Рішення

від 30.07.2020 по справі 916/1280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1280/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Вакаренко І.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Соціальна правова допомога" про стягнення заборгованості в загальній сумі 103590,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Соціальна правова допомога" про стягнення заборгованості в загальній сумі 103590,60 грн., в т.ч. орендної плати за договором оренди № 9/35 від 05.08.2013 р. в сумі 75114,10 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 3815,66 грн. та неустойки в сумі 24660,84 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 9/35 від 05.08.2013 р. щодо внесення орендної плати, а також несвоєчасного повернення об`єкта оренди з оренди.

Зокрема, як вказує позивач, Громадській організації "Соціальна правова допомога" за договором оренди № 9/35 від 05.08.2013 р., укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга (пров. Богданова), 8, строком до 05.07.2016 р.

Наразі позивач зауважує, що додатковим погодженням від 20.01.2014 р. та на виконання рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 р. № 4273-VІ орендарю було встановлено пільгову оренду плату у період з 01.01.2014 р. до 01.07.2014 р. Додатковим погодженням від 11.09.2014 р. та на виконання рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 р. № 5289-VІ орендарю було встановлено пільгову оренду плату у період з 01.07.2014 р. до 31.12.2014 р. Додатковим погодженням від 14.01.2015 р. та на виконання рішення Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6047-VІ орендарю було встановлено пільгову оренду плату у період з 01.01.2015 р. до 01.07.2015 р. Додатковим погодженням від 15.01.2016 р. та на виконання рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 р. № 70-VII орендарю було встановлено пільгову оренду плату у період з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р. Додатковим погодженням від 11.05.2017 р. та на виконання рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 1983-VII орендарю було встановлено пільгову оренду плату у період з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р. та встановлено строк дії договору оренди до 31.12.2017 р.

Таким чином, у період з 01.01.2018 р. у зв`язку із закінченням строку дії пільгової ставки орендної плати, встановленої рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 р. № 1983-VІІ, орендарю встановлено орендну плату з урахуванням профілю використання орендованого приміщення.

Водночас, позивач додає, що на виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборони пропаганди їхньої символіки? у місті Одесі було перейменовано ряд вулиць та провулків, зокрема, до їх складу увійшов пров. Богданова, який перейменовано на пров. Вільгельма Габсбурга.

За ствердженнями позивача, строк дії договору оренди було пролонговано автоматично в порядку, встановленому ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна?.

Однак, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором оренди зобов`язання, ним систематично не сплачувалася орендна плата, що є порушенням умов договору, визначених в п.п. 2.2., 2.4. договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі), а також відповідачем порушуються вимоги ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна? (в редакції, чинній на дату дії договору оренди), якими визначені обов`язки орендаря по сплаті орендної плати.

При цьому позивач вказує, що оскільки з 01.01.2018 р. відповідачем не виконуються істотні умови договору щодо сплати орендної плати, Департаментом було подано до господарського суду Одеської області позову заяву до ГО "Соціальна правова допомога? про розірвання договору оренди та виселення. Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2019 р. по справі № 916/493/19, яке набрало законної сили 03.07.2019 р., позовні вимоги Департаменту задоволено у повному обсязі, Таким чином, позивач зазначає, що з урахуванням того, що з 04.07.2019 р. договірні правовідносини між Департаментом та ГО "Соціальна правова допомога? вважаються припиненими у відповідача виникло зобов`язання по поверненню об`єкту оренди.

Однак, як стверджує позивач, повернення об`єкту оренди у вигляді нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга (пров. Богданова), 8, в розпорядження Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відбулося шляхом проведення державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубраком К.В. виконавчих дій щодо примусового виселення ГО "Соціальна правова допомога?, про що свідчить акт державного виконавця від 27.09.2019 р.

Наразі позивач зауважує, що порушення ГО "Соціальна правова допомога? вимог договору оренди та вищезазначених приписів цивільного законодавства України щодо повернення об`єкту оренди стало підставою для нарахування відповідачу неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 04.07.2019 р. до 27.09.2019 р., що складає 24660,84 грн.

Поряд з цим позивач зазначає, що у ГО "Соціальна правова допомога? залишилися невиконаними зобов`язання, встановлені п.п. 2.2, 2.4 договору оренди щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди. Так, на момент розірвання договору оренди у ГО "Соціальна правова допомога? залишилося невиконаним зобов`язання щодо сплати заборгованості з орендної плати в сумі 75114,10 грн., а невиконання обов`язку щодо сплати орендних платежів зумовило нарахування відповідачу пені. Згідно з п. 5.2. договору оренди, відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань? відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне внесення орендної плати, яка станом на 24.01.2020 р. становить 3815,66 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2020 р. вказану позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вх. № 1321/20) залишено без руху, оскільки позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми боргу по орендній платі, пені та неустойці.

18.05.2020 р. до господарського суду надійшла заява Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 12373/20), до якої позивачем додано обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми боргу по орендній платі, пені та неустойці.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.2020 р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1280/20 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.06.2020 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2020 р. у справі № 916/1280/20 розгляд справи відкладено на 01 липня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2020 р. у справі № 916/1280/20 розгляд справи відкладено на 20 липня 2020 р. з огляду на неявку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2020 р. відкладено розгляд справи на 30 липня 2020 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії вказаних ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання?.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 99-2 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Так, надіслані на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду повернулись на адресу господарського суду Одеської області з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання??.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019р. у справі №915/1015/16.

Поряд з цим відповідно до частин 3, 6, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Так, господарським судом відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ № 985303 від 10.08.2006 р. нежилі приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, які розташовані в м. Одесі в провулку Богданова, 8, належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, який в цілому складається з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, відображених у технічному паспорті від 17.05.2006 р. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.08.2004 р. № 465. При цьому згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11758178 від 06.09.2006 р. за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серія ЯЯЯ № 985303 від 10.08.2006 р. зареєстровано право комунальної власності на нежилі підвальні приміщення за адресою: м. Одеса, провулок Богданова, 8.

05 серпня 2013 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений договір оренди № 9/35 нежилого приміщення, згідно п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, провул. Богданова, 8. Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП „ОМБТІ та РОН" 23 квітня 2007 року. Експертна оцінка об`єкта оренди становить 326683,00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Звіт про незалежну оцінку вартості об`єкта оренди складений ФОП Півень І.С. Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 11328/11, виданий 31 січня 2011 р. Фондом державного майна України.

Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об`єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на підставі розпорядження міського голови № 824-01р від 05.08.2013 р.

Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 05 серпня 2013 р. до 05 липня 2016 р.

В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 1411,06 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями (п. 2.3 договору).

За умовами п. 2.4 договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Розмір орендної плати змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).

Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання для розміщення громадської організації (п. 4.1 договору).

Положеннями п. 4.7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

За умовами п. 5.3 договору у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитися від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених п. 4.1, п. 4.2 абз. "а", "г", "м", "л", "н", "п". 4.3, п. 4.8, п. 4.9, п. 4.13 цього договору, орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

За положеннями п. 7.6 договору договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору оренди у судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.11 договору).

Відповідно до п. 7.13 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.

Пунктом 7.17 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору.

Згідно розділу 8 договору до договору оренди додається розрахунок орендної плати та акт приймання-передачі.

В подальшому 20 січня 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 9/35, згідно п. 1 якого сторонами були внесені зміни до договору оренди від 05 серпня 2013 року № 9/35 нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Богданова, 8. Зокрема, в п. 1.2 додаткового договору № 1 від 20.01.2014 року додаток 8.1 до договору оренди викладено в новій редакції; в п. 1.3 сторонами викладено перший абзац пункту 2.2 в новій редакції: "За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 січня 2014 р. до 01 липня 2014 р. в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення. В п. 2 додаткового договору № 1 від 20.01.2014 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

Крім того, 11 вересня 2014 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 9/35, згідно п. 1.3 якого сторонами викладено перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору у новій редакції: "За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 липня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. в розмірі 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). В п. 2 додаткового договору № 2 від 11.09.2014 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

14 січня 2015 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений додатковий договір № 3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 9/35, згідно п. 1.2 якого сторонами перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору викладено у новій редакції: "За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 січня 2015 р. по 01 липня 2015 р. в розмірі 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). В п. 2 додаткового договору № 3 від 14.01.2015 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

15 січня 2016 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений додатковий договір № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 9/35, згідно п. 1.1 якого пункт 1.3 розділу 1 "Предмет договору" викладено в новій редакції: "1.3 Строк дії договору оренди з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; п. 1.3 перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору викладено у новій редакції: "За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 січня 2016 р. по 01 липня 2016 р. в розмірі 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). В п. 2 додаткового договору № 4 від 15.01.2016 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

11 травня 2017 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією "Соціальна правова допомога" (орендар) був укладений додатковий договір № 5 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 9/35, згідно п. 1.1 якого пункт 1.3 розділу 1 "Предмет договору" викладено в новій редакції: "1.3 Строк дії договору оренди з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року; п. 1.3 сторонами перший абзац пункту 2 підпункту 2.2 договору викладено у новій редакції: "За орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. в розмірі 1,0 грн. за рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). В п. 2 додаткового договору № 5 від 11.05.2017 року сторони погодили, що інші умови договору залишаються без змін.

Як з`ясовано судом, з огляду на невиконання відповідачем з 01.01.2018 р. істотних умов договору оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 р. щодо сплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Соціальна правова допомога" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 р. та виселення ГО "Соціальна правова допомога" із орендованого приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року по справі № 916/493/19, що набрало законної чинності 03.07.2019 р., позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було задоволено, а саме: розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 року; виселено Громадську організацію "Соціальна правова допомога" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга (Богданова), 8, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнуто з Громадської організації "Соціальна правова допомога" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судові витрати у розмірі 3842,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року по справі № 916/493/19, що набрало законної чинності 03.07.2019 р., обставини в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиціальними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають доказуванню, зокрема, факт припинення орендних правовідносин між сторонами у зв`язку з розірванням договору оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 р. та виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення об`єкту оренди позивачу з моменту набрання рішенням суду законної чинності.

Між тим, як вказує позивач, на момент розірвання спірного договору оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 р. у відповідача залишилося невиконаним зобов`язання, передбачене п.п. 2.2, 2.4 договору, щодо сплати орендної плати в розмірі 75114,10 грн., яка не сплачена відповідачем до теперішнього часу, у зв`язку з чим вказана сума заявлена до стягнення у поданому позові.

Згідно ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень згідно п. 2.2, 2.4 договору мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату до 15 числа поточного місяця.

Між тим, як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній всупереч ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.п. 2.2, 2.4 договору оренди не виконав належним чином зобов`язання за вказаним договором оренди щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача існує заборгованість по орендній платі за період з січня 2018 р. по 03 липня 2019 р. (дата набрання чинності рішенням суду про розірвання спірного договору оренди) в розмірі 75114,10 грн.

При цьому матеріали справи свідчать, що позивач в надісланій відповідачу претензії від 31.03.2020 р. № 01-13/1109 вимагав у місячний строк сплатити заборгованість з орендної плати в сумі 75114,10 грн., а також пеню в розмірі 3815,66 грн.

Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з січня 2018 р. по 03 липня 2019 р. в розмірі 75114,10 грн.

Поряд з цим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради заявлено до стягнення пеню в розмірі 3815,66 грн., нараховану на існуючу заборгованість за період з 16.02.2019 р. по 15.01.2020 р.

Так, за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність орендаря за невиконання обов`язку щодо внесення орендної плати.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 5.2 вказаного договору оренди, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Поряд з цим слід зазначити, що договірні санкції у вигляді пені, яка нараховується за кожен день прострочення, підлягають застосуванню лише до дати розірвання договору, адже згідно ч. 2 ст. 653 ЦК у разі розірвання договору припиняються зобов`язання сторін, що виникли з такого договору.

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором оренди щодо внесення орендної плати, на думку суду, позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню за період з 16.02.2019 р. саме по 15.01.2020 р. на суму боргу по орендній платі у кожному місяці, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у розрахунковий період. Адже договір оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 року було розірвано рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року по справі № 916/493/19, що набрало законної чинності 03.07.2019 р., а тому позивач мав право на нарахування пені по договору саме по 03.07.2019 р. Після цієї дати позивач наділений правом застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК, тобто нараховувати інфляційні та 3% річних. Договірні санкції можуть застосовуватися тільки в період з моменту виникнення заборгованості до моменту розірвання договору, у той час як стягнення відсотків та інфляційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК, можливо за весь період прострочення.

Зважаючи на викладене, судом було самостійно здійснено перерахунок пені за договором, а саме:

- на суму боргу по рахунку за лютий 2019 року сума пені складає 578,13 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4308.01 16.02.2019 - 25.04.2019 69 18.0000 % 293.09 4308.01 26.04.2019 - 03.07.2019 69 17.5000 % 285.04 - на суму боргу по рахунку за березень 2019 року сума пені складає 461,49 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4329.55 16.03.2019 - 25.04.2019 41 18.0000 % 175.03 4329.55 26.04.2019 - 03.07.2019 69 17.5000 % 286.46 - на суму боргу по рахунку за квітень 2019 року сума пені складає 332,11 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4368.52 16.04.2019 - 25.04.2019 10 18.0000 % 43.07 4368.52 26.04.2019 - 03.07.2019 69 17.5000 % 289.04 - на суму боргу по рахунку за травень 2019 року сума пені складає 207,31 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4412.20 16.05.2019 - 03.07.2019 49 17.5000 % 207.31 - на суму боргу по рахунку за червень 2019 року сума пені складає 76,69 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 4443.08 16.06.2019 - 03.07.2019 18 17.5000 % 76.69 Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 р. щодо сплати орендної плати складає 1655,73 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди в сумі 24660,84 грн. суд зазначає наступне.

Так, за ствердженнями позивача, повернення об`єкту оренди у вигляді нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Богданова, 8, в розпорядження Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відбулося шляхом проведення державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кубраком К.В. виконавчих дій щодо примусового виселення ГО "Соціальна правова допомога?, про що складено акт державного виконавця від 27.09.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами п. 7.11 договору сторони визначили, що дія договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Положеннями п. 4.7 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Так, як вже зазначалося, рішенням господарського суду Одеської області від 05.06.2019 року по справі № 916/493/19, що набрало законної чинності 03.07.2019 р., було розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 9/35 від 05.08.2013 року та виселено Громадську організацію "Соціальна правова допомога" з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 110,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Вільгельма Габсбурга (Богданова), 8, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем, в порушення вимог закону та договору орендар не передав позивачу займане приміщення за актом приймання-передачі після припинення чинності договору оренди 03.07.2019 р. у зв`язку з його розірванням за рішенням суду. При цьому слід зазначити, що акт державного виконавця від 27.09.2019 р., на який посилається позивач, не містить обставин щодо фактичного повернення об`єкта оренди саме 27.09.2019 р. в порядку примусового виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області, у вказаному акті зазначено лише про відсутність боржника за вказаною у виконавчому документі адресою, відсутність перешкод при виселенні, наявність замків на вході у приміщення. Однак, з огляду на відсутність належних доказів повернення орендованого приміщення відповідачем, суд вважає, що у вказаний позивачем спірний період з 03.07.2019 р. по 27.09.2019 р. зазначене нежитлове приміщення використовувалось Громадською організацією "Соціальна правова допомога" без належних правових підстав.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов`язку щодо своєчасного повернення об`єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Так, відповідачем не спростовано факт порушення ним вимог закону та договору щодо повернення позивачу займаного приміщення після припинення договору з 04.07.2019 р., а також невиконання вказаного обов`язку до 27.09.2019 р.

Враховуючи вищенаведене та факт невиконання відповідачем свого обов`язку щодо повернення орендованого приміщення негайно після припинення договору 03.07.2019 р., як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України, господарський суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період прострочення повернення приміщення за період з 04.07.2019 р. (після набрання чинності судовим рішенням про розірвання спірного договору) по 27.09.2019 р. розмір якої становить 24660,84 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки (а.с. 83). При цьому слід зазначити, що розмір неустойки відповідач не оспорив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2058,17 грн. (101430,67 грн. задоволено х 2102,00 грн. /103590,60 грн. заявлено).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Соціальна правова допомога" про стягнення заборгованості в загальній сумі 103590,60 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Громадської організації "Соціальна правова допомога" (65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 43 А; код ЄДРПОУ 36612190) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р № НОМЕР_1 в ДКСУ м. Київ) заборгованість з орендної плати в сумі 75114/сімдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять/грн. 10 коп., пеню в сумі 1655/одна тисяча шістсот п`ятдесят п`ять/грн. 73 коп., неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 24660/двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят/ грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2058/дві тисячі п`ятдесят вісім/грн. 17 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Громадської організації "Соціальна правова допомога" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2020 р.

Суддя В.С. Петров