Рішення

від 04.08.2020 по справі 911/2859/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2859/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", Київська область, Броварський район, с. Красилівка

до 1. Приватного акціонерного товариства "Ерлан", Дніпропетровська область, м. Підгорне

2. Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, Київська область, Броварський район, с. Красилівка

3. Приватного акціонерного товариства "ІНКОН", Київська область, Броварський район, с. Красилівка

4. Реєстраційної служби Броварського міськрайнного управління юстиції Київської області, Київська область, м. Бровари

про визнання нікчемним договору купівлі-продажу майна та скасування договору оренди земельної ділянки

представники:

від позивача - Л.Н.Зима

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - не з`явився

від відповідача 3 - не з`явився

від відповідача 4 - не з`явився

вільний слухач - О.Б.Сидорко

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" №10/11-1 від 10.11.2019 року (вх. №2974/19 від 11.11.2019 року) (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Ерлан" (далі - відповідач 1) Красилівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - відповідач 2) Приватного акціонерного товариства "ІНКОН" (далі - відповідач 3) Реєстраційної служби Броварського міськрайнного управління юстиції Київської області (далі - відповідач 4) про визнання нікчемним договору купівлі-продажу майна та скасування договору оренди земельної ділянки Ухвалою суду від 20.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2859/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.02.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву №34 від 11.02.2020 року (вх. №3605/20 від 17.02.2020 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.02.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відзиви на позов відповідачі 2, 3, 4 не надіслали.

Ухвалою суду від 18.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 10.03.2020 року.

До суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у ПрАТ Ерлан б/н, б/д (вх. №5245/20 від 10.03.2020 року).

До суду від позивача надійшла заява б/н, б/д (вх. №5246/20 від 10.03.2020 року) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить визнати недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу №14049 від 21.12.2016 року, укладений між ЗАТ Інкон та ЗАТ Ерлан та визнати дійсним з моменту підписання договір оренди земельної ділянки від 30.09.1998 року, укладений між Красилівською сільською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі".

Позивач та відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 10.03.2020 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Відзиви на позов відповідачі 2, 3, 4 не надіслали. Ухвалою суду від 10.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2859/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 31.03.2020 року.

До суду від відповідача 1 - ПрАТ Ерлан надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №6810/20 від 30.03.2020 року) про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 31.03.2020 року не відбулось, у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, про що сторони повідомлено ухвалою від 24.03.2020 року.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року судове засідання призначено на 09.06.2020 року.

До суду від відповідача 1 електронною поштою надійшло клопотання №103 від 09.06.2020 (вх. №11229/20 від 09.06.2020 року) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року відкладено розгляд справи на 30.06.2020 року та витребувано у відповідача 1 - ПрАТ Ерлан оригінали та належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу відносно майнового комплексу та обладнання (розташований по вул. Київській, 2 с. Красилівка, Броварського району, Київської області), укладені між ЗАТ (ПрАТ) Інкон та ПрАТ Дніпрометалсервіс та відповідні платіжні документи на виконання зазначених договорів.

До суду від відповідача 1 електронною поштою надійшло клопотання №119 від 26.06.2020 року (вх. №12968/20 від 26.06.2020 року) про відкладення розгляду справи.

До суду від представника позивача електронною поштою надійшли додаткові пояснення №30/06-1 від 30.06.2020 (вх. №13052/20 від 30.06.2020 року) та клопотання №30/06-2 від 30.06.2020 (вх. №13058/20 від 30.06.2020 року) про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.06.2020 року не з`явились, відповідачі 2, 3, 4 про причини неявки суд не повідомили, відзиви на позов не надали.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.07.2020 року.

До суду від відповідача 1 надійшло клопотання №139 від 21.07.2020 року (вх. №15229/20 від 22.07.2020 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 24.07.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

До суду від відповідача 1 надійшло клопотання №150 від 27.07.2020 року (вх. №15624/20 від 27.07.2020 року) про відкладення розгляду справи та про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.07.2020 року не з`явились.

У судовому засіданні 28.07.2020 року відкладено розгляду справи на 04.08.2020 року.

До суду від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. №16180/20 від 03.08.2020 року) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання сторонам у справі заяви про уточнення позовних вимог від 10.03.2020 року.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.08.2020 року не з`явились.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2020 року позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно п. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.08.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, громадянин Польщі ОСОБА_5 починаючи з 1994 року здійснював підприємницьку діяльність на території України. У 1997 році Броварська районна державна адміністрація зареєструвала Статут та установчий договір підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ Фермой-Kі . Метою діяльності Товариства було будівництво заводу по виробництву морозива в селі Красилівка Броварського району Київської області. Завод було збудовано, але не здано в експлуатацію.

Згідно договору продажу часток, укладеного 10.04.2000 року у м. Дубліні, Ірландія, та на підставі законодавства цієї країни, між компанією Clanvest limited в особі З.Врублевського, з однієї сторони, та З.Врублевським, який володіє польським паспортом, з іншої, останній придбав 99,95% часток ТОВ Фермой-Кі , що знаходиться у Броварському районі Київської області, Україна. Таким чином, 10.04.2000 року компанія Clanvest limited продала свою частку (99,95%) у ТОВ Фермой-Кі З.Врублевському. В подальшому, 15.03.2001 ТОВ МАГНЕТ продало свою частку (0,05 %) у ТОВ Фермой-Кі 3. Врублевському. Таким чином, за вказаними договорами З.Врублевському належало 100% часток у підприємстві з іноземною інвестицією у формі ТОВ Фермой- Кі .

Однак, як вказує позивач, в період з лютого по вересень 2002 року громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спільно з іншими особами, всупереч закону і волі одноосібного власника ОСОБА_5 створили та зареєстрували Товариство з обмеженою відповідальністю ІнКон (м. Київ) та Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Морозко (м. Київ), до складу учасників яких включили підприємство з іноземною інвестицією у формі ТОВ Фермой-Кі . Для збільшення статутного фонду вказаних підприємств, підприємство з іноземною інвестицією у формі ТОВ Фермой-Кі передало на баланс та в оперативне управління зазначених товариств майно на загальну суму 14429000 грн., у тому числі незавершене будівництво фабрики по виробництву морозива на загальну суму 10000000,00 грн., що підтверджується протоколом №2 від 08.06.2002 року загальних зборів ТОВ ІнКон в частині постановления рішення щодо прийняття до складу учасників ТОВ Фермой-Кі ; протоколом №3 від 09.07.2002 року загальних зборів ТОВ ІнКон в частині постановлення рішення щодо затвердження змін і доповнень №1 до установчого договору в частині прийняття до складу учасників ТОВ Фермой-Кі ; актом приймання-передачі майна від 01.07.2002 року, яким від ТОВ Фермой-Кі передано майно, як внесок до статутного фонду ТОВ ІнКон , на суму 10000000,00 грн.

Згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 року у справі №22а-2567 визнано незаконною реєстрацію головою Броварської районної державної адміністрації змін та доповнень до договору про діяльність ТОВ Фермой-Kі , яким підтверджено, що вказані зміни компанією Clanvest limited підписано не було, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників ТОВ Фермой-Кі . Відповідно наступні зміни до договору вказаною компанією, у тому числі, про створення ТОВ Інкон , передачу йому до статутного капіталу майна ТОВ Фермой-Кі , також підписано не було.

Отже, як вказує позивач, вихід ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ Фермой-Кі шляхом незаконного зменшення його частки спочатку до 0,15%, а потім і взагалі його виключення не був добровільним, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 року у справі №22а-2567. Крім того, незаконність позбавлення З.Врублевського власної частки, на думку позивача, підтверджується також тим, що йому не компенсовано в будь-який спосіб вартості частки, що суперечить вимогам ст. 365 ЦК України.

Таким чином, на думку позивача, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, недійсними є: рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ІнКон , що були прийняті на загальних зборах учасників товариства та оформлені протоколом №2 від 08.06.2002 року загальних зборів ТОВ ІнКон в частині постановлення рішення щодо прийняття до складу учасників ТОВ Фермой-Кі ; рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ІнКон , що були прийняті на загальних зборах учасників товариства та оформлені протоколом №3 від 09.07.2002 року загальних зборів TOB ІнКон в частині постановлення рішення щодо затвердження змін і доповнень №1 до установчого договору в частині прийняття до складу учасників ТОВ Фермой-Кі ; протокол №1/02 від 25.03.2002 року загальних зборів ТОВ Фермой-Кі , яким прийнято рішення про реорганізацію (припинення шляхом приєднання) ТОВ Фермой-Кі ; акт приймання-передачі майна від 01.07.2002 року, яким від ТОВ Фермой-Кі передано майно як внесок до статутного фонду ТОВ Інкон на суму 10 млн. грн. ТОВ Фермой-Кі згідно вказаного акту приймання-передачі від 01.07.2002 року передало ТОВ Інкон внесок у вигляді інвестицій на загальну суму 10 млн. грн., в тому числі: будівлі та споруди на суму 3978371,00 грн., обладнання холодопостачання на суму 1892724,00 грн., обладнання насосного водопостачання на суму 39376,00 грн., обладнання котельної на суму 594848,00 грн., газообладнання на суму 10267,00 грн., електрообладнання на суму 415563,00 грн., морозильне обладнання на суму 3050003,00 грн., об`єкти незавершеного будівництва на суму 18848,00 грн.

Вказані факти також підтверджено Актом документальної ревізії ТОВ Фермой-Кі Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві від 11.05.2004 року №13-р-200/323.

Згідно висновків акту документальної ревізії ТОВ Фермой-Кі Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві від 11.05.2004 року №13-р-200/323, статутний фонд Товариства сформовано виключно іноземними учасниками Clanvest limited (Ірландія) та ТОВ Магнет (Польща) в обсязі 13 млн. дол. США, або 17,462 млн. грн.

Відповідно до Звіту про експертну оцінку вартості майна, яке належить ТОВ Фермой-Кі від 01.07.2002 року в розрахункову вартість виробничого корпуса включається вартість об`єктів: котельня, градирня, холодотраса, дренаж, насосна станція, дренажна насосна станція.

Позивач зазначає, що доведеним є той факт, що 01.07.2002 року ТОВ Фермой-Кі незаконно передало як свій внесок у статутний фонд ТОВ Інкон у власність об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Красилівка, вул. Київська, 2. Майно вибуло з володіння З.Врублевського не з його волі іншим шляхом внаслідок ухвалення судового рішення у справі №278/20-06.

В результаті шахрайських дій, частка ОСОБА_5 в статутному фонді ТОВ Фермой-КІ була штучно зменшена до 0,15%, а в подальшому він був виключений зі складу учасників без компенсації інвестицій. Зловживаючи довірою ОСОБА_5 , посадові особи ТОВ КІБ-Сервіс , ПП Європа Плюс , компанія Avango enterprises в 2001-2002 роках зареєстрували зміни в державних органах влади, оформивши незаконний перехід права власності на іноземні інвестиції на свою користь, та шляхом обману увійшли до складу учасників ТОВ Фермой-Кі . Частину незаконно отриманого майна та коштів вказані вище особи реалізували протягом 2002-2003 років та передали як внески до статутних фондів ТОВ Торговий дім Морозко та ТОВ Інкон . В тому числі 01.07.2002 року ТОВ Фермой-Kі в особі нових учасників незаконно передало, як свій внесок у статутний фонд ТОВ Інкон об`єкт незавершеного будівництва по вул. Київській, 2, в с. Красилівка Броварського району Київської області, внаслідок чого ОСОБА_5 був позбавлений права власності на належне йому майно ТОВ Фермой-Kі на загальну суму близько 11500000 доларів США., чим завдано йому матеріальні збитки. Крім того, після незаконного позбавлення ОСОБА_5 майна та незаконного припинення юридичної особи ТОВ Фермой-Kі , як власників незавершеного будівництва, в подальшому неодноразово таке майно було відчужене та 17.12.2008 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ЗАТ Ерлан та ЗАТ Дніпрометалсервіс об`єкт нерухомого майна - комплекс незавершеного будівництва, готовністю об`єкта - 83%, що знаходиться по вул. Київській, 2. в с. Красилівка Броварського району Київської області, перейшло у власність ЗАТ Дніпрометалсервіс .

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно розглянувши подані сторонами документи та докази, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось, у 1997 році в с. Красилівка Броварського району Київської області Броварською районною державною адміністрацією було зареєстровано із статутним фондом у розмірі 17462000,00 грн. (13000000,00 доларів США ) ТОВ Фермой-КІ зі 100% іноземними інвестиціями., засновниками якого виступили Ірландська компанія Кланвест лімітед , (99,95% статутного фонду) та ТОВ Магнет Республіка Польща (0,05 % статутного фонду).

В подальшому, згідно договору продажу часток, який укладений 10 квітня 2000 року у м. Дубліні (Ірландія) між компанією Clanvest limited (Ірландія) в особі З.Врублевського з однієї сторони та З.Врублевським, який володів польським паспортом, з іншого боку, останній придбав 99,95% часток ТОВ Фермой-КІ , що знаходиться у Броварському районі Київської області.

15 березня 2001 року ТОВ Магнет (Польща) продало свою частку (0,05%) у ТОВ Фермой-КІ З.Врублевському, тому, З.Врублевський став власником 100% часток у ТОВ Фермой-КІ .

У зв`язку з недостатністю коштів для завершення будівництва заводу, З.Врублевський здійснив пошук стратегічних партнерів, які б профінансували завершення будівництва заводу в с.Красилівка. Будучи введеним в оману службовими особами ТОВ КІБ-Сервіс (м.Харків), ПП Європа Плюс (м.Київ) компанії Avagno enterpises (Кіпр) в особі її представника в Україні та ін., які не маючи намірів внесення грошових коштів-часток у статутний фонд та здійснення у подальшому статутної діяльності, пообіцяли прийняти участь у фінансуванні завершення будівництва заводу, у зв`язку з чим, необізнаний у чинному законодавстві України, З.Врублевський підписав ряд документів щодо змін до зазначеного договору та статуту товариства. Зловживаючи довірою останнього, службові особи вказаних підприємств зареєстрували зміни у 2001-2002 роках в державних органах влади, чим документально оформили незаконний перехід права власності на іноземні інвестиції на свою користь та шляхом обману увійшли до складу ТОВ Фермой-КІ . Таким чином, в результаті шахрайських дій частка З.Врублевського, яка становила 100%, була штучно зменшена до 0,15% , а в подальшому його було виключено з учасників товариства, без компенсації внесених інвестиційних коштів. В подальшому, частину незаконно отриманого майна та коштів вказані особи протягом 2002-2003 років реалізували та передали як внески у статутні фонди ТОВ ІнКон та ТОВ Торговий дім Морозко , в яких вони були засновниками або власниками. Даними шахрайськими діями З.Врублевському завдано матеріальну шкоду, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення правопорушення.

Спірне майно, а саме, незавершений будівництвом комплекс в с. Красилівка ТОВ ІнКон 21 грудня 2006 року продало ЗАТ Ерлан , а 17 грудня 2007 року за договором купівлі-продажу ЗАТ Ерлан продало його ЗАТ Дніпрометалсервіс .

ЗАТ Ерлан 17 грудня 2007 року за договором купівлі - продажу продало, а ЗАТ Дніпрометалсервіс придбало у власність об`єкт нерухомого майна - комплекс, незавершене будівництво, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2 та складається з А-1 - промисловий комплекс вартістю 3025357 грн.; Б - КНС вартістю 711814 грн.; В - водонапірна башта вартістю 32885 грн.; Г - водонапірна башта вартістю 57091 грн.; К - огорожа вартістю 170072 грн., які були передані за актом прийому - передачі від 17 грудня 2008 року.

З.Врублевський зрозумівши, що поза його волею та шляхом обману він був позбавлений належних йому коштів та майна, неодноразово звертався до судових органів України, у т.ч. до господарських, адміністративних судів, судів загальної юрисдикції, Вищого та Верховного Суду України, а також до слідчих органів та органів Прокуратури.

Так, СВ Броварського МВ ГУ МВС України порушено кримінальну справа за фактом шахрайського заволодіння грошовими коштами З.Врублевського за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12013100130000537. За результатами досудового розслідування встановлено, що в результаті шахрайських дій, частка З.Врублевського, яка становила 100%, була штучно зменшена до 0,15% , а в подальшому його було виключено з учасників товариства, без компенсації внесених інвестиційних коштів. В подальшому, частину незаконно отриманого майна та коштів вказані особи протягом 2002-2003 років реалізували та передали, як внески у статутні фонди ТОВ ІнКон та ТОВ Торговий дім Морозко , в яких вони були засновниками або власниками. Даними шахрайськими діями З.Врублевському завдано матеріальну шкоду, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення правопорушення.

Як вже зазначалося, незважаючи на судові рішення, якими визнано незаконними та скасовано внесені зміни щодо діяльності ТОВ Фермой-КІ, його фактичної ліквідації та виключення З.Врублевського із складу учасників товариства, а також, щодо незаконного переходу прав власності на іноземні інвестиції, 21 грудня 2006 року між ЗАТ ІнКон та ЗАТ Ерлан укладено договір купівлі-продажу комплексу (незавершеного будівництва), за яким ЗАТ ІнКон продало, а ЗАТ Ерлан придбало у власність промисловий корпус А-1 , Б - КНС, В - водонапірну башню, Г - водонапірну башню, К -огорожу (далі - об`єкт незавершеного будівництва), що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2. В свою чергу, ЗАТ Ерлан 17 грудня 2007 року за договором купівлі-продажу продало, а ЗАТ Дніпрометалсервіс придбало у власність об`єкт нерухомого майна - об`єкт незавершеного будівництва, які були передані за актом прийому-передачі від 17 грудня 2008 року.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 року у справі №22а-2567, залишеним в силі ухвалою Верховного Суду України від 22.02.2006 року, визнано незаконною реєстрацію головою Броварської районної державної адміністрації змін та доповнень до договору про діяльність ТОВ Фермой-КІ : №1 від 23.03.2001; № 2 від 24.03.2001; №3 від 29.06.2001. Встановлено, що вказані зміни підписані й оформлені не сторонами установчого договору, що вказані зміни компанією Кланвест Лімітед підписано не було, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників ТОВ Фермой-Кі , а тому, Броварська районна державна адміністрація Київської області не мала законних підстав для їх реєстрації, що порушило реалізацію договірних відносин між суб`єктами інвестиційної діяльності. Зокрема, З.Врублевського незаконно було виключено з учасників ТОВ Фермой-КІ , а майно, що є іноземною інвестицією, в порушення податкового, митного законодавства передано як внесок до статутних фондів підприємств - ТОВ Інкон та ТД Морозко . Саме підприємство Фермой-Кі приєднано до ТОВ Адвокатське бюро Алібі , яке в порушення ст. 3 Закону України Про господарські товариства одразу ж було припинено за рішенням власника.

25.11.2002 року ТОВ Інкон (відповідач 3 у даній справі) реорганізовано шляхом перетворення у ЗАТ Інкон , до якого перейшли всі права та обов`язки, в тому числі і право власності на спірне майно, яке належало останньому відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 року, згідно якого за ЗАТ Інкон визнано право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва.

Так, в 2006 році Закрите акціонерне товариство Інкон звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного комунального підприємства Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності. Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2006 року у справі №278/20-06 позов задоволено повністю, визнано за ЗАТ Інкон право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2 та складається з А-1 - промислового корпусу; Б - КНС; В - водонапірної башні; Г - водонапірної башні, К - огорожі, зобов`язано ДКП Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ Інкон на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2 та складається з А-1 - промислового корпусу; Б - КНС; В - водонапірної башні; Г - водонапірної башні, К - огорожі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року у справі №1007/3489/2012 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства Дніпрометалсервіс , Комунального підприємства Київської обласної ради Лівобережне бюро технічної інвентаризації про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та про зобов`язання зареєструвати у реєстрі прав власності право власності на нерухоме майно відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, що саме він є власником спірного майна, а також не надано належним чином зареєстрованих та чинних установчих документів ТОВ "Фермой-КІ", де було б зазначено, що саме позивач є учасником даного товариства, а тому у позивача відсутні правові підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння. Також, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до ст. 115 ЦК України та ст. 66 ГК України саме господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу, а не його учасник.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25.11.2013 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року скасовано та ухвалено нове про витребування у приватного акціонерного товариств "Дніпрометалсервіс" та передання позивачу нерухомого майна - об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, який складається із промислового корпусу "А-1", КНС "Б", водонапірних башт "В" та "Г", огорожі "К". В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 25.11.2013 року скасовано, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року залишено в силі.

Додатковим рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 24.10.2017 року у цивільній справі №2-др/780/45/17 зобов`язано Броварську районну державну адміністрацію Київської області подати до податкового органу, органу статистики, відповідного реєстру відомості про скасування вказаних змін та доповнень.

20.12.2017 року державним реєстратором Броварської районної державної адміністрації Київської області ТОВ Фермой-КІ включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що підтверджено інформацією з Державного реєстру.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 року за результатами перегляду рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 року у справі №278/20-06, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-КІ задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 року у справі №278/20-06 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства Інкон до Державного комунального підприємства Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації та Красилівської сільської ради Броварського району про визнання права власності відмовлено повністю.

Вказаною постановою зазначено, що місцевим господарським судом не враховано, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_5 до Броварської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішень Броварської районної державної адміністрації про державну реєстрацію змін до договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ Фермой-КІ , підтверджено, що зміни до статуту компанією Clanvest limited не підписано, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників TOB Фермой- КІ . Зокрема, визнано незаконними затвердження головою Броварської районної державної адміністрації від 17.04.2001, 19.09.2001, 08.07.2002 змін та доповнень №1 від 23.03.2001, №2 від 24.03.2001, №3 від 29.06.2001 до Договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі TOB Фермой-КІ . З огляду на наведене, апеляційний суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо правомірності позовних вимог ЗАТ Інкон до ДКП Броварське міжміське БТІ та Красилівської сільської ради Броварського району про визнання права власності та здійснення державної реєстрації цього права, оскільки позивачем не доведено порушення свого права чи невизнання його саме відповідачами 1 та 2, як і можливості визнання за ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

06.03.2019 року заявник З.Врублевський звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі №1007/3489/2012 за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", Комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та про зобов`язання зареєструвати у реєстрі право власності на нерухоме майно.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2020 року у справі №1007/3489/2012 заяву громадянина Республіки Польщі З.Врублевського про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі №1007/3489/12 задоволено; скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2013 року у цивільній справі №1007/3489/12 за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації", про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та про зобов`язання зареєструвати у реєстрі прав власності право власності на нерухоме майно; ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, вирішено витребувати у ПрАТ "Дніпрометалсервіс" та передати позивачу - громадянину Республіки Польща З.Врублевському нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, який складається із промислового корпусу "А-1", КНС "Б", водонапірних башт "В" та "Г", огорожі "К"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказаним рішенням, зокрема встановлено, що Північний апеляційний господарський суд у постанові від 21.02.2019 року зазначив, що місцевим господарським судом не враховано, що рішення Апеляційного суду Київської області від 24.09.2004 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_5 до Броварської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішень Броварської районної державної адміністрації про державну реєстрацію змін до договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-КІ", підтверджено, що вищенаведені зміни компанією "Clanvest limited" не підписано, що не може належним чином свідчити про добровільний вихід цієї юридичної особи зі складу засновників TOB "Фермой-КІ". Зокрема, визнано незаконними затвердження головою Броварської районної державної адміністрації від 17.04.2001, 19.09.2001, 08.07.2002 змін та доповнень №1 від 23.03.2001, №2 від 24.03.2001, №3 від 29.06.2001 до Договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі TOB "Фермой-КІ".

Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.10.2017 року у цивільній справі №2-др/780/45/17 Броварську РДА Київської області зобов`язано подати до органу статистики, органу податкової служби, відповідного державного реєстру, відомості про скасування державної реєстрації 17 квітня 2001 року змін № 1 до Договору від 23 березня 2001 року, 19 вересня 2001 року змін №2 до Договору від 24 березня 2001 року та реєстрації 08 липня 2001 року додаткової угоди № 3 від 29 червня 2001 року до Договору про діяльність Підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ "Фермой-КІ". На виконання додаткового рішення апеляційного суду Київської області від 24.10.2017 року державним реєстратором Броварської РДА включено ТОВ "Фермой-Кі" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб 20.12.2017 року, що підтверджується випискою від 21.12.2017 року про включення ТОВ "Фермой-КІ", код 20048150, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб з часткою позивача у товаристві 100%.

Наказом Міністерства Юстиції України №2576/5 від 16 серпня 2019 року було задоволено скаргу ПрАТ "Дніпрометалсервіс", скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 липня 2019 року №47935681, 47936011, від 29 липня 2018 року №47985092, прийняті державним реєстратором ВК Броварської міської ради Київської області Мурашко О.В., анульовано доступ цьому реєстратору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання наказу покладено на відповідні органи та уповноважених осіб, та 16 серпня 2019 року внесено запис про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно знову за ПрАТ "Дніпрометалсервіс".

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підстави для скасування рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року по цивільній справі №1007/3489/12 за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс", комунального підприємства Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації", про витребування майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та про зобов`язання зареєструвати у реєстрі прав власності право власності на нерухоме майно, в порядку перегляду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи суб`єктний склад учасників даної справи, наведені факти мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають повторному доведенню.

Так, судом при розгляді даної справи встановлено, що майновий комплекс - об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, який складається із промислового корпусу "А-1", КНС "Б", водонапірних башт "В" та "Г", огорожі "К" побудовано Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Фермой-KI", в результаті його господарської діяльності внаслідок залучення іноземних інвестицій, обставини чого встановлені в зазначених вище судових рішеннях.

Отже, в розумінні приписів ст.ст. 316-321 Цивільного кодексу України, власником зазначеного майна, з моменту його створення і до моменту відчуження, був позивач, який протягом всього періоду володіння майном мав права, гарантовані Конституцією України і приписами наведених норм матеріального права щодо реалізації правомочностей власника нерухомого майна, а також, гарантії щодо захисту від втручання осіб у правомочності володіння, користування та розпоряджання належним йому майном.

21 грудня 2006 року між ЗАТ "ІнКон" та ЗАТ "Ерлан" було укладено договір купівлі - продажу комплексу. 17 грудня 2007 року за договором купівлі - продажу ЗАТ "Ерлан" продало а ЗАТ "Дніпрометалсервіс" придбало у власність спірний об`єкт нерухомого майна.

Суд зазначає, що наявність вказаних договорів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує правомірність володіння відповідачами 1 та 3 вищезазначеним майном, крім того, рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2006 року у справі №278/20-06, яким за ЗАТ ІнКон визнано право власності на майно - об`єкт незавершеного будівництва, скасовано, та на яке посилався Броварський міськрайонний суд Київської області у рішенні від 07.03.2013 року, яке також скасовано. Вказані обставини вказують на те, що останній набувач - ЗАТ "Дніпрометалсервіс" набув та зберігав належне позивачу майно за відсутності правової підстави для набуття та збереження майна.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 318 ЦК України, суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб' єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно ч.ч 1,2, 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 6, 7 ст. 319 ЦК України визначено, що держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що позивач має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України, так як об`єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб`єктів. Умови договорів, укладених між суб`єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб`єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірне майно побудовано ТОВ Фермой-KI , в результаті його господарської діяльності внаслідок залучення іноземних інвестицій. Майно, яке створено в порядку Закону України Про інвестиційну діяльність , незаконно, поза волею власника вибуло із власності інвестора, а потім було неодноразово перепродано, обставини чого встановлені у вказаних вище рішеннях та в межах кримінального провадження №12013100130000537.

За статтею 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Як вбачається зі ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тобто, всупереч положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приписам ст. 41 Конституції України ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ПрАТ Інкон за відсутності згоди Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Фермой-Кі за Договором купівлі-продажу від 21.12.2006 року відчужило на користь ПрАТ Ерлан спірний об`єкт нерухомості, а в подальшому, за Договором купівлі-продажу від 17.12.2007 року ПрАТ Ерлан відчужило на користь Дніпрометалсервіс (останній набувач) спірний об`єкт нерухомості.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено ст. 215 ЦК України, відповідно до частини першої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до приписів ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як встановлено судом, за відсутності згоди Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Фермой-Кі , ПрАТ Інкон за Договором купівлі-продажу від 21.12.2006 року відчужило на користь ПрАТ Ерлан спірний об`єкт нерухомості, а в подальшому, за Договором купівлі-продажу від 17.12.2007 року ПрАТ Ерлан відчужило на користь ТОВ Дніпрометалсервіс (останній набувач) спірний об`єкт нерухомості.

Як вже наголошувалося, колишні власники майна незаконно заволоділи даним майном, укладені правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод як юридичної особи, так і фізичної особи-іноземного інвестора, якому належало 100% в статутному капіталі незаконно ліквідованого товариства, що свідчить про порушення публічного порядку та нікчемність укладених правочинів, у зв`язку з чим, визнання їх недійсними чинне цивільне законодавство України не вимагає.

Вказані недобросовісні дії ПрАТ Інкон та ПрАТ Ерлан свідчать про умисне позбавлення інвестора його гарантованих державою прав, що призвело до спричинення негативних наслідків у вигляді позбавлення Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Фермой-Кі можливості у встановленому чинним законодавством України порядку зареєструвати своє право власності на майно.

Суд зазначає, що укладаючи вказані договори відповідач 1 та 2 були обізнані з тим, що єдиним власником майнових прав на майно є Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Фермой-Кі і тільки він був правомочним відчужувати на користь будь-яких третіх осіб своє майно, проте всупереч приписам Закону України "Про інвестиційну діяльність", Цивільного кодексу України відповідачі здійснили продаж такого майна, в результаті чого останнім набувачем став - ТОВ Дніпрометалсервіс .

У рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/3645/18 від 02.08.2019 року встановлено, що враховуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ЗАТ Інкон щодо визнання права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці площею 6,8 га, яка розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області, внаслідок чого подальші правочини відносного вказаного майна є нікчемними.

Враховуючи, що зазначені обставини, а також факти, встановленні в рішеннях суду та під час розслідуванням кримінального провадження, доводять наявність вини відповідачів у порушенні права власності позивача на майно, а відтак, суд дійшов висновку про нікчемність Договору купівлі-продажу №14049 від 21.12.2006 року на підставі приписів ст. 41 Конституції України, ч. 2 ст. 215 та ч. 2 ст. 228 ЦК України.

Суд зазначає, що згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 ГК України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді-як позовні вимоги у даній справі на забезпечення поновлення прав не спрямовані.

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав).

Так, при захисті прав власника, пов`язаних з вибуттям його майна на користь інших осіб, кінцевою метою є досягнення правового стану, за якого таке майно буде повернутим власнику; така мета досягається шляхом застосування речово-правових способів захисту порушених прав власника та реалізації судового рішення про задоволення позову із ефективно обраним способом захисту.

Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17.12.2014 року у справі №6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 17.12.2014 року у справі №6-140цс14.

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як зазначено судом вище, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Так, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2020 року у справі №1007/3489/2012 вирішено витребувати у ПрАТ "Дніпрометалсервіс" (останній набувач) та передати позивачу - громадянину Республіки Польщі З.Врублевському нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, який складається із промислового корпусу "А-1", КНС "Б", водонапірних башт "В" та "Г", огорожі "К".

Таким чином, відбулось повне відновлення як корпоративних так і майнових прав З.Врублевського, про що також зазначив представник позивача у судовому засіданні 04.08.2020 року.

У даній справі позивачем не доведено належним чином, які саме форми захисту обрані позивачем згідно його позовних вимог, які неодноразово уточнювались, та що є підставою цих вимог, яке їх нормативно-правове регулювання, вимоги до застосування та ефективність, а відтак і яке коло обставин підлягає дослідженню та з`ясуванню при розгляді даної справи. Під час розгляду справи неодноразово поставало питання про належність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, враховуючи, що позовна заява, яка неодноразово уточнювалась, представляє собою виклад обставин та фактів, які встановлено численними рішеннями суду за його позовом, підсумовуючи зазначене проханням врахувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 року №278/20-06, вказуючи при цьому, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року є похідним від прийнятого Північним апеляційним господарським судом рішення.

Стосовно вимоги про визнання дійсним з моменту підписання Договору оренди земельної ділянки, укладеного 30.09.1998 року між Красилівською сільською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ Фермой-Кі суд зазначає наступне.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, з урахуванням заяви про уточнення, просить визнати вказаний Договір дійсним, посилаючись на факт незаконного укладення Договору оренди землі між ЗАТ ІнКон та Красилівською сільською радою від 19.11.2002 року, та в подальшому, Договору оренди між ЗАТ Дніпрометалсервіс та Красилівською сільською радою від 08.02.2011 року.

Судом встановлено, що 30.09.1998 року між Красилівською сільською радою Броварського району Київської області та ТОВ Фермой-КІ укладено Договір про оренду земельної ділянки загальною площею 6,8 га, яка розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області, для тимчасового користування терміном на 49 років, для будівництва заводу по виробництву морозива, заморожених овочів, фруктів та ягід, маргарину та супутніх продовольчих товарів і наступної експлуатації заводу.

Між ЗАТ ІнКон та Красилівською сільською радою 19.11.2002 року на підставі рішення №43 IV сесії Красилівської сільської ради XXIV скликання від 05.11.2002 року укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,8 га, яка розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області, для тимчасового користування терміном на 49 років, для будівництва заводу по виробництву морозива, заморожених овочів, фруктів та ягід, маргарину та супутніх продовольчих товарів і наступної експлуатації заводу.

Рішенням Красилівської сільської ради №155ХУ-У від 14.08.2007 року скасовано рішення Красилівської сільської ради №43 IV сесії Красилівської сільської ради XXIV скликання від 05.11.2002 року Про передачу земельної ділянки в оренду ЗАТ ІнКон для будівництва фабрики по виробництву морозива, заморожених овочів, фруктів та ягід, маргарину та супутніх продовольчих товарів , вирішено вважати Договір оренди земельної ділянки площею 6,8 га від 19.11.2002 р. укладений між ЗАТ ІнКон та Красилівською сільською радою скасованим.

08.02.2011 року між Красилівською сільською радою Броварського району Київської області та ЗАТ Дніпрометалсервіс укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,8 га, яка розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області. Вказані обставини встановлено в рішенні Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2019 року №361/3645/18.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.08.2019 року у справі №361/3645/18 вирішено скасувати Договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,8 га, яка розташована в с. Красилівка Броварського району Київської області від 08 лютого 2011 року, укладений між Красилівською сільською радою Броварського району Київської області та ЗАТ Дніпрометалсервіс .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року зобов`язано позивача визначитися з позовними вимогами, навести нормативне обґрунтування можливості захисту своїх прав обраним способом (з урахуванням положення ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України).

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах, з урахуванням заяви про уточнення, про визнання договору оренди дійсним з підстав, зазначених у позовній заяві, підстави та наведене обґрунтування позовних вимог не змінював.

За таких обставин, суд при винесенні рішення враховує предмет та підстави позовних вимог, наведені позивачем.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Норми ст. 20 ГК України та ст.16 ЦК України передбачають право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначають способи судового захисту. Проте, такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним зазначеними нормами не передбачений.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість визнання договору дійсним лише у випадку недотримання сторонами умови про обов`язкове нотаріальне посвідчення договору (ст.ст. 219, 220 ЦК України). Втім, позовна заява не містить такого мотиву.

В пункті 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2015 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз`яснено, що правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 і частиною другою статті 220 ЦК України. Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання дійсним Договору оренди землі від 30.09.1998 року за відсутності підстав, зокрема визначених ч. 2 ст. 219 і ч. 2 ст. 220 ЦК України, не відповідає встановленим законом способам захисту прав та законних інтересів, а тому, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.01.2014 року юридична особа - ПрАТ Інкон , яке є відповідачем 3 припинено.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, провадження у справі стосовно відповідача 3 - Приватного акціонерного товариства Інкон підлягає закриттю на підставі п. 6 ст. 231 ГПК України, оскільки, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи, 14.01.2014 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПрАТ Інкон на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи.

Кожна особа на підставі ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи може бути виявлено, що позов пред`явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи відповідач не є правозобов`язаними суб`єктами матеріальних правовідносин.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Суд зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право суду за власною ініціативою здійснити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Водночас, як вбачається зі ст. 48 ГПК України, заміна первісного відповідача належним відповідачем можлива виключно за клопотанням позивача.

У ч. 5 ст. 13 ГПК України зазначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Позивачем позовну вимогу до відповідача 4 - Реєстраційної служби Броварського міськрайонної управління юстиції Київської області не пред`явлено, при цьому, позивачем не було заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Реєстраційної служби Броварського міськрайонної управління юстиції Київської області на належного. Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Водночас, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №902/672/16.

Водночас, відповідачем 1 у відзиві на позов заявлено про застосування до позовних вимог позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову, відсутні і підстави для застосування позовної давності у даній справі.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю Фермой-Кі до Приватного акціонерного товариства Ерлан , Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу №14049 від 21.12.2016 року та визнання договору оренди земельної ділянки №4 від 30.09.1998 року дійсним відмовити повністю.

2. Провадження у справі стосовно відповідача - Приватного акціонерного товариства ІнКон закрити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.08.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць