена сторонами у зв`язку із змінами виключно банківських реквізитів орендодавця ФОП ОСОБА_2, а не особи орендодавця.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

Згідно з пунктами 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки; відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

За змістом ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , з урахуванням положень законів України "Про благоустрій населених пунктів" і "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 №244, отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення, а також наявність належним чином укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою є підставою для встановлення такої тимчасової споруди

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2018 року у справі №905/1552/16.

Суд зазначає, що Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 №244 визначає механізм розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності, реалізація якого передбачає наявність документів на землекористування.

Так, в матеріалах справи наявний Договір про встановлення земельного сервітуту від 20.09.2011 року, який укладено між Обухівською міською радою (як власником земельної ділянки) та ОСОБА_2 (як сервітуарієм), згідно якого земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0030 га, цільове призначення - комерційне використання, яка розташована за адресою: Київська область, м. Обухів, у районі будинку по вулиці Київській, 109 в інтересах сервітуарія на право розміщення малої архітектурної форми відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України, згідно з кадастровим планом меж земельної ділянки. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Обухівської міської Ради №538 від 03.10.2017 року надано дозвіл ОСОБА_2 на поновлення Договору про встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки за адресою: м. Обухів, Київської області, у районі будинку по вул. Київській, 109 та 15.11.2017 року між Обухівською міською радою та користувачем ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1, яка згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року була опікуном ОСОБА_2 , укладено Договір про встановлення земельного сервітуту №50 на використання земельної ділянки строком на 3 роки (до 2020 року).

Таким чином, у відповідача за первісним позовом станом на момент укладання спірного Договору №365/2016 від 01.09.2016 року був відсутній паспорт прив`язки тимчасової споруди, а відповідачем за первісним позовом не укладався договір з органом місцевого самоврядування щодо використання земельної ділянки для розміщення малої архітектурної форми. Доказів наявності у відповідача за первісним позовом дозволу органу місцевого самоврядування на розроблення технічної документації для встановлення тимчасової споруди матеріали справи не містять. Натомість всі документи, які підтверджують права орендодавця - ФОП ОСОБА_2 на майно, що є предметом договорів оренди, оформлено на ФОП ОСОБА_2 та вони були дійсними на момент укладення Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року, і Договору оренди №365/2016 від 01.06.2016 року. Обставини, викладені відповідачем за первісним позовом у відзиві на первісну позовну заяву стосовно того, що спірне майно - приміщення магазину будувалось на замовлення ОСОБА_4 не беруться судом до уваги, оскільки не стосуються предмету даного спору. При цьому, суд звертає увагу, що додані до відзиву Акт прийому-передачі виконаних робіт від 05.01.2013 р. та довідка від 17.01.2014 р. не містять даних, на підставі яких суд може встановити, що такі докази стосуються саме спірного рухомого майна - магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка Школа . Договір купівлі-продажу торгового павільйону, на який є посилання в довідці від 17.01.2014 року, до матеріалів справи взагалі не надано. Технічний звіт Обстеження конструктивних елементів тимчасової споруди малої архітектурної форми (МАФ), що розташована по вул. Київська у м. Обухів також не приймається судом до уваги, оскільки такий звіт не є документом, що підтверджує права на спірне майно та визначає технічний стан ТС, до того ж такий звіт датований 2019 роком.

Крім того, Технічну документацію складено у 2012 році, в той час Акт передачі виконаних робіт підписаний між ФОП Ткаченко А.О. та ОСОБА_4 датований 05.01.2013 року. Натомість, Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області на запит позивача надано копії паспортів прив`язки тимчасової споруди на спірний об`єкт в період з 2010 по 2017 р.р., які виготовлялись саме на замовлення ФОП ОСОБА_2. Зокрема, із паспорту прив`язки №15-БП від 14.05.2013 року вбачається, що Акт передачі виконаних робіт, підписаний між ФОП Ткаченко А.О. та ОСОБА_4 датований 05.01.2013 року не входить до переліку документів, які включає паспорт.

Згідно ч. 1 ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №911/485/18.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. №9 визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що обман насправді мав місце, тобто надати докази, які б свідчили про істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Таким чином, судом встановлено, що укладаючи спірний Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року відповідач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (відсутні правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою під приміщенням магазину, відсутні документи, що підтверджують перехід права власності на магазин), що підтверджується встановленими вище обставинами та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Матеріалами справи підтверджується введення відповідачем позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення та замовчування обставин, які могли перешкоджати укладенню спірного договору. В процесі розгляду справи позивачем доведено такі обставини, як наявність умислу з боку відповідача щодо введення іншої сторони в оману, а також і сам факт обману, що свідчить про обґрунтованість поданого позову.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в процесі розгляду даної справи за клопотанням позивача судом двічі призначалась судова почеркознавча експертиза спірного документа. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи обґрунтовано позивачем наступним.

На підставі інформації щодо переходу права власності на орендоване майно, отриманої позивачем (за первісним позовом) від відповідача (за первісним позовом), позивачем (за первісним позовом) - Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини було розроблено проекти та підписано зі своєї сторони Додаткову угоду від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, укладеного між ТОВ Нива Переяславщини і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (щодо дострокового припинення вказаного договору за згодою сторін) та Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року між позивачем і відповідачем та акт приймання-передачі приміщення магазину до цього договору.

Третьою особою 1 у справі (за первісним позовом) - ОСОБА_1 , яка на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17.10.2017 року у справі №760/978/17 була опікуном ОСОБА_2 (орендодавцем за Договором оренди №250/2015 від 22.07.2015 року) до смерті останньої, було надано пояснення до справи б/н від 19.07.2019 року. У вказаних поясненнях третя особа, посилаючись на Медичний висновок лікарсько-консультативної комісії №17/3017 від 13.05.2016 року та Виписку із амбулаторної картки №220805 від 06.05.2016 року, зазначила, що ОСОБА_2 з березня 2012 року перебувала під постійним наглядом своєї доньки ОСОБА_1 та фактично проживала з нею однією сім`єю, а тому, ОСОБА_2 не могла підписати Додаткову угоду від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, укладеного між нею і позивачем.

Тому, позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що з`ясування обставин справжності підпису ОСОБА_2 в Додатковій угоді від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року має суттєве значення для вирішення спору у даній справі, оскільки саме укладення вказаної Додаткової угоди стало передумовою для укладення оспорюваного правочину - Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі за первісним позовом є визнання Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року, укладеного між Спільним українсько-великобританським Товариством з обмеженою відповідальністю Нива Переяславщини та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 недійсним, з підстав, передбачених ст. 230 Цивільного кодексу України (вчинення правочину під впливом обману).

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний правочин - Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року укладено між позивачем (за первісним позовом) та відповідачем (за первісним позовом) у зв`язку із переходом до відповідача права власності на орендоване позивачем майно, передумовою чого стало дострокове припинення Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, укладеного між СП ТОВ Нива Переяславщини і ФОП ОСОБА_2, на підставі додаткової угоди від 31.08.2016 року. Обставини щодо підроблення підпису на Додатковій угоді від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року можуть бути встановлені в ході розгляду справи №911/1363/19, шляхом проведення відповідної почеркознавчої експертизи щодо підроблення підпису.

Так, ухвалами суду від 24.09.2019 року та від 28.04.2020 року у справі призначено почеркознавчу експертизу документа - Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року.

Однак, оскільки, відповідачем (за первісним позовом) та третьою особою 2 - ОСОБА_3 оригінал Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/215 від 22.07.2015 року, ані на вимогу експерта, ані на вимогу суду надано не було, а неодноразові витребування судом оригіналу даної Додаткової угоди було проігноровано як відповідачем (за первісним позовом), так і третьою особою 2 - ОСОБА_3 , тому, призначені ухвалами суду експертизи проведено не було.

Зазначені обставини та поведінка відповідача за первісним позовом та третьої особи 2 - ОСОБА_3 , на думку суду, свідчать про небажання сторони - відповідача за первісним позовом від доведення обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх доводів та заперечень, за правилами, встановленими ст. 74 ГПК України.

Частина 1 ст. 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Частина 2 ст. 42 ГПК України зобов`язує учасників виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відмова відповідача за первісним позовом та третьої особи 2 надати оригінал Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, попередня згода надати яку була дана відповідачем у судовому засіданні 30.07.2019 року та 24.09.2019 року, що зафіксовано у технічному записі відповідних судових засідань, для встановлення обставин, на які він посилається як на підставу своїх доводів і заперечень, нівелює принцип добросовісності у контексті вищенаведеної процесуальної норми.

Враховуючи, що оригінал Додаткової угоди від 31.08.2016 року, на яку відповідач за первісним позовом посилається, окрім іншого, як на підставу своїх заперечень, до матеріалів справи не надано жодним із учасників процесу, а також, заперечення третьої особи 1 - ОСОБА_1 стосовно належності підпису на такій угоді ФОП Савченко О.М. та заперечення позивача щодо дійсності такої додаткової угоди, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами без врахування як доказу, в розумінні ст.ст. 74-79 ГПК України, Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року.

Судом також враховано, що під час розгляду справи відповідачем за первісним позовом надано згоду на надання такої додаткової угоди для проведення експертизи. Крім того, судом враховано, що 23.09.2019 року між ФОП Лисич О.М. та ОСОБА_3 укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) №1, згідно п. 2.1. якого, сторони підтвердили передачу первісним кредитором (ФОП Лисич О.М.) новому кредитору (ОСОБА_3) всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором. Тому, відповідачем за первісним позовом повідомлено суд, що у неї відсутні документи, витребувані судом для проведення експертизи, оскільки вони передані новому кредитору - ОСОБА_3 Третьою особою 2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні 07.07.2020 року повідомлено суд, що в нього також відсутній оригінал Додаткової угоди від 31.08.2016 року, оскільки, в переліку документів, що передаються новому кредитору, Додаткова угода від 31.08.2016 року не значиться. До відзиву відповідача за первісним позовом додано копію Додаткової угоди від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/215 від 22.07.2015 року, яка 07.07.2019 року завірена ОСОБА_4 написом з оригіналом згідно . На запитання суду, на підставі чого завірено копію такої додаткової угоди та де знаходиться її оригінал , відповідач відповів колись бачила оригінал .

Такі дії відповідача за первісним позовом та третьої особи 2 свідчать про зловживання своїми правами та обов`язками, ухилення від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи документів, що перешкоджає її проведенню.

Враховуючи зазначене, ухилення відповідача від виконання вимог суду та клопотань експертів, відсутність будь-яких пояснень щодо поважності причин невиконання такого обов`язку, суд визнає встановленими обставини, для з`ясування яких було призначено експертизу, а саме, підпис на Додатковій угоді від 31.08.2016 року до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року зі сторони орендодавця ФОП ОСОБА_2 виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що укладення спірної Додаткової угоди стало передумовою для укладення оспорюваного правочину - Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року. Однак, з оглянутої копії Додаткової угоди від 31.08.2016 року судом встановлено, що така угода укладена до Договору оренди №250/215 від 22 липня 2015 року, в той час, як Договір, який нібито сторони вирішили розірвати згідно такої угоди, укладено між ФОП ОСОБА_2 та СП ТОВ Нива Переяславщини 22 квітня 2015 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову.

Крім того, відповідачем до суду подано зустрічний позов до СП ТОВ Нива Переяславщини за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року недійсним та застосування односторонньої реституції та про стягнення з СП ТОВ Нива-Переяславщини 131200,00 грн. заборгованості. В подальшому позивач за зустрічним позовом надіслав заяву б/н від 03.07.2020 року (вх. №13770/20 від 07.07.2020 року) про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить виключити з зустрічного позову вимогу про застосування односторонньої реституції та просить суд стягнути з солідарно з СП ТОВ Нива Переяславщини та ОСОБА_1 (третя особа) 264000,00 грн. заборгованості.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 22.04.2015 року між ФОП ОСОБА_2 та СП ТОВ "Нива Переяславщини" укладено Договір оренди магазину №250/2015.

11.07.2016 року Додатковою угодою №1 до Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року змінено реквізити оплати орендодавця, а саме: змінено одержувача з ФОП ОСОБА_2 на ФОП ОСОБА_4, зі слів позивача за зустрічним позовом, даний пункт ніколи не виконувався відповідачем за зустрічним позовом.

Крім того, 31.08.2016 року, Додатковою угодою до Договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, даний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, однак, в подальшому цей факт було проігноровано відповідачем за зустрічним позовом.

01.09.2016 року між ФОП ОСОБА_4 та СП ТОВ Нива Переяславщини укладено Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року та підписано Акт приймання - передачі приміщення магазину в оренду до Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року.

Хоча відповідачем за зустрічним позовом на адресу позивача надіслано лист, яким він повідомляв про "нікчемність договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року та продовження роботи за Договором оренди №250/2015 від 22.04.2015 року, зазначені обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, вказують на можливу оспорюваність Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року.

Водночас, позивач за зустрічним позовом вважає дії відповідача за зустрічним позовом з укладення Договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 року протиправними та такими, що порушують права позивача за зустрічним позовом. Так, позивач за зустрічним позовом зазначає, що торговий павільйон (МАФ) за адресою: Київська область, м. Обухів, зупинка Школа ніколи не перебував у власності ОСОБА_2 , а був виготовлений 05.01.2013 року ФОП Ткаченко А.О. на замовлення та за кошти ОСОБА_4 , що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 05.01.2013 року, який неодноразово надавався відповідачу за зустрічним позовом. Доказом того, що торговий павільйон ОСОБА_4 , це саме той павільйон, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, зупинка Школа та є предметом оспорюваного Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року, також є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється права сервітуту №175 від 21.11.2012 року та покази свідків, які були присутні під час встановлення даного торгівельного павільйону. Враховуючи вказане, на думку позивача, ФОП ОСОБА_2 не мала права укладати Договір оренди №250/215 від 22.04.2015 року щодо торгового павільйону, що належить ОСОБА_4 .

Позивач за зустрічним позовом на підставі ст. 203 ЦК України просить визнати недійним Договір оренди №250/215 від 22.04.2015 року, оскільки власником об`єкту оренди за спірним правочином на момент його укладення був саме позивач за зустрічним позовом та, посилаючись на ст. 216 ЦК України, просить стягнути солідарно з ОСОБА_10 та СП ТОВ Нива Переяславщини 264000,00 грн. збитків, заподіяних внаслідок укладення Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року та фактичного використання майна для ведення підприємницької діяльності і отримання доходу від використання торгового павільйону.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді коли, одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки, сторонами Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року є ФОП ОСОБА_2 та СП ТОВ Нива Переяславщини , на думку позивача за зустрічним позовом, вони спільними діями порушили право власності ОСОБА_4 на торговий павільйон, а тому, мають відповідати солідарно за завдані позивачу збитки у розмірі 264000,00 грн.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, необхідно, з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України, розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

У п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України №01-8/211 від 07.04.2008 року зазначено, що за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття заінтересована особа . Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що станом на момент укладення спірного Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року права на об`єкт оренди належали саме ФОП ОСОБА_2 на підставі Договору про встановлення земельного сервітуту від 20.09.2011 року, який укладено між Обухівською міською радою (як власником земельної ділянки) та ОСОБА_2 (як сервітуарієм), Договору про встановлення земельного сервітуту №50 на використання земельної ділянки строком на 3 роки (до 2020 року), технічної документації, в тому числі й паспортів прив`язки малої архітектурної форми з 2010 по 2017 р.р.

На підставі заяви ОСОБА_1 - опікуна ОСОБА_2 від 11.07.2018 року, Договір про встановлення земельного сервітуту та паспорт прив`язки тимчасової споруди переоформлено на ОСОБА_4 , що підтверджується Договором №37 про встановлення земельного сервітуту від 31.08.2018 року, який укладено між Обухівською міською радою Київської області та ФОП ОСОБА_4, актом приймання-передачі земельної ділянки від 31.08.2018 року та виданим 20.08.2018 року Відділом розвитку інфраструктури, містобудування та архітектури виконавчого комітету Обухівської міської ради паспортом прив`язки тимчасової споруди для ведення підприємницької діяльності (дійсний до 20.08.2019 року).

Із встановлених судом обставин та заявлених позивачем за зустрічним позовом підстав, не вбачається встановлення будь-яких порушень прав чи інтересів ФОП ОСОБА_4, яка не є стороною правочину - Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року. Вказаний правочин не впливає безпосередньо чи опосередковано на права та обов`язки позивача, оскільки, в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється, не порушується його право власності на земельні ділянки.

У відповідності до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України в межах заявлених позовних вимог не доведено наявності правових підстав для визнання Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року, укладеного між СП ТОВ Нива-Переяславшини та ФОП ОСОБА_2 недійсним.

Крім того, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності порушеного, невизнаного чи оспорюваного суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Також, суд зазначає, що між Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини (за договором - орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (за договором - орендодавець) 22.04.2015 року за №250/2015 укладено оспорюваний Договір оренди. В подальшому, між СП ТОВ Нива Переяславщини (за договором - орендар) та ФОП ОСОБА_2, в особі представника - опікуна ОСОБА_1 (за договором орендодавець) 02.01.2018 року укладено Договір оренди (магазину) №122/2018, дію якого згідно Додаткової угоди від 30.08.2018 року за згодою сторін достроково припинено з 30.09.2018 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Суд також звертає увагу, що згідно заяви про зміну предмету зустрічного позову, позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та СП ТОВ Нива Переяславщини збитків у розмірі 264000,00 грн. Тобто, позовна вимога про стягнення збитків пред`явлена також ОСОБА_1 , процесуальний статус якої позивачем за зустрічним позовом визначено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в той час, як відповідно до ч. 3 ст. 45 ГПК України, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Водночас, відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про застосування до позовних вимог позовної давності та щодо відмови у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року та солідарного стягнення з відповідача та третьої особи заборгованості у сумі 264000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом.

Усі інші твердження та заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому, судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом у зв`язку із відмовою у його задоволенні покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги за первісним позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, третя особа 1 - ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 , третя особа 2 - ОСОБА_3 про визнання Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року недійсним задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року, укладений між Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 25564175) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 25564175) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю Нива-Переяславщини , третя особа ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року та стягнення 264000,00 грн. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.08.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць