Рішення
від 07.08.2020 по справі 911/466/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/466/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Бистрицька, буд. 89, ЄДРПОУ 40748590)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центальна, буд. 57А, ЄДРПОУ 40787708)

про тягнення боргу, пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних за договором поставки №US-150 від 15.08.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 17.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" про стягнення боргу, пені, штрафу, втрат від інфляції та 3% річних за договором поставки №US-150 від 15.08.2018.

Ухвалою Господасрського суду Київської області 27.10.2019 вказану позовну заяву залишено без руху.

16.03.2020 через канцелярію господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 27.02.2020, було подано заяву б/н від 12.03.2020 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 26.03.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 19.04.2020; відповідачу - заперечень до 19.04.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- 15.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" (покупець) укладено договір поставки №US-150 від 15.08.2018;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" відповідно до видаткових накладних, поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" товару на загальну суму 123526,99 грн;

- покупець за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 85000,00 грн;

- у зв`язку з простроченням оплат, позивачем, також, нараховано відповідачу пеню, штраф, втрати від інфляції та 3% річних;

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103272389210 28.02.2020 та №0103272872019 від 30.03.2020 з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою та інші причини відповідно.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Крім того, судом з власної ініціативи 21.05.2020 було повторно направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" (відповідачу) листом №0103273362880 ухвалу про відкриття провадження у справі, яка повернулась до суду 01.07.2020 не врученою. Тобто, судом вчинено всі належні дії по повідомленню відповідача про розгляд даної справи.

Водночас, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, з наведеного вбачається, що строк на подання відзиву в силу положень вказаного закону був продовжений на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 та продовжено строк дії карантину до 11.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів №343 від 04.05.2020 строк дії карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 та продовжено дію карантину до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 продовжено на всій території України дію карантину з 01.08.2020 по 31.08.2020.

В той же час, відповідно ч. 4 Розділу Х Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідний Закон набрав законної сили 16.07.2020, а отже, 05.08.2020 у відповідача був останній день строку для подачі відзиву або заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву.

Водночас, у даній справі, як вже зазначалось вище, відзиву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №US-150 (далі - Договір) за яким, постачальник передає у власність покупця товар, а покупець приймає та сплачує вартість товару у порядку та на умовах передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Асортимент, ціна та кількість товару обумовлюються сторонами при узгодженні заявки і зазначаються у відповідній видатковій накладній та чи в рахунку на оплату Постачальника. Загальна сума цього Договору складається з вартості товару, що поставляється протягом терміну дії даного Договору (п. 1.2. - 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.5., 2.6. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі узгоджених з постачальником письмових або усних замовлень покупця. Виставлення постачальником рахунку є підтвердженням прийняття замовлення Покупця до виконання. Постачальник передає покупцеві рахунок та видаткову накладну. Право власності на товар переходить до покупця з дати нової оплати його вартості покупцем.

Ціна на товар є договірною і дійсна на день узгодження сторонами замовлення покупця. Ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджується сторонами при його замовленні та зазначається у видаткових накладних постачальника та/чи його рахунках. Оплата отриманого товару проводиться покупцем впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець має право на дострокове внесення платежів, передбачених цим Договором. Датою оплати вважається, дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (Розділ 3 Договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору сторони несуть відповідальність за неналежне виконання умов цього Договору на підставах, визначених чинним законодавством України. За порушення строків оплати вказаних у п. 3.3 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від інших зобов`язань за цим Договором. При порушенні покупцем строків оплати вказаних у п. 3.3 даного Договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару по повної оплати попередніх партій.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018 а в частині оплати до повного виконання зобов`язань по даному Договору. Якщо за 15 календарних днів до закінчення строку від однієї із сторін не надійде письмове повідомлення про розірвання договору то даний Договір вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткових накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних №17 від 19.02.2019 на суму 100115,29 грн та №18 від 19.02.2019 на суму 23411,70 грн позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 123526,99 грн (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи). Вказані накладні підписані представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, комплектності товару тощо.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів повної оплати товару або контррозрахунку суми боргу не надав, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи судом.

В матеріалах справи наявна банківська виписка з розрахункового рахунку позивача № НОМЕР_1 в АТ КБ ПриватБанк за період з 19.02.2019 по 17.02.2020 з якої вбачається, що від відповідача 27.12.2019 та 03.01.2020 на рахунок позивача надійшли грошові кошти у розмірі 15115,29 грн та 23411,70 грн відповідно, окрім вказаних сум більше надходжень коштів від відповідача в погашення заборгованості за договором поставки №US-150 від 15.08.2018 в період з 19.02.2019 по 17.02.2020 не надходило.

Відтак, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем боргу у розмірі 38526,99 грн (15115,29+23411,70) неоплаченим залишився борг у розмірі 85000,00 грн (123526,99 - 38526,99).

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 07.08.2019 підписаний позивачем та відповідачем, з якого вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 123526,99 грн.

Отже, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 85000,00 грн підтверджена належними та допустимим докази, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 85000,00 грн боргу доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалось судом вище, сторони у Договорі між собою погодили, що за порушення строків оплати вказаних у п. 3.3 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню за період: з 05.03.2019 по 05.09.2019 на суму боргу, яка існувала у вказаний період (123526,99 грн), яка склала 21923,50 грн.

Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та встановив, що оформлення відповідного розрахунку є невірним, позаяк, позивач нараховує пеню з 05.03.2019, що є 14-тим днем з моменту поставки товару відповідачу, а отже, 05.03.2019 не мало місце прострочення оплати відповідачем та, відповідно у позивача ще не виникло право на нарахування пені, водночас, таке право виникло з 06.03.2019.

З цих підстав, суд здійснив власний розрахунок пені в межах періоду заявленого позивачем (з 06.03.2019 по 05.09.2019) та встановив, що розмір пені складає 21801,67 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з тим, судом перевірено розрахунок штрафу та встановлено, що позивачем правильно розраховано даний вид санкції, погоджений позивачем та відповідачем у пункті 5.2. Договору і складає 12352,69 грн, що, також, підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції встановив, що розмір втрат від інфляції є більшим за нарахований позивачем, водночас, суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, тому сума нарахована позивачем підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 3100,53 грн.

Водночас, судом під час перевірки розрахунків позивача з нарахування 3% річних було встановлено, що розрахунок останнього є частково невірним, а саме, у першому періоді (з 05.03.2019 по 27.12.2019 на суму 123526,99 грн) позивач починає нарахування з 05.03.2019, що як вже зазначалось судом вище, є неправильною датою початку нарахування (05.03.2019 у позивача ще не виникло право на нарахування 3% річних, водночас, таке право виникло з 06.03.2019), також, у вказаному періоді неправильною є і кінцева дата нарахування (27.12.2019), позаяк, грошові кошти надійшли на рахунок позивача саме 27.12.2019, а отже, сума на яку нараховуються 3% річних зменшилась, тому правильним періодом нарахування на суму 123526,99 грн слід вважати з 06.03.2019 по 26.12.2019.

При цьому пунктом 3.6. Договору сторони у погодили що, датою оплати вважається, дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Так, з банківської виписки позивача вбачається, що грошові кошти від відповідача у розмірі 15115,29 грн надійшли 27.12.2019, а 23411,70 грн надійшли 03.01.2020.

Відтак, судом зроблено власний розрахунок 3% річних відповідно до заявлених сум та періодів позивачем, а саме:

1 період з 06.03.2019 по 26.12.2019 на суму 123526,99 грн - 3005,26 грн;

2 період з 27.12.2019 по 27.12.2019 на суму 108411,7 грн (123523,99 - 15115,29) - 8,91 грн;

3 період з 28.12.2019 по 17.02.2020 на суму 85000,00 грн - 362,37 грн.

Разом сума 3% річних до стягнення з відповідача становить 3376,54 грн.

Отже, у зв`язку з наведеним суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений судовий збір є мінімальним для такої категорії спорів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімо-Еліт-Груп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центальна, буд. 57А, ЄДРПОУ 40787708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Сейл Кей" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Бистрицька, буд. 89, ЄДРПОУ 40748590) 85000,00 грн боргу, 21801,67 грн пені, 12352,69 грн штрафу, 3100,53 грн втрат від інфляції, 3376,54 грн 3% річних, а також 2102,00 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз

Дата ухвалення рішення07.08.2020
Оприлюднено07.08.2020

Судовий реєстр по справі —911/466/20

Рішення від 07.08.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Черногуз А.Ф.

Ухвала від 26.03.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Черногуз А.Ф.

Ухвала від 27.02.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Черногуз А.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні